05 серпня 2022 року Справа № 160/7849/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
02.06.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не нарахування та невиплати поліцейському полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції рядовому поліції ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 01.06.2021 та з 01.08.2021 по 01.03.2022 у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375;
- зобов'язати Департамент патрульної поліції здійснити у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 нарахування та виплату поліцейському полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції рядовому поліції ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 01.06.2021 та з 01.08.2021 по 01.03.2022, в повному обсязі.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 07.10.2019 він проходить службу в органах Національної поліції України, зокрема, на посаді поліцейського взводу №3 роти №2 батальйону №2 полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, відповідно до своєї посадової інструкції під час несення служби забезпечував правопорядок і безпеку громадян внаслідок чого мав безпосередній контакт з населенням у період з 01.01.2021 по 01.06.2021 та з 01.08.2021 по 01.03.2022, а відповідно, мав право на виплату йому додаткової доплати до грошового забезпечення, передбачену положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020р. № 375, зазначає, що наявність такого права підтверджене і виплатою йому відповідачем вказаної доплати за липень 2021 року, проте, за інші місяці виплата відповідачем не проводилась, хоча позивач продовжував виконувати всі ті ж самі службові обов'язки, що і у липні 2021 року, що підтверджено розрахунковими листами про отримання ним заробітної плати. Позивач зазначає, що відповідальним за виплату наведеної вище доплати у спірний період був відповідач, відсутність коштів на рахунках відповідача для виплати таких доплат на період дії карантину не може бути підставою для відмови у такій виплаті, тому позивач просить визнати наведену бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати йому додаткової доплати до грошового забезпечення протиправною, а також і відновити його порушене право шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити спірну додаткову доплату до його грошового забезпечення за спірний період виходячи з вимог вищенаведеної постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 та з урахуванням судової практики, викладеної у рішеннях Європейського суду з прав людини, які зазначені у позові.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2022 відкрито провадження у справі №160/7849/22 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
03.08.2022 представником відповідача надано до суду письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що додаткова доплата до грошового забезпечення, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 не є постійною складовою грошового забезпечення, а при її призначенні керівник встановлює сукупність таких умов, а саме: чи є особа поліцейським та чи така особа забезпечувала життєдіяльність населення, зокрема, шляхом забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, забезпечення правопорядку і безпеки громадян у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, такі повноваження керівника є дискреційними. Так, позивачу у 2020 році було здійснено нарахування та виплату такої додаткової доплати до грошового забезпечення в межах виділених асигнувань згідно до наказів начальника Департаменту, у 2021 році додаткова доплата за інші періоди не встановлювалась, тому відповідач вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають
Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить службу в органах національної поліції України з 07.10.2019, зокрема, у званні рядового поліції, на посаді поліцейського взводу №3 роти №2 батальйону №2 полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг.
Згідно змісту Посадової інструкції поліцейського полку ПП в м. Кривий Ріг, відповідно до його службових обов'язків у період з 01.01.2021 по 01.03.2022 позивач виконував свої повноваження по забезпеченню правопорядку і безпеки громадян, а саме: здійснював безперервне та цілодобове патрулювання території обслуговування з метою забезпечення публічної безпеки і порядку, контролю за дотриманням правил дорожнього руху, забезпечення його безпеки та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі; надання невідкладної допомоги, зокрема, домедичної допомоги особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; розгляд справ про адміністративне правопорушення; затримання осіб на підставах і у порядку, передбаченому законодавством та інше.
Тобто, відповідно до вищенаведеної Посадової інструкції, позивач під час забезпечення правопорядку і безпеки громадян фактично мав безпосередній контакт з населенням при виконання своїх службових обов'язків, а, відповідно, мав право на додаткову доплату до грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375.
Однак, згідно наявних в матеріалах справи копій розрахункових листків позивача за спірний період з січня 2021 року по березень 2022 року видно, що відповідачем позивачеві була нарахована та виплачена додаткова доплата до грошового забезпечення, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, за січень 2021 року у липні 2021 року, у інші періоди відповідна доплата не нараховувалась та не виплачувалась.
Позивач не погоджується із вищенаведеною бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та не виплату йому у період з 01.01.2021 по 01.06.2021 та з 01.08.2021 по 01.03.2022 додаткової доплати до грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020, просить визнати таку бездіяльність протиправною, вважаючи, що він має право на нарахування та виплату йому вищенаведеної додаткової доплати до грошового забезпечення, що і стало підставою та предметом для вирішення судом даного спору.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII).
Відповідно до частин першої та другої ст. 94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» грошове забезпечення поліцейських складається з: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19»(зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №342«Про визначення переліку посад працівників, службових і посадових осіб, щодо яких не застосовується обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 р. та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - Постанова №342) установлено, що обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 р. та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, не застосовується для таких категорій посад, зокрема: поліцейські, які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС), здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.
Згідно з пунктом 2 Постанови №342 визначення переліку посад (професій) працівників, службових і посадових осіб, військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, поліцейських, зазначених у пункті 1 цієї постанови, з урахуванням специфіки їх участі у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС), здійснюється відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику, органом державної влади, іншим державним органом.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» (далі - Постанова №375) установлено, що на період дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.
За приписами п.п.2-5 Постанови №375 передбачено, що встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).
Встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору, які безпосередньо надають соціальні послуги за місцем проживання/перебування їх отримувачів (вдома), здійснюється у граничному розмірі до 100 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).
Перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику.
Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.
Доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 червня 2020 року №485 «Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я» затверджено Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я (далі - Порядок).
У пункті 1 Порядку вказано, що цей Порядок визначає механізм використання коштів державного бюджету за програмами, зокрема: здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками (далі - бюджетні кошти).
Згідно з пунктом 2 Порядку головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, Національна гвардія, Адміністрація Держприкордонслужби, ДСНС та Національна поліція (далі - органи системи МВС).
Абзацами 1 та 2 пункту 4 Порядку визначено, що кошти, отримані органами системи МВС відповідно до пункту 3 цього Порядку, використовуються виключно для: доплати до грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії та Адміністрації Держприкордонслужби, особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
На виконання пункту 4 Постанови №375 Міністерством внутрішніх справ видано наказ від 03 червня 2020 року №431 «Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину, яким визначено керівникам, зокрема, Національної поліції України забезпечити встановлення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, додаткової доплати у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (пункт 1); виплату додаткової доплати здійснювати поліцейським, які перебувають відповідно на штатних посадах в органах (підрозділах) Національної поліції України (пункт 2); нарахування додаткової доплати здійснювати у відсотковому співвідношенні до заробітної плати (грошового забезпечення) з розрахунку всіх складових, у тому числі премії, за винятком виплат, що носять одноразовий та компенсаційний характер (пункт 3); персональний перелік осіб, яким установлюється додаткова доплата, визначається керівником відповідного органу, закладу, зазначених у пункті 1 цього наказу (пункт 4).
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що підставою для отримання доплати за Постановою №375 є сукупність таких умов: 1) особа є поліцейським; 2) забезпечує життєдіяльність населення, зокрема шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, вказана доплата здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов'язків забезпечують життєдіяльність населення, у зв'язку з чим мають з населенням безпосередній контакт.
Забезпечення життєдіяльності населення - комплекс організаційних, економічних, соціальних та інших заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов життя, здоров'я, працездатності людей, які здійснюються з метою планування і підготовки до нормованого (у разі необхідності) забезпечення населення продовольчими та непродовольчими товарами, медичним обслуговуванням, послугами зв'язку, транспорту, комунальними та побутовими послугами в особливий період.
У загальному розумінні під громадським порядком розуміють урегульовану правовими та іншими соціальними нормами певну частину суспільних відносин, які складають режим життєдіяльності у відповідних сферах, забезпечують недоторканність життя, здоров'я та гідності громадян, власності та умов, що склалися для нормальної діяльності установ, підприємств, організацій, посадових осіб і громадян.
Громадський порядок у вузькому розумінні визначається як морально-правовий стан суспільства, при якому компетентні органи виконавчої влади шляхом поліцейського нагляду забезпечують безпеку і правомірну поведінку громадян в громадських місцях, вільне використання ними своїх прав і свобод, а також упорядження громадських місць, яке сприяє трудовій діяльності та відпочинку громадян.
Як встановлено судом, позивач, проходячи службу в органах поліції на посаді поліцейського взводу №3 роти №2 батальйону №2 патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції згідно до його Посадової інструкції, виконував свої службові обов'язки у спірний період, а саме: безперервне та цілодобове патрулювання території обслуговування з метою забезпечення публічної безпеки і порядку, контролю за дотриманням правил дорожнього руху, забезпечення його безпеки та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі - п.п.1 п.2.1 розділу ІІ Посадової інструкції; надання невідкладної допомоги, зокрема домедичної і медичної допомоги особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я п.п.3 п.2.1 розділу ІІ Посадової інструкції; розгляд справ про адміністративні правопорушення п.п.7 п.2.1 розділу ІІ Посадової інструкції; складання протоколів про вчинення адміністративного правопорушення п.п.8 п.2.1 розділу ІІ Посадової інструкції; затримання осіб на підставах і у порядку, передбачених законодавством п.п.9 п.2.1 розділу ІІ Посадової інструкції; спілкування і співпраця із суспільством з метою підвищення рівня публічної безпеки і порядку п.п.2 п.2.3 розділу ІІ Посадової інструкції.
Факт виконання вищенаведених службових обов'язків позивачем з січня 2021 року по березень 2022 року відповідачем жодними доказами не спростований у спосіб та у порядку, встановленому ч.2 ст.77 КАС України.
Навпаки, у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України №375, наказом Департаменту патрульної поліції за №746 о/с від 29.07.2021 відповідачем було встановлено додаткову доплату поліцейським, які забезпечували правопорядок і безпеку громадян та внаслідок виконання своїх обов'язків мали безпосередній контакт з населенням, пропорційно відпрацьованому часу в особливих умовах за січень 2021 року та з 01 по 17.02.2021 року.
Зазначена у наведеному наказі додаткова доплата до грошового забезпечення за січень 2021 року була нарахована і виплачена у тому числі і позивачеві у липні 2021 року, що підтверджується змістом копії розрахункового листка позивача за липень 2021 року.
В той же час, зміст копій розрахункових листків позивача за період з лютого 2021 року по березень 2022 року включно, що є предметом цього спору, свідчить про те, що за наведений період відповідна додаткова доплата до грошового забезпечення відповідачем позивачеві не нараховувалась та не виплачувалась, такі відомості у них відсутні.
Факт такого не нарахування та не виплати позивачеві додаткової доплати до грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №375 у вказаний період також підтверджений і самим відповідачем у його відзиві на позов.
Проте, із аналізу посадових обов'язків позивача, встановлених у його Посадовій інструкції та вищенаведених приписів нормативно-правових актів, які є чинними, у їх сукупності, суд приходить до висновку, що, виконуючи свої посадові обов'язки, позивач забезпечував життєдіяльність населення, у тому числі і шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян у період дії карантину, встановленому Кабінетом Міністрів України, який діяв і у спірний період, та внаслідок виконання своїх посадових (службових) обов'язків позивач мав безпосередній контракт з населенням (інших доказів на спростовування цього факту не надано), а, відповідно, позивач мав право на нарахування та виплату йому додаткової доплати до грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №375, тому, у даному випадку, бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплату позивачеві вищенаведеної додаткової доплати до грошового забезпечення за період з лютого 2021 року по березень 2022 року слід визнати протиправною.
При цьому, роблячи такі висновки, судом враховується і те, що відповідачем не було доведено та не надано доказів на підтвердження особливої специфіки роботи позивача, яка виконувалась останнім за січень 2021 року (місяць, за який була нарахована додаткова доплата за службу в особливих умовах) та її відмінності від роботи, яка виконувалася позивачем у спірний період з лютого 2021 року по березень 2022 року (місяці, за які не було нараховано та не було виплачено додаткову доплату за службу в особливих умовах).
Відтак, відповідачем жодним чином не було доведено різниці в специфіці роботи позивача за місяць, в якому йому було виплачено додаткову доплату за службу в особливих умовах в порівнянні з місяцями, коли позивачу така додаткова доплата не нараховувалась та не виплачувалась, виходячи з вимог ч.2 ст.77 КАС України, а також з урахуванням того, що посада, яку займає позивач (поліцейський взводу №3 роти №2 батальйону №2 патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції) згідно аналізу змісту Посадової інструкції відповідає встановленим зазначеною вище постановою Кабінету Міністрів України №375 критеріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням.
За приписами ч.1 ст.73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи ч.1 ст.75 наведеного Кодексу.
Згідно ч.1 ст.76 Кодексу, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, відповідачем у відзиві не доведена жодними належними доказами правомірність бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачеві додаткової доплати до грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №375 за період з лютого 2021 року по березень 2022 року, з урахуванням встановлених судом обставин, які відповідачем не спростовані, та приписів вищенаведеного чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини.
При цьому, судом не можуть бути покладені в основу даного судового рішення та відхиляються судом доводи відповідача про те, що спірна додаткова доплата до грошового забезпечення не є постійною складовою грошового забезпечення, повноваження щодо її встановлення мають лише керівники та такі повноваження є дискреційними, оскільки наведені доводи не звільняють посадових осіб суб'єктів владних повноважень діяти з дотриманням Конституції та законів України, які регулюють спірні правовідносини, а відповідно, не звільняють від обов'язку таких посадових осіб належним чином виконувати свої повноваження, передбачені постановою Кабінету Міністрів України №375, які не дозволяють вчиняти жодної бездіяльності (норми постанови №375 таких умов не містять).
Окрім того, посилання відповідача у відзиві на позов про те, що повноваження керівника на встановлення відповідної додаткової доплати до грошового забезпечення є дискреційними є необґрунтованими та безпідставними, оскільки, по-перше, дискреція (свобода розсуду у прийнятті рішення) не дозволяє ні суб'єкту владних повноважень, ні його посадовим особам ухилятися від виконання обов'язків, покладених на них відповідними нормативно-правовими актами; по-друге, такі дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень (свобода розсуду) підлягають перевірці адміністративним судом під час розгляду адміністративної справи щодо правомірності бездіяльності відповідача-суб'єкта владних повноважень, що є завданням адміністративного судочинства України згідно до вимог с.2 КАС України, які і перевірені судом у межах даного спору та визнано вищенаведену бездіяльність відповідача протиправною.
Також, судом враховується і те, що відсутність бюджетних асигнувань для виплати додаткової доплати, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №375 не може бути обрано обґрунтованою підставою для її не нарахування та невиплати з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеній у його постанові від 14.03.2019 у справі №820/660/17, яка є обов'язковою до застосування адміністративними судами у подібних правовідносинах за ч.5 ст.242 КАС України з урахуванням, зокрема, висновків, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005р. у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00), де цей Суд вказав, що у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Наведена судова практика ЄСПЛ підлягає застосуванню як принцип верховенства права та є джерелом право згідно до ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Як установлено у даних правовідносинах у спірний період - з лютого 2021 року по березень 2022 року постанова Кабінету Міністрів України №375, якою передбачена додаткова доплата до грошового забезпечення поліцейським, які виконують свої обов'язки в умовах дії карантину (особливих умовах) є чинною, зміни у частині установлення вказаних додаткових доплати до неї не вносились, а відповідно, норми зазначеного нормативно-правового акту підлягають виконанню посадовими особами суб'єкта владних повноважень з дотриманням вимог Конституції та законів України.
Таким чином, при виконанні вищенаведених посадових обов'язків позивач мав безпосередній контакт з населенням в умовах дії карантину (виконував свої обов'язки в особливих умовах), що відповідає критеріям, встановленим для виплати відповідної спірної додаткової доплати до грошового забезпечення поліцейського за приписами постанови Кабінету Міністрів України №375.
При цьому, невиконання наведених обов'язків позивачем у спірний період, відповідачем жодними доказами не підтверджено у порушення вищенаведених вимог ст.ст.72-77 КАС України.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Перевіривши правомірність бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачеві додаткової доплати до грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №375 у період з лютого 2021 року по березень 2022 року, суд приходить до висновку, що вчиняючи вищенаведену бездіяльність, відповідач діяв не у спосіб та не у порядку, передбаченому Конституцією та законами України, необґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
За викладених обставин, суд приходить до висновку, що вищенаведеною бездіяльністю відповідачем були порушені права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання такої бездіяльності протиправною.
Що стосується позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві додаткової доплати до грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №375 за період з лютого 2021 року по березень 2022 року, то в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню як похідні позовні вимоги від основної позовної вимоги (визнання бездіяльності протиправною) та як ефективний, належний спосіб захисту порушеного права позивача з урахуванням повноважень адміністративного суду, встановлених ст.245 КАС України та приписів ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Між тим, позовні вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплату позивачеві додаткової доплати до грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №375 за період січень 2021 року та зобов'язання у цій частині вчинити певні дії, не підлягають задоволенню, оскільки відповідна додаткова доплата за вказаний період позивачеві відповідачем була нарахована та виплачена у липні 2021 року, що підтверджується змістом копії розрахункового листка позивача за липень 2021 року.
За таких обставин, у наведеній частині позовних вимог позивачеві слід відмовити.
Приймаючи до уваги все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, судом не встановлено, а позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про понесення ним судових витрат при розгляді даної справи, а відповідно, у адміністративного суду і відсутні будь-які правові підстави для їх розподілу у вищенаведеному порядку.
Керуючись ст. ст. 241-246, 250 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не нарахування та невиплати поліцейському полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції рядовому поліції ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення за період з 01.02.2021 року по 01.03.2022 року у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375.
Зобов'язати Департамент патрульної поліції здійснити нарахування та виплату поліцейському полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції рядовому поліції ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення за період з 01.02.2021 року по 01.03.2022 року, пропорційно відпрацьованому ним часу в особливих умовах, що передбачена положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А. Ю. Рищенко