22 серпня 2022 року ЛуцькСправа № 140/1705/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Луцької міської ради (далі - відповідач, Луцька МР) про визнання протиправною відмову в задоволенні її клопотання, надану листом від 04.01.2022 №6.8-7/45/2022, та зобов'язання повторно розглянути заяву від 14.12.2021 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, орієнтованою площею 0,10 га, та прийняти відповідне рішення у відповідності до вимог Конституції України, Земельного кодексу України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, 14.12.2021 позивач звернулася до Луцької МР із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва, орієнтовною площею 0,10 га, яка знаходиться в с.Озерце Луцького району, до якої додала всі документи, передбачені Земельним кодексом України. За результатами розгляду вказаної заяви відповідачем надано відповідь листом від 04.01.2022 №6.8-7/45/2022, в якому зазначено, що земельна ділянка, позначена позивачем на викопіюванні з Публічної кадастрової карти України, знаходиться відповідно до Генерального плану с.Озерце, затвердженого рішенням Озерцівської сільської ради від 23.10.2017 №17-4/2017 «Про затвердження містобудівної документації «Генеральний план с. Озерце», на території рекреаційного призначення. Відтак, з урахуванням вимог статті 63 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», земельна ділянка, позначена на наданому графічному матеріалі, відповідно до пункту 7 статті 118 Земельного кодексу України не може бути надана для індивідуального дачного будівництва.
Позивач вважає, що відповідачем безпідставно відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки законодавством передбачено можливість надання земельних ділянок для дачного будівництва, саме із земель рекреаційного призначення. Також згідно Генерального плану с.Озерце земельна ділянка, на яку позивач претендує, знаходиться на території рекреаційного призначення, і ніякої рекреаційної зони на ній нема і не запроектовано, що в свою чергу є обставиною, згідно якої відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо використання даної ділянки для дачного будівництва. Крім того, вказує, що за розглядом клопотання позивача, міська рада зобов'язана в місячний термін прийняти рішення, яке оформити належним чином (рішення, наказ, розпорядження), чого в даному випадку не було зроблено.
Таким чином, оскільки Луцькою МР в порушення вимог чинного законодавства України при наданні відмови не було встановлено невідповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою, щодо впорядкування територій населених пунктів, а також не було прийнято відповідного рішення, яке мало б бути оформлене належним чином, тому вважає, що відмова у розгляді заяви та наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є такою, що суперечить і не ґрунтується на нормах чинного законодавства, відтак є незаконною.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній адміністративній справі та вирішено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.21).
Відповідач відзив на позов не подав, хоча копію ухвали від 14.02.2022 про відкриття провадження у адміністративній справі отримав 17.02.2022, що підтверджується повідомленням про вручення(отримання) документів (а.с.31).
Згідно із частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відтак справу вирішено на підставі наявних у ній матеріалів.
Інших заяв по суті справи не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 14.12.2021 ОСОБА_1 звернулася до Луцької МР із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, площею 0,10 га., яка знаходиться на території Луцької ОТГ біля с.Озерце Луцького району, в межах норм безоплатної приватизації. До вказаної заяви позивач додала викопіювання з публічної кадастрової карти, копію паспорту та ідентифікаційного номеру (а.с.8-12)
Листом від 04.01.2022 №6.8-7/45/2022 (за підписом заступника міського голови) позивача повідомлено, що земельна ділянка, позначена на викопіюванні з Публічної кадастрової карти України, знаходиться відповідно до Генерального плану с. Озерце, затвердженого рішенням Озерцівської сільської ради від 23.10.2017 №17-4/2017 «Про затвердження містобудівної документації «Генеральний план с. Озерце», на території рекреаційного призначення. Відповідно до статті 63 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» рекреаційними зонами є ділянки суші і водного простору, призначені для організованого масового відпочинку населення і туризму. На території рекреаційних зон забороняються: а) господарська та інша діяльність, що негативно впливає на навколишнє природне середовище або може перешкодити використанню їх за цільовим призначенням; б) зміни природного ландшафту та проведення інших дій, що суперечать використанню цих зон за прямим призначенням. Режим використання цієї території регламентується ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів. Враховуючи викладене, земельна ділянка, позначена на наданому графічному матеріалі, відповідно до пункту 7 статті 118 Земельного кодексу України не може бути надана для індивідуального дачного будівництва (а.с.13).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту «б» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Згідно із частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
За правилами частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Цей перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є вичерпним. Водночас, вмотивована відмова має містити пояснення з вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №813/481/17, від 18.10.2018 справі №527/43/17, від 25.02.2019 у справі №347/964/17, від 22.04.2019 у справі №263/16221/17.
Крім того, відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Статтею 25 Закону №280/97-ВР визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно із пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
За правилами частин першої, другої статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Відповідно до статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Отже, міська рада на пленарному засіданні вирішує відповідно до закону питання регулювання земельних відносин шляхом прийняття актів у формі рішень, в т. ч. приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивоване рішення про відмову у його наданні з підстав, передбачених частиною сьомою статті 118 ЗК України.
Проте, як вбачається із матеріалів справи, заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою не було винесено на розгляд сесії міської ради, щодо вказаної заяви саме Луцька МР жодного рішення не приймала (зокрема, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову у його наданні), а лише листом від 04.01.2022 №6.8-7/45/2022 (за підписом заступника міського голови та на бланку не Луцької МР, а виконавчого комітету Луцької МР) позивача повідомлено про неможливість надання дозволу на розроблення проекту землеустрою до вивчення питання щодо визначення статусу майна, яке знаходиться на бажаній земельній ділянці (а.с.13).
На думку суду, оскільки вказана заява позивача стосувалася вирішення земельного питання, тому така заява повинна була бути розглянута саме на сесії міської ради з прийняттям відповідного рішення.
Відсутність належним чином оформленого рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду заяви (клопотання) особи, не зважаючи на надсилання заявнику листа про розгляд заяви (клопотання), свідчить про те, що даний орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.
При вирішенні даного спору суд враховує аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №820/4852/17.
Отже, з урахуванням встановлених обставин цієї справи, суд дійшов висновку, що у даному випадку має місце протиправна бездіяльність відповідача. При цьому, лист виконавчого комітету Луцької МР від 04.01.2022 №6.8-7/45/2022 у відповідь на заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за змістом та формою не може вважатися «відмовою» органу місцевого самоврядування у розумінні частини сьомої статті 118 ЗК України, оскільки у даному випадку відповідач наділений повноваженнями або надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою або надати відповідну відмову, проте жодного рішення міською радою прийнято не було.
Відповідно до частини другої статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відтак, враховуючи, що позивач фактично оскаржує бездіяльність відповідача щодо не розгляду її заяви про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою з прийняттям відповідного рішення, тому з урахуванням повноважень, наданих суду статтею 245 КАС України, позов належить задовольнити шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не розгляду на сесії міської ради з прийняттям відповідного рішення заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов'язання відповідача розглянути вказану заяву і за наслідками її розгляду прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України” від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268; рішення у справі «Баришевський проти України», заява № 71660/11, пункт 95; рішення у справі «Двойних проти України», заява №72277/01, пункт 80; рішення у справі «Меріт проти України», заява №66561/01, пункті 88). Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому надані послуги повинні бути обґрунтованими, а доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.
21.02.2022 на адресу суду надійшло клопотання позивача про відшкодування судових витрат на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн, яке було також направлене відповідачу.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу додано копії договору про надання правової допомоги від 21.01.2022 №2/01/22, укладеного між адвокатом Нестеруком Р.В. та позивачем, ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 21.01.2022.
Як передбачено пунктом 1.1 договору про надання правової допомоги від 21.01.2022 №21/01/22, адвокат приймає доручення клієнта та бере на себе зобов'язання надати клієнту правову допомогу у справі про визнання протиправною відмови Луцької міської ради про у задоволенні клопотання позивача, надану листом від 04.01.2022 №6.8-7/45/2022, та зобов'язання повторно розглянути заяву від 14.12.2021 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, орієнтовною площею 0,10 га. Правова допомога надається клієнту шляхом: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру; складання процесуальних документів (позовних заяв та інших); представництва та захисту інтересів клієнта в будь-яких органах державної влади, місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах.
Пунктами 3.1, 3.3 зазначеного договору встановлено, що вартість послуг адвоката (гонорар) встановлюється у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок. Сторони погодили, що послуги надані згідно цього договору оплачуються замовником в термін - не пізніше 14 днів з дня винесення рішення в даній справі.
Таким чином, договором про надання правової допомоги від 21.01.2022 №20/01/22 сторонами погоджено вид та вартість послуг адвоката, а також порядок оплати таких послуг, тобто гонорар адвоката у розмірі 4000,00 грн був обумовлений сторонами до сплати у твердому (фіксованому) розмірі, тож належить до судових витрат.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати в загальному розмірі 4992,40 грн, з них: судовий збір в сумі 992,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Земельного кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Луцької міської ради щодо нерозгляду на сесії міської ради з прийняттям відповідного рішення заяви ОСОБА_1 від 14 грудня 2021 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, площею 0,10 га, яка знаходиться в с.Озерце Луцького району.
Зобов'язати Луцьку міську раду розглянути на пленарному засіданні заяву ОСОБА_1 від 14 грудня 2021 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, площею 0,10 га., яка знаходиться в с. Озерце Луцького району, та за наслідками розгляду прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Луцької міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 4992,40 грн (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто дві грн 40 коп.).
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Луцька міська рада (43025, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Богдана Хмельницького, 19, код ЄДРПОУ 34745204).
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій