Номер провадження: 11-сс/813/1009/22
Справа № 947/5135/21 1-кс/947/6553/22
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
18.08.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
Головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
представника власника майна - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , діючого в інтересах ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 13.07.2022 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12021160000000182, внесеного до ЄРДР 05.02.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.3 ст.358, ч.3 ст.28, ч.4 ст.358, ч.4 ст.190, ч.3 ст.27 ч. 3 ст.15 ч.4 ст.190 КК України,
установив
Зміст оскаржуваного судового рішення
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 13.07.2021 року задоволено клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_10 та накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та здійснення будь-яких реєстраційний дій суб'єктами державної реєстрації права власності на транспортні засоби (регіональним та територіальним сервісним центрам МВС України), іншими акредитованими суб'єктами та посадовими особами на автомобіль марки «Мерседес», державний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , яким користується підозрюваний ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Своє рішення про накладення арешту на майно, слідчий суддя мотивував тим, що існує необхідність в забезпечені збереження речових доказів, та з метою проведення необхідних слідчих дій з вказаним майном.
Зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 вважає ухвалу слідчого судді про арешт майна незаконною та такою, яка підлягає скасуванню.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що:
-слідчим суддею не враховано, що автомобіль, на який накладено арешт не належить ОСОБА_12 , його власником є ОСОБА_13 , яка в свою чергу надала довіреність на право користування цим автомобілем громадянину ОСОБА_14 ;
-вилучений автомобіль не є доказом у розумінні ст.98 КПК України у даному провадженні, а його власники не є підозрюваними.
На підставі цього, просить ухвалу слідчого судді від 13.07.2022 року про арешт майна скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Позиції учасників апеляційного розгляду
Прокурор, будучи належним чином повідомлений про дату та час апеляційного розгляду, в судове засідання апеляційного суду не з'явився, а тому за згодою учасників провадження, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд вважає за можливе провести судове засідання без участі прокурора.
Заслухавши суддю-доповідача, представника власника майна - адвоката ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ч. 1-3 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Положення даної норми КПК України узгоджуються зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Крім того, частиною 3 ст.132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, в тому числі, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
У клопотанні слідчого зазначено, що приблизно у жовтні 2020 року, більш точні дата та час не встановлені, перебуваючи в м. Одесі, ОСОБА_15 та члени організованої ним злочинної групи ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , невстановлені особи та ОСОБА_18 , який не входив до складу організованої злочинної групи, вступили у попередню змову, направлену на заволодіння чужим майном та правом на це майно шляхом обману, а саме: будівлями та спорудами загальною площею 345,9 кв.м., та земельною ділянкою площею 0,5642 га, за адресою: АДРЕСА_1 , які належали на праві приватної власності ОСОБА_19 за обставин, викладених письмово у клопотанні про арешт майна.
В рамках вказаного кримінального провадження 28.06.2022 року відносно ОСОБА_11 складене повідомлення про підозру у скоєнні злочинів передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358 , ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 263 КК України, яке погоджено з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_10 , але вручити його не представилось можливим у зв'язку з неявкою до слідчого.
Отже, стороною обвинувачення ОСОБА_11 підозрюється, зокрема серед іншого, у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст.15, ч. 4 ст. 190 КК України, який згідно ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином.
Згідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 08.07.2022 року, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 14.07.2007 року зареєстрував шлюб з громадянкою Республіки Молдова ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до зібраних у ході досудового розслідування належних доказів, встановлено, що ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та фактично мешкає: АДРЕСА_3 , має у своєму користуванні автомобіль марки «Мерседес», державний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .
Згідно відомостей з бази «Аркан ЦП» транспортних засобів, які перетнули державний кордон, автомобіль марки «Мерседес», державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , державна належність - Болгарія, перетнув державний кордон 10.07.2018 о 21:58 з пасажиром ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_1 через ПП «Маяки - Удобне». За кермом перебував громадянин Р. Молдова ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Як встановлено, згідно висновку експерта комплексної судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи № 21-1302/1303 від 26.07.2021 ринкова вартість земельної ділянки загальною площею 5642 кв.м., для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , якою намагались заволодіти ОСОБА_15 за попередньою змовою з ОСОБА_16 , ОСОБА_11 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , станом на 11.02.2021 року становила 20.933.996,68 грн., у розрахунку вартості 1 м? земельної ділянки 3710,38 грн/кв.м., що становить особливо великий розмір.
ОСОБА_11 підозрюється у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, який згідно ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином та санкція статті якого передбачає конфіскацію майна.
У разі визнання ОСОБА_11 судом винним у вчиненні кримінальних правопорушень йому загрожує покарання, зокрема, у вигляді конфіскації майна.
У зв'язку з вищевикладеним, враховуючи, що СУ ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадження, зокрема крім інших, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст.15, ч. 4 ст. 190 КК України, санкцією якого може бути призначене покарання у виді конфіскації майна та у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_11 , та приймаючи до уваги, що є достатні підстави вважати, що не накладення арешту може призвести до зникнення, втрати або пошкодження вказаного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню та забезпеченню відшкодування завданих державі збитків, слідчий за погодженням з прокурором звертається до слідчого судді із клопотанням про арешт майна в рамках даного кримінального провадження.
В клопотанні слідчого зазначено, що з метою забезпечення в подальшому можливої конфіскації майна, виникла необхідність накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_11 .
Дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначене у клопотанні майно підозрюваного з метою забезпечення можливої конфіскації підпадає під вимоги ч. 5 ст. 170 КПК України, а саме, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна, внаслідок чого вірно наклав арешт на зазначене вище майно.
Згідно з нормами Глави 10 та Глави 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.
У відповідності до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Апеляційним судом встановлено, що слідчим при складанні клопотання в повній мірі дотримані вищевказані вимоги кримінального процесуального Закону, оскільки воно містить всі необхідні відомості та правове обґрунтування необхідності накладення арешту на майно.
Вищевикладені обставини були вірно враховані слідчим суддею при прийнятті оскаржуваного рішення, їм була надана належна правова оцінка, внаслідок чого слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для накладення арешту шляхом позбавлення права на відчуження майна на користь третіх осіб.
В апеляційній скарзі захисника не наведено переконливих доводів на обґрунтування відсутності необхідності такого ступеню втручання у права власника майна, як заборона відчуження, розпорядження та здійснення будь-яких реєстраційних дій з автомобілем, який використовується підозрюваним ОСОБА_11 .
Крім того, апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи апеляційної скарги захисника щодо відсутності правової підстави для арешту майна, на яке слідчий просить накласти арешт, оскільки, відповідно до клопотання слідчого, основною метою арешту майна є запобігання незаконному відчуженню майна.
Посилання апелянта на те, що оскаржена ухвала є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого дослідив всі обставини, з'ясування яких, мало істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення відповідно до вимог ст. 370 КПК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді ухвалити законне та обґрунтоване рішення, апеляційним судом - не встановлено.
Підстав сумніватися в розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження апеляційний суд не вбачає. Можливість настання надмірно тяжких наслідків арешту майна для інших осіб, апеляційним судом також не встановлено та апелянтом не доведено.
Приписами п.1 ч.3 ст.407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За таких обставин апеляційний суд визнає необґрунтованою апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , так як її доводи спростовуються вищенаведеним, у зв'язку з чим оскаржувану ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, оскільки вона відповідає вимогам чинного кримінального процесуального закону.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано, у зв'язку з чим апеляційний суд роз'яснює про те, що власник майна має право в подальшому звернутись до слідчого суді із клопотанням про скасування арешту майна.
Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 376, 404, 405, 407,409, 419, 422, 532 КПК України, Одеський апеляційний суд, -
постановив
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , діючого в інтересах ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 13.07.2022 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12021160000000182, внесеного до ЄРДР 05.02.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.3 ст.358, ч.3 ст.28, ч.4 ст.358, ч.4 ст.190, ч.3 ст.27 ч. 3 ст.15 ч.4 ст.190 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4