Справа № 760/34912/21 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3173/2022 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
18 серпня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
з участю захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києвавід 14 липня 2022 року про продовження строку тримання під вартою,
В провадженні Солом'янського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.
Під час судового засідання в порядку ст. 331 КПК України поставлено на розгляд питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , під час якого прокурор зазначила, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, застосованих до обвинуваченого, не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, зокрема, можливості ухилятися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, впливати на учасників провадження, а також просила врахувати дані про особу обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічного злочину, тяжкість, обставини та роль у скоєному ним злочину.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 14 липня 2022 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 до 11.09.2022 включно.
Суд, обґрунтовуючи доцільність перебування обвинуваченогоОСОБА_7 під вартою, вказав про продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_7 інкримінується вчинення за попередньою змовою групою осіб особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна; також обвинувачений не має постійного місця проживання у м. Києві, офіційно не працевлаштований та не має офіційних стабільних доходів; раніше притягувався до кримінальної відповідальності, у кримінальному провадженні не досліджено усі докази. Судом також не знайдено підстав для зміни запобіжного заходу на особисту поруку осіб, які беззаперечно заслуговують на довіру в умовах воєнного стану.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу суду скасувати та передати обвинуваченого ОСОБА_7 на поруки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що прокурором не надано доказів існування ризиків переховування ОСОБА_7 від суду, намірів на знищення або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, а також інших доказів, що ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню, у тому числі впливати на свідків. Вважає, що судом не враховано заяву потерпілої ОСОБА_12 , яка не має претензій до ОСОБА_7 , наявність у нього міцних соціальних зв'язків, постійного місця проживання та право власності на 1/2 житла, він не є суспільно небезпечною особою, окрім того визнав свою вину та щиро покаявся, відшкодував потерпілій усю шкоду.
Вказує також про наявність підстав для зміни запобіжного заходу на передачу на поруки, оскільки ОСОБА_7 є медичним працівником із вищою освітою і тому готовий надавати медичну допомогу пораненим бійцям та висловив бажання боронити Батьківщину.
Також просить звернути увагу суду на ту обставину, що ОСОБА_7 не є раніше засудженим в силу ст. 89 КК України.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Про розгляд апеляційної скарги прокурор, обвинувачений повідомлені, клопотань від них про розгляд апеляційної скарги за їх особистою участю до суду не надійшло, тому їх неявка, в силу вимог ст.422-1 КПК України, не є перешкодою для апеляційного розгляду.
Заслухавши доповідь судді, захисника, який підтримав апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом ч.3 ст.331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
У відповідності до ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Суд, розглядаючи питання доцільності перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, фактично дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку його тримання під вартою у зв'язку з продовженням існування ризиків, передбачених п. 1,3,5 ч. 1 ст.177 КПК України.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , оскільки продовжують існувати обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_7 перебувати на волі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду про доцільність подальшого перебування під вартою ОСОБА_7 на час судового розгляду.
Як випливає із змісту судового рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд врахував обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів, приймаючи до уваги також дані про обвинуваченого у сукупності з іншими наведеними вище даними, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть на даному етапі розгляду кримінального провадження забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України.
Рішення суду першої інстанції не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Посилання захисника на відсутність доведених ризиків не знайшло свого підтвердження, оскільки їх наявність була перевірена судом та рішення суду є достатньо мотивованим.
Судом враховано особу обвинуваченого ОСОБА_7 в комплексі та враховано наявність місця проживання, медичної освіти, що необхідне під час дії воєнного стану та наразі тяжкість покарання характер та обставини вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_7 , відсутність офіційних та стабільних доходів не перевищує ті позитивні обставини на які посилається захисник та не дає суду підстав вважати зменшення ризиків до тієї межі, яка би дозволила суду дійти висновку про можливість змінення існуючого запобіжного заходу.
Посилання захисника на неправомірне зазначення в ухвалі суду про те, що ОСОБА_7 раніше притягувався до кримінальної відповідальності з огляду на вимоги ст. 89 КК України, є безпідставними, оскільки погашення судимості не спростовує факту притягнення особи до кримінальної відповідальності .
Відтак, колегія суддів вважає, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дію якого продовжено судом першої інстанції, має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні на даній стадії судового розгляду.
Порушень норм кримінального процесуального законодавства, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин ухвала суду є законною.
Керуючись ст.404, 405,407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Солом'янського районного суду м. Києвавід 14 липня 2022 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Суддя: Суддя: