ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
10 червня 2022 року м. Київ № 640/3410/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач) про:
визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо визначення страхового стажу ОСОБА_1 на момент призначення пенсії 31.03.2017 року 35 років 6 місяців 29 днів замість 41 рік 11 місяців 28 днів;
зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести з 31.03.2017 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію за віком виходячи зі страхового стажу 41 рік 11 місяців 28 днів та кратності 1,35.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем при обрахунку пенсії протиправно застосовується менша величина оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, а не 1,35%, що в свою чергу, на думку позивача, звужує його соціальні права. Крім того, при обчисленні розміру пенсії із застосуванням зазначеного показника було здійснено з урахуванням страхового стажу 35 років 6 місяців 29 днів, а не 41 рік 11 місяців 28 днів.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, зазначивши, що з 01.10.2017 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» від 03.10.2017 №2148-08 проведено осучаснення раніше призначених пенсій з урахуванням середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки, з якої сплачено страхові внески із застосування оцінки величини одного року страхового стажу в розмірі 1% , а тому підстав для індексації пенсії в розмірі 1, 35% не має. Також відповідач зазначив, що позивач 17 жовтня 2017 року звернувся із заявою про перерахунок пенсії та надав завірену копію статуту ТОВ «Науково- практичний центр медичних досліджень «Резонанс». З урахуванням вимог ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок пенсії проведено починаючи з 01.11.2017 року.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Як вбачається з матеріалів справи, 31 березня 2017 року ОСОБА_1 призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
15 жовтня 2017 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про долучення довідки про стаж.
01 лютого 2019 року Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом №20805/02/К-163 повідомило позивача, що пенсію за віком призначено з 31.03.2017 року згідно заяви від 10.04.2017 року без врахування періоду роботи з грудня 1991 року по серпень 2002 року в ТОВ «Науково - практичний центр медичних досліджень «Резонанс». У зв'язку з поданням додаткових документів з 01.11.2017 року проведено перерахунок пенсії відповідно до ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Загальний страховий стаж становить - 41 рік 11 місяців 28 днів, коефіцієнт стажу - 0,41917.
Позивач вважаючи протиправною дату перерахунку, оскільки вважає, що перерахунок з врахуванням стажу 41 рік 11 місяців 28 днів має бути проведено з моменту призначення пенсії, а саме з 31.03.2017 року, звернувся із вказаним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно зі ст.9 наведеного Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч.1 ст.27 цього Закону розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Згідно з ч.1 ст.25 вказаного Закону коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою: Кс = (См х Вс):( 100 % х 12), де: Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.
Разом з тим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII, який набрав чинності 11 жовтня 2017 року, розділ XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" доповнено пунктом 43, згідно з яким пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень.
Суд звертає увагу, що пенсія за віком на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" була призначена позивачу 31 березня 2017 року, тобто до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VIII, а тому при здійсненні перерахунку пенсії підлягає застосуванню саме середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, а тому відповідач, перераховуючи пенсію з 01 листопада 2017 року із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, замість попереднього показника 1,35%, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, правомірно та обґрунтовано. Таким чином, позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Стосовно позовних вимог щодо визначення страхового стажу, суд зазначає наступне:
Згідно зі ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом (до 01.01.2004).
Відповідно до п. "а" ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується, зокрема, будь-яка робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Статтею 62 наведеного Закону передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем пенсію призначено з 31.03.2017 року без врахування періоду роботи ОСОБА_1 з грудня 1991 року по серпень 2002 року в МП НПЦМД «Резонанс», оскільки у відомостях про роботу за даний період був відсутній запис про перейменування організації.
З наявної в матеріалах справи довідки виданої Господарським товариством з обмеженою відповідальністю «Науково - практичний центр медичних досліджень «Резонанс», позивач з 02.12.1991 року по 23 серпня 2002 рік дійсно працював на даному підприємстві.
Будь-яких інших порушень вимог законодавства при відмові у зарахуванні періоду роботи ОСОБА_1 з 02 грудня 1991 року по 23 серпня 2002 до загального страхового стажу, відповідачем ні у листі від 01 лютого 2019 року №20805/02/К-163, ні у відзиві на адміністративний позов, наведено не було.
Отже, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, всупереч ч.2 ст.77 КАС України, не довів правомірності та законності відмови у врахуванні до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 02 грудня 1991 року по 23 серпня 2002 року в ТОВ «Науково - практичний центр медичних досліджень «Резонанс», а тому суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний був включити вищезазначений стаж при призначені пенсії позивачу за віком, однак цього не зробив.
З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що страховий стаж при призначені пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мав складати 41 рік 11 місяців 28 днів.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову частково.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) щодо визначення страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) на момент призначення пенсії 31.03.2017 року 35 років 6 місяців 29 днів замість 41 рік 11 місяців 28 днів;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) провести з 31.03.2017 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) пенсію за віком виходячи зі страхового стажу 41 рік 11 місяців 28 днів.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Присудити з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 600,00грн.
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строк у подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Амельохін