Постанова
Іменем України
Єдиний унікальний номер справи 759/13238/21
Номер провадження 22-ц/824/4771/2022
Головуючий у суді першої інстанції М.Ф. Сенько
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л.Д. Поливач
03 серпня 2022 року місто Київ
Справа №759/13238/21
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Поливач Л.Д. (суддя - доповідач),
суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І.
секретар судового засідання: Сіра Ю.М.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю
«Мегаінвест сервіс»
відповідач Державне підприємство «Сетам»
відповідач Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва
Чулієв Атаджан Абдуназарович
відповідач ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 грудня 2021 року, ухвалене у складі судді Сенька М.Ф., в приміщенні Святошинського районного суду м.Києва, повне рішення складено 28.12.2021, -
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Мегаінвест сервіс», ДП «Сетам», приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чулієва А.А., ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів, акту приватного виконавця про проведення електронних торгів та про витребування майна.
В обґрунтування позову зазначено, що 09 квітня 2012 року він уклав з ПАТ «Ерсте Банк» кредитний договір №014/ZB1A85/3/1, у відповідності до умов якого кредитор надав позичальнику грошові кошти в сумі 249787,85 грн з кінцевим терміном повернення кредиту до 08 квітня 2022 року. З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між сторонами було укладено договір іпотеки № 014/ZB1A85/3/1, згідно умов якого позичальник передав в іпотеку належне йому нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 .
У подальшому право вимоги за даним кредитним та іпотечним договорами перейшли до ТОВ «Мегаінвест сервіс» на суму 114656,94 грн, яка була перерахована позичальником на рахунок ТОВ «Мегаінвест сервіс».
Вказав, що 09 червня 2020 року ДП «Сетам» було незаконно проведено електронні торги із реалізації вказаної спірної квартири, чим порушено право власності позивача на квартиру, оскільки ТОВ «Мегаінвест сервіс» не набуло права звернення стягнення на спірну квартиру, права її продажу третій особі - ОСОБА_3 , що передбачено положеннями ст.658 ЦК України, ст.33, 35, 36, 38 Закону України «Про іпотеку». В подальшому приватним виконавцем м. Києва Чулієвим А.А., всупереч наявним обтяженням, зокрема вжитим заходам забезпечення позову у цивільній справі №759/5175/20, незаконно звернуто стягнення на спірну квартиру у виконавчому провадженні, відкритому щодо боржника ОСОБА_3 , шляхом продажу на електронних торгах, організованих ДП «Сетам», на користь ОСОБА_2 , у зв'язку з чим позивач вважає такі торги та складені за їх результатами документи, недійсними і просить суд витребувати в його власність спірну квартиру у зв'язку із вчиненням фраудаторних правочинів між ТОВ «Мегаінвест сервіс» та ОСОБА_3 , і приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Чулієвим А.А. та ОСОБА_2 .
Вважає, що він належним чином виконував свої зобов'язання за кредитним та іпотечним договорами, не мав простроченої заборгованості, не отримував від ПУАТ «Фідобанк» та/або ТОВ «Мегаінвест сервіс» будь-яких вимог, зокрема і письмової вимоги про дострокове виконання основного зобов'язання, як це передбачено ст.35 Закону України «Про іпотеку», а ТОВ «Мегаінвест сервіс» незаконно відчужило спірну квартиру на шостий день після набуття прав вимоги у ПУАТ «Фідобанк» за кредитним та іпотечним договором на користь ОСОБА_3 , яка є недобросовісним набувачем.
З урахуванням викладених обставин позивач просив суд визнати недійсними електронні торги, проведені 09 червня 2020 року ДП «Сетам» із реалізації двокімнатної квартири площею 46,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (РНОНМ: 2041136480000), лот №422464, визнати недійсним протокол №484141 проведення електронних торгів, визнати недійсним акт приватного виконавця про проведення електронних торгів, складений 07 липня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Чулієвим А.А., реєстраційний номер виконавчого провадження в Автоматизованій системі виконавчих проваджень: 61406861, та витребувати у його власність від ОСОБА_2 двокімнатну квартиру площею 46,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , припинивши право власності ОСОБА_2 на спірну квартиру.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 01 грудня 2021 року задоволено позов ОСОБА_1 до ТОВ «Мегаінвест сервіс», ДП «Сетам», приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чулієва А.А., ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів, акту приватного виконавця про проведення електронних торгів та про витребування майна. Визнано недійсними електронні торги, проведені 09 червня 2020 року ДП «Сетам» із реалізації двокімнатної квартири площею 46,8 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (РНОНМ: 2041136480000), лот №422464. Визнано недійсним протокол №484141 проведення електронних торгів, проведених 09 червня 2020 року ДП «Сетам» із реалізації двокімнатної квартири площею 46,8 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (РНОНМ: 2041136480000), лот №422464. Визнано недійсним акт приватного виконавця про проведення електронних торгів, проведених 09 червня 2020 року ДП «Сетам» із реалізації двокімнатної квартири площею 46,8 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (РНОНМ: 2041136480000), складений 07 липня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Чулієвим А.А., реєстраційний номер виконавчого провадження в Автоматизованій системі виконавчих проваджень: 61406861. Витребувано у власність ОСОБА_1 від ОСОБА_2 двокімнатну квартиру площею 46,8 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (РНОНМ: 2041136480000), припинивши право власності ОСОБА_2 , запис про право власності №37373867, внесений 17.07.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буглак О.Г., та припинивши право власності ОСОБА_3 , запис про право власності № 35686384, внесений 26.02.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенком О.А., на підставі абз. 3 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції здійснив розгляд справи без її участі як відповідача, помилково вважаючи, що вона належно повідомлена про розгляд справи судом, оскільки судових повісток про призначення судового засідання на 01.11.2021 та 01.12.2021 вона не отримувала, відомості про вручення їй повідомлення про дату, час та місце розгляду справи матеріали справи не містять.
Вважає, що суд помилково дійшов висновку, що арешт зареєстрований 27.02.2020 приватним виконавцем не має вищого пріоритету над арештом, накладеним ухвалою суду від 27.03.2020. Арешт, накладений судом в межах розгляду справи №759/5175/20 не є підставою для зупинення реалізації (торгів) арештованого майна в межах виконавчого провадження та для визнання торгів недійсними, що повністю узгоджується із практикою Верховного Суду. Посилання суду на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 05.06.2018 №543/730/14 вважає недоречними, оскільки вони не є подібними до даних правовідносин.
Вирішуючи даний спір, суд самостійно вийшов за межі предмету розгляду спору та надав помилкову оцінку діям приватного виконавця та дійшов хибних висновків про порушення вимог законодавства та ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 27.03.2020, постановленої у справі №759/5175/20. Судом не встановлено, а позивачем не доведено належними та допустимими доказами у справі, які б підтверджували чи відбулося порушення вимог порядку при проведенні електронних торгів, чи вплинули ці порушення на результати торгів, чи були порушенні законні інтереси позивача під час проведення електронних торгів.
Звернула увагу на безпідставне посилання суду на те, що апелянт діяла недобросовісно та є недобросовісним набувачем, оскільки вона діяла правомірно та добросовісно, сплатила грошові кошти за придбане майно, а тому є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, яке було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, а тому не може бути витребуване у неї.
Своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 учасники справи не скористалися.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 підтримала подану апеляційну скаргу, просила задовольнити її з викладених підстав.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 заперечували проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, рішення суду вважають законним та обґрунтованим, а тому просили залишити його без змін.
Відповідачі ТОВ «Мегаінвест сервіс» та ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленими про час та дату розгляду справи, у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, надіслали до суду заяву про розгляд справи без їх участі, у якій зазначили, що підтримують апеляційну скаргу ОСОБА_2 та просять її задовольнити.
Відповідач ДП «Сетам», який повідомлявся судом про час та дату розгляду справи, явку свого представника у судове засідання суду апеляційної інстанції не забезпечило. Будь - яких заяв чи клопотань станом на день розгляду справи до апеляційного суду від Підприємства не надходило.
Відповідач приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Чулієв А.А., належним чином повідомлявся про час та дату розгляду справи, у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився. Будь - яких заяв чи клопотань станом на день розгляду справи до апеляційного суду від нього не надходило.
Суд апеляційної інстанції вважав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися у судове засідання, з урахуванням вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, оскільки їхня неявка в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не перешкоджає її розгляду.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.
Звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_1 вказував на те, що вказаними правочинами порушено його право власності на квартиру, оскільки він належним чином виконував свої зобов'язання за кредитним та іпотечним договорами, немав простроченої заборгованості, не отримував від ПУАТ «Фідобанк» та ТОВ «Мегаінвест сервіс» будь-яких вимог про дострокове виконання основного зобов'язання, як це передбачено ст. 35 Закону України «Про іпотеку», ТОВ «Мегаінвест сервіс» не набуло права звернення стягнення на спірну квартиру та права її продажу третій особі, яка є недобросовісним набувачем.
Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений 26.02.2020 між ТОВ «Мегаінвест сервіс» та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенком О.А., зареєстрований в реєстрі за № 1506, є недійсним, оскільки його зміст суперечить положенням п. 6 ст. 3, ст. 658 ЦК України, ст. 12, 33, 35, 36, 38 Закону України «Про іпотеку», так як ТОВ «Мегаінвест сервіс» не набуло права звернення стягнення на спірну квартиру шляхом позасудового врегулювання, зокрема і було не вправі відчужувати предмет іпотеки на користь ОСОБА_3 . Факт направлення ПУАТ «Фідобанк» на адресу ОСОБА_1 письмової вимоги про усунення порушення основного зобов'язання, передбаченого умовами кредитного договору та іпотечного договорів та отримання позивачем такого повідомлення, суд вважав недоведеним належними та допустимими доказами у справі. За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Суд дійшов висновку, що через недотримання приватним виконавцем Чулієвим А.А. та ДП «Сетам» норм закону під час проведення електронних торгів, а також у зв'язку із порушенням прав і законних інтересів позивача ОСОБА_1 , пов'язаних із судовим захистом власних прав на спірну квартиру, проведені 09.06.2020 електронні торги та складені за їх наслідками документи слід визнати недійсними.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої - п'ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно із частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - и третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті
16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм право на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установлення вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц, провадження № 14-356цс18, та від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц, провадження № 14-428цс18, правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин.
Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).
Частиною четвертою статті 656 ЦК України встановлено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів.
Головною обставиною, яку повинен встановити суд, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути встановлені й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 09 квітня 2012 року ОСОБА_1 та ПАТ «Ерсте Банк» уклали кредитний договір №014/ZB1A85/3/1, у відповідності до вимог якого ПАТ «Ерсте Банк» надало позивачу грошові кошти в сумі 249787,85 грн з кінцевим терміном повернення до 08 квітня 2022 року.
З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань за кредитним договором № 014/ZB1A85/3/1 від 09.04.2012, 09 квітня 2012 року ОСОБА_1 та ПАТ «Ерсте Банк» уклали договір іпотеки № 014/ZB1A85/3/1, предмет іпотеки: квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що належала позивачу на підставі свідоцтва про спадщину за законом № 1с-70 від 20.01.2003, виданого Київською державною нотаріальною конторою № 2.
Пунктом 5.2. Іпотечного договору № 014/ZB1A85/3/1 від 09.04.2012 сторони передбачили, що іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо у момент настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений кредитним договором строк суми кредиту або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки суми процентів, комісійної винагороди, сум неустойки (пені, штрафних санкцій).
Порядок дій іпотекодержателя у разі порушення позичальником умов кредитного або іпотечного договору встановлений п.5.1 Іпотечного договору №014/ZB1A85/3/1 від 09.04.2012 та ст.35 Закону України «Про іпотеку», а саме: в такому разі іпотекодержатель надсилає позичальнику та іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно п.5.5. Іпотечного договору № 014/ZB1A85/3/1 від 09.04.2012 за умови невиконання позивачем вимоги іпотекодержателя про усунення порушення зобов'язання за кредитним договором та/або іпотечним договором у встановлений іпотекодержателем строк, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки.
Згідно договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №GL3NO15248 від 21.02.2020. права вимоги за даними кредитним та іпотечним договорами№014/ZB1A85/3/1 від 09.04.2012 перейшли до ТОВ «Мегаінвест сервіс», за ціною 114656,94 грн.
Станом на момент відступлення ПУАТ «Фідобанк» на користь ТОВ «Мегаінвест сервіс» прав вимоги за кредитним та іпотечним договором розмір заборгованості позивача складала: за тілом кредиту - 113818,89 грн, за відсотками за користування кредитними коштами - 2143,09 грн. Вказана заборгованість не була простроченою, що підтверджується листом ПУАТ «Фідобанк» №02-795 від 30.04.2020.
26 лютого 2020 року спірна квартира була відчужена ТОВ «Мегаінвест сервіс» на користь ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу, посвідченого 26.02.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенком О.А., зареєстрованим в реєстрі за № 1506.
У подальшому, 27 лютого 2020 року приватний виконавець Чулієв А.А. відкрив виконавче провадження у ЗВП № 61406861 на виконання заочного рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.06.2014 у справі №205/891/2014 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Мегаінвест сервіс» грошових коштів у розмірі 49 923,63 долара США та примусового виконання виконавчого напису №1254, вчиненого 19.02.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенком О.А., про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Мегаінвест сервіс» грошових коштів у розмірі 5 000 000,00 грн. Цього ж дня приватний виконавець Чулієв А.А. виніс постанову про накладення арешту на майно боржника ОСОБА_3 , зокрема і на спірну квартиру.
20 березня 2020 ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м.Києва із позовом до ТОВ «Мегаінвест сервіс» ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Василенко О.А., про визнання дій протиправними, визнання договору купівлі-продажу спірної квартири недійсним та скасування запису про реєстрацію права власності на неї.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 27 березня 2020 року відкрито провадження у цивільній справі №759/5175/20 та вжито заходи забезпечення позову, а саме: накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 та заборонено органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно квартири АДРЕСА_1 - до розгляду справи по суті.
Постановою державного виконавця Святошинського РВДВС у м. Києві Ковтуна В.В. від 01 квітня 2020 року у ВП № 61691159 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідний запис про обтяження №37373956 на виконання зазначеної ухвали суду.
За заявкою приватного виконавця Чулієва А.А. від 18.05.2020 про реалізацію спірної квартири на електронних торгах, 09 червня 2020 року ДП «Сетам» проведено електронні торги, за результатами яких складено протокол № 484141 проведення електронних торгів за лотом №422464, переможцем торгів визнано ОСОБА_2 із ціною продажу 727530,00 грн.
07 липня 2020 року приватним виконавцем Чулієвим А.А. складено акт приватного виконавця про проведення електронних торгів із реалізації спірної квартири на користь ОСОБА_2 та 17.07.2020 видано свідоцтво про право власності на двокімнатну квартиру площею 46,8 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на ім'я ОСОБА_2 , зареєстроване в реєстрі за № 1906.
17.07.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буглак О.Г. прийнято рішення № 53186710 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 і внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №37373867.
Так, відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).
Частиною четвертою статті 656 ЦК України встановлено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Статтею 658 ЦК України передбачено право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
При цьому, іншими випадками, встановленими законом є порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, у зв'язку з чим у відповідності до ч.1 ст.12 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів тощо.
Дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов'язковою умовою правомірності правочину.
Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Визначена у частині першій статті 35 Закону України «Про іпотеку» процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 червня 2019 року у справі № 205/578/14-ц (провадження № 14-48цс19).
Наведені норми спрямовані на забезпечення фактичного повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на майно боржника. Тому повідомлення боржника потрібно вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.
Аналогічний висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19).
У постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження
№ 14-711цс19) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також потрібно вважати таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання.
Направлення такої вимоги іпотекодавцю про усунення порушень основного зобов'язання обґрунтовується саме тим, що іпотекодавець має право замість боржника усунути порушення основного зобов'язання і тим самим убезпечити себе від звернення стягнення на належний йому предмет іпотеки.
У разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов'язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов'язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.
За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.
Недотримання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов'язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя.
При цьому метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.
В іншому випадку іпотекодержатель не набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, зокрема не вправі відчужувати предмет іпотеки іншій особі. За таких умов предмет іпотеки, придбаний іншою особою за договором з іпотекодержателем, є майном, придбаним в особи, яка не мала права його відчужувати. При цьому добросовісна особа, яка придбаває майно в особи, яка не є його власником, має пересвідчитися у наявності в останньої права розпоряджатися чужим майном.
Підсумовуючи наведені позиції Великої Палати Верховного Суду, потрібно зробити висновок про те, що метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач вимогу про усунення порушення зобов'язання не отримав. Доказів направлення та вручення позивачу повідомлення про усунення порушення основного зобов'язання від 15.03.2019 матеріали справи не містять. Суд вірно вважав, що саме повідомлення про усунення порушення основного зобов'язання та надання копій платіжних документів про сплату страхових внесків (страхування нерухомого майна та страхування життя) за кредитним та іпотечним договорами не відповідає вимогам, встановленим ст.35 Закону України «Про іпотеку» та п.5.1. Іпотечного договору № 014/ZB1A85/3/1 від 09.04.2012. Такий документ не містить спонукання позивача до дострокового виконання основного зобов'язання, не містить розміру відповідної грошової суми, яку позивач мав сплатити кредитору (іпотекодержателю), зазначення структури такої суми (тіло кредиту, відсотки за користування, штрафні санкції тощо), реквізитів (номер рахунку), за якими такий платіж мав бути здійснений позивачем, виготовлений не на фірмовому бланку ПУАТ «Фідобанк», не містить необхідних реквізитів, зокрема вихідного номеру, у порушення пункт 4.4, 5.23 ДСТУ 4163-2003 «Вимоги до оформлювання документів» містить підпис невстановленої особи, адже відсутнє зазначення прізвища, ім'я та по-батькові підписанта, отже не є підписом особи уповноваженої Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у порядку ст.47, 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» станом на 15.03.2019 підписувати будь-які документи і вчиняти правочини від імені ПУАТ «Фідобанк», ОСОБА_6 , також не містить відтиску печатки ПУАТ «Фідобанк». Повідомлення про усунення порушення основного зобов'язання є правочином у розумінні ст. 202 ЦК України, а отже має відповідати вимогам, встановленим положеннями ст. 203 ЦК України. Відтак суд вірно вважав, що такий документ не є письмовою вимогою про усунення порушення у розумінні ст.35 Закону України «Про іпотеку».
При цьому, суд вірно взяв до уваги відсутність у Банку інформації щодо направлення на адресу позивача повідомлення про усунення порушення основного зобов'язання та надання копій платіжних документів про сплату страхових внесків (страхування нерухомого майна та страхування життя) за кредитним договором №014/ZB1A85/3/1 від 09.04.2012, що вбачається із листа Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПУАТ «Фідобанк» вих. № 03-388 від 26.04.2021. А за відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Зокрема факт невиконання або неналежного виконання позивачем умов кредитного та іпотечного договору, зокрема прострочення сплати платежів, не знайшов свого підтвердження під час розгляд справи судом як першої інстанції, так і під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
Отже, підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому іпотекодержатель повинен дотриматися усіх вимог, передбачених законом. В іншому випадку іпотекодержатель не набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, зокрема не вправі відчужувати предмет іпотеки іншій особі.
У справі, яка переглядається, судом першої інстанції було достеменно встановлено, що ТОВ «Мегаінвест сервіс» не набуло права звернення стягнення на спірну квартиру шляхом позасудового врегулювання, відтак не мало законних підстав відчужувати предмет іпотеки на користь ОСОБА_3 , оскільки не дотрималось вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку» та не надіслало ОСОБА_1 письмову вимогу про усунення порушення - дострокове погашення основного зобов'язання за кредитним договором.
Доказів зворотного матеріали справи не містять, таких доказів не було здобуто і вході перегляду справи апеляційним судом.
За таких умов предмет іпотеки, придбаний іншою особою за договором з іпотекодержателем, є майном, придбаним в особи, яка не мала права його відчужувати. При цьому добросовісна особа, яка придбаває майно в особи, яка не є його власником, має пересвідчитися у наявності в останньої права розпоряджатися чужим майном, чого ОСОБА_2 зроблено не було.
Отже, договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений 26.02.2020 між ТОВ «Мегаінвест сервіс» та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенком О.А., зареєстрований в реєстрі за № 1506, є недійсним, так як його зміст суперечить положенням п. 6 ст. 3, ст. 658 ЦК України, ст. 12, 33, 35, 36, 38 Закону України «Про іпотеку».
Колегія суддів вважає, що судом вірно встановлено порушення вимог норм законодавства при проведенні електронних торгів, які вплинули на результати електронних торгів, що призвело до порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати проведення електронних торгів.
Так, процедура реалізації майна на прилюдних торгах полягає у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця-учасника прилюдних торгів за плату. Така процедура полягає в укладенні та виконанні договору купівлі-продажу. На підтвердження його укладення складається відповідний протокол, а на підтвердження виконання з боку продавця - акт про проведені прилюдні торги.
Згідно з Порядком електронні торги - продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через Веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.
Відповідно до пунктів 3, 4 розділу II Порядку виконавець у строк не пізніше п'яти робочих днів після ознайомлення із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.
Приватний виконавець самостійно формує і перевіряє заявку та документи щодо передання майна на реалізацію на відповідність вимогам законодавства та після встановлення відповідності документів таким вимогам підписує (за допомогою кваліфікованого електронного підпису із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу І цього Порядку) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її разом із документами, передбаченими абзацами четвертим-восьмим пункту 3 розділу ІІ цього Порядку, в електронному вигляді через особистий кабінет приватного виконавця для внесення інформації про проведення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) до Системи.
Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства Організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).
Виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі електронні торги з реалізації рухомого майна організовує і проводить організатор електронних торгів.
Частиною третьою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.
Заявка на реалізацію арештованого майна повинна містити, зокрема відомості про чинні обтяження майна, зареєстровані в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек), що передбачено абз. 12 п. 2 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна.
Підпунктом 3 пункту 3 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна визначено, що заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовий формі):
- копія виконавчого документа, а в разі наявності зведеного виконавчого провадження - довідка виконавця щодо загальної кількості виконавчих документів та суми, що підлягає стягненню за ними;
- копія постанови про опис та арешт майна боржника, а у разі якщо опис та арешт майна проводили до набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» - копія акта опису та арешту майна боржника;
- копії документів, що підтверджують вартість (оцінку) майна (повідомлення сторін про визначення вартості майна, акт виконавця про визначення вартості майна або звіт суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання про оцінку майна, строк чинності якого відповідає вимогам частини шостої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»);
- у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду;
- копії документів, що підтверджують наявність (відсутність) чинних обтяжень майна.
ДП «СЕТАМ» розміщує інформацію в системі електронних торгів виключно на підставі документів, наданих відповідним органом державної виконавчої служби. Обов'язок організатора торгів перевіряти законність дій державного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна, у тому числі наявність рішень щодо заборони органу ДВС вчиняти дії по виконанню виконавчого провадження чинним законодавством не передбачений.
Із наявної у матеріалах справи заявки №433 від 18.05.2020 на реалізацію арештованого майна в ЗВП № 61406861, складеної приватним виконавцем Чулієвим А.А., вбачається, що у розділі «Відомості про чинні обтяження майна (арешти, заборони):» відсутні відомості щодо накладення арешту та заборон відповідно до ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 27.03.2020, постановленої у цивільній справі №759/5175/20, незважаючи на те, що ця ухвала була виконана 01.04.2020 державним виконавцем Святошинського РВДВС у м.Києві Ковтуном В.В. у ВП № 61691159 шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідного запису про обтяження спірного нерухомого майна за №37373956.
Судом встановлено, що відчуження спірної квартири було здійснено на користь ОСОБА_3 26.02.2020 (на шостий день після набуття ТОВ «Мегаінвест сервіс» спірної квартири), а 27.02.2020 за зверненням ТОВ «Мегаінвест сервіс», керівником якого був ОСОБА_7 , приватний виконавець Чулієв А.А. відкрив виконавче провадження ЗВП № 61406861 щодо ОСОБА_3 на виконання рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 26.06.2014, ухваленого у справі №205/891/2014 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Мегаінвест сервіс» 49923,63 долара США та виконавчого напису № 1254, вчиненого 19.02.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенком О.А., про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 грошових коштів в розмірі 5000000,00 грн, невиплачених в строк на підставі договору позики від 14.02.2020, зареєстрованого за №4.
Очевидним є те, що на момент відчуження спірної квартири (26.02.2020) ТОВ «Мегаінвест сервіс» не могло не знати про борг ОСОБА_3 , який виник 26.06.2014 та 14.02.2020, незважаючи на що, 27.02.2020 ТОВ «Мегаінвест сервіс» відчужило на користь боржника ОСОБА_3 спірну квартиру за ціною, що є нижчою за рівень звичайних цін на таке майно, яка у порушення вимог ст. 38 Закону України «Про іпотеку» не була узгоджена із позивачем або встановлена на підставі оцінки, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності, а також із відстрочення сплати такої ціни на три роки, що дійсно свідчить про недобросовісність дій ТОВ «Мегаінвест сервіс» та ОСОБА_3 .
З огляду на наведене, обґрунтованим є висновок суду у тому, що у порушення вимог законодавства та ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 27.03.2020, постановленій у цивільній справі №759/5175/20, приватний виконавець звернув стягнення на спірну квартиру, подавши 18.05.2020 заявку №433 на реалізацію арештованого майна в ЗВП №61406861 на адресу організатора торгів, а ДП «Сетам» незаконно провело 09.06.2020 електронні торги з реалізації такого майна, за результатами складено протокол №484141 та акт від 07.07.2020 приватного виконавця про проведення електронних торгів, на підставі чого 17.07.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу незаконно видано ОСОБА_2 свідоцтво про право власності, зареєстроване в реєстрі за № 1906, про що внесено запис про право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 , яка купуючи нерухоме майно з торгів мала знати, що воно не є вільним від обтяжень, спираючись на відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що є у публічному доступі.
Отже, встановивши недотримання ДП «Сетам» під час проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна, а саме спірної квартири, вимог Порядку реалізації арештованого майна, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання електронних торгів з продажу спірної квартири, а також виданих за результатами цих торгів (протоколу проведення електронних торгів та акта приватного виконавця про проведення електронних торгів) недійсними.
Також судом обґрунтовано було встановлено порушення вимог чинного законодавства з боку приватного виконавця.
Позивачем доведено, що ДП «СЕТАМ» на момент проведення торгів та приватний виконавець під час затвердження відповідного акта перебували у правовому режимі обмеження суб'єктивних прав щодо проведення електронних торгів і оформлення їх результатів. За наявності інформації про заборону, вжиту ухвалою суду, у приватного виконавця не було підстав для подання заявки на проведення електронних торгів та підстав затверджувати акт про їх проведення, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовано задоволені судом.
Ураховуючи, що спірна квартира вибула із володіння ОСОБА_1 не з його волі, на підставі недійсного правочину, укладеного 26.02.2020 між ТОВ «Мегаінвест сервіс» та ОСОБА_3 , та у подальшому на підставі торгів, проведених 09.06.2020 ДП «Сетам» із порушенням чинного законодавства, а ОСОБА_2 не є добросовісним її набувачем, в розумінні положень ч. 1 ст. 388 ЦК України, тому таке нерухоме майно підлягає витребуванню від ОСОБА_2 у власність позивача на підставі ст. 387, 388 ЦК України.
Відтак доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів відхиляє з наведених вище підстав.
Доводи апеляційної скарги щодо незастосування судом першої інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.01.2020 у справі №367/623/16, від 14.02.2018 у справі №490/5475/15 колегія суддів відхиляє, оскільки обставини вказаних справ є різними із справою, яка переглядається апеляційним судом, так як у наведених справах електронні торги відбувалися за умови накладення арешту на майно, належне боржнику у виконавчому провадженні, та подальшої його реалізації, що давало змогу боржнику оскаржити дії виконавця.
Доводи апеляційної скарги про те, що арешт зареєстрований 27.02.2020 приватним виконавцем не має вищого пріоритету над арештом, накладеним ухвалою суду від 27.03.2020 колегія суддів відхиляє як необґрунтовані з огляду на наступне.
Так, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Із матеріалів справи вбачається, що накладений ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 27.03.2020, постановленою у цивільній справі №759/5175/20, арешт на спірне нерухоме майно та заборона здійснювати реєстраційні дії щодо цього майна, спрямований на забезпечення позову ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та скасування запису про реєстрацію права власності на спірну квартиру, а отже на відновлення порушених прав позивача. Таке забезпечення позову було застосовано судом з метою запобігання відчуження спірної квартири третім особам на час розгляду справи №759/5175/20, що могло б утруднити виконання рішення у разі задоволення позову.
Разом з тим, арешт, накладений постановою приватного виконавця від 27.02.2020 в межах виконавчого провадження №61406861 спрямований на виконання заочного рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровськ від 26.06.2014, ухваленого у справі №205/891/2014 та виконавчого напису нотаріуса №1254, вчиненого 19.02.2020 про стягнення коштів з ОСОБА_3 .
Відтак, накладений судом та приватним виконавцем арешт мали різну мету та були спрямовані на забезпечення виконання судового рішення та недопущення вчинення з ТОВ «Мегаінвест сервіс» та ОСОБА_3 недобросовісних дій з приводу спірного майна. Відомості про заборону відчуження спірного нерухомого майна, застосовані судом, були внесені до Державного реєстр речових прав на нерухоме майно, та відомі приватному виконавцю, проте проігноровані останнім, що потягло за собою порушення прав позивача.
Посилання апелянта на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.10.2019 у справі №922/3537/17 апеляційний суд не бере до уваги, оскільки у цій справі арешт, накладений ухвалою суду, не був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та виконавець не був обізнаний про заборону відчуження майна, що є повністю протилежним обставинам справи, яка переглядається апеляційним судом.
Безпідставними є посилання ОСОБА_2 у апеляційній скарзі на необхідність застосування до даних правовідносин висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 13.03.2019 у справі №755/1357/18, оскільки у даній справі такий вид забезпечення позову як зупинення продажу арештованого майна не застосовувався судом. ОСОБА_1 не є стороною виконавчого провадження №61406861, а отже приватний виконавець не повинен був його повідомляти про продаж спірного майна з електронних торгів.
Щодо доводів апеляційної скарги про невірний висновок суду у тому, що ОСОБА_2 є недобросовісним набувачем колегія суддів зазначає наступне.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 ЦК України).
Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно.
Водночас пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.
Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
У ході розгляду справи, судом було встановлено, що ОСОБА_2 , як покупець спірного нерухомого майна на електронних торгах, повинна була розуміти ризики, які несе та пересвідчитися у відсутності обтяжень на квартиру, яку вона купує з урахуванням того, що відомості про заборону відчуження спірної квартири, накладені згідно ухвали суду, були наявні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на період проведення електронних торгів, судом така заборона не скасовувалась, вказана інформація є у вільному доступі. Також ОСОБА_2 не перевірила факт наявності зареєстрованих у спірній квартирі осіб - позивача, наявність судових спорів з приводу вказаного нерухомого майна.
Така поведінка ОСОБА_2 як покупця спірної квартири свідчить про недобросовісність вчинених нею дій щодо придбання квартири, належної позивачу з електронних торгів, які визнані наразі судом недійсними.
Отже суд першої інтенції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_2 не є добросовісним набувачем у розумінні ст. 388 ЦК України, а відтак висновок суду про витребування майна з чужого незаконного володіння повністю узгоджується із встановленими обставинами справи, є законним та не спростований відповідачем.
Вказані доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 зводяться до її незгоди із висновками суду першої інстанції, зокрема і щодо встановлення вищевказаних обставин, а також до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що заслуговують на увагу доводи апелянта, що справу розглянуто судом першої інстанції за відсутності належним чином повідомленого відповідача, що згідно ч. 3 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду.
Відповідно до ст. 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 128-130 ЦПК України.
Частинами першою, третьою, п'ятою, шостою статті 128 ЦПК України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Із наявного у матеріалах справи конверту про направлення ОСОБА_2 судової повістки про виклик до суду на 01.11.2021 вбачається, що поштове відправлення не вручено адресату у зв'язку із його відсутністю за вказаною адресою (а.с.237-238, т.І), що вважається належним повідомленням учасника справи про дату, час та місце розгляду судом справи.
Разом з тим, із наявних у матеріалах справи конвертів про направлення ОСОБА_2 судових повісток про виклик до суду на 01.12.2021 вбачається, що поштові відправлення повернулися без вручення відповідачу з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 108 -111, т.ІІ).
Наведене свідчить, що розгляд справи, призначений на 01.12.2021 року, відбувся без належного повідомлення про дату, час і місце розгляду справи відповідача ОСОБА_2 .
Отже, розглянувши справу по суті спору 01.12.2021 суд першої інстанції дійшов помилково висновку про належне повідомлення відовідача ОСОБА_2 про дату, час і місце розгляду справи. Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції постановлене без додержанням норм процесуального права щодо належного повідомлення відповідача ОСОБА_2 про дату, час і місце розгляду справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для його скасування та ухвалення нового судового рішення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, встановивши, що обставини справи встановлені судом першої інстанцій на підставі оцінки зібраних доказів, дійшла висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та визнає недійсними електронні торги з продажу спірної квартири, а також виданих за результатами цих торгів протоколу проведення електронних торгів та акта приватного виконавця про проведення електронних торгів, та витребовує спірну квартиру від ОСОБА_2 у власність позивача на підставі ст. 387, 388 ЦК України.
Питання щодо розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України. Судові витрати ОСОБА_8 по сплаті судового збору за подачу позову до суду підлягають відшкодуванню відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ТОВ «Мегаінвест сервіс» по 908, 00 грн з кожного на користь позивача, що є пропорційним ним сплаченій частині та задоволених позовних вимог, решту судового збору по 2875,33 грн з кожного слід стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ТОВ «Мегаінвест сервіс» на користь держави. Судові витрати, понесені ОСОБА_2 за подачу апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 грудня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати недійсними електронні торги, проведені 09 червня 2020 року Державним підприємством «Сетам» із реалізації двокімнатної квартири площею 46,8 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (РНОНМ: 2041136480000), лот №422464.
Визнати недійсним протокол №484141 проведення електронних торгів, проведених 09 червня 2020 року Державним підприємством „Сетам" із реалізації двокімнатної квартири площею 46,8 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (РНОНМ: 2041136480000), лот №422464.
Визнати недійсним акт приватного виконавця про проведення електронних торгів, проведених 09 червня 2020 року Державним підприємством «Сетам» із реалізації двокімнатної квартири площею 46,8 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (РНОНМ: 2041136480000), складений 07 липня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Чулієвим Атаджаном Абдуназаровичем, реєстраційний номер виконавчого провадження в Автоматизованій системі виконавчих проваджень: 61406861.
Витребувати у власність ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) від ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_4 ) двокімнатну квартиру площею 46,8 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (РНОНМ: НОМЕР_3 ), припинивши право власності ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_4 ), запис про право власності №37373867, внесений 17.07.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буглак О.Г., та припинивши право власності ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 ; АДРЕСА_5 ), запис про право власності № 35686384, внесений 26.02.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенком О.А., на підставі абз.3 ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_4 ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест сервіс» (ЄДРПОУ: 42237969; 01001, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 4, оф.9), ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 ; АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) по 908 (дев'ятсот вісім) грн судового збору, з кожного.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_4 ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест сервіс» (ЄДРПОУ: 42237969; 01001, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 4, оф.9), ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 ; АДРЕСА_5 ) на користь держави по 2 875 (дві тисячі вісімсот сімдесят п'ять) грн 33 коп. судового збору, з кожного.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна постанова складена 19 серпня 2022 року.
Судді
Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус
О.І. Шкоріна