Номер провадження: 11-сс/813/884/22
Справа № 521/4738/22 1-кс/521/1333/22
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
16.08.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
Головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
представника власника майна ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , діючої в інтересах ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 30.03.2022 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12022162470000283, внесеного до ЄРДР 18.02.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,
установив
Зміст оскаржуваного судового рішення
Ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 30.03.2022 року було задоволено клопотання старшого слідчого СВ відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_11 та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, в ході проведення обшуку автомобіля «Toyota Land Cruiser» сірого кольору д.н.з. НОМЕР_1 та яке перелічене в резолютивній частині ухвали.
Своє рішення слідчий суддя мотивував збереженням вказаного майна в якості речових доказів у кримінальному провадженні та з метою проведення експертиз.
(а саме: грошові кошти у іноземній валюті (долара США): - 6 купюр по 10 доларів США із номерами: В92666837С, MD59266659B, IF09073518B, ME02733166A, CD33110594A, L29590882C; 5 купюр по 5 доларів США із номерами: FG68358976A, MB91694053B, CB46687576A, MK18933985D, MD77755376B; 18 купюр по 20 доларів США із номерами: PE60231061C, GM80750716A, MG13741989E, NB63642168B, AB22602566C, MD79429966C, JB17058125B, IG74150836D, ED27535684A, MK56214532A, AA77870411H, ML71542459I, JB91774045F, MB69083741A, JL46281123D, NL91119647C, PF05722622A, MC12655385E; 6 купюр по 50 доларів США із номерами: МВ10756471А, IB16541376B, JB72547242A, EL07271019A, GB32899588A, II21010295A. 19 купюр по 100 доларів США із номерами: AG71825295A, IL87082196E, MI09064053A, HB47079423L, CF20236970A, HB70735108H, HB93107917M, LE894078D, MK00143833B, MB04894665R, LB10858584P, ME75537239A,LB27807243K, PK59047993A, PE24951749K, MB27071730E, CB43799687W, MB78957378P, LB57152270B; купюра 200 гривень із номером ЦБ5872384, купюра 100 номером НЄ6065770, купюра 20 гривень із номером ЕИ4968311, 1 гривня із номером ТА6668991; купюра 100 доларів США із номером HB23535531O, купюра 50 доларів США із номером СF59018503A, 2 купюри по 1 долару США із номером F56494530A, BT4326511L; мобільний телефон «Samsung»; викрутка з жовтою ручкою; викрутка з чорно-жовтою ручкою; гідравлічні ножиці жовтого кольору; лом синього кольору; металевий предмет; гайковий ключ INTERTOOL 17; залізний предмет загострений з однієї сторони; мобільний телефон «Iphone 11» чорного кольору в чохлі чорного кольору; бінокль орного кольору «Busnnell»; ключі від автомобіля «Toyota»; 1 пара перчаток; складний ніж; маска чорного кольору; мобільний телефон «Samsung» чорного кольору ІМЕІ: НОМЕР_2 з сім картою Київстар; мобільний телефон «Nokia» НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 із сім-картою оператора Київстар « НОМЕР_5 »; мобільний телефон «Nokia» ІМЕІ: НОМЕР_6 ; із номером НОМЕР_7 ; 2 залізні предмети (схожі на предмети для відмикання дверей (відмички); мобільний телефон «Philips» НОМЕР_8 ; ІМЕІ2: НОМЕР_9 з сім-картою «Київстар»; автомобіль «Toyota Land Cruiser» сірого кольору д.н.з. НОМЕР_1 ).
Зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 , діюча в інтересах ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , вважає ухвалу слідчого судді про арешт майна незаконною та такою, яка підлягає скасуванню.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на наступне:
- ухвала слідчого судді постановлена з порушенням ч.6 ст.173 КПК України;
- телефони, на які оскаржуваною ухвалою було накладено арешт не є засобами чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення, вилучені були без ухвали слідчого судді;
- слідчий суддя взагалі не обґрунтував необхідність накладення арешту на майно;
- власники майна не є підозрюваними у даному кримінальному провадженні.
На підставі цього, просить ухвалу слідчого судді від 30.03.2022 року про арешт майна скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Позиції учасників апеляційного розгляду
Прокурор, будучи належним чином повідомлений про дату та час апеляційного розгляду, в судове засідання апеляційного суду не з'явився, а тому за згодою учасників провадження, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд вважає за можливе провести судове засідання без участі прокурора.
Заслухавши суддю-доповідача, представника власника майна - адвоката ОСОБА_12 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про таке
Мотиви суду апеляційної інстанції
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно статей 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Положеннями ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
В свою чергу викладені доводи також знайшли своє підтвердження в рішеннях Європейського Суду з прав людини (далі, ЄСПЛ), в тому числі в рішеннях «Бакланов проти Росії» (від 09 червня 2005 року) та «Фрізен проти Росії» (від 24 березня 2005 року), де ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що: «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:
1) підстави і мету відповідно до положень ст. 170 Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України).
Згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до положень ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу.
Аналіз змісту клопотання слідчого та ухвали слідчого судді показав, що у зазначених процесуальних документах, не дотримані вимоги наведених вище норм кримінального процесуального закону.
Так, у клопотанні слідчого зазначено,що до СВ відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області 18.02.2022 надійшла заява від ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій остання просить прийняти міри відносно невстановлених осіб, які 18.02.2022 у період часу з 19 год. 00 хв. до 19 год. 25 хв., шляхом пошкодження вхідних дверей, проникли до приміщення « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в магазині «Метро», який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 29 та викрали грошові кошти у сумі 64 507 гривень, 2 400 доларів США, чим спричинили майнову шкоду.
В ході досудового розслідування було встановлено, що до вчинення кримінального правопорушення причетні особи, які пересувалися на автомобілі «Toyota Land Cruiser» д.н.з НОМЕР_1 .
18.02.2022 в період часу з 23 годин 18 хвилин 18.02.2022 по 01 годин 57 хвилин слідчим СВ відділу поліції №1 №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області проведено невідкладну слідчу дію, а саме обшуку автомобіля «Toyota Land Cruiser» сірого кольору д.н.з. НОМЕР_1 за адресою: м.Одеса, вул. Мельницька 29 з метою врятування майна, яке було викрадено та яке в подальшому може бути речовими доказами вчинення кримінального правопорушення.
Під час проведення обшуку виявлено та вилучено документи, які на думку слідчого мають значення для кримінального провадження, перелік яких міститься в клопотанні.
Постановою слідчого від 19.02.2022 року вказані у клопотанні речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Таким чином, з метою забезпечення збереження вилученого майна, яке визнано речовими доказами у кримінальному провадженні та запобігання можливості приховування майна, його пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, сторона обвинувачення звертається до слідчого судді з даним клопотанням.
При цьому, задовольняючи клопотання слідчого та мотивуючи необхідність накладення арешту на майно перелічене в резолютивній частині ухвали суду першої інстанції, слідчий суддя, пославшись на зміст клопотання, щодо фактичних обставин кримінального провадження, на положення ст.ст. 170-173 КПК України зазначив, що необхідність арешту майна зумовлюється обґрунтованою підозрою вважати, що незастосування цього заходу перешкоджатиме встановленню істини внаслідок того, що таке майно може бути приховане, відчужене чи пошкоджене, і незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню, проте, не зрозуміло, на які саме докази посилається слідчий суддя, оскільки відповідно до вимог ст. 171 КПК України слідчий належним чином не мотивував своє клопотання стосовно того, який зв'язок є між кримінальним правопорушенням яке розслідується та майном на яке належить апелянтам. Викладаючи зміст клопотання, слідчий обмежився лише загальними фразами та цитуванням окремих норм КПК України, при цьому не обґрунтовує яким саме критеріям ст. 98 КПК України відповідає кожний об'єкт, який був вилучений під час обшуку та які конкретно ознаки такого майна можуть бути використані для доведення конкретних обставин, які підлягають доказуванню в даному кримінальному провадженню.
Більш того, як вбачається зі змісту ухвали слідчого судді, розглядаючи клопотання, слідчий суддя при накладенні арешту на майно фактично обмежився лише наведенням фактичних обставин відповідно до клопотання слідчого, цитуванням вимог кримінального процесуального закону та узагальненим посиланням на те, що накладення арешту необхідне для забезпечення можливості встановлення важливих обставин в кримінальному провадженні.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Аналіз змісту ухвали слідчого судді свідчить про те, що вона копіює зміст клопотання слідчого, посилання на ст.ст. 98, 170 КПК України, але не містить докладних мотивів на обґрунтування судового рішення, при цьому, слідчий суддя посилається в ухвалі на необхідність накладення арешту на зазначене вище майно з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною третьою статті 172 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Таким чином, апеляційним судом встановлено, що слідчий суддя при прийнятті до розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно не звернув уваги на його невідповідність вимогам ст. 171 КПК України та не виконав приписів ч. 3 ст. 172 КПК України, згідно яких встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст. 171 цього Кодексу, своєю ухвалою повертає клопотання прокурору з встановленням строку в 72 години для усунення недоліків.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
При цьому п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України передбачає, що підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно ч. 1 ст. 412 КПК України істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього закону, які перешкоджали чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що при розгляді клопотання слідчого слідчим суддею були допущені перелічені вище, істотні порушенням вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Враховуючи встановлене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала слідчого судді скасуванню з постановленням нової ухвали, якою клопотання слідчого необхідно повернути прокурору для усунення недоліків протягом сімдесяти двох годин з моменту його отримання.
Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 376, 404, 405, 407,409, 419, 422, 532 КПК України, Одеський апеляційний суд, -
постановив
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , діючої в інтересах ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 30.03.2022 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12022162470000283, внесеного до ЄРДР 18.02.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого про арешт майна повернути прокурору для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали, протягом 72 годин з моменту отримання копії ухвали апеляційного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4