Виноградівський районний суд Закарпатської області
Справа № 299/2592/21
23.08.2022 року м.Виноградів
Слідчий суддя Виноградівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , старшого слідчого ОСОБА_4 , підозрюваної ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції № 1 Берегівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання відносно підозрюваної по кримінальному провадженню ЄРДР № 12020070080000735 від 16 грудня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Берегово, Закарпатської області, зареєстрованої та проживаючої за адресою АДРЕСА_1 , українки, громадянство України, завідувача дитячого відділення КНП «Виноградівська РЛ», заміжньої, з повною вищою освітою, раніше не судимої,
Старший слідчий СВ Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_4 , здійснюючи досудове розслідування кримінального провадження Єдиний реєстр досудових розслідувань № 12020070080000735 від 16 грудня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, за погодженням з прокурором Виноградівського відділу Берегівської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до суду з клопотанням про застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді особистого зобов”язання.
Клопотанням мотивовано тим, що ОСОБА_5 у 2008 році, закінчила медичний факультет Ужгородського національного університету, отримала повну вищу освіту та здобула кваліфікацію лікаря.
З 01.08.2008 по 31.07.2010 року прийнята на роботу на посаду лікаря - інтерна по педіатрії. З 02.08.2010 року працювала на посаді чергового лікаря інтенсивної терапії дитячого відділення КНП «Виноградівська РЛ», згідно Наказу головного лікаря Комунального некомерційного підприємства Виноградівської міської ради Закарпатської області "Виноградівська районна лікарня" та має стаж роботи 14 років. З 01.05.2022 року переведена на посаду завідувача дитячого відділення КНП «Виноградівська РЛ» по даний час перебуває в трудових відносинах з вказаним медичним закладом.
Згідно посадової інструкції ОСОБА_5 , затвердженої головним лікарем КНП "Виноградівська РЛ" від 15.04.2020 року, повинна керуватися чинним законодавством України про охорону здоров'я та нормативно- правовими актами що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я, організацію педіатричної допомоги; застосовувати сучасні методи профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та диспансеризації хворих дітей та підлітків; надавати швидку та невідкладну медичну допомогу хворим; здійснювати нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів: проводити консультації за направленнями лікарів інших спеціальностей; брати участь в проведенні протиепідемічних заходів у разі виникнення осередку інфекції; дотримуватися принципів медичної деонтології; керувати роботою середнього медичного персоналу; планувати роботу та проводити аналіз її результатів; вести лікарську документацію; брати активну участь в поширенні медичних знань серед населення; постійно удосконалювати свій професійний рівень; щоденно проводити обхід хворих і вести історію хвороби з обов'язками відмітками стану хворих, медикаментозні призначення, обстеження, маніпуляцій, процедур; оглядати хворих при поступленні їх у відділення, призначати необхідні обстеження і лікування, заповнюватй історію хвороби; доповідати завідувачу відділенням або заступнику головного лікаря по лікувальній роботі про всі випадки лікування у відділенні тяжкохворих дітей із незрозумілими діагнозами, хворих з підозрою на інфекційну патологію; приймати участь в обходах завідувача відділення, доповідати про стан хворих, при необхідності направляти хворих на консультації до вузько профільних спеціалістів, або з відома завідувача відділення до спеціалістів обласної клінічної лікарні; щоденно заповнювати листки годування грудних дітей; при виписці хворих додому своєчасно подавати в поліклініку по місцю проживання інформативну виписку з історії хвороби, де вказувати стан при поступленні, проведені обстеження і лікування, результат лікування, рекомендації по подальшому спостереженню і лікуванню в амбулаторних умовах; систематично проводити санітарно-освітню роботу серед осіб, що забезпечують догляд за дітьми, а також серед дітей старшого віку шляхом індивідуальних бесід, лекцій, використання наглядної агітації; повідомляти особисто чергового лікаря про тяжко хворих дітей, які потребують його спостереження, проведення певних лікувальних заходів; систематично працювати над підвищенням своєї кваліфікації шляхом вивчення спеціальної літератури, відвідування конференцій, виступів на них, не рідше 1 разу в 5 років проходити курси підвищення кваліфікації і атестацію присвоєння відповідної кваліфікаційної категорії; впроваджувати в обстеження і лікування дітей нові методики; працювати з інформаційними системами та подавати дані в НСЗУ; згідно наказу №137 від 30.05.2012 р. здійснювати після реєстраційний нагляд за ефективністю та безпекою лікарських засобів та подавати інформацію зав. Відділенням та будучи відповідно до ст.74 Основ законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 року медичним працівником зі спеціальною освітою, який зобов'язаний надавати своєчасну та кваліфіковану медичну й лікарську допомогу, неналежно виконала свої професійні обов'язки внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки малолітній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто являючись медичним працівником, вчинила злочин за наступних обставин:
Так, 15.12.2020 року о 15 годині 42 хвилини, ОСОБА_5 , заступила згідно графіку на чергування у дитяче відділення КНП «Виноградівська РЛ». В ході чергування, 15.12.2020 року о 16 годині 40 хвилин (за викликом від 5.12.2020 року о 16 годині 17 хвилин) - в дитяче відділення КНІІ Зжоградівська РЛ», швидкою медичною допомогою доставлено ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешк. АДРЕСА_2 , разом із її малолітньою дочкою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зі/ скаргами на високу температуру, нудоту та блювоту у останньої. Обстеживши, малолітню ОСОБА_7 , зробила їй два уколи внутрішньо м'язової ін'єкції і нез'ясованих причин дитина не була госпіталізована, а отже захворювання гострої двобічної пневмонії з гарячковим синдромом не було вчасно діагностовано, а адекватне лікування не було призначене, тобто дитина ОСОБА_7 , перебуваючи в умовах стаціонару не була належним чином оглянута і обстежена черговим лікарем ОСОБА_5 , які - не будь записи у медичній документації відсутні та запевнивши матір ОСОБА_9 , в тому, що здоров'ю малолітньої ОСОБА_7 , нічого не загрожує, відпустила останню спільно із матір'ю додому. По поверненню додому, по місцю свого проживання дитині знову стало недобре і яка швидкою медичною допомогою була госпіталізована 16.12.2020 року о 00 годині 15 хвилин у дитяче відділення КНП«Виноградівська РЛ» і оглянута черговим лікарем дитячого відділення КНП «Виноградівська PЛ» ОСОБА_5 , і поставлено діагноз «гостра інфекція верхніх дихальних шляхів, гіпертермічний синдром, інтоксикаційний синдром». Близько 11 год. 10 хв. 16.12.2020 року мати ОСОБА_10 , помітила, що у малолітньої ОСОБА_7 , холодне тіло та що вона не подає ознак життя. Після чого з дитиною на руках побігла до реанімаційного відділення КНП «Виноградівська PЛ», де в подальшому лікарем - реаніматологом, oil год. 30 хв. констатовано смерть малолітньої ОСОБА_7 .
На етапі надання спеціалізованої медичної допомоги - в умовах стаціонару дитячого відділення КНП «Виноградівська РЛ» при госпіталізації 16.12.2020 року о 00 годині 15 хвилин - захворювання, що стало причиною смерті ОСОБА_7 , не було вчасно діагностовано через тяжкість стану хворої дитини, поширеність патологічного процесу та короткочасність перебування дитини в даному медичному закладі, але правильний діагноз міг бути і повинен був бути поставлений.
При цьому, при наданні медичної допомоги ОСОБА_5 , в супереч вимогам ст. 49 Конституції України, якою кожному гарантується право на належну медичну допомогу; вимогам «Протоколу лікування дітей з пневмонією», затвердженого наказом №18 МОЗ Україні, від 13.01.2005 року (у редакції від 16.07.2014 року); ст. 78 Закону України "Про основи законодавства України про охорону здоров'я", згідно якої медичні працівники зобов'язані сприяти охороні та зміцненню здоров'я людей, запобігати і лікувати захворювання, подавати своєчасну і кваліфіковану медичну і лікарську допомогу, неналежно виконала свої професійні обов'язки як медичний працівник внаслідок несумлінного ставлення до них, що виразилось у неналежному надані без поважних причин медичної допомоги малолітній хворій ОСОБА_7 . Зокрема, ОСОБА_5 , неналежно виконуючи професійні обов'язки як медичний працівник внаслідок несумлінного ставлення до них не прийняла відповідних заходів для встановлення правильного діагнозу ОСОБА_7 , що зумовило ненадання останній необхідної медичної допомоги, вплинуло на перебіг її захворювання та спричинило тяжкі наслідки - смерть малолітньої хворої ОСОБА_7 , внаслідок прогресуючого перебігу гострого двобічного запалення легень з гарячковим синдромом.
Відповідно ДО висновку комплексної судово-медичної експертизи Закарпатського обласного бюро судово-медичної експертизи №61 від 18.04.2022 року причиною смерті ОСОБА_7 , стала гостра двобічна гнійна міжальвеолярна геморагічна осередкова пневмонія, що розвинулася на ґрунті вірусної інфекції, яка ускладнилася розвитком ендогенної інтоксикації та гострої дихальної недостатності.
Правильний діагноз дитині ОСОБА_7 був виставлений тільки після проведення судово-медичної експертизи трупа. Черговий лікар ОСОБА_5 , яка оглядала дитину не прийняла відповідних заходів для встановлення правильного діагнозу - не був зібраний консиліум лікарів з участю хірурга, не проведено рентген дослідження, УЗД, аналіз крові. Надана медична допомога дитині була неадекватною і не відповідала дійсному стану дитини по причині не встановлення правильного діагнозу.
Недоліки в обстежені для діагностики і в лікуванні дитини були обумовлені тим, що в дитини не була запідозрена гостра двобічна пневмонія, стан дитини був неправильно оцінений, а лікування її потребувало інших кардинальних заходів, які не були проведені, а проведене лікування запізнілим.
Між невірним та несвоєчасним діагностуванням захворювання, яке стало причиною смерті ОСОБА_7 , та призначеним у зв'язку з цим неповним та запізнілим лікуванням хворої дитини ОСОБА_7 , прослідковується прямий причинно - наслідковий зв'язок. За даними наукової медичної літератури смертність від гострих пневмоній у цій віковій групі складає до 30 %. Отже, вірна та своєчасна діагностика захворювання, яке стало причиною смерті малолітньої ОСОБА_7 , та правильно призначене, адекватне, своєчасне лікування створило б умови і можливості для повного одужання хворої дитини ОСОБА_7 .
У даному випадку лікар - педіатр дитячого відділення КНП «Виноградівська PЛ», ОСОБА_5 мала можливість і повинна була виконати свої професійні обов'язки належним чином.
Таким чином, ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, тобто неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому.
У вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Берегово, Закарпатської області, зареєстрована та проживаюча за адресою АДРЕСА_1 , українка, громадянство України, завідувач дитячого відділення КНП «Виноградівська PЛ», заміжня, з повною вищою освітою, раніше не судима.
22 серпня 2022 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України.
Підозрювана ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину, відповідальність за вчинення якого, згідно ч. 2 ст. 140 КК України, передбачена у вигляді обмеження волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Вина ОСОБА_5 в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні повністю підтверджена матеріалами зібраними під час досудового розслідування, а саме протоколом огляду місця події, допитом потерпілої, допитами свідків, висновком судово-медичної експертизи, висновком комплексної судово - медичної експертизи та іншими матеріалами кримінального провадження.
Враховуючи те, що ОСОБА_5 , вчинила злочин, а тому існують ризики передбачені ст. 177 КПК України, а саме вчинення іншого злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування, тобто не з'являтись на виклики слідчого, прокурора, суду, виїхати за межі Закарпатської області або ж за межі території України, з метою переховування від органу досудового розслідування, впливати на потерпілу та основних свідків у даному кримінальному провадження, а також перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином та існує ризик її протиправної поведінки, у зв'язку з чим особисте зобов'язання, підозрюваної буде достатньо ефективним запобіжним заходом для запобігання ризикам.
Підставою застосування підозрюваній ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрювана матиме можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
З метою досягнення дієвості даного кримінального провадження, щодо підозрюваної ОСОБА_5 , необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, так як існує обґрунтована підозра щодо вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді обмеження волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, а не обрання такого виду запобіжного заходу не забезпечить виконання підозрюваною ОСОБА_5 , покладених на неї процесуальних обов'язків, що в подальшому може призвести до невиконання кримінального судочинства.
Отже наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики передбачені ст.177 КПК України, дає підстави для обрання стосовно ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Прокурор, старший слідчий в судовому засіданні клопотання підтримали.
Підозрювана та захисник проти клопотання заперечували, оскільки ризики зазначені у клопотанні є недоведеними.
При вирішення клопотання слідчий суддя виходить з наступних обґрунтувань.
Так, розглядаючи зазначене клопотання слідчий суддя виходить з того, що заходи забезпечення кримінального провадження (ч.1 ст.131 КПК України) застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із таких заходів саме і є особисте зобов”язання (ст.179 КПК України), яке полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов”язання виконувати покладені на нього слідчим суддею обов”язки, передбачені ст. 194 КПК.
Старшим слідчим в клопотанні та прокурором в судовому засіданні заявлено ризики того, що вчинення іншого злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування, тобто не з'являтись на виклики слідчого, прокурора, суду, виїхати за межі Закарпатської області або ж за межі території України, з метою переховування від органу досудового розслідування, впливати на потерпілу та основних свідків у даному кримінальному провадження, а також перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином та існує ризик її протиправної поведінки.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч. 2 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Як вбачається з матеріалів клопотання, 22 серпня 2022 року, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України.
Згідно з п.3 ч.1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Зі змісту цієї норми з очевидністю випливає, що підозра є мінімальним стандартом в аспекті доказування, для якого достатньо щонайменших ознак, які здатні переконати стороннього спостерігача, що особа може бути причетна до кримінального правопорушення.
В судовому засіданні прокурором не доведено ризики передбачені ст.177 КПК України. Посилання старшого слідчого та прокурора про можливий вплив підозрюваної на свідків, намір підозрюваної перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки про вплив на учасників кримінального провадження зі сторони підозрюваної, свідками не повідомлялося, а припущення щодо можливих таких дій, не можуть братися за основу обвинувачення.
Наведений ризик протиправної поведінки підозрюваної спростовується характеризуючими даними особи, відповідно до яких підозрювана раніше до кримінальної відповідальності не притягалася та не є особою схильною до правопорушень, характеризується позитивно.
Наведений ризик про виїзд про можливий виїзд особи за кордон або за межі Закарпатської області спростовується довідкою про склад сім"ї, наявністю постійного місця роботи, місця проживання.
Отже жодного ризику, закріпленому у ст.177 КПК України, слідчим суддею не встановлено і прокурором не доведено.
Зазначене у клопотанні твердження про винуватість особи суперечить принципу презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, закріпленому у ст. 17 КПК України.
Відповідно до листа ВССУ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013 року виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК. Слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для цього підстав, передбачених ст. 177 КПК. Тому в разі розгляду відповідного клопотання, не підкріпленого визначеними у КПК метою та підставами, останнє має бути відхилено.
Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК та не підлягає розширеному тлумаченню.
Відповідно до ч. 2 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
За встановлених обставин, клопотання задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 179, 194 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні клопотання слідчого відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу слідчого судді можуть бути подані під час підготовчого провадження у суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1