ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
06 червня 2022 року м. Київ № 640/15489/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шевченко Н. М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якій просить:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києвіщодо нарахування та виплати з 01.04.2019 пенсії з обмеженням її максимальним розміром;
- зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.04.2019 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». На виконання рішення суду відповідач здійснив перерахунок пенсії з 01.04.2019, проте обмежив її максимальним розміром, що позивач вважає протиправним.
У відзиві на позовну заяву відповідач зауважив на наявності імперативного припису ч. 7 ст. 43 Закону № 2262, натомість, обмеження максимальним розміром є справедливим та законним.
Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2020 в адміністративній справі № 640/14864/20 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, ГУ ПФУ в м. Києві зобов?язано здійснити перерахунок на підставі оновленої довідки.
Із матеріалів справи убачається, що після проведення перерахунку на підставі згаданого рішення, виник новий спір, який стосується максимального розміру пенсії, оскільки ним обмежені щомісячні виплати пенсії позивачу.
У відповідь на звернення позивача, листом ГУ ПФУ в м. Києві від 20.05.2021 у задоволенні заяви про перерахунок пенсії відмовлено із посиланням на ч. 7 ст. 43 Закону № 2262.
Не погоджуючись із діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся із позовною заявою до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1- 2 ст. 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Мотивуючи обмеження пенсії позивача максимальним розміром, ГУ ПФУ в м. Києві посилається на положення Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» та ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (Закон № 2262).
Згідно з ч. 7 ст. 43 згаданого Закону максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Згадана норма викладена в редакції Закону № 3668-VI від 08.07.2011; зі змінами, внесеними згідно із Законами № 911-VIII від 24.12.2015, № 1774-VIII від 06.12.2016.
За змістом ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (Закон № 3668) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Правовий механізм реалізації Закону № 3668 передбачає внесення змін до кожного зі згаданих спеціальних нормативно-правових актів, шляхом запровадження задекларованого у ст. 2 механізму забезпечення реформування пенсійної системи.
Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 3668 статтю 43 Закону № 2262 доповнено частиною наступного змісту: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».
Застосування подібного механізму покликано виключити розбіжності між однопредметною загальною нормою ст. 2 Закону № 3668, яка діє на широке коло осіб, та, поміж інших, спеціальною для військовослужбовців та інших осіб ст. 43 Закону № 2262.
Законом України № 911-VIII від 24.12.2015 частину п'яту статті 43 доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
Водночас, згідно з п. 2 прикінцевих положень Закону України № 911-VIII від 24.12.2015 дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
Відповідно до Закону України № 1080-VIII від 12.04.2016 статтю 43 доповнено двома частинами, з огляду на що, попередня частина 5 ст. 43 отримала порядковий номер 7.
Законом України № 1774-VIII від 06.12.2016 регламентовано у частині сьомій статті 43 слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінити словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".
Таким чином, редакція ч. 7 ст. 43 Закону № 2262 сформована низкою Законів України: «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (набрання чинності у відповідній частині - 01.10.2011), № 911-VIII від 24.12.2015 та № 1774-VIII від 06.12.2016. При цьому, система обмеження пенсій максимальним розміром залишається незмінною з дати викладення такої норми в редакції Закону № 3668.
Пунктом другим резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016, зокрема, ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Мотивувальна частина згаданого рішення Конституційного Суду України підсумовується висновком про те, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Таким чином, виникла ситуація, за якої Законом України № 1774-VIII від 06.12.2016 внесено зміни до ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яку, в свою чергу, визнано неконституційною в редакції Закону України № 911-VIII від 24.12.2015.
При цьому, зміна періоду дії тимчасових заходів обмеження пенсії максимальним розміром у ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не спростовує висновків Конституційного Суду України щодо їх невідповідності Конституції України та не змінює їх релевантність.
Верховний Суд в постанові від 12.03.2019 у справі № 522/3049/17, надаючи оцінку подібним правовідносинам, дійшов до наступних висновків.
Буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016, дозволяє стверджувати, що в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Даний висновок також узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17 та від 31.01.2019 у справі № 638/6363/17.
У контексті наведеного, справедливо стверджувати, що ч. 7 ст. 43 Закону № 2262 у поточній редакції також порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч. 5 ст. 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Послідовно-логічним є висновок про те, що ст. 2 Закону № 3668, оскільки є однопредметною з ч. 7 ст. 43 Закону № 2262, порушує суть конституційних гарантій ч. 5 ст. 17 Конституції України в частині її дії на осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.
За змістом ч. 3 ст. 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Підсумовуючи викладене, застосуванню підлягає ч. 7 ст. 43 Закону № 2262 з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016, з огляду на що, суд дійшов до висновку про недопустимість обмеження пенсії максимальним розміром категорії осіб, до яких віднесено позивача.
Із наведеного також убачається, що обмежена максимальним розміром пенсія не потребує її перерахунку, натомість, зобов'язання відповідача здійснювати нарахування та виплату такої пенсії без обмеження максимальним розміром, є достатнім заходом поновлення порушеного права позивача.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (995_004) та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Перший протокол), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Рішенням ЄСПЛ у справі «Крістіан Мюллер проти Австрії» від 16.12.1974 надано позицію щодо застосування статті 1 Першого протоколу, згідно з якою, обов'язок робити внесок у систему соціального забезпечення може, за певних обставин, надати право власності на активи, які використовуються для виплати пенсій.
Ототожнення пенсійних виплат з майном, в розумінні статті 1 Першого протоколу, ЄСПЛ здійснив також у рішенні від 16.03.2010 у справі «Карсон та інші проти Сполученого Королівства» та від 07.02.2014 у справі «Пікчур проти України».
Таким чином, право особи на пенсію є майном у розумінні Першого протоколу, якого особа може бути позбавлена лише за обґрунтованою необхідністю в інтересах суспільства.
При цьому, поняття «майно», за практикою ЄСПЛ, віднесено до категорії автономних інститутів та не залежить від формальних класифікацій у внутрішньому праві.
Розглядаючи можливість виплати ненарахованої пенсії за минулий час, суд звертає увагу на ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до якої нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
За висновком суду, суми пенсії недоотримані позивачем з вини ГУ ПФУ в м. Києві, наслідком чого є обов'язок останнього виплатити відповідні суми за минулий час без обмеження будь-яким строком, ураховуючи компенсацію втрати частини доходів.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Ураховуючи недоведеність відповідачем обставин, за яких можливе обмеження пенсії позивача максимальним розміром, всупереч висловленої Конституційним Судом України позиції, позовні вимоги підлягають задоволенню частково із застереженням щодо відсутності необхідності перераховувати пенсію.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, підстави для його розподілу відсутні.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 241- 247, 255, 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.04.2019 пенсії з обмеженням її максимальним розміром.
3. Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нараховувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 з 01.04.2019 без обмеження максимальним розміром.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити неотримані за минулий час (з 01.04.2019) суми пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням проведених виплат.
5. Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, будинок 16 код ЄДРПОУ: 42098368).
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя Н.М. Шевченко