ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.08.2022Справа № 910/21464/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Гіпромаш"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція"
про стягнення грошових коштів
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Дяченко Я.А.
Представники учасників справи:
від позивача не з'явилися;
від відповідача Годованець Л.Ю. (представник за довіреністю).
В судовому засіданні 11.08.2022 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представника відповідача, що повне рішення буде складено 23.08.2022 року.
24 грудня 2021 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Гіпромаш" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 24.11.2021 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промвагонтранс" (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 655 176,26 грн., з них: основного боргу - 535 440,00 грн. (п'ятсот тридцять п'ять тисяч чотириста сорок гривень), пені - 32 566,49 грн. (тридцять дві тисячі п'ятсот шістдесят шість гривень 49 копійок), 3% річних - 21 149,00 грн. (двадцять одна тисяча сто сорок дев'ять гривень) та інфляційних збитків - 66 019,75 грн. (шістдесят шість тисяч дев'ятнадцять гривень 75 копійок).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 17/11-01/ЄР від 17.11.2019 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/21464/21, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.
24.01.2022 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 22/103 від 21.01.2022 року, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, мотивуючи це тим, що за умовами угоди про заміну кредитора у зобов'язанні № 19-01-2021 від 19.01.2021 року первісним та новим кредитором не досягнуто згоди щодо предмета правочину на майбутнє та такий предмет не індивідуалізовано належним чином, отже у позивача відсутнє право застосовувати до відповідача штрафні санкції, 3% річних та сум інфляційних втрат. Крім того, новий кредитор не надав відповідачу доказів переходу до нього прав у зобов'язанні за договором та не звертався із вимогою про оплату заборгованості. Відповідач вказує, що в порушення умов договору № 17/11-01/ЄР від 17.11.2019 року постачальник не поставив товар до 31.12.2019 року та не здійснив надання супутніх послуг. Також відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження виконання зобов'язань з поставки товару та настання строку виконання зобов'язання по оплаті товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 року ухвалено здійснювати розгляд справи № 910/21464/21 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.03.2022 року.
Підготовче засідання у даній справі, призначене на 01.03.2022 року не відбулося у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням в Україні воєнного стану.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2022 року підготовче засідання у справі № 910/21464/21 відкладено та повідомлено учасників справи, що дата, час і місце підготовчого засідання у цій справі будуть визначені судом після припинення воєнного стану в Україні, про що учасники справи будуть повідомлені додатково ухвалою суду.
З огляду на те, що на території міста Києва, де здійснює свою діяльність Господарський суд міста Києва, не ведуться активні бойові дії, з метою забезпечення конституційних прав учасників справи на судовий захист, безперервного здійснення правосуддя та дотримання розумності строків розгляду справ, суд призначив справу № 910/21464/21 до розгляду у судовому засіданні на 09.06.2022 року, про що учасників справи було повідомлено ухвалою суду від 19.05.2022 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 року підготовче засідання відкладено на 05.07.2022 року.
За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.
Так, в підготовчому засіданні 05.07.2022 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/21464/21 до судового розгляду по суті на 11.08.2022 року.
В судовому засіданні 11.08.2022 року представник відповідача проти задоволення позову заперечив та просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі. Представник позивача в судове засідання 11.08.2022 року не з'явився.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
17.11.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «Витязь» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція" (надалі - відповідач, покупець) укладено договір № 17/11-01/ЄР (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник бере на себе зобов'язання виготовити та/або поставити належної якості стрічковий транспортер для вугілля, код за ДК 021:2015 42410000-3 Підіймально-транспортувальне обладнання (товар) та надати належним чином супутні послуги відповідно до Технічних вимог (додаток №2 до договору), а покупець зобов'язується виконати оплату на умовах цього договору.
В п. 1.2. договору визначено, що комплектність та кількість товару визначена у специфікації (додаток №1 до договору), а технічні характеристики товару, вимоги до супутніх послуг та етапність послуг визначені у Технічних вимогах (додаток №2), які є невід'ємними частинами договору.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що загальна ціна договору становить суму у розмірі 2 715 600,00 грн.
За умовами п. 2.2. договору оплата за цим договором, здійснюється покупцем на підставі виставленого постачальником рахунку на оплату у наступному порядку:
- протягом 5 банківських днів з дати отримання рахунку в якості попередньої оплати покупець перераховує постачальнику 60% від ціни договору, що становить 1 629 360,00 грн. (п. 2.2.1.);
- розрахунок у розмірі 30% від ціни договору, що становить 814 680,00 грн. здійснюється протягом 10 банківських днів з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі товару (п. 2.2.2.);
- остаточний розрахунок у розмірі 10% від ціни договору, що становить 271 560,00 грн. здійснюється протягом 10 банківських днів з дати підписання сторонами Акту введення в експлуатацію (2.2.3.).
Згідно з п. 3.2. договору постачальник здійснює поставку товару та надання супутніх послуг до 31.12.2019 року.
Додатковою угодою № 2 від 16.03.2020 року до договору внесено зміни до п. 1.1. договору та викладено його у редакції: постачальник бере на себе зобов'язання виготовити та/або поставити належної якості підіймально-транспортувальне обладнання (стрічковий транспортер для вугілля та живильник пластинчастий), код за ДК 021:2015 42410000-3 Підіймально-транспортувальне обладнання (товар) та надати належним чином супутні послуги відповідно до Технічних вимог (додаток №2 до договору), а покупець зобов'язується виконати оплату на умовах цього договору.
Пунктом 2 додаткової угоди № 2 від 16.03.2020 року до договору внесено зміни до додатку №1 (специфікація) та викладено його у новій редакції, яка є додається до додаткової угоди.
У відповідності до специфікації вартість поставки складає 2 715 600,00 грн.
На виконання умов договору № 17/11-01/ЄР від 17.11.2019 року постачальник передав, а покупець прийняв товар 2 602 800,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 13 від 16.03.2020 року на суму 1 301 400,00 грн. та № 61 від 31.07.2020 року на суму 1 301 400,00 грн. Товар за видатковими накладними за якістю та кількістю прийнятий відповідачем без заперечень, про що свідчать підписи та печатки сторін на видаткових накладних.
У листі № 112/14 від 01.08.2020 року відповідач підтвердив отримання обладнання за накладною № 61 від 31.07.2020 року, проте просив ТОВ «МЗ «Витязь» перенести введення обладнання в експлуатацію та оформлення документів на пізніший термін у зв'язку з стрімким поширенням на території України коронавірусу COVID-19. У цьому ж листі відповідач гарантував здійснити оплату за поставлене обладнання.
У заяві № 20/04-02 від 20.04.2021 року відповідач підтвердив наявність заборгованості перед ТОВ «МЗ «Витязь» у розмірі 535 440,00 грн.
19.01.2021 року між між Товариством з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «Витязь» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Схід Гіпромаш" (надалі - позивач, новий кредитор) укладено угоду про заміну кредитора у зобов'язанні № 19-01-2021 (надалі - угода), відповідно до п. 1.1. якої, об'єктом договору є право вимоги первісного кредитора до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція" (боржник) за договором № 17/11-01/ЄР від 17 листопада 2019 року та всіма додатками до нього (додаткових угод, специфікацій, технічних вимог, опитувальних листів, інших листів, видаткової накладної № 61 від 31 липня 2020 року, товарно-транспортної накладної № Р61 від 31 липня 2020 року, гарантійного листа № 112/14 від 01 серпня 2020 року тощо), укладеним між первісним кредитором і боржником (зобов'язання) в обсязі права вимоги зі сплати заборгованості на суму 535 440,00 гривень, штрафних санкцій, 3% річних та сум інфляційних втрат.
Згідно з п. 3.1. угоди до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент підписання договору, а також ті права, які виникатимуть із зобов'язання в майбутньому.
Пунктом 3.2. угоди визначено, що право вимоги підтверджується: договором №17/11-01/ЄР від 17 листопада 2019 року та всіма додатками до нього (додаткових угод, специфікацій, технічних вимог, опитувальних листів, інших листів, видаткової накладної № 61 від 31 липня 2020 року, товарно-транспортної накладної № Р61 від 31 липня 2020 року, гарантійного листа № 112/14 від 01 серпня 2020 року тощо, довідкою розрахунком про заборгованість боржника за зобов'язанням).
Відповідно до п. 4.1. угоди ціна об'єкту договору (ціна договору) визначена сторонами в сумі 535 440,00 грн., штрафних санкцій, 3% річних та сум інфляційних втрат, ПДВ не передбачено.
Відтак, позивач, як новий кредитор у зобов'язанні, що виникло з правовідносин за договором № 17/11-01/ЄР від 17.11.2019 року, звертається до суду із вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 535 440,00 грн., з урахуванням пені у розмірі 32 566,49 грн., 3% річних у розмірі 21 149,00 грн. та інфляційних збитків у розмірі 66 019,75 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як вбачається зі змісту спірних правовідносин, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу (поставки).
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 4 ст. 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).
Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
За змістом ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно з частинами 1, 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ст. 692 Цивільного кодексу України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Як вже зазначалося судом вище, на підставі видаткових накладних № 13 від 16.03.2020 року та № 61 від 31.07.2020 року постачальник поставив, а покупець прийняв товар на загальну суму 2 602 800,00 грн.
Надані позивачем видаткові накладні містять найменування юридичних осіб, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам законодавства, тому є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Відповідач не заперечує факт поставки за вищенаведеними видатковими накладними. Отже, враховуючи відсутність претензій щодо асортименту, комплектності, кількості і якості поставленого товару, суд вважає, що постачальник виконав свої зобов'язання за договором.
Судом встановлено, що листом № 112/14 від 01.08.2020 року відповідач гарантував здійснити оплату за поставлене обладнання.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною 1 статті 513 Цивільного кодексу України визначено, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За встановленими обставинами справи, за умовами угоди про заміну кредитора у зобов'язанні № 19-01-2021 від 19.01.2021 року до позивача перейшло право вимоги до відповідача зі сплати заборгованості у розмірі 535 440,00 грн., яка виникла на підставі видаткової накладної № 61 від 31 липня 2020 року, товарно-транспортної накладної № Р61 від 31 липня 2020 року, гарантійного листа № 112/14 від 01 серпня 2020 року тощо). Крім того, за умовами угоди № 19-01-2021 від 19.01.2021 року до позивача перейшло право вимоги штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат.
Згідно позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 28.10.2020 року у справі № 910/10963/19, доказом переходу прав за зобов'язанням до нового кредитора є відповідний правочин щодо відступлення прав вимоги у зобов'язанні, а не документи, що засвідчують права, які передаються. Документи ж, які засвідчують саме право (вимогу) не є предметом договору цесії і не мають ніякого відношення до статусу цесіонарія, а тому їх не передання цесіонарію означає лише не виконання цедентом додаткового юридичного обов'язку, наявного у нього в силу закону, та не звільняє боржника від виконання своїх зобов'язань перед новим кредитором. Ні положення статті 512 Цивільного кодексу України, ні положення статті 517 цього ж Кодексу не пов'язують факт виникнення у нового кредитора прав вимоги у зобов'язанні з передачею документів, які засвідчують право вимоги, що передається, і так само не містять зобов'язань первісного кредитора передавати новому кредиторові оригінали таких документів.
За загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів (постанова Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі № 910/9828/17).
За висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 13.03.2019 року у справі № 905/635/18 у разі заміни кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається повністю, змінюється лише його суб'єктний склад.
З урахуванням викладеного слід вважати наявними підстави для переходу права вимоги виконання ТОВ «Євро-реконструкція» грошових зобов'язань за договором № 17/11-01/ЄР від 17.11.2019 року в частині оплати вартості поставленого товару до ТОВ «Схід Гіпромаш» на підставі угоди про заміну кредитора у зобов'язанні № 19-01-2021 від 19.01.2021 року.
Слід зазначити, що у заяві № 20/04-02 від 20.04.2021 року відповідач підтвердив наявність у нього заборгованості у заявленому розмірі - у сумі 535 440,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 535 440,00 грн. є обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 32 566,49 грн., 3% річних у розмірі 21 149,00 грн. та інфляційні збитки у розмірі 66 019,75 грн. за порушення виконання грошового зобов'язання щодо оплати товару.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В п. 8.2. договору визначено, що у разі несвоєчасного остаточного розрахунку за товар постачальник має право вимагати від покупця сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення заборгованості.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, судом встановлено, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 32 492,90 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 73,59 грн. позивачу належить відмовити.
Згідно з приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних збитків, в межах визначеного позивачем періоду, суд встановив, що загальна сума інфляційних збитків, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення, яка становить 66 044,04 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Втім, зважаючи на те, що суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення інфляційних збитків, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних збитків підлягають задоволенню за розрахунком позивача, в сумі 66 019,75 грн.
Також перевіривши наведений позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено, що він виконаний арифметично вірно, сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, за розрахунком позивача, становить 21 149,82 грн., проте у прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 21 149,00 грн.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 21 149,00 грн.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 655 101,65 грн., з них: основного боргу - 535 440,00 грн. (п'ятсот тридцять п'ять тисяч чотириста сорок гривень), пені - 32 492,90 грн. (тридцять дві тисячі чотириста дев'яносто дві гривні 90 копійок), 3% річних - 21 149,00 грн. (двадцять одна тисяча сто сорок дев'ять гривень) та інфляційних збитків - 66 019,75 грн. (шістдесят шість тисяч дев'ятнадцять гривень 75 копійок).
Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 9826,52 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» (ідентифікаційний код 37739041, адреса: 02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Гіпромаш» (ідентифікаційний код 38681527, адреса: 61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120Ж) грошові кошти: основного боргу - 535 440,00 грн. (п'ятсот тридцять п'ять тисяч чотириста сорок гривень), пені - 32 492,90 грн. (тридцять дві тисячі чотириста дев'яносто дві гривні 90 копійок), 3% річних - 21 149,00 грн. (двадцять одна тисяча сто сорок дев'ять гривень), інфляційних збитків - 66 019,75 грн. (шістдесят шість тисяч дев'ятнадцять гривень 75 копійок) та судовий збір - 9826,52 грн. (дев'ять тисяч вісімсот двадцять шість гривень 52 копійки).
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 23.08.2022р.
Суддя О.В. Котков