22 серпня 2022 року ЛуцькСправа № 140/2332/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Волинській області) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22.06.2021 №Ф-83380-13.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що на його банківські рахунки, рухоме та нерухоме майно накладено арешт в межах ВП №68419851. Позивач звернувся до відповідача із запитом, в якому просив надати документи, які стали підставою для звернення до виконавчої служби для стягнення коштів. 14.02.2022 позивач отримав відповідь від відповідача, з якої убачається, що ГУ ДПС у Волинській області було складено ряд вимог про сплату боргу (недоїмки), а саме: вимога про сплату боргу (недоїмки) від 22.06.2021 за №Ф-83380-13 на суму 37788,74 грн; вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 за №Ф-5214-55 на суму 29293,44 грн; вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2019 за №Ф-5214-55 на суму 26539,26 грн; вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2019 за №Ф-5214-55 на суму 18276,72 грн. Відповідачем сформовано та направлено до Першого відділу ДВС м.Луцька ЗМУМЮ узгоджену вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.01.2022 за №8338-13 на суму 37788,74 грн для подальшого вжиття заходів згідно чинного законодавства.
Позивач зазначає, що оскаржувана вимога не носить конкретизації, з якої саме причини виникла дана заборгованість, так як вже не займається підприємницькою діяльністю. При цьому зазначає, що він не тільки не здійснював, але і не міг здійснювати підприємницьку діяльність з огляду на недійсність його свідоцтва про державну реєстрацію.
Також зазначає, що перебуває у фактичних трудових відносинах із Новоукраїнським ліцеєм Ярославицької сільської ради Дубенського району Рівненської області, працює на посаді робітника з комплексного обслуговування та ремонту будівель з 12.09.2017 по даний час, роботодавець сплачує за нього усі податки, в тому числі ЄСВ, що є більшим ніж мінімальний обов'язковий внесок передбачений чинним законодавством.
ОСОБА_1 вважає сформовану податковим органом вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною, оскільки він перебуває у трудових відносних і за нього сплачено єдиний соціальний внесок роботодавцем, що виключає обов'язок по сплаті єдиного внеску як фізичною особою-підприємцем, що призвело б до подвійної сплати єдиного внеску у мінімальному розмірі. З огляду на вказане, позивач просить скасувати вимоги як протиправні.
Ухвалою суду від 28.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.33).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с.36-38) відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що згідно з проведеним аналізом картки особового рахунку встановлено, що ФОП ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку як фізична особа-підприємець з 06.09.2000 по даний час на загальній системі оподаткування. Згідно даних АІС «Податковий блок» станом на 14.02.2022 по ФОП ОСОБА_1 за кодом платежу 7104000 - єдиний внесок для фiзичних осiб-пiдприємців, у т.ч. якi обрали спрощену систему оподаткування та осiб, якi проводять незалежну професійну діяльність, обліковується заборгованість в сумі 37788,74 грн. Згідно з даними інформаційної системи податкового органу йому сформовано та надіслано на адресу: АДРЕСА_1 наступні вимоги про сплату боргу (недоїмки): 08.02.2019 №Ф-5214-55 на суму18276,72 грн; 13.11.2019 №Ф-5214-55 на суму 26539,26 грн; 13.02.2020 №Ф-5214-55 на суму 29293,44 грн; 22.06.2021 №Ф-8338-13 на суму 37788,74 грн, які повернулись на адресу ГУ ДПС у Волинській області за закінченням терміну зберігання.
Зазначає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень (Розділ VI п.3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну України від 20.04.2015 №449). Відповідно до вищезазначеного нарахування єдиного внеску здійснюється згідно облікових даних з інформаційної системи, тобто в автоматичному режимі. З наведених підстав відповідач просив в позові відмовити.
За змістом статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у відзиві на позовну заяву відповідач викладає виключно заперечення проти позову, відзив не може містити будь-яких заяв чи клопотань, позаяк заяви та клопотання учасники справи подають окремо у письмовій формі із зазначенням підстав та з дотриманням інших вимог статті 167 КАС України. Отже, заявлене у відзиві представником ГУ ДПС у Волинській області клопотання про розгляд справи за участі сторін не підлягало судом вирішенню по суті.
Інших заяв по суті справи не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, ОСОБА_1 06.09.2000 зареєстрований фізичною особою-підприємцем, та взятий на облік як платник податків в ГУ ДПС у Волинській області.
15.02.2022 до ЄДР внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за власним рішенням.
ГУ ДПС у Волинській області сформовано та надіслано позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки), а саме: від 13.11.2019 №Ф-5214-55 на суму єдиного внеску в розмірі 26539,26 грн (а.с.16, 43); від 08.02.2019 №Ф-5214-55 на суму єдиного внеску в розмірі 18276,72 грн (а.с.22); від 13.02.2020 №Ф-5214-55 на суму єдиного внеску в розмірі 29293,44 грн (а.с.13, 41зворот); від 22.06.2021 №Ф-83381-13 на суму єдиного внеску в розмірі 37788,74 грн (а.с.10, 40).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Правові і організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
За приписами статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Згідно з частинами третьою, восьмою статті 9 Закону №2464-VІ обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Проаналізувавши наведені вище положення законодавства, слід дійти висновку, що платниками єдиного соціального внеску є фізичні особи-підприємці.
В той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом №2464-VI не врегульовано.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі наведеного можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
У постанові від 04.12.2019 по справі №440/2149/19 Верховним Судом сформульовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом від 23.01.2020 у справі №480/4656/18, від 18.03.2020 у справі №140/1777/19, від 03.04.2020 у справі №140/642/19.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, як вбачається з матеріалів справи, в 2018 році у інтегрованій картці платника податків відбулось нарахування позивачу єдиного соціального внеску за 2017 рік в сумі 8448, за І, ІІ, ІІІ, IV квартали 2018 року, І, ІІ, ІІІ, IV квартали 2019 року - по 2457,18 грн; в 2019 - за IV квартал 2018 року, І ,ІІ, ІІІ квартали 2019 року по 2457,18 грн; за І квартал 2020 року - 2078,12 грн; за II квартал 2020 року - 1039,06 грн; за III квартал 2020 року - 3178,12 грн; за IV квартал 2020 року - 2200,00 грн. Станом на 31.01.2021 року заборгованість становила 37788,74 грн.
Водночас судом встановлено, що в 2017-2020 роках позивач був працевлаштований в Новоукраїнському ліцеї Ярославицької сільської ради Дубенського району Рівненської області, що підтверджується довідкою Новоукраїнського ліцею Ярославицької сільської ради Дубенського району Рівненської області від 15.02.2022 №20, та страхові внески за ОСОБА_1 сплачував роботодавець, що підтверджується реєстром застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (а.с.24).
Отже, позивач є застрахованою особою в системі державного соціального страхування і платником єдиного внеску за ОСОБА_1 у зазначені періоди був роботодавець.
Відтак, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивач у 2017-2020 роках був застрахованою особою, і єдиний внесок за неї у відповідний період нараховував та сплачували роботодавці в розмірі не менше мінімального, що виключало обов'язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність.
Водночас з огляду на те, що за 2017-2020 роки позивачу безпідставно нараховано єдиний внесок як фізичній особі-підприємцю, тому суд вважає, що нараховані суми пені та штрафних санкцій за стягнутими в межах виконавчого провадження сумами єдиного внеску є необґрунтованими та не підлягають стягненню з позивача.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та допустимих доказів в підтвердження обґрунтованості та правомірності вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22.06.2021 №Ф-83380-13, а тому позов слід задовольнити повністю.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 992,40 грн, сплачений згідно з квитанцією від 02.02.2021 (а.с.9).
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 22.06.2021 №Ф-83380-13.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, м.Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ ВП 44106679).
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій