Справа № 405/3415/21
2/405/492/21
29 листопада 2021 року м. Кропивницький
Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:
головуючого-судді: Драного В.В.
при секретарі: Дятел О.В.
розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської обласної прокуратури, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів Кіровоградської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди в сумі 2000000,00 грн. В обґрунтування позову вказав, що ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України у кримінальному провадженні № 42013120000000001 від 03.01.2013 року. Так, 09.08.2013 року позивача було повідомлено про підозру, а 15.08.2013 року да нього судом було застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, 19.08.2013 року - накладено арешт на його автомобіль Skoda. 22.04.2014 року вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда позивача було виправдано, однак ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 12.12.2014 року вирок суду першої інстанції було скасовано, а позивача визнано винним у вчиненні вказаного правопорушення. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 22.07.2015 року ухвалу суду апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, який ухвалою від 18.11.2015 року визнав позивача невинуватим у вчиненні даного кримінального правопорушення.
Зазначив, що в результаті неправомірних дій правоохоронних органів, тривалого відриву від звичного способу життя, руйнації життєвих планів та соціальних зв'язків, приниження честі, гідності та ділової репутації позивача, він був побавлений можливості вести звичайний спосіб життя, переносив дискомфортні умови існування. Нормальні життєві зв'язки позивача були порушені, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Так, позивач має загальний стаж більше 30 років, з яких 15 років стажу державної служби, на якій займав різні посади, зокрема і керівні. 09.08.2013 року у свій день народження позивача було повідомлено про підозру, після чого його спосіб життя кардинально змінився, погіршився стан здоров'я (у 2016 році позивачу встановлену 2 групу інвалідності). Під час досудового розслідування допитувалися в якості свідків колеги та співробітники позивача, що негативно вплинуло на соціальні зв'язки позивача, частина друзів та колег відвернулися від нього. Крім того, позивача 09.09.2014 року було звільнено, однак рішенням суду від 20.11.2014 року його було поновлено на попередній посаді. За таких обставин просить стягнути з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з розрахункового рахунку Державної казначейської служби України, призначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000000 грн., завданої незаконними діями та рішеннями органу досудового розслідування та прокуратури.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28.05.2021 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
04.08.2021 року представник відповідача Кіровоградської обласної прокуратури подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та вказав, що початком перебігу стадії притягнення до кримінальної відповідальності слід вважати 09.08.2013 року - дату повідомлення позивача про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, а кінцевим терміном - 18.11.2015 року - постановлення судом апеляційної інстанції відповідної ухвали. Відтак, позивач перебувала під слідством та судом 27 місяців та 6 днів. При цьому, позивач не довів наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду та зазначеними в позові негативними наслідками. За таких обставин просить відмовити у задоволенні позову до Кіровоградської обласної прокуратури, а рішення про відшкодування моральної шкоди на користь позивача прийняти у відповідності до вимог чинного законодавства.
Ухвалою суду від 28.09.2021 року підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача 29.11.2021 року подала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала, просить їх задовольнити та розглянути справу без її участі.
Представник Кіровоградської обласної прокуратури 29.11.2021 року подав до суду заяву, в якій доводи відзиву на позовну заяву підтримав, просить розгляд справи провести без його участі.
Представник Державної казначейської служби України у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до вимог ст.ст. 128-131 ЦПК України. Причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не надав.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі матеріалів справи та наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 тривалий час працював на державній службі та службі в органах місцевого самоврядування в тому числі на керівних посадах. З 22.12.2011 року позивач працював начальником Державної екологічної інспекції в Кіровоградській області (а.с. 24).
За час своєї роботи ОСОБА_1 нагороджувався різними грамотами, подяками, відзнаками (а.с. 27-35).
03.01.2013 року до ЄРДР було внесено відомості за № 42013120000000001 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.
09.08.2013 року позивачу в рамках даного кримінального провадження було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.
12.08.2013 року слідчий звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда з клопотанням про забезпечення кримінального провадження: обрання міри запобіжного заходу у виді застави відносно ОСОБА_1 .
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15.08.2013 року в задоволенні клопотання слідчого про обрання міри запобіжного заходу у вигляді застави відмовлено та до нього було застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
16.08.2013 року слідчий звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда з клопотанням про арешт майна ОСОБА_1 - автомобіля SKODA Super Classic 2007 року випуску.
19.08.2013 року ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда було задоволено клопотання слідчого про застосування заходу забезпечення кримінального провадження та накладено арешт на належний позивачу автомобіль SKODA Super Classic 2007 року випуску, у вигляді тимчасового позбавлення можливості розпоряджатися зазначеним майном.
19.08.2013 року позивачу було вручено обвинувальний акт.
Органом досудового розслідування йому було пред'явлено обвинувачення у тому, що він працюючи начальником Управління охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області вчинив заволодіння чужим майном та розтрату чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 191 КК України.
Вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22.04.2014 року у справі № 405/8014/13-к його було виправдано у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із відсутністю в його діяннях складу кримінального правопорушення.
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 12.12.2014 року вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22.04.2014 року скасовано, позивача було визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі строком на два роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в державних органах строком на три роки.
Як вбачається з довідки до акта огляду МСЕК серії 10ААВ № 863066 від 17.12.2014 року позивачу ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності за загальним захворюванням до 01.01.2017 року (а.с. 25).
22.07.2015 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ за касаційною скаргою його захисника та прокурора, який брав участь у судовому провадженні в суді апеляційної інстанції було переглянуто вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 12.12.2014 року, вказаний вирок було скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
18.11.2015 року ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22.04.2014 року, яким позивача визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 191 КК України та виправдано - залишено без змін (а.с. 13-23).
Як вбачається з довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААА № 183485 від 18.11.2016 року позивачу ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності за загальним захворюванням безстроково (а.с. 26).
За змістом п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 43 КПК України виправданим у кримінальному провадженні є обвинувачений, виправдувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.
В пунктах 1.1, 1.2 Рішення Конституційного Суду України від 27.10.1999 року в справі № 1-15/99 зазначено що кримінальна відповідальність н6астає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред'явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.
Таким чином, період перебування під слідством та судом у спірних правовідносинах має бути обрахований за час, починаючи з моменту вручення особі письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до набрання остаточного рішення суду у справі законної сили.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.08.2020 року у справі № 607/10144/18.
Таким чином, ОСОБА_1 перебував під слідством та судом у період з 09.08.2013 року (вручення повідомлення про підозру) по 15.11.2015 року (набрання виправдувальним вироком законної сили), а всього 27 місяців та 6 днів.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
Як вбачається з ч.ч. 1, 2 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина, а також незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених Законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.
Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону громадянинові відшкодовується, зокрема, моральна шкода у наведених в статті 1 цього Закону випадках.
Частинами п'ятою та шостою статті 4 Закону передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Стаття 13 цього Закону встановлює, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Тобто цим Законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок про те, що коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Вказаний закон визначає мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом.
Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.
Суд вважає, що здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № № 42013120000000001 відносно позивача та тривалий (більше 2 років) судовий розгляд відповідної кримінальної справи, за наслідками якого позивача виправдано, спричинили позивачу душевні страждання, психологічне напруження, переживання, розчарування, психологічний стрес та відчуття невизначеності, порушення нормальних життєвих зв'язків, що вимагало від нього вжиття додаткових зусиль для організації свого життя, тобто заподіяли йому моральну шкоду.
Поряд з цим, в матеріалах справи відсутні докази наявності причинно-наслідкового зв'язку між погіршенням стану здоров'я позивача, втратою ним роботи та кримінальним провадженням.
Відтак, беручи до уваги характер (наявність запобіжного заходу відносно позивача у вигляді особистого зобов'язання, арешт його майна, наявність скасованого обвинувального вироку) та тривалість вимушених змін у житті позивача (здійснення кримінального провадження більше 2 років), глибину душевних страждань, шкоду діловій репутації позивача (правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувався позивач, пов'язане із його службовою діяльністю), заподіяних позивачу внаслідок кримінального провадження, що призвело до погіршення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань в тому числі у професійній сфері, погіршення відносин з оточуючими людьми, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, характер немайнових втрат та можливість їх відновлення та з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд визначає розмір компенсації моральної шкоди в сумі 300000 грн., що підлягає стягненню на користь позивача.
Визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди 300000 грн. відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості та враховує моральні страждання, які зазнав позивач внаслідок здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42013120000000001 відносно позивача та судового розгляду відповідної кримінальної справи, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 19, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Кіровоградської обласної прокуратури, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури - задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з розрахункового рахунку Державної казначейської служби України, призначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) відшкодування моральної шкоди у розмірі 300000 грн., завданої незаконними діями та рішеннями органу досудового розслідування та прокуратури.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 08.12.2021 року.
Суддя Ленінського районного суду
м. Кіровограда В.В. Драний