Справа № 127/15635/22
Провадження № 3/127/5098/22
23.08.2022м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення 18.07.2022 о 20.55 год. по вул. К. Василенка, 11 в м. Вінниці ОСОБА_1 керував автомобілем марки Sang Yong, д.н. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння.
ОСОБА_1 в судовому засіданні винуватість у вчиненні правопорушення не визнав та суду пояснив, що він у стані алкогольного сп'яніння не перебував. У зв'язку з ДТП приїхали працівники поліції, які через деякий час після прибуття повідомили, що він має пройти огляд на стан сп'яніння. Він погодився на його проходження, але не було драгера й інший екіпаж привіз драгер. Він не погодився з результатами його огляду і вони поїхали у лікарню. В лікарні, поки оформляли документи, медсестра дала йому драгер, який лежав на столі, щоб він продув. Він повідомив, що з результатами замірів не погоджується і просив провести його огляд, однак йому в цьому відмовили.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , доводи його захисника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.
З диспозиції статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) випливає, що відповідальність за зазначеною нормою настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто зазначеною правовою нормою встановлено альтернативні склади правопорушення: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, 2) передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності в діянні ОСОБА_1 , складу зазначеного вище правопорушення, суд вважає за доцільне зауважити таке.
З протоколу про адміністративне правопорушення випливає, що ОСОБА_1 керував автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та тремтіння пальців рук.
На підтвердження факту перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння до матеріалів справи надані результати його огляду за допомогою спеціальних технічних засобів (далі - Огляд), висновок медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Висновок), направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння до матеріалів справи надані результати його огляду за допомогою спеціальних технічних засобів (далі - Огляд), висновок медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Направлення) та записи з нагрудних камер поліцейських (далі - Записи).
З матеріалів Огляду випливає, що за результатами його проведення встановлений факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння - 0,39 ‰. Згідно з Висновком також підтверджений факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння - 0,30 ‰ та 0,26 ‰ відповідно.
Заперечуючи результати, викладені у Огляді та Висновку, ОСОБА_1 та його захисник посилались на те, що вони отримані з порушенням процедури, визначеної чинним законодавством, і не можуть бути прийняті судом до уваги. Оцінюючи доводи ОСОБА_1 та його захисника, суд враховує таке.
Згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 за № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858 (далі - Інструкція) визначені ознаки алкогольного сп'яніння, якими є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Отже, наведені у протоколі про адміністративне правопорушення ознаки є підставою для проведення огляду водія транспортного засобу на стан сп'яніння. Однак, ОСОБА_1 та його захисник в судовому засіданні посилались на те, що ОСОБА_1 не були названі виявлені у нього ознаки алкогольного сп'яніння, тому останній не може вважатись особою, яка підлягає такому огляду. Зазначені доводи ОСОБА_1 та його захисника узгоджуються із Записом, з якого випливає, що ознаки алкогольного сп'яніння, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 названі не були. Також твердження ОСОБА_1 та його захисника в частині відсутності у екіпажу, який прибув на місце виклику спеціального технічного засобу, за допомогою якого проведений огляд, узгоджуються з оглянутим у судовому засіданні Записом. Однак, суд вважає, що відсутність у екіпажу спеціального технічного засобу для огляду на стан сп'яніння не може бути підставою для визнання результатів такого огляду недійсним. Натомість результати такого огляду мають бути оцінені судом у сукупності з іншими доказами.
Оцінюючи доводи особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та його захисника в частині порушення порядку проведення огляду на стан сп'яніння, суд вважає за доцільне зауважити таке.
Порядок проведення огляду на стан сп'яніння регламентований статтею 266 КпАП та Інструкцією.
Відповідно до частини першої статті 266 КпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Згідно з частиною другою статті 266 КпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Зі змісту пункту 5 розділу ІІ Інструкції випливає, що перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
З оглянутого в судовому засіданні Запису випливає, що вимоги пункту 5 розділу ІІ Інструкції дотримані не були. Крім того, ОСОБА_1 в судовому засіданні зауважив, що не погодився з результатами його огляду, проведеного поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу, і вимагав його проведення у закладі охорони здоров'я. Зазначені твердження ОСОБА_1 узгоджуються з оглянутим у судовому засіданні записом.
Відповідно до частини третьої статті 266 КпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Згідно з пунктом 3 розділу ІІІ Інструкції огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.
Зі змісту пункту 4 розділу ІІІ Інструкції випливає, що м етою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи.
Як суд зазначив вище, на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, до матеріалів справи надані Направлення та Висновок. При цьому захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, посилався на те, що Направлення і Висновок не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки відомості, викладені у них, суперечливі та не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, згідно з Висновком огляд ОСОБА_1 проведений 18.07.2022 о 21.55 год. на підставі Направлення від 21.28 год. 18.07.2022, при цьому з оглянутого судом Запису випливає, що на час приїзду працівників поліції з ОСОБА_1 до закладу охорони здоров'я - 18.07.2022 о 21.47 год - працівник поліції повідомив, що направлення відсутнє і буде виписане. У Направленні часом його видачі зазначені 18.07.2022 о 21.43. Тобто Направлення, Висновок та Запис містять різний час видачі направлення як підстави для огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння. Саме тому твердження захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, щодо того, що час у Направленні не відповідає фактичному часу його оформлення суд вважає обґрунтованими.
Оцінюючи доводи особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та його захисника на недотримання порядку проведення огляду ОСОБА_1 у закладі охорони здоров'я суд враховує таке.
Відповідно до пункту 10 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (далі - Порядок) огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я проводиться в будь-який час доби за методикою та із застосуванням приладів, дозволених для використання МОЗ.
Як суд зазначив вище, захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, посилався на те, що Висновок містить результати двох оглядів. При цьому захисник зауважив, що час проведення огляду; час, зазначений у направленні; та час, зазначений у Висновку як підстава для проведення огляду і час, зазначений на Записі, не співпадають. Оцінюючи зазначені доводи захисника, суд враховує, що відеозапис проведення огляду ОСОБА_1 у закладі охорони здоров'я суду не наданий, натомість надані суду фрагменти запису містять посилання на те, що ОСОБА_1 заперечує результати його огляду, на що отримав відповідь, що усі свої заперечення матиме можливість надати у суді. Також суд враховує відомості, які зазначені в Інструкції використання газоаналізатора, згідно з якими інтервал між застосуванням газоаналізатора має складати 15-20 хвилин. Натомість, сукупність досліджених у судовому засіданні доказів свідчить, що між приїздом ОСОБА_1 у супроводі поліцейського до закладу охорони здоров'я і висловленням останнім своїх заперечень щодо результатів його огляду пройшло 8 хвилин.
Суд також вважає за доцільне зауважити, що пунктом 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 за № 1026, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 за № 28/32999 (далі - Інструкція 1026) включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Зі змісту частини п'ятої статті 266 КпАП випливає, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Також відповідно до пункту 22 Інструкції висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд враховує, що частиною другою статті 251 КпАП регламентовано, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Окрім наведеного, суд вважає за доцільне звернути увагу, що у прецедентній практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), звертає увагу, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
У справі справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини першої статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі й закріпленою в статті 62 Конституції України.
Європейським судом з прав людини в рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рибемон проти Франції» зазначено, що сфера застосування принципу невинуватості значно ширше, ніж це представляється: презумпція невинуватості обов'язкова не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, але і для всіх інших суспільних відносин.
Отже, оцінюючи доводи особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та його захисника, надані суду докази у їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.
Огляд не може бути прийнятим судом до уваги в якості доказу винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, оскільки після його проведення останній заперечив його результати і вимагав проведення такого огляду у закладі охорони здоров'я. Зазначена вимога ОСОБА_1 узгоджується з приписами частини третьої статті 266 КпАП. Крім того, наявний у матеріалах справи рапорт працівника поліції свідчить, що ОСОБА_1 на місці проведення огляду не погодився на його проведення, а в подальшому наявне посилання на результати такого огляду.
Висновок суд не може прийняти до уваги в якості доказу винуватості ОСОБА_1 з огляду на приписи частини п'ятої статті 266 КпАП. Зокрема, час направлення ОСОБА_1 на огляд, зазначений у Направленні, Висновку та Записі містять розбіжності, суду для огляду надані фрагменти записів, запис безпосереднього огляду ОСОБА_1 в закладі охорони здоров'я суду наданий не був. При цьому доводи ОСОБА_1 та його захисника щодо недотримання порядку такого огляду - менше 8 хвилин з моменту приїзду до закладу охорони здоров'я до отримання висновку - не спростовані наданими суду матеріалами. Також не спростовані наданими суду матеріалами доводи захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, стосовно того, що інтервал між застосуванням спеціального технічного засобу відповідно до інструкції з його використання (експлуатації) має складати 15-20 хвилин. Тому з огляду на приписи частини п'ятої статті 266 КпАП та пункту 22 розділу ІІІ Інструкції відомості, викладені у Висновку, не можуть бути прийняті судом до уваги в якості винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення.
З огляду на викладене, з урахуванням принципу презумпції невинуватості, закріпленого у статті 62 Конституції України, а також з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов до висновку, що об'єктивними даними не підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КпАП, а тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КпАП провадження у справі необхідно закрити.
Керуючись статтями 130, 283, 284 КпАП, суд
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: