Справа № 753/22108/20 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3134/2022 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
16 серпня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
з участю захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 03 серпня 2022 року про продовження строку тримання під вартою,
В провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України.
Під час судового засідання в порядку ст. 331 КПК України прокурором заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 з посиланням на те, що ризики переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення продовжують існувати , оскільки обвинувачений, усвідомлюючи невідворотність реального покарання та його тяжкість, може ухилитися від суду.Крім того, ОСОБА_7 являється громадянином іншої держави, місця реєстрації та постійного місця проживання на території України не має, як не має і постійного джерела доходів, офіційно не працює, єдиним встановленим джерелом його доходів є зайняття протиправною діяльністю. За наведених обставин вважав, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти заявленим ризикам.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 03 серпня 2022 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 до 01 жовтня 2022 року включно та визначено заставу в розмірі 450 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 945900 гривень.
Суд, обґрунтовуючи доцільність перебування обвинуваченогоОСОБА_7 під вартою, вказав про те, що на даний час ризики, передбачені п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати, є реальними та не зменшилися, оскільки обвинуваченому інкримінується вчинення кримінальних правопорушень, покарання за які передбачене у вигляді позбавлення волі на значний термін, при цьому судом не взято до уваги виключно саму по собі тяжкість покарання, однак враховано, що відносно обвинуваченого перебуває на розгляді інше кримінальне провадження за ч. 5 ст. 185 КК України. Також враховано відсутність відомостей щодо працевлаштування обвинуваченого, його попередню трудову діяльність, підтвердження відомостей щодо легального постійного джерела доходів, а також постійного місця проживання, нічим не підтверджено міцність соціальних зв'язків, а наявність громадянства іншої держави підтверджує можливість перетнути державний кордон України та взято до уваги високу суспільну небезпечність інкримінованих злочинів. Суд також визнав доцільним залишити без зміни раніше визначений розмір застави, що становить 450 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу суду скасувати та обрати ОСОБА_7 запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що прокурором не було дотримано вимог кримінального процесуального закону для звернення із клопотанням про продовження строку тримання особи під вартою, оскільки таке клопотання не було надане стороні захисту та обвинуваченому, а заявлені прокурором ризики не підтверджені. Вказує, що обвинувачений не буде вчиняти інших правопорушень та впливати на свідків, оскільки ОСОБА_7 рухається в інвалідному візку та перебуваючи в СІЗО оголосив голодування, як протест його неправомірного притягнення до кримінальної відповідальності, що свідчить про безпідставність заявлених ризиків. Також посилається на непомірний розмір застави, який просить зменшити до 250 000- 300 000 грн.
Вказує також на порушення прав обвинуваченого, оскільки останнього було видалено із залу судових засідань на весь час судового розгляду.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Про розгляд апеляційної скарги прокурор повідомлений, тому його неявка, в силу вимог ст.422-1 КПК України, не є перешкодою для апеляційного розгляду.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом ч.3 ст.331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
У відповідності до ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Суд, розглядаючи питання доцільності перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, фактично дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку його тримання під вартою у зв'язку з продовженням існування ризиків, передбачених п. 1,5 ч. 1 ст.177 КПК України.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , оскільки продовжують існувати обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_7 перебувати на волі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду про доцільність подальшого перебування під вартою ОСОБА_7 на час судового розгляду.
Як випливає із змісту судового рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд врахував обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів, приймаючи до уваги також дані про обвинуваченого у сукупності з іншими наведеними вище даними, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть на даному етапі розгляду кримінального провадження забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України.
Рішення суду першої інстанції не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Посилання захисника обвинуваченого на невручення прокурором письмового клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стороні захисту та обвинуваченому, є безпідставними, оскільки зазначені вимоги не поширюються на випадки розгляду питання доцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою під час судового розгляду у порядку ст. 331 КПК України.
Доводи захисника про наявність у ОСОБА_7 місця проживання були перевірені судом першої інстанції та суд прийшов до обґрунтованих висновків, що обвинувачений не має будь-яких прав на вказане ним житло, а тому відсутні підтверджуючі відомості щодо постійного місця проживання ОСОБА_7 в Україні зважаючи, що останній не є громадянином України.
Посилання в апеляційній скарзі захисника на відсутність заявлених ризиків щодо впливу на свідків та вчинення інших правопорушень, були перевірені судом, при цьому стан здоров'я обвинуваченого не виключає можливості існування вказаних ризиків.
Розгляд клопотання прокурора без участі обвинуваченого, який був видалений із зали судового засідання в порядку ст.330 КПК України, вимогам кримінального процесуального закону не суперечить.
Разом з тим, колегія суддів вважає слушними доводи сторони захисту щодо безпідставного визначення судом розміру альтернативного виду запобіжного заходу у вигляді застави, що складає 450 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо суд встановить , що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст 185, ч. 1 ст. 263 КК України, що відповідно норм ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів. При чому, в обвинувальному акті заподіяна шкода потерпілому за ч.3 ст.185 КК України органом досудового розслідування встановлена у розмірі 42698, 17 грн.
Судом першої інстанції визначено обвинуваченому розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 450 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 945 900 грн., що перевищує розмір, визначений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.
Проте, ухвала не містить зазначення причин, які стали підставою для висновку про те, що застава у межах визначених п.2 ч.5 ст.182 КПК України, не здатна забезпечити виконання ОСОБА_7 покладених на неї обов'язків.
Твердження прокурора, викладене у письмовій позиції під час судового розгляду, про те, що ОСОБА_7 притягується до кримінальної відповідальності ще й за ч.5 ст.185 КК України у іншому провадженні, не може слугувати підставою для визначення у даному кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 розміру застави у розмірі, що перевищує 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відтак, колегія суддів вважає, що ухвала суду підлягає зміні в частині визначення розміру альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, що має становити 80 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що складає 208 000 грн.
З огляду на наведене ухвала суду підлягає зміні у частині обрання розміру застави шляхом його зменшення до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Керуючись ст.404, 405,407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого задовольнити частково.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 03 серпня 2022 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 в частині визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави змінити.
Зменшити ОСОБА_7 розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави до 80 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 208 000 грн.
В іншій частині ухвалу залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Суддя: Суддя: