вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" серпня 2022 р. Справа №910/3504/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Ткаченка Б.О.
Алданової С.О.
секретар судового засідання: Гибало В.О.
за участю представників учасників справи:
від прокуратури: Бересток Б.П.
від позивача: не з'явився
від відповідача-1: Кулибаба В.О.
від відповідача-2: Максюта Е.А.
від відповідача-3: Глазков Є.С.
від третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
заступника Генерального прокурора
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 09.06.2022
у справі №910/3504/18 (суддя - Ковтун С.А.)
за позовом Генерального прокурора в інтересах держави, в особі
Міністерства аграрної політики та продовольства України
до відповідача-1 Фонду державного майна України
до відповідача-2 Регіонального відділення Фонду державного майна
України по м. Києву
до відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМГ"
третя особа Державне підприємство "Агроінвест"
про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсним договору, витребування майна з чужого незаконного володіння.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 у справі №910/3504/18 призначено комісійну оціночно-будівельну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні запитання:
- яка ринкова вартість об'єкта нерухомого майна - нежитлових приміщень з №1 по №31 (групи приміщень №180) (в літ. А) загальною площею 516,6 кв.м, які розташовані в місті Києві по вул. Хрещатик, 24, станом на момент оцінки 31.07.2011?
- яка ринкова вартість об'єкта нерухомого майна - нежитлових приміщень з №1 по №31 (групи приміщень №180) (в літ. А) загальною площею 516,6 кв.м, які розташовані в місті Києві по вул. Хрещатик, 24, станом на момент передачі в оренду 13.10.2011?
- яка ринкова вартість об'єкта нерухомого майна - нежитлових приміщень з №1 по №31 (групи приміщень №180) (в літ. А) загальною площею 516,6 кв.м, які розташовані в місті Києві по вул. Хрещатик, 24, станом на момент оцінки 30.11.2012?
Проведення експертизи доручено Київському відділенню-бюро Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С.Бокаріуса".
Місцевий господарський суд мотивував своє рішення тим, що розбіжності між результатами оцінок та висновком експертів від 30.10.2015 №3086/3087/15-42 є тими обставинами, які в силу частини 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підлягають усуненню шляхом призначення експертизи.
Водночас, суд першої інстанції на підставі приписів пункту 2 частини 1 статті 228 ГПК України дійшов висновку про зупинення провадження у даній справі до отримання висновку експертів.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, заступник Генерального прокурора звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а також, що матеріали справи містять достатньо доказів про порушення приватизаційної процедури під час відчуження спірного приміщення, а тому відсутні визначені процесуальним законодавством підстави для призначення комісійної оціночно-будівельної експертизи.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що обставини, які суд першої інстанції хоче встановити, не мають визначального значення для правильного вирішення справи і їх можна встановити на підставі інших доказів, зокрема, на підставі документів, поданих Офісом Генерального прокурора і не спростованих учасниками справи, для призначення у цій справі комісійної оціночно-будівельної експертизи немає правових підстав.
Скаржник зазначає, що порушення приватизаційної процедури, зокрема, у зв'язку з нездійсненням поліпшень спірного майна, підтверджуються фактичними обставинами справи, а тому відсутні підстави для призначення експертизи.
Окрім того, в тексті апеляційної скарги скаржником викладено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, з обґрунтуванням причин такого пропуску.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2022 апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - Зубець Л.П., суддів: Ткаченка Б.О., Алданової С.О.
Судова колегія зазначає, що визначений за допомогою автоматизованої системи розподілу судової справи склад колегії суддів, є судом, встановленим законом, про що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, зокрема, у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2022 відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги заступника Генерального прокурора до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.
18.07.2022 року на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/3504/18.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2022 поновлено скаржнику пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження судового рішення та відкрито апеляційне провадження на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 у справі №910/3504/18.
Розгляд апеляційної скарги заступника Генерального прокурора на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 у справі №910/3504/18 призначено на 16.08.2022.
Роз'яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.
Відповідач-2 у порядку статті 263 ГПК України скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі, а ухвалу Господарського суду міста Києва залишити без змін.
У своєму відзиві відповідач-2 зазначає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою й такою, що прийнята без порушення норм матеріального та процесуального права та з належним встановленням обставин справи.
У судове засідання 16.08.2022 з'явилися прокурор та представники відповідачів, позивач та третя особа представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до частин 12, 13 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. За висновками суду неявка представників учасників справи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
В силу приписів статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява №11681/85) зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку судового рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача та третьої особи.
Так, у судовому засіданні 16.08.2022 прокурор підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд оскаржувану ухвалу скасувати та, направити матеріали справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Представники відповідачів проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване судове рішення без змін.
Згідно зі статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У судовому засіданні 16.08.2022 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, у березні 2018 року заступник Генерального прокурора звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України до Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву та Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМГ", третя особа - державне підприємство "Агроінвест" про:
- визнання незаконними та скасування наказу Фонду державного майна України від 24.10.2012 №3714 "Про перелік об'єктів, що підлягають приватизації";
- визнання незаконним та скасування наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву від 09.11.2012 №1612 "Рішення про приватизацію нежитлових приміщень (вул. Хрещатик, 24, Літ. "А")";
- визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилих приміщень державної власності від 06.02.2013, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю "КПШ" про продаж нежилих приміщень з №1 по №31 (групи приміщень №180) (в літ. "А") загальною площею 516 кв.м, які розташовані в місті Києві по вул. Хрещатик, 24;
- витребування приміщень у Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМГ" на користь Міністерства аграрної політики та продовольства України.
Позов обґрунтовано тим, що приватизація нежилих приміщень загальною площею 516,6 кв.м. в місті Києві по вул. Хрещатик, 24, в рамках процедури якої були прийняті оскаржувані накази та укладений оспорюваний договір між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю "КПШ", не відповідає вимогам Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". На думку прокурора, ця невідповідність полягає у відсутності правових підстав для застосування процедури викупу орендарем державного майна без проведення аукціону. Викуп майна Товариством з обмеженою відповідальністю "КПШ", як його орендарем, мав місце внаслідок застосування вимог статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", якою передбачено, що орендар отримає право на викуп майна, якщо він за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснив поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менше як 25% ринкової вартості майна, за яким воно передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна. Обґрунтовуючи свої доводи прокурор стверджує, що на час початку оренди дійсна ринкова вартість майна становила 13 774 650,00 грн. (без ПДВ), а не 8 243 000,00 грн. (без ПДВ), на час приватизації майна - 15 125 200,00 грн. (без ПДВ), і, відповідно, 18 150 240 грн. (з ПДВ), а не 15 582 000 грн. (з ПДВ), а невід'ємні поліпшення у розмірі 2 527 200,00 грн. (з ПДВ), які стали підставою для викупу майна без проведення аукціону, не виконувались. На підтвердження наведених обставин прокурор посилається на відповідні висновки експертів. Зокрема, це висновки експертів за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 30.10.2015 №3086/3087/15-42, проведеної за дорученням слідчого у кримінальному проваджені (визначає вартість майна станом на 30.11.2012 у розмірі 15 125 200,00 грн. (без ПДВ), та станом на 13.10.2011 у розмірі 13 774 650,00 грн. (без ПДВ)), та висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 25.10.2017 №17, проведеної до дорученням слідчого у кримінальному провадженні (експертиза вирішувала питання підтвердження факту виконання робіт у березні 2012 року та вересні-листопаді 2012 року, внаслідок яких відбулись невід'ємні поліпшення майна).
Відповідачі заперечили проти задоволення позову. Одним із доводів, на якому ґрунтуються заперечення, є достовірність даних звіту про оцінку, виконаного Товариством з обмеженою відповідальності "Консалтинговий центр "Маркон" 30.11.2012, який визначив вартість майна з поліпшеннями у розмірі 15 582 000,00 грн., з яких розмір поліпшень 2 527 200,00 грн. Поліпшення відбулись внаслідок виконання робіт у 2012 році Товариством з обмеженою відповідальністю "Фіброліт 7" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Сана Юг" на підставі договорів від 01.03.2012 №01/03 та від 24.09.2012 №24/09, укладених орендарем майна - Товариством з обмеженою відповідальністю "КШП". Достовірність звіту, за твердженням відповідачів, підтверджена рецензією від 31.01.2013, та експертним дослідженням від 08.02.2013 №745/13-43. Судова будівельно-технічна експертиза від 30.10.2015 №3086/3087/15-42 та судова будівельно-технічна експертиза від 25.10.2017 №17 є неповними та необґрунтованими, свідченням чого є рецензії від 20.09.2017 та від 28.12.2017, складені за результатами відповідного рецензування.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.07.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019, у позові відмовлено.
29.07.2020 Верховний Суд скасував постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2018, і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Одною з підстав такого рішення касаційного суду є відсутність у судових рішеннях належних мотивувань відхилення висновків від 30.10.2015 №3086/3087/15-42 та від 25.10.2017 №17.
За результатами нового розгляду 10.12.2020 Господарським судом міста Києва повторно ухвалено рішення про відмову у позові. Це рішення залишено без змін 18.03.2021 постановою Північного апеляційного господарського суду.
Під час касаційного розгляду справи Верховний Суд дійшов висновку, що суди не виконали вказівки касаційної інстанції про необхідність дослідити належним чином доводи прокурора про порушення приватизаційного законодавства. З огляду на це 17.08.2021 Верховний Суд скасував 18.03.2021 постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 і направив справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Під час нового розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю "ППМГ" подало клопотання про призначення експертизи. Заявник просить призначити по справі комплексу судову оціночно-будівельну та будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити такі запитання:
1. Чи відповідає оцінка нерухомого майна - нежитлових приміщень площею 516,6 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 24 (літера А), що виконана Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр "Маркон" станом на 31.07.2011 вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам?
2. Чи відповідає оцінка нерухомого майна - нежитлових приміщень площею 516,6 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 24 (літера А), що виконана Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр "Маркон" станом на 30.11.2012 вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам?
3. Чи може відрізнятись результат визначення ринкової вартості одного і того ж об'єкта нерухомості на конкретну дату (первинна оцінка) від результату визначення ринкової вартості цього ж об'єкту нерухомості через три або чотири роки станом на дату первинної оцінки? Якщо так, то вказати причину.
4. Чи підтверджується факт виконання робіт у нежитлових приміщеннях площею 516,5 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 24 (літера А), за договором від 01.03.2012 №01/03, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "КШП" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Фіброліт 7", та договором від 24.09.2021 №24/09, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "КШП" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Сана Юг", станом на час дослідження і станом на 25.10.2017?
Суд першої інстанції вивчивши доводи поданого клопотання про призначення експертизи, вивчивши матеріали справи, вирішив вказане клопотання задовольнити частково та, відповідно оскаржуваною ухвалою від 09.06.2022 у даній справі призначив комісійну оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручено Київському відділенню-бюро Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С.Бокаріуса".
Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для призначення комісійної оціночно-будівельної експертизи, з огляду на наступне.
Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.
Правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об'єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки, визначає Закон України "Про судову експертизу".
Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду (стаття 1 Закону України "Про судову експертизу").
Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи.
Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.
Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.
В Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (Заява №61679/00) від 01.06.2006, зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури. Більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Відповідно до положень статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно.
Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
Згідно з частиною 2 статті 98 ГПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Таким чином, при призначенні судової експертизи обов'язковим є визначення предмета доказування та з'ясування дійсної потреби спеціальних знань для встановлення певних фактичних даних, що входять до предмету доказування.
Як встановлено судом апеляційної інстанції одними з обставин, які є предметом доказування у цій справі, є встановлення ринкової вартості майна на початок оренди Товариством з обмеженою відповідальністю "КПШ" та на час його викупу останнім.
Оцінки нерухомого майна та висновок експертів, що містять дані про вартість майна, є засобами доказування, які підлягають оцінці судом в порядку, визначеному статтею 86 ГПК України. Акти оцінки нерухомого майна є письмовими доказами, і висновок про їх належність та достовірність, як і висновок про належність і достовірність висновку експертів, є висновком, що здійснює суд. На відміну від вартості майна, відповідність оцінок нерухомого майна, виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр "Маркон", вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам, не є предметом доказування у цій справі. З огляду на це призначення експертизи щодо відповідності таких оцінок вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна обставин, не стосується дослідження обставин, які входять до предмету доказування. А отже це з'ясування експертним шляхом відповідності оцінок вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна не матиме наслідком усунення сумнівів у правильності висновків експертів від 30.10.2015 №3086/3087/15-42, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для призначення такої експертизи.
Також, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що не відносяться до предмета доказування обставини, вирішити які Товариство з обмеженою відповідальністю "ППМГ" пропонує у питанні 3 - "Чи може відрізнятись результат визначення ринкової вартості одного і того ж об'єкта нерухомості на конкретну дату (первинна оцінка) від результату визначення ринкової вартості цього ж об'єкту нерухомості через три або чотири роки станом на дату первинної оцінки? Якщо так, то вказати причину". Фактично, це питання спрямоване на визначення підходів, критеріїв при оцінці того чи іншого доказу, який містить інформацію про вартість майна, що суперечить правилам оцінки доказів, наведеним вище.
Крім того, господарський суд правомірно відхилив й питання позивача №4 з огляду на наступне.
Незважаючи на загальну подібність питання №3, що було поставлено на вирішення будівельно-технічної експертизи (висновок від 30.10.2015 №3086/3087/15-42), та питань, які вирішувались в рамках іншої будівельно-технічної експертизи (висновок від 25.10.2017 №17), предмет дослідження цих експертиз відрізняється. Метою експертизи (висновок від 25.10.2017 №17) було з'ясування співпадіння робіт, виконавцями яких зазначені Товариство з обмеженою відповідальністю "Фіброліт 7" і Товариство з обмеженою відповідальністю "Сана Юг", та робіт, виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Добробут" у 2008 році. При проведенні експертиз (висновок від 25.10.2017 №17) були використані інші вихідні дані (матеріали), а тому відсутні підстави вважати, що її висновки суперечать висновкам, наданим в рамках будівельно-технічної експертизи (висновок від 30.10.2015 №3086/3087/15-42).
Водночас, колегія суддів також погоджується з висновком місцевого господарського суду, що розбіжності між результатами оцінок та висновком експертів від 30.10.2015 №3086/3087/15-42 є тими обставинами, які в силу частини 1 статті 99 ГПК України підлягають усуненню шляхом призначення експертизи. Зокрема, незважаючи на використані при проведенні оцінок та експертизи оцінювачем і експертами однакових нормативних актів та літератури, а також використанні єдиних методів і спільних методологічних засад та підходів, їхні висновки суттєво відрізняться. Вартість майна є предметом доказування, і встановлення його дійсного розміру впливає на правомірність застосування процедури викупу, оскільки, за умови доведення факту поліпшень майна у 2012 році, викуп може мати місце тільки в разі, якщо такі поліпшення складають не менше, ніж 25% ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції обґрунтовано та правомірно призначив оціночно-будівельну експертизу для визначення ринкової вартості об'єкта нерухомого майна - нежитлових приміщень з №1 по №31 (групи приміщень №180) (в літ. А) загальною площею 516,6 кв.м., які розташовані в місті Києві по вул. Хрещатик, 24, станом на момент оцінки 31.07.2011, станом на момент передачі в оренду 13.10.2011, та станом на момент оцінки 30.11.2012., на вирішення якої поставлено наступні питання:
- яка ринкова вартість об'єкта нерухомого майна - нежитлових приміщень з №1 по №31 (групи приміщень №180) (в літ. А) загальною площею 516,6 кв.м, які розташовані в місті Києві по вул. Хрещатик, 24, станом на момент оцінки 31.07.2011?
- яка ринкова вартість об'єкта нерухомого майна - нежитлових приміщень з №1 по №31 (групи приміщень №180) (в літ. А) загальною площею 516,6 кв.м, які розташовані в місті Києві по вул. Хрещатик, 24, станом на момент передачі в оренду 13.10.2011?
- яка ринкова вартість об'єкта нерухомого майна - нежитлових приміщень з №1 по №31 (групи приміщень №180) (в літ. А) загальною площею 516,6 кв.м, які розташовані в місті Києві по вул. Хрещатик, 24, станом на момент оцінки 30.11.2012?
Згідно з частиною 1 статті 100 ГПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
За змістом статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі, зокрема, у випадку призначення судом експертизи, про що суд постановляє ухвалу.
Отже, у розумінні наведених положень зупинення провадження у справі у зв'язку з призначенням господарським судом судової експертизи є правом суду, а не його обов'язком. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для з'ясування обставин, що мають значення для справи (фактичних даних, що входять до предмету доказування), без яких встановити відповідні обставини неможливо, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, наявні у справі докази є взаємно суперечливими.
Згідно з частиною 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимоги пункту1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтування судових рішень не можуть розумітись як обов'язок суду детально відповідати за кожен довід заявника. Проте, Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності у ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і аргументів, які є важливими.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про необхідність спеціальних знань для вирішення питань, які виникли під час розгляду даної справи, а тому призначення комісійної оціночно-будівельної експертизи є доцільним.
При цьому, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених у статях 2, 4 ГПК України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством, та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Так, рішеннями ЄСПЛ у справах "Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands" від 27.10.1993 (п. 33), та "Ankerl v. Switzerland" від 23.10.1996 (п. 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень.
Крім того, принцип змагальності тісно пов'язаний з принципом рівності, тоді як рівноправність сторін - один із необхідних елементів принципу змагальності, "без якого змагальність як принцип не існує". Рівноправність сторін є суттю змагальності, бо тільки через рівні можливості сторін можлива реалізація принципу змагальності.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27.09.2001).
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17.
Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 129 ГПК України покладаються на скаржника - заступника Генерального прокурора.
Керуючись статтями 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 у справі №910/3504/18 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 у справі №910/3504/18 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/3504/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки передбачені статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено - 23.08.2022.
Головуючий суддя Л.П. Зубець
Судді Б.О. Ткаченко
С.О. Алданова