Провадження № 11-кп/803/2530/22 Справа № 204/5540/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
18 серпня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 серпня 2022 року про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зокрема щодо
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України,
за участю секретаря - ОСОБА_6 , -
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 серпня 2022 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк застосування запобіжного заходу, зокрема, щодо ОСОБА_5 , у вигляд тримання під вартою строком до 06 жовтня 2022 року включно, без визначення розміру застави.
Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції, послався на те, що підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 не відпали, а інші альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого. Разом з цим, суд, врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні зокрема, ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі на строк до п'яти років, особу обвинуваченого, який, будучи звільненим з місць позбавлення волі в травні 2022 року, вже менше ніж через місяць вчинив нове кримінальне правопорушення, не одружений, не має на утриманні малолітніх дітей, тобто не має міцних соціальних зв'язків, офіційно не працевлаштований та не має джерела доходу, а також те, що судовий розгляд ще не розпочато, потерпілий та свідки не допитані судом, дійшов висновку, що ризики, визначені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та реально існують, та вважав необхідним продовжити, зокрема обвинуваченому ОСОБА_5 строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 просить змінити йому міру запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи свої вимоги обвинувачений посилаються на незаконність прийнятого рішення. Так, обвинувачений вказує, що ризики, заявлені прокурором у клопотанні нічим не підтвердженні та не відповідають дійсності, оскільки він вину у вчиненому визнає повністю, має місце проживання, а саме у рідної сестри за адресою: АДРЕСА_1 , й на потерпілого та свідків впливати не збирається, оскільки вони дають правдиві покази, тому вважає, що ухвала суду є незаконною, а запобіжний захід підлягає зміні на більш м"який.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
З огляду на те, що від сторін кримінального провадження не надходило клопотань про розгляд апеляційної скарги за їх участі, апеляційний суд, у відповідності до положень ч. 4 ст. 422-1 КПК України, вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги без участі сторін кримінального провадження.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду в межах апеляційної скарги.
Вирішуючи питання законності судового рішення, ухваленого щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , суд зазначає таке.
Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Вказаним розділом передбачено, в тому числі і порядок подачі, розгляду клопотань про застосування та продовження запобіжних заходів.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Згідно зі ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Частиною 5 статті 199 КПК України, передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського Суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Цих вимог кримінального процесуального закону, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , суд першої інстанції дотримався в повній мірі.
Апеляційним судом встановлено, що в провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12022041680000386 від 11.06.2022, зокрема щодо ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України.
На стадії досудового розслідування, ухвалою слідчого судді від 13.06.2022 щодо ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, й 08.08.2022, судом першої інстанції було розглянуто клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого.
Апеляційний суд вважає, що при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , суд належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку застосування запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих обставин, що можуть перешкодити завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.
У відповідності до ст. 178 КПК України, суд першої інстанції також врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_5 злочину, можливе покарання, яке передбачено у вигляді обмеження волі або позбавлення волі на строк до 5 років, особу обвинуваченого, який, будучи звільненим з місць позбавлення волі, менше ніж через місяць вчинив нове кримінальне правопорушення, є неодруженим, не має на утриманні малолітніх дітей, тобто не має міцних соціальних зв'язків, не має джерела доходу, а також те, що судовий розгляд ще не розпочато, потерпілий та свідки не допитані судом, та встановив, що ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливого переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків у цьому провадженні, вчинення інших кримінальних правопорушень чи можливість продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, не зменшилися та продовжують існувати, й дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою й відсутність процесуальної можливості застосування менш суворого виду запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту.
Ці висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Враховуючи викладене, висновки суду про те, що у цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, є обгрунтованим.
Разом з цим, доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_5 щодо необґрунтованості, заявлених прокурором ризиків, колегія суддів вважає безпідставними і такими, що не відповідають фактичним обставинам провадження, оскільки наявність у провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які існували на момент обрання запобіжного заходу обвинуваченим, не зменшились та не припинили існувати, є обґрунтованими та об'єктивно існують, а тому для їх запобігання було продовжено застосування щодо нього саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Отже, суд ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 та доводи захисника про необхідність зміни запобіжного заходу на домашній арешт й належно з'ясував всі обставини, які мають значення для вирішення цих питань.
Переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, апеляційним судом не встановлено.
Разом з цим, апеляційний суд не вбачає й підстав для застосування щодо ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, а стороною захисту доказів на підтвердження таких надано не було.
Вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого, суд в повній мірі обґрунтував своє рішення щодо необхідності продовження застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження.
До того ж, продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16.05.2013), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є вмотивованим і обґрунтованим, та ухвалене у відповідності до вимог кримінального процесуального закону й на підставі об'єктивно з'ясованих обставин провадження, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими й оціненими судом, та не убачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 серпня 2022 року про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зокрема щодо ОСОБА_5 - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4