Справа № 758/2524/17 Головуючий 1 інстанція - Зарицька Ю.Л..
Провадження № 22-ц/824/2056/2022 Доповідач 2 інстанція - Суханова Є.М.
Іменем України
25 травня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді: Суханової Є.М.,
суддів: Сушко Л.П., С.І. Сліпченка О.І.,
за участю секретаря: Рудик О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 15 червня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, третя особа: акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», про визнання протиправними та скасування актів індивідуальної дії,-
ОСОБА_2 звернулась до Подільського районного суду м. Києва з позовом про визнання протиправними та скасування актів індивідуальної дії, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1 (де вона мешкає разом з матір'ю ОСОБА_3 ), яку придбала у кредит наданий Публічним акціонерним товариством Перший Український Міжнародний Банк». Позивачка зазначила, що забезпечення за кредитним договором надано у вигляді іпотеки на вказану квартиру. Також, позивачка зазначила, що 05.01.2017 року прийшовши з роботи, вона виявила, що на вхідних дверях квартири невідомі особи встановили нові замки, вона не змогла потрапити до квартири. В цей час позивачка знаходилась у від'їзді. Позивачка вказала також, що представник Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» Ігор Нарцев, здійснив самовільну зміну замків у вищевказаній квартирі. Позивачка наголосила на тому, що 08.02.2017року ухвалою Подільського районного суду м. Києва було задоволено скаргу представника позивачки щодо невнесення відомостей в ЄРДР за фактом вчинення кримінальних правопорушень передбачених ст.ст. 162, 356, 365 КК України стосовно незаконного проникнення невідомими особами та заміни дверних замків в квартирі АДРЕСА_1 . Позивачка вказала, що вивчивши Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, встановила, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна на підставі іпотечного застереження прийняв Рішення від 06.12.2016року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 3274520 та вчинила запис про право власності № 17840093. Тому, вважаючи дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. протиправними, позивачка і звернулась до суду та просила скасувати Рішення від 06.12.2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 32745206 і скасувати запис про право власності № 17840093 вчинений відповідачем, згідно якого проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк».
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року Позов задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано Рішення від 06.12.2016 року Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни як державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 32745206, згідно з яким (рішенням) проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк».
Визнано протиправним і скасовано запис про право власності № 17840093, вчинений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною як державним реєстратором, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк».
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, вважає його таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті, не надав оцінки та не встановив, що права позивача не порушені відповідачем - приватним нотаріусом Київсьького міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. Вважає, що належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Оскільки на момент звернення позивача із даним позовом до суду право власності на спірну квартиру було зареєстровано за ПАТ «Пумб», то позовні вимоги мають бути спрямовані саме до ПАТ «Пумб», як до особи, за якою зареєстровано право власності на спірну квартиру. Просить скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року яким відмовити в позові в повному обсязі.
ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 подано відзив на апеляційну скаргу. Вважає, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року будь які права та обов'язки апелянта не порушені.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» укладено кредитний договір № 5456406 від 19.07.2007 року, відповідно до умов якого позивач отримав кредит у розмірі 71 000 Доларів США для придбання квартири АДРЕСА_1 (а.с. 4).
Відповідно до даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 06.01.2017 року, квартира, загальною площею 29,3 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 належить Публічному акціонерному товариству «Перший Український Міжнародний Банк» на підставі договору іпотеки (серія, номер: 4024, виданого 19.07.2007 нотаріусом Мироник О.В.) (а.с. 6).
Відповідно до ст. 41 Конституції України та ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його невизнання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Ст. 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого права та інтересу.
У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 316 та ч. 1 ст. 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
В ст. 1 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).
Положеннями ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Відповідно до п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 № 1127, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності і предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений відповідній письмовій вимозі.
Позивачка та її представник в суді першої інстанції зазначали, що не отримували вимогу про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.
Отже, здійснюючи державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки, відповідачка діяла у спосіб, що не відповідає вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме: не перевірила наявність всіх документів, передбачених договором, необхідних для переходу у власність іпотекодержателя предмета іпотеки.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат», порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.
Договір іпотеки №4024 від 19.07.2007 року, посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В., не є підставою, що підтверджує виникнення, перехід або припинення права власності на нерухоме майно до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», а це відповідачем при прийнятті відповідного рішення про реєстрацію права власності до уваги прийнято не було.
Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Згідно ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 57 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, оскільки позовна заява ґрунтується на чинному законодавстві.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновком суду щодо їх оцінки. Рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 15 червня 2017 рокузалишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 22 серпня 2022 року.
Головуючий: Є.М. Суханова
Судді: Л.П. Сушко
О.І.Сліпченко