19 серпня 2022 року Справа № 280/3673/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
Головного управління ДПС у Запорізькій області
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - позивач, ГУ ДПС у Запорізькій області) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач, ФОП ОСОБА_2 ), у якій позивач просить суд стягнути з відповідача кошти на користь ГУК у Зап.обл/Запорізька обл./18050400 (код одержувача 37941997) в Казначейство України (ЕАП МФО 899998) податкового боргу: з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 10 020,32 грн. (код платежу 18050400 на р/р UA968999980314000699000008479).
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що станом на 02.02.2022 за відповідачем обліковується податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 10 020,32 грн. Платнику податків направлялась податкова вимога про сплату боргу, однак сума податкового боргу самостійно не сплачена. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 20.06.2022 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву та документи на його обґрунтування протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався. Про відкриття провадження у справі повідомлений належним чином шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі на офіційну адресу ФОП ОСОБА_2 , яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Поштове відправлення повернулось з причин «за закінченням терміну зберігання»
Згідно з пунктом 4 частини 6статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) днем вручення судового рішення є день поставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
З аналізу пунктів 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270) слідує, що у разі відсутності адресата поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику за закінченням встановленого строку зберігання.
Водночас до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 13.10.2021 у справі №340/4259/20, від 24.11.2021 у справі №280/228/20 тощо.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.
ФОП ОСОБА_2 зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця, перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Запорізькій області, основним видом діяльності є (код КВЕД): 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний).
23.01.2012 відповідач звернувся до контролюючого органу із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування №5063, відповідно до якої просив перевести його на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності з 01.01.2012 на 2 групу платників єдиного податку за ставкою податку 16% до розміру мінімальної заробітної плати.
За поданою заявою контролюючим органом нараховано в інтегрованій картці платника податків належні до сплати внески єдиного податку у загальному розмірі 10 436,80 грн. за період з березня 2021 року по березень 2021 року.
З урахуванням сплати/переплати у розмірі 416,48 грн. загальна сума податкового боргу позивача з єдиного податку з фізичних осіб становить 10 020,32 грн.
Податковий орган направляв на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення податкову вимогу форми «Ф» №27179-50/828 від 29.07.2020, відповідно до якої загальна сума податкового боргу платника податків станом на 28.07.2020 становить 3 361,92 грн. Вказане поштове відправлення отримане відповідачем 01.09.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
У зв'язку з несплатою відповідачем вищевказаного податкового боргу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України, тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом, вважається податковим боргом.
Тобто виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний з несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом установленого строку.
Згідно з пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За приписами ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визначається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку і сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
У силу п.36.1 ст.36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим кодексом, законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст.38 ПК України).
Відповідно до п.291.2 ст.291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (п.291.3 ст.291 ПК України).
Згідно з п.293.1 ст.293 ПК України ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Пунктом 293.2 ст.293 ПК України передбачено, що фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:
1) для першої групи платників єдиного податку - у межах до 10 відсотків розміру прожиткового мінімуму;
2) для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до п.295.1, п.295.2 ст.295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року. У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені п.12.3.4 п.12.3 ст.12 цього Кодексу.
Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
Як слідує з матеріалів справи, контролюючим органом здійснено нарахування позивачу єдиного податку на підставі поданої ним заяви, виходячи з розміру обраної ставки єдиного податку за період з березня 2020 року по березень 2021 року.
У зв'язку з несплатою відповідачем нарахованого єдиного податку за період з березня 2020 року по березень 2021 року виник податковий борг в розмірі 10 020,32 грн.
Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (п.59.3 ст.59 Податкового кодексу України).
Як встановлено судом, контролюючий орган виконав обов'язок та направив на адресу відповідача податкову вимогу від 29.07.2020 №27179-50/828 на суму 3 361,92 грн., яка вручена платнику податків належним чином.
Відповідно до п.87.1 ст.87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Згідно з п.87.11 ст.87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Враховуючи вищевикладене, наявний у відповідача податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 10 020,32 грн. підлягає стягненню з відповідача за судовим рішенням, а тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Позивачем не надано доказів понесення витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, у зв'язку з чим розподіл судових витрат не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 205, 243-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд
Позов Головного управління ДПС у Запорізькій області задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг: з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 10 020,32 грн. (десять тисяч двадцять гривень 32 коп.) на користь ГУК у Зап.обл/Запорізька обл/18050400 (код одержувача 37941997, в Казначейство України (ЕАП) МФО 899998, код платежу 18050400, на р/р UA968999980314000699000008479).
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - Головне управління ДПС у Запорізькій області, місцезнаходження: 69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ ВП 44118663.
Відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Повне судове рішення складено 19.08.2022.
Суддя К.В. Мінаєва