22 серпня 2022 року Справа № 160/3950/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу №29 о/с від 10.01.2022р., зобов'язання поновити на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
16.01.2022р. (згідно відомостей Укрпошта Експрес) ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та просить:
- визнати протиправним і скасувати наказ відповідача від 10.01.2022р. № 29 о/с, яким позивача звільнено з посади поліцейського відділу реагування патрульної поліції Криворізького районного управління поліції;
- зобов'язати відповідача поновити позивача на посаді поліцейського відділу реагування патрульної поліції Криворізького районного управління поліції, а за відсутності такої посади - на іншій рівнозначній посаді в цьому (або іншому) державному органі;
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді поліцейського відділу реагування патрульної поліції Криворізького районного управління поліції та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він проходив службу у органах поліції, проте, за оспорюваним наказом його було звільнено із вищевказаної посади у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію». Позивач вважає, що оспорюваний наказ прийнятий з істотними порушеннями трудового законодавства, тому підлягає скасуванню через порушення відповідачем підстав та процедури його звільнення, а саме: відповідачем не було повідомлено його про підстави та початок проведення службового розслідування, не було забезпечено можливості прийняти участь у засіданні дисциплінарної комісії та ознайомлення з матеріалами службового розслідування в порушення розділу ІУ Порядку №893; 10.01.2022р. (у день звільнення) відповідачем його не було ознайомлено з результатами службового розслідування та з наказом про звільнення, не видано трудову книжку, а також не надано довідку про середньомісячний заробіток в порушення норм трудового законодавства - ст.47 КЗпП України. Окрім того, посилаючись на презумпцію невинуватості, позивач зазначає, що факт повідомлення йому про підозру у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, не може виступати доказом вчинення ним дисциплінарного проступку, за який встановлена відповідальність у вигляді звільнення з посади, тому вважає, що відповідач умисно допустив порушення процедури його звільнення зі служби в поліції, достовірно знаючи про знаходження позивача під цілодобовим домашнім арештом за його місцем проживання. На думку позивача, наведені вище порушення відповідачем трудового законодавства є істотними та вказують на безпідставність і незаконність оспорюваного наказу та, як наслідок, необхідність зобов'язання відповідача поновити його на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу виходячи з вимог ч.2 ст.235 КЗпП України, Порядку №100. У відповіді на відзив позивач посилається на ті ж самі підстави та обставини, що і у позові (а.с.1-10 том 1, а.с.198-201 том 2).
Ухвалою суду від 01.03.2022р. було відкрито адміністративне провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 31.03.2022р., а також зобов'язано, зокрема, відповідача надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотримання вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати копії матеріалів службового розслідування, що були підставами для прийняття оспорюваного наказу, завірені у встановленому порядку у справу; надати довідку про середньомісячне грошове забезпечення позивача за останні 2 місяці до дати звільнення виходячи з вимог Порядку №100 від 08.02.1995р.; надати докази звернення позивача щодо ознайомлення з матеріалами службового розслідування та докази його відмови від надання пояснень, оформлених у встановленому законодавством порядку виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.26 том 1).
На виконання вищезазначених вимог ухвали суду, 25.05.2022р. відповідачем до канцелярії суду був поданий відзив на позов, у якому відповідач просив у задоволенні даного адміністративного позову позивачеві відмовити посилаючись на те, що підставами для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стали матеріали службового розслідування, проведеного відповідно до наказу від 04.11.2021р., у ході якого було встановлено, що позивачеві 03.11.2021р. було повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України у кримінальному провадженні №42021040000000493, а саме: вимагання і отримання неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 10000 грн. та 200 доларів США від гр. ОСОБА_2 при зупиненні його транспортного засобу за не притягнення останнього до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП. Згідно до наказу від 05.01.2022р. №14к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ГУНП» за порушення службової дисципліни, недотримання вимог п.1 ч.1 ст.18, ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», п.1,6 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абз.1 п.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, п.5 розділу ІІ Інструкції №1026, Присяги поліцейського, що виразилося у безпідставній зупинці 07.10.2021р. транспортного засобу «ВАЗ 2101, н.з. НОМЕР_1 , невикористанні відео реєстратора під час несення служби та скоєння інших дій проти інтересів служби, які суперечать покладеним на нього обов'язкам, підривають довіру до нього як носія влади, до позивача було застосоване дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, зазначене рішення, на думку відповідача, ґрунтується на самостійних правових підставах з урахуванням поведінки працівника поліції, яка завжди та за будь-яких обставин має бути бездоганною, відповідати високим стандартам професіоналізму, морально-етичним принципам правоохоронця, а наявність чи відсутність у діях позивача складу кримінального правопорушення матеріалами службового розслідування не встановлювалась та не спростовує факту вчинення останнім дисциплінарного проступку, що став підставою для його звільнення з поліції. Щодо порушення відповідачем порядку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності через не повідомлення про призначення службового розслідування, то відповідач зазначає, що відповідачем позивачеві 24.12.2021р. було повідомлено про початок проведення службового розслідування і запропоновано надати письмові пояснення, позивач скористався своїм правом та надав такі письмові пояснення. Щодо не ознайомлення відповідачем позивача із матеріалами службового розслідування, то відповідач вказує на те, що позивач має таке право на ознайомлення, проте, жодних клопотань чи заяв про ознайомлення із матеріалами службового розслідування позивач до ГУНП не подавав. З огляду на наведене, відповідач вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими і безпідставними та посилається на численну судову практику Верховного Суду і Європейського Суду з прав людини (а.с.55-64 том 1).
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 18.04.2022р. провадження у даній адміністративній справі було зупинено на підставі п.5 ч.1 ст.236 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.33 том 1).
Дана адміністративна справа направлялася для розгляду апеляційної скарги позивача до Третього апеляційного адміністративного суду та повернута до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 15.07.2022р. (а.с.54 том 1, а.с.204 том 2).
Надалі, у зв'язку із перебуванням судді у щорічній відпустці згідно довідки від 18.07.2022р. №83 (а.с.85 том 2) ухвалою суду від 01.08.2022р. провадження у даній справі було поновлено на підставі ст.237 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.206 том 2).
У зв'язку із перебуванням судді Конєвої С.О. з 08.08.2022р. по 12.08.2022р. включно та з 15.08.2022р. по 19.08.2022р. включно у щорічній відпустці, рішення у даній адміністративній справі приймається 22.08.2022р.
Із наявних в матеріалах справи документів, судом встановлені наступні обставини у даній справі.
Громадянин України ОСОБА_1 з 07.11.2015р. проходив службу у органах Національної поліції України, зокрема, на посаді старшого сержанта поліції поліцейського відділу реагування патрульної поліції Криворізького районного управління поліції, що підтверджується копіями наявних в матеріалах справи витягів з наказів від 29.01.2021р. №26 о/с, від 10.01.2022р. №29 о/с (а.с.68-69 том 1).
04.11.2021р. на підставі інформації, яка надійшла до ГУНП про документування у рамках кримінального провадження №420210040000000493 відкритого 11.08.2021р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України щодо протиправної діяльності ряду працівників ГУНП, у тому числі і ОСОБА_1 , якому було повідомлено про підозру у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, ГУНП було прийнято наказ за №2270 «Про організацію проведення службового розслідування та відсторонення від виконання службових обов'язків окремих поліцейських Криворізького РУП ГУНП», зокрема, і стосовно позивача (а.с.108-109 том 1).
Так, як було встановлено під час службового розслідування, 03.11.2021р. у кримінальному провадженні №42021040000000493 старшому сержанту поліції ОСОБА_1 (позивачеві) було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, а саме: в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за не вчинення такою службовою особою в інтересах того хто неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди (вимагання та отримання за попередньою змовою групою осіб ( ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (останній визнав свою вину у скоєнні злочину)) неправомірної вигоди у розмірі 10000 грн. та 200 доларів США за не притягнення до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП при зупинці автомобілю ВАЗ 2101 н.з. НОМЕР_1 07.10.2021р. о 21.30 годині під керуванням водія ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 - (а.с.85-86 том 1).
Також було установлено, що опитаний під час службового розслідування гр. ОСОБА_2 повідомив, що вищевказані поліцейські ( ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ) погрожували йому складанням адміністративних матеріалів за ні би то перебування його у стані алкогольного сп'яніння за ст.130 КУпАП та сприймаючи ці погрози як реальні він погодився на їх вимоги та віддав їм наявні у нього на той час грошові кошти у сумі 10000 грн. та 200 доларів США (а.с.87 том 1).
Окрім того, також було встановлено, що при зупинці 07.10.2021р. транспортного засобу ВАЗ 2101 н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія гр. ОСОБА_2 ОСОБА_1 безпідставно не використовувався відео реєстратор під час несення служби в порушення пункту 5 розділу ІІ Інструкції від 18.12.2018р. №1026 (а.с.99 том 1).
За результатами проведеного вище службового розслідування 04.01.2022р. було затверджено Висновок про результати службового розслідування за фактом надзвичайної події за участю працівників поліції Криворізького районного управління поліції, у тому числі і ОСОБА_1 (далі - Висновок службового розслідування) зі змісту пункту 4 якого видно, що за порушення службової дисципліни, недотримання вимог пункту 1 частини 1 статті 18, статті 35 Закону України "«Про Національну поліцію», пунктів 1,6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абзацу 1 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016р. №1179, пункту 5 розділу ІІ Інструкції від 18.12.2018р. №1026 Присяги поліцейського, що виразилось у безпідставній зупинці 07.10.2021р. транспортного засобу «ВАЗ 2101», н.з. НОМЕР_1 , не використанні відео реєстратора під час несення служби, та скоєння інших дій проти інтересів служби, які суперечать покладеним на нього обов'язкам, підривають довіру до нього як до носія влади, запропоновано застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції (а.с.99-101 том 1).
Згідно до п.2 наказу ГУНП №14к від 05.01.2022р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ГУНП» за вищенаведені порушення до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції (а.с.70-73 том 1).
Надалі, на підставі наведеного вище наказу №14к від 05.01.2022р., ГУНП 10.01.2022р. був прийнятий наказ №29 о/с за яким позивача було звільнено з посади поліцейського відділу реагування патрульної поліції Криворізького районного управління поліції за п.6 ч.1 ст.77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) - (а.с.69 том 1).
Зазначений вище наказ № 29о/с від 10.01.2022р. про звільнення позивача з посади поліцейського є предметом даного адміністративного спору.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначаються Законом України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (надалі - Закон № 580-VIII), Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (надалі - Дисциплінарний статут), Правилами етичної поведінки поліцейських, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 9 листопада 2016 року № 1179 (надалі - Правила етичної поведінки поліцейських) та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до вимог ч.2 ст.19 Закону №580-УІІІ визначено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Частиною 1 статті 77 Закону №580-VIII встановлено підстави звільнення поліцейських зі служби в поліції.
Зокрема, п. 6 ч. 1 цієї статті визначає як підставу звільнення - реалізацію дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Як видно зі змісту витягу з наказу відповідача від 10.01.2022 № 29 о/с, позивача звільнено із займаної посади поліцейського відділу реагування патрульної поліції Криворізького районного управління поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (а.с.15,69 том 1).
Так, Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 №2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції (далі - Дисциплінарний статут), у преамбулі якого вказано, що цей статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Cлужбова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених ст. 18 Закону №580-VIII, зобов'язує поліцейського:
1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;
2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки;
3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;
4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;
5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;
6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;
7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;
8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;
9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;
10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;
11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;
12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;
13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;
14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Згідно ст. 11 Дисциплінарного статуту встановлено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Водночас, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (ст.12 Дисциплінарного статуту).
В свою чергу, підпунктом 1 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських закріплено, що під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
А у відповідності до вимог пункту 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису, затверджених наказом МВС України від 18.12.2018р. №1026 (далі - Інструкції №1026) передбачено, що включення портативного відео реєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відео зйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Аналіз вищенаведених норм чинного законодавства свідчить про те, що поліцейський при виконанні ним службових обов'язків не повинен допускати вчинення дій, що підривають авторитет поліції та при виконання покладених на нього обов'язків зобов'язаний забезпечити використання відео реєстратора з початку виконання своїх службових обов'язків до їх завершення.
Разом з тим, як вбачається зі змісту пункту 4 Висновку службового розслідування стосовно позивача, в його діях встановлені порушення службової дисципліни, недотримання вимог пункту 1 частини 1 статті 18, статті 35 Закону України "«Про Національну поліцію», пунктів 1,6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абзацу 1 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016р. №1179, пункту 5 розділу ІІ Інструкції від 18.12.2018р. №1026 Присяги поліцейського, що виразилось у безпідставній зупинці 07.10.2021р. транспортного засобу «ВАЗ 2101», н.з. НОМЕР_1 , не використанні відео реєстратора під час несення служби, та скоєння інших дій проти інтересів служби, які суперечать покладеним на нього обов'язкам, підривають довіру до нього як до носія влади (а.с.99 том 1).
При цьому, Висновком службового розслідування підведено підсумок того, що вищеописані події, які сталися 07.10.2021р. за участі поліцейських, у тому числі і дії позивача при виконанні ним службових обов'язків, які полягали у вимаганні та отриманні неправомірної вигоди групою осіб від водія гр. ОСОБА_2 вчинені у тому числі і позивачем проти інтересів служби, суперечать покладеним на позивача обов'язкам поліцейського та підривають довіру до нього як носія влади (а.с.99 том 1).
Позивачем ні під час проведення службового розслідування, ні у ході судового розгляду даної справи, надані пояснення водія гр. ОСОБА_2 щодо вищеописаних подій, які сталися 07.10.2021р. та дій самого позивача як поліцейського спростовані жодними доказами не були.
Також позивачем і не надано жодних доказів, які б підтверджували використання ним відео реєстратора під час несення служби та подій, які мали місце 07.10.2021р. о 21.30 годині у відповідності до вимог пункту 5 розділу ІІ Інструкції №1026.
З огляду на викладене та аналізуючи встановлені вище обставини із вищенаведеними нормами чинного законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вчинені вищеописані дії позивачем як поліцейським при виконанні ним службових обов'язків є дисциплінарним проступком та є порушенням службової дисципліни, яка полягає у неналежному виконанні ним своїх службових обов'язків, що підриває авторитет поліції в очах суспільства та унеможливлює його подальшу службу в поліції.
При цьому, роблячи такий висновок, судом враховується і те, що працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту.
Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби.
Порушення позивачем моральних та етичних приписів може сприйматися, як спроба підриву довіри до Національної поліції, і відповідальність за це несе держава, а це безумовно негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства.
Отже, виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов'язків, був зобов'язаний не допускати зв'язків та вчинення дій, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер.
При цьому, слід зазначити, що поняття «службова дисципліна» включає у себе не лише обов'язок особи належним чином виконувати свої службові обов'язки, а і обов'язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги поліцейського.
Також судом не приймаються до уваги і доводи позивача про недотримання відповідачем під час проведення службового розслідування щодо нього презумпції невинуватості (фактично відсутності обвинувального вироку щодо нього, який набрав законної сили), оскільки відсутність обвинувального вироку щодо позивача не свідчить про відсутність ознак дисциплінарного проступку (невиконання чи неналежне виконання позивачем службової дисципліни) в його діях.
При цьому, слід зазначити, що відповідно до пункту 10 частини першої статті 77 Закону № 580-УІІІ, вчинення кримінального правопорушення у разі набрання законної сили відповідним рішенням суду є самостійною підставою для звільнення зі служби в поліції.
Притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, на підставі судового рішення, що набрало законної сили, є підставами для звільнення зі служби в поліції. Проте це інші підстави і їх не слід ототожнювати із підставами для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.
Види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до працівників поліції, установлені у статті 13 Дисциплінарного статуту.
Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарного проступку, яким визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого керівник приймає рішення про застосування дисциплінарного стягнення.
Таким чином, законодавець чітко розмежовує випадки притягнення поліцейського до дисциплінарної та кримінальної відповідальності у якості двох самостійних підстав для звільнення зі служби. Так, у першому випадку рішення про звільнення поліцейського зі служби в Національній поліції ухвалюється на підставі висновку службового розслідування, а у другому - на підставі обвинувального вироку суду, що набрав законної сили. Отже, наявність судового рішення про визнання особи винною у вчиненні кримінального правопорушення не є визначальною для притягнення такої особи до дисциплінарної відповідальності, адже питання про дисциплінарну відповідальність вирішується за результатами проведення службового розслідування.
При цьому, при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації, тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів поліції як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Так, як уже було зазначено вище, Висновком службового розслідування були встановлені обставини скоєння позивачем дій, які дисциплінарною комісією визнано дисциплінарним проступком, який полягає у порушенні вчиненими діями позивачем службової дисципліни з приводу не використання відео реєстратора під час несення служби та скоєння дій, які призвели до вручення позивачеві підозри у вчиненні кримінального правопорушення, також і службовим розслідуванням при встановленні тяжкості даного дисциплінарного проступку було враховано, що до вищезгаданих подій, що сталися, позивач притягувався до дисциплінарної відповідальної тричі, у наданих письмових поясненнях від 24.12.2021р. вину свою у вчиненні дисциплінарного проступку (порушенні службової дисципліни) не визнав та зазначив, що ніяких корупційних дій не скоював (а.с.149 том 1), тому відповідачем зроблено висновок про необхідність застосування до позивача саме такого виду дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби в поліції, як крайнього заходу дисциплінарного стягнення враховуючи його тяжкість.
Отже, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за оспорюваним наказом є правомірним і пропорційним, оскільки під час проведення службового розслідування інформація щодо порушень позивачем службової дисципліни знайшла своє підтвердження.
При цьому, слід зазначити, що ні зміст досліджених судом матеріалів службового розслідування, ні зміст наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності №14к від 05.01.2022р. (який позивачем не оспорений) не містять висновків про встановлення наявності чи відсутності вини позивача у вчиненні кримінального правопорушення, а дисциплінарною комісією надана оцінка лише діям позивача у межах дотримання ним службової дисципліни та Правил етичної поведінки поліцейського (а.с.70-101 том 1).
Також і згідно з практикою Європейського Суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Аналогічна правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у його постанові від 14.04.2021р. у справі №320/3085/20, яка є обов'язковою для застосування адміністративними судами у подібних правовідносинах виходячи з вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо доводів позивача з приводу порушення відповідачем підстав та процедури його звільнення, суд виходить з такого.
Як видно зі змісту позову, позивач, як на підставу для визнання протиправним та скасування оспорюваного наказу про звільнення його з посади у зв'язку є реалізацією дисциплінарного стягнення, посилається не те, що відповідачем порушено підстави та процедуру його звільнення, а саме: його не було повідомлено про підстави та початок проведення службового розслідування, не надано можливості прийняти участь у засіданні дисциплінарної комісії та ознайомлення із зібраними в ході даного розслідування матеріалами, не було ознайомлено із результатами проведеного щодо нього службового розслідування та наказом про звільнення, не видано належним чином оформлену трудову книжку, а також не надано довідку про середньомісячний розмір заробітної плати, що ні би то встановлено ч.1 розділу ІУ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018р. №893 (далі - Порядок №893).
Так, у відповідності до вимог ч.1 розділу ІУ Порядку №893 передбачено, що уповноважений керівник або особа, яка виконує його обов'язки, під час службового розслідування: 1) контролює роботу дисциплінарної комісії, надає голові та членам дисциплінарної комісії доручення стосовно проведення службового розслідування; 2) розглядає клопотання про відвід голови та членів дисциплінарної комісії, скарги на їх дії або бездіяльність, за наявності підстав змінює склад дисциплінарної комісії; 3) у разі відсутності повноважень на залучення до проведення службового розслідування представників інших органів (підрозділів, закладів, установ) поліції звертається до старших прямих керівників з клопотанням про включення до складу дисциплінарної комісії працівників цих органів (підрозділів, закладів, установ) поліції; 4) приймає рішення про розгляд справи дисциплінарною комісією на відкритому засіданні; 5) підписує запити до інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності з метою збирання матеріалів, необхідних для проведення службового розслідування; 6) розглядає висновок за результатами службового розслідування (далі - висновок службового розслідування) та матеріали службового розслідування; 7) у разі незгоди із висновком службового розслідування в межах установленого строку надає доручення голові та членам комісії щодо додаткової перевірки обставин, які раніше не були відомі або не були враховані під час проведення службового розслідування, а також щодо доопрацювання висновку службового розслідування; 8) у разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії продовжує наказом строк проведення службового розслідування, але не більш як на один місяць; 9) затверджує висновок службового розслідування та з урахуванням зібраних за результатами його проведення матеріалів приймає рішення, що може відрізнятися від запропонованого дисциплінарною комісією; 10) при встановленні під час службового розслідування діяння, що містить ознаки кримінального або адміністративного правопорушення, уживає заходів у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Отже, аналіз вищенаведених норм, на які позивач посилається у позові, як на процедурні порушення їх відповідачем, не передбачають обов'язку відповідача повідомлення позивача про підстави та початок проведення службового розслідування, ознайомлення із матеріалами та результатами службового розслідування, забезпечення участі позивача у засіданні дисциплінарної комісії, а відповідно, посилання позивача на порушення наведеної норми як процедурного порушення є безпідставними та необґрунтованими, і спростовуються змістом вищенаведених норм, які не містять переліку наведених вище обов'язків відповідача під час проведення службового розслідування.
В той же час, згідно до вимог частини 2 розділу ІІ Порядку №893 передбачено, що службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про повідомлення поліцейському про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку.
А у відповідності до приписів ч.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських визначено, що під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, зокрема, неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України;
З огляду на викладене, можна дійти висновку, що позивач, перебуваючи на посаді поліцейського, не міг не знати вищенаведених приписів та, відповідно, був обізнаний про те, що вручення підозри йому у вчиненні кримінального провадження, що відбулося у даному випадку 03.11.2021р., є безумовною підставою для початку проведення щодо нього службового розслідування, тому доводи позивача про те, що відповідачем його не було повідомлено про підстави та початок проведення службового розслідування є неспроможними та такими, що суперечать вищенаведеним приписам ч.2 розділу ІІ Порядку №893 та ч.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, які не міг не знати позивач.
Також судом критично надається оцінка і аргументам позивача з приводу того, що відповідачем не було забезпечено можливості прийняття його участі у засіданні дисциплінарної комісії, а також ознайомлення його з матеріалами службового розслідування та з їх результатами, з огляду на те, що вказані обставини віднесені до прав позивача, які повинні були бути реалізовані позивачем у спосіб подання відповідних заяв чи клопотань до дисциплінарної комісії виходячи з приписів ч.2 розділу ІУ Порядку №892 та ч.2 ст.18 Дисциплінарного статуту, проте, позивачем таке право реалізовано не було та останнім доказів звернення з відповідними заявами чи клопотаннями до відповідача у ході судового розгляду справи суду жодних не надано.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що вищенаведені процедурні порушення відповідачем вищенаведених норм та приписів не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду даної справи.
Що стосується доводів позивача з приводу не ознайомлення позивача із наказом про звільнення, не видачі позивачеві належним чином оформленої трудової книжки, то вказані твердження спростовуються самим позивачем у позові, де позивач сам зазначив, що отримав наказ через відділення Укрпошти 28.01.2022р. разом з листом про необхідність з'явитися до органу поліції за отриманням трудової книжки (а.с.3 том1).
Також і не надання відповідачем позивачеві довідки про середньомісячний розмір заробітної плати при його звільненні не може бути віднесено до процедурних порушень при звільненні позивача, оскільки жодними вищенаведеними нормативно-правовими актами не передбачено обов'язку відповідача у процедурі звільнення зі служби в поліції видавати вищенаведену довідку.
При цьому, слід зазначити, що така відповідна довідка може бути видана відповідачем лише за зверненням позивача та жодним чином не стосується процедурних порушень при звільнення зі служби в поліції.
За викладених обставин, суд приходить до висновку, що аргументи позивача з приводу допущення відповідачем процедурних порушень при його звільненні адміністративним судом не були встановлені при розгляді даної справи, а позивачем жодними доказами не підтверджені.
Окрім того, судом враховується і те, що позивачем у даному спорі оспорюється наказ про його звільнення з посади у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення, що підтверджується змістом позову (а.с.9 том 1).
Разом з тим, наказ відповідача №14к від 05.01.2022р. про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення його зі служби в поліції (а.с.70-73 том 1), який був підставою для прийняття оспорюваного наказу про його звільнення, позивачем у даному спорі не оскаржується.
Так, з метою з'ясування усіх обставин у даній справі, ухвалою суду від 05.08.2022р. у позивача були витребувані докази оскарження наказу №14к від 05.01.2022р. у встановленому законодавство порядку та докази його скасування згідно до вимог ст.ст.6,72,73,80 Кодексу адміністративного судочинства України, яка отримана позивачем засобами електронного зв'язку 05.08.2022р. (а.с.211-213 том 2).
Однак, станом на 22.08.2022р. позивачем жодних доказів визнання протиправним та скасування наказу №14к від 05.01.2022р. про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції, суду не надано.
Згідно до вимог ст.ст.73,75,76 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, і ч.1 ст.77 вказаного Кодексу, на позивача покладено обов'язок довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Проте, позивачем не було надано жодних доказів та не наведено жодних підстав, які б свідчили про відсутність у діях позивача порушення вимог службової дисципліни та Правил етичної поведінки поліцейського з урахуванням вчинення позивачем дій, що виразилися у невикористанні позивачем відео реєстратора під час несення служби при зупинці 07.10.2021р. транспортного засобу «ВАЗ 2101» н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , а також з урахуванням і вчинення дій, з вимагання та отримання неправомірної вигоди від вказаної особи за попередньою змовою групою осіб ( ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (останній визнав свою вину у скоєнні злочину) за не притягнення даної особи до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП, що було задокументовано відповідними правоохоронними органами, (позивачем не спростовано), а відповідно, зазначені дії позивача підпадають під визначення дисциплінарного проступку, вчинення якого є несумісним з перебуванням його на посаді поліцейського, оскільки підриває довіру до поліцейського як до носія влади, а отже, і підриває авторитет поліції з боку суспільства.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відсутність обвинувального вироку стосовно позивача у рамках відкритого щодо нього вищезгаданого кримінального провадження не є підставою для звільнення позивача від дисциплінарної відповідальності за порушення (невиконання або неналежне виконання) службової дисципліни та ніяким чином не може ототожнюватися з відсутністю фактів порушення службової дисципліни, тобто дисциплінарною відповідальністю, до якої було притягнуто ОСОБА_1 з урахуванням того, що наказ №14к від 05.01.2022р. про притягнення його до дисциплінарної відповідальності позивачем не оскаржений у встановленому законодавством порядку та на момент прийняття цього рішення є чинним.
Судом також не можуть бути покладені в основу даного судового рішення і доводи позивача про те, що позивачеві не було надано можливості надати письмові пояснення у рамках проведення службового розслідування, оскільки зазначені твердження спростовуються самим позивачем подіями, описаними ним у позові, про те, що 24.12.2021р. йому було запропоновано надати письмові пояснення щодо подій, які стали підставою для повідомлення йому про підозру за ч.3 ст.368 КК України та згідно зі змісту його пояснення від 24.12.2021р. видно, що ним були надані такі пояснення, у яких позивач власноруч написав, що без присутності адвоката він відмовляється надавати будь-які пояснення, зазначив, що ніяких корупційних дій не скоював, поставив свій підпис, прізвище та ініціали, а отже, із аналізу наведеного доказу можна дійти висновку, що позивач скористався своїм правом на подання таких письмових пояснень(а.с.149 том 1),
В той же час, відповідачем надано у повній мірі належні та допустимі докази, які свідчать про обґрунтованість прийняття оспорюваного наказу про звільнення позивача з займаної посади зі служби у поліції.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приймаючи до уваги викладене та перевіривши дії відповідача з приводу правомірності та законності прийняття оспорюваного наказу про звільнення позивача з займаної посади у органах поліції, суд приходить до висновку про те, що оспорюваний наказ прийнято відповідачем у межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Виходячи з того, що оспорюваний наказ про звільнення позивача з посади є законним та правомірним, то позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, які є похідними вимогами, не підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, у зв'язку із чим у задоволенні даного позову слід відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257- 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу №29 о/с від 10.01.2022р., зобов'язання поновити на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва