ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.08.2022Справа № 910/21878/21
За позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Акціонерного товариства "РВС Банк"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "СПАН"
про стягнення грошових коштів
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Дяченко Я.А.
Представники учасників справи:
від позивача Буркова О.М.;
від відповідача Цибіков О.О.;
від третьої особи не з'явилися.
В судовому засіданні 09.08.2022 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників позивача та відповідача, що повне рішення буде складено 23.08.2022 року.
30 грудня 2021 року до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (позивач) надійшла позовна заява №01/62075 від 29.12.2021 року до Акціонерного товариства "РВС Банк" (відповідач) про стягнути заборгованості в розмірі 1 257 780,22 грн. з них: основного боргу - 1 255 613,00 грн. (один мільйон двісті п'ятдесят п'ять тисяч шістсот тринадцять гривень) та 3% річних - 2167,22 грн. (дві тисячі сто шістдесят сім гривень 22 копійки).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення взятих на себе зобов'язань за банківською гарантією від 04.10.2021 року № 7541-21Г не здійснено виплати позивачу гарантії у розмірі 1 255 613,00 грн., у зв'язку із неналежним виконанням ТОВ "СПАН" зобов'язань за договором надання послуг № 01-230153-21 від 13.10.2021 року.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, мотивуючи це тим, що позивачем не доведено настання гарантійного випадку. Відповідач також вказує, що у акті приймання-передачі програмної продукції № 1210 від 29.10.2021 року позивач підтвердив що претензій щодо якості, кількості та строків постачання програмного продукту не має. Крім того, відповідач зазначає, що зобов'язання гаранта вважаються припиненими з дати підписання акту приймання-передачі програмної продукції № 1210 від 29.10.2021 року.
Третя особа проти позовних вимог заперечила, посилаючись на те, що підписанням акту приймання-передачі програмної продукції № 1210 від 29.10.2021 року позивач підтвердив, що претензій щодо строків постачання не має, а також третя особа посилається на те, що несвоєчасна поставка програмної продукції викликана внаслідок дій компанії Microsoft.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/21878/21, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.02.2022 року та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "СПАН".
Підготовче засідання у даній справі, призначене на 15.02.2022 року не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Коткова О.В. на лікарняному, підготовче засідання призначено на 03.03.2022 року.
Підготовче засідання у даній справі, призначене на 03.03.2022 року не відбулося у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням в Україні воєнного стану.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2022 року підготовче засідання у справі № 910/21878/21 відкладено та повідомлено учасників справи, що дата, час і місце підготовчого засідання у цій справі будуть визначені судом після припинення воєнного стану в Україні, про що учасники справи будуть повідомлені додатково ухвалою суду.
З огляду на те, що на території міста Києва, де здійснює свою діяльність Господарський суд міста Києва, не ведуться активні бойові дії, враховуючи, що місцезнаходженням сторін у даній справі є місто Київ, з метою забезпечення конституційних прав учасників справи на судовий захист, безперервного здійснення правосуддя та дотримання розумності строків розгляду справ, суд призначив справу № 910/21878/21 до розгляду у судовому засіданні на 14.06.2022 року, про що учасників справи було повідомлено ухвалою суду від 19.05.2022 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2022 року підготовче засідання відкладено на 05.07.2022 року.
Судом в підготовчому засіданні 05.07.2022 року було розглянуте та відхилене клопотання про зупинення провадження у справі, про що судом постановлено протокольну ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання 05.07.2022 року. Відхиляючи наведене клопотання, суд виходив з того, що у відповідності до п. 5 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Дослідивши підстави поданого відповідачем клопотання, суд дійшов висновку про його необґрунтованість на підставі приписів ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, а саме з мотивів не доведення заявником факту об'єктивної неможливості розгляду справи № 910/21878/21 до вирішення справи № 910/21881/21 та про неможливість встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду в даному господарському спорі.
За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.
Так, в підготовчому засіданні 05.07.2022 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/21878/21 до судового розгляду по суті на 09.08.2022 року.
В судовому засіданні 09.08.2022 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов. Представник відповідача проти задоволення позову заперечив та просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
13.10.2021 року між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (надалі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПАН» (постачальник) укладено договір надання послуг № 01-230153-21 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого предмет закупівлі (ДК 021:2015) 72260000-5 Послуги, пов'язані з програмним забезпеченням Офісні програмні продукти Microsoft. За договором постачальник в порядку та на умовах цього договору та додатку №1 до цього договору надає замовнику право користування програмною продукцією Microsoft 365 Е5, Microsoft 365 Е3, Microsoft 365 F3, Office 365 Е1, Microsoft 365 Phone System, Windows Server Remote Desktop Services CAL, Visio Standart, Visio Plan 2, Project Plan 3, Microsoft Azure у кількості, у строки, за ціною тощо згідно з договором та додатком №1 (специфікація) до цього договору, а замовник зобов'язується здійснити оплату належно поставленої програмної продукції на умовах договору та додатку №1 (специфікація) до цього договору.
Пунктом 1.2. договору передбачено, що постачальник бере на себе зобов'язання здійснити постачання програмної продукції через мережу інтернет, а замовник зобов'язується прийняти таку програмну продукцію та здійснити її оплату на умовах, зазначених в даному договорі.
Згідно з п. 4.1. договору програмна продукція поставляється електронними каналами зв'язку, шляхом направлення замовленої програмної продукції на електронну адресу замовника (pshenychnyy.ag@ua.energy) або отримується (завантажується) замовником із захищеного веб-ресурсу виробника програмної продукції.
Відповідно до п. 4.4. договору приймання-передача програмної продукції здійснюється сторонами на підставі акту приймання-передачі програмної продукції.
У специфікації, яка є додатком 1 до договору, сторони дійшли згоди, зокрема, щодо термінів поставки, а саме: програмний продукт Microsoft 365 Е5 (підписка на 12 місяців) не пізніше 25.10.2021, програмний продукт Microsoft 365 Е3 (підписка на 12 місяців) не пізніше 25.10.2021, програмний продукт Microsoft 365 F3 (підписка на 12 місяців) не пізніше 11.11.2021, програмний продукт Office 365 Е1 (підписка на 12 місяців) не пізніше 05.11.2021, програмний продукт Microsoft 365 Phone System (підписка на 12 місяців) не пізніше 25.10.2021, програмний продукт Windows Server Remote Desktop Services CAL (підписка на 12 місяців) не пізніше 25.10.2021, програмний продукт Visio Standart (постійні безстрокові ліцензії) підписання договору, програмний продукт Visio Plan 2 (підписка на 12 місяців) не пізніше 25.10.2021, програмний продукт Project Plan 3 (підписка на 12 місяців) не пізніше 25.10.2021, програмний продукт у вигляді онлайн-сервісу Microsoft Azure (підписка 12 місяців) протягом 14 календарних днів з дати підписання договору (п. 1.5. специфікації).
За умовами п. 11.2. договору забезпечення виконання договору надається у вигляді безумовної і безвідкличної банківської гарантії, оформленої на паперовому носії. Розмір забезпечення виконання договору (розмір банківської гарантії) становить 1 255 613,00 грн. Банківська гарантія повинна бути чинною від дня її видачі та протягом строку, на який вона видана; строк банківської гарантії закінчується 08 грудня 2021 року. Забезпечення виконання договору (банківська гарантія) не повертається постачальнику у разі порушення постачальником умов договору. У такому випадку замовник направляє банку-гаранту вимогу платежу за банківською гарантією (п. 11.4. договору).
На забезпечення виконання ТОВ "СПАН" відповідних зобов'язань за вищезазначеним договором надання послуг № 01-230153-21 від 13.10.2021 року АТ "РВС Банк" було надано банківську гарантію від 04.10.2021 року № 7541-21Г на суму 1 255 613,00 грн.
У банківській гарантії визначено, що АТ "РВС Банк" безумовно, тобто за першою вимогою бенефіціара без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, та безвідклично приймає на себе зобов'язання заплатити бенефіціару протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання письмової вимоги бенефіціара, передбаченою цією гарантією, грошову суму 1 255 613,00 грн. у випадку порушення принципалом зобов'язань за договором. Виплата по гарантії здійснюється на користь ПАТ «НЕК «Укренерго». Гарант протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання письмової вимоги зобов'язується сплатити бенефіціару суму гарантії. Письмова вимога бенефіціара має бути підписана належним чином уповноваженою особою бенефіціара. Гарантія набирає чинності з моменту її видачі і залишається дійсною до 08.12.2021 року включно.
Як слідує з матеріалів справи, 29.10.2021 року постачальник - ТОВ «СПАН» здійснив поставку програмної продукції на загальну суму 25 112 260,07 грн., що підтверджується відповідним актом приймання-передачі програмного продукту № 1210 від 29.10.2021 року, підписаним уповноваженими представниками постачальника та одержувача товару.
Оскільки постачальником порушено умови договору № 01-230153-21 від 13.10.2021 року в частині поставки програмної продукції у строки, погоджені сторонами у специфікації та поставлено програмну продукцію вартістю 25 112 260,07 грн. - 29.10.2021 року, позивач 22.11.2021 року звернувся до АТ «РВС Банк» з вимогою № 01/52761 (вх. № 5019/21-БГ) щодо перерахування коштів банківської гарантії у зв'язку із неналежним виконанням принципалом умов договору та наявністю відповідних підстав для перерахування.
Листом № 1901/21-БГ від 29.11.2021 року АТ «РВС Банк» відмовило у задоволенні вимоги щодо сплати грошових коштів за банківською гарантією, у зв'язку з відсутністю гарантійного випадку.
На думку позивача, відмова відповідача сплатити кошти за гарантією порушує права позивача на отримання компенсаційної виплати у випадку порушення зобов'язань за договором надання послуг № 01-230153-21 від 13.10.2021 року.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України гарантія є видом забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно зі ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частинами 1, 2, 3 ст. 563 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії; вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі, до якої додаються документи, зазначені у гарантії, та вказується, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Загальний порядок, умови надання та отримання банками гарантій/контргарантій та їх виконання урегульований Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004 року, відповідно до підпункту 9 п. 3 якого гарантія - спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.
Згідно з підпунктом 8 п. 3 зазначеного Положення гарантійний випадок - одержання банком-гарантом/банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин.
За змістом виданої відповідачем гарантії гарант безумовно, тобто за першою вимогою бенефіціара без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, та безвідклично приймає на себе зобов'язання заплатити бенефіціару протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання письмової вимоги бенефіціара, передбаченою цією гарантією, грошову суму 1 255 613,00 грн. у випадку порушення принципалом зобов'язань за договором.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 Цивільного кодексу України (ст. 663 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За змістом ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Беручи до уваги, що своєчасність поставки товару постачальником є критерієм належності виконання зобов'язання з поставки товару, то пропущення постачальником встановленого в договорі строку поставки товару свідчить про порушенням зобов'язання з поставки товару.
Як вже зазначалося судом вище, у специфікації сторони погодили терміни поставки програмної продукції.
Згідно умов специфікації постачальник взяв на себе обов'язок здійснити поставку програмних продуктів Microsoft 365 Е5, Microsoft 365 Е3, Microsoft 365 Phone System, Windows Server Remote Desktop Services CAL, Visio Standart, Visio Plan 2, Project Plan 3 та у вигляді онлайн-сервісу Microsoft Azure не пізніше 25.10.2021 року.
З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання з поставки програмної продукції програмних продуктів Microsoft 365 Е5, Microsoft 365 Е3, Microsoft 365 Phone System, Windows Server Remote Desktop Services CAL, Visio Standart, Visio Plan 2, Project Plan 3 та у вигляді онлайн-сервісу Microsoft Azure постачальник виконав 29.10.2021 року, що підтверджується актом приймання-передачі програмного продукту № 1210 від 29.10.2021 року.
Отже, постачальник поставку програмної продукції здійснив несвоєчасно, поставивши програмну продукцію лише 29.10.2021 року, замість обумовленого специфікацією строку - не пізніше 25.10.2021 року.
Відтак, оскільки істотними умовами договору поставки є предмет, ціна та строк поставки, то забезпечення відповідачем за банківською гарантією належного виконання умов договору поставки включає в себе, зокрема, здійснення поставки товару у вставлені договором строки.
Відповідач, як гарант за виданою ним банківською гарантією забезпечив саме належне виконання третьою особою зобов'язання з поставки програмної продукції за договором, тобто в обсязі, порядку та у строки, встановлені договором, оскільки в гарантії не конкретизовано, яке саме порушення зобов'язання за договором забезпечується.
Таким чином позивач набув права вимоги до відповідача у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання принципалом, а відповідач зобов'язаний був сплатити кошти у разі настання гарантійного випадку - порушення постачальником зобов'язань за договором, зокрема і у разі прострочення поставки програмної продукції.
За висновками суду гарантійний випадок за наданою відповідачем гарантією є таким, що настав, оскільки факт порушення принципалом (постачальником) виконання зобов'язання зі своєчасної поставки програмного забезпечення є доведеним та визнаним самим приципалом (постачальником), а у відповідача (гаранта) відповідно до ч. 1 ст. 563 Цивільного кодексу України за вимогою позивача (бенефіціара) виник обов'язок сплатити останньому грошову суму у розмірі 1 255 613,00 грн. відповідно до умов виданої ним гарантії.
Однак, відповідач, як гарант не виконав свого обов'язку з виплати грошової суми у розмірі 1 255 613,00 грн. за виданою ним банківською гарантією та в якості підстав для відмови у виплаті послався на ненастання гарантійного випадку.
Суд зазначає, що виконання принципалом зобов'язання з поставки програмної продукції не спростовує того факту, що таке зобов'язання принципал (постачальник) виконав з порушенням умов договору, а саме: з порушенням строку поставки продукції.
За змістом гарантії має значення лише сам факт порушення принципалом зобов'язання за договором. При цьому одного лише факту наявності прострочення виконання основного зобов'язання (незалежно від періоду та обсягу простроченого зобов'язання) достатньо для заявлення бенефіціаром вимоги до гаранта про виплату відповідного забезпечення.
Відповідно до ст. 562 Цивільного кодексу України зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
Отже, за своєю правовою природою гарантія має автономний (незалежний) характер від основного зобов'язання та відповідно не залежить від обставин припинення основного зобов'язання. У зв'язку з цим виплата гарантом суми, на яку видано гарантію, жодним чином не може зараховуватись в рахунок виконання основного зобов'язання та відповідно впливати на його чинність/припинення. У свою чергу сплата принципалом (постачальником) відповідно до умов договору поставки штрафних санкцій за порушення строків поставки товару не виключає обов'язку гаранта сплатити кредитору грошову суму за гарантією, оскільки сама по собі сплата постачальником штрафних санкцій за договором не усуває факту допущеного порушення зобов'язання та не позбавляє кредитора права на задоволення своїх вимог за рахунок гарантії. Тобто зазначені способи забезпечення виконання зобов'язання (штрафні санкції та гарантія) не є взаємовиключними.
Згідно з частинами 2-4 ст. 563 Цивільного кодексу України вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.
Відповідно до ч. 1 ст. 565 Цивільного кодексу України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.
Як встановлено судом, відповідно до змісту гарантії гарант взяв на себе обов'язок за першою вимогою бенефіціара без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов зобов'язання заплатити бенефіціару протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання письмової вимоги бенефіціара грошову суму 1 255 613,00 грн. Письмова вимога бенефіціара має бути підписана належним чином уповноваженою особою бенефіціара.
Жодних інших умов зміст гарантії не містить.
З матеріалів справи вбачається, що вимога позивача до гаранта про сплату грошової суми 1 255 613,00 грн. була надіслана ним у визначеному в гарантії порядку, відповідає вимогам, встановлених в гарантії, та була отримана відповідачем 22.11.2021 року за вх. № 5019/21-БГ, тобто у строки, встановлені в гарантії, що відповідачем не заперечується.
Врахувавши факт настання гарантійного випадку за гарантію від 04.10.2021 року № 7541-21Г (порушення виконання принципалом зобов'язання з поставки програмної продукції у строк, визначений специфікацією) та невиконання відповідачем (гарантом) обов'язку з виплати грошової суми у розмірі 1 255 613,00 грн. за гарантією у встановлені в ній строки, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2167,22 грн.
За змістом ст.ст. 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника щодо такої сплати.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином у ст. 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення.
Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання з виплати гарантії, то вимоги позивача про стягнення 3% річних є законними та обґрунтованими.
За результатами здійсненої перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення суми 3% річних судом встановлено, що їх розмір відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства і є арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2167,22 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Надаючи оцінку запереченням відповідача наведеним у відзиві щодо зазначення в акті приймання-передачі програмного продукту № 1210 від 29.10.2021 року про відсутність у замовника претензій, зокрема, щодо строків постачання, суд дійшов висновку, що наведене не спростовує факту неналежного виконання ТОВ «СПАН» умов договору та поставку програмної продукції з простроченням, враховуючи, що у договорі № 01-230153-21 від 13.10.2021 року сторонами було погоджено можливість і порядок внесення змін до нього та продовження строку виконання зобов'язання щодо передачі товару.
Також суд не приймає до уваги твердження третьої особи про відсутність його вини у несвоєчасній передачі позивачу програмної продукції з огляду на те, що ТОВ «СПАН» не є виробником спірної продукції і порушення строків поставки товару було спричинено внаслідок дій компанії Microsoft у зв'язку з проведенням процедури обов'язкової вибіркової перевірки внутрішніми аудиторами дотримання умов щодо обов'язкової передачі всіх спеціальних умов та цінових пропозицій для державних підприємств з огляду на те, що компанія Microsoft не є стороною договору № 01-230153-21 від 13.10.2021 року і його укладення не тягне для такої компанії виникнення у неї будь-яких прав та/або обов'язків, зокрема щодо дотримання ТОВ «СПАН» строків поставки програмної продукції.
У письмових пояснення третя особа зазначає, що ТОВ "СПАН" є офіційним партнером компанії Microsoft і розповсюджувачем програмного забезпечення на підставі угоди від 01.01.2020 року. Отже, ТОВ «СПАН», будучи обізнаним з можливістю проведення процедури обов'язкової вибіркової перевірки внутрішніми аудиторами дотримання умов щодо обов'язкової передачі всіх спеціальних умов та цінових пропозицій для державних підприємств та строками виконання такої перевірки, взяв на себе зобов'язання поставити програмну продукцію у визначений специфікацією строк.
Суд відмічає, що здійснюючи свою господарську діяльність ТОВ "СПАН" мало б передбачити пов'язані із такою діяльністю ризики, які можуть спричинити несвоєчасне виконання товариством своїх зобов'язань перед ПАТ «НЕК «Укренерго» за договором № 01-230153-21 від 13.10.2021 року.
Інші доводи та заперечення учасників справи судом розглянуті, проте на результат вирішення спору не вплинули. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 18 866,70 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «РВС Банк» (ідентифікаційний код 39849797, адреса: 04071, м. Київ, вул. Веденська, 29/58) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (ідентифікаційний код 00100227, адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25) грошові кошти: основного боргу - 1 255 613,00 грн. (один мільйон двісті п'ятдесят п'ять тисяч шістсот тринадцять гривень), 3% річних - 2167,22 грн. (дві тисячі сто шістдесят сім гривень 22 копійки) та судовий збір - 18 866,70 грн. (вісімнадцять тисяч вісімсот шістдесят шість гривень 70 копійок).
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 23.08.2022р.
Суддя О.В. Котков