ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
07 червня 2022 року м. Київ № 640/22470/21
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
провизнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головною управління Пенсійною фонду України в місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні на пенсію державного службовця згідно ст.37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця згідно ст. 37 Закону України" Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ з моменту його звернення та здійснити відповідний перерахунок.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 25.05.2021 звернувся до відповідача з заявою, в якій просив перевести його з пенсії за вислугу років по Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу". Проте, відповідачем було безпідставно та необґрунтовано відмовлено позивачу у призначенні пенсії, як державному службовцю, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу державного службовця. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив. Просив суд в задоволенні позову відмовити, вказавши, що загальний страховий стаж позивача складає 37 років 3 місяці 4 дні. Таким чином, право на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" у позивача відсутнє. Відтак, вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
25.05.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою №6846 щодо переведення з пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу".
09.06.2021 управління листом вих. № 2600-0205-8/94855 повідомило позивача про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", з тих підставі, що у позивача відсутній спеціальний стаж - 20 років.
Позивач вважаючи таку відмову протиправною, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, який набрав чинності з 1 травня 2016 року, встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Разом з тим, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Так, згідно з частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Абзацами 1, 2 та 3 пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 встановлено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком.
Крім того, відповідно до пункту 3 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283, до державної служби включається також час роботи в організаціях, передбачений абзацом 4 пункту 3 Положення № 1049.
Відповідно до абзацу 4 пункту 3 Положення про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за вислугу років працівникам органів виконавчої влади та інших державних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1993 року № 1049, до стажу роботи, який дає право на одержання надбавки за вислугу років, зараховується стаж роботи в організаціях (крім роботи у кооперативних та інших громадських організаціях), передбачених статтею 118 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до статті 118 Кодексу законів про працю України до стажу роботи, який надає право на одержання надбавки за вислугу років зараховується, зокрема, стаж роботи в партійних, профспілкових і комсомольських на виборних посадах.
Згідно з роз'ясненнями Міністерства юстиції України від 3 червня 1994 року № 4-5-1156, погодженими з Кабінетом Міністрів України, до стажу державної служби зараховують період роботи в цих органах лише на виборних та відповідальних посадах до припинення дії статті 6 Конституції УРСР і внесення змін до статті 7 Конституції УРСР (до 24 жовтня 1990 року). Відповідальною вважається посада, прийняття на яку здійснювалось колегіальним органом (рішення, бюро, комітету, постановою конференції, зборів) партійних, профспілкових, комсомольських організацій.
Крім того, відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та частини першої статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час проходження військової служби зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу відмовлено у призначенні пенсії, оскільки не взято до уваги та не зараховано до стажу державної служби період проходження військової служби з 05.08.1976 - 03.01.1997.
Суд критично оцінює неврахування до стажу державної служби зазначеного періоду, оскільки з аналізу наведених правових норм чітко вбачається, що період військової служби зараховується до стажу державної служби.
Наведене в повній мірі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 15.01.2020 по справі № 334/4034/16-а.
Таким чином, позивач має достатній стаж державної служби, а тому має право на пенсію за віком відповідно до норм Закону України «Про державну службу».
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головною управління Пенсійною фонду України в місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні на пенсію державного службовця згідно ст.37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця згідно ст. 37 Закону України" Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ з моменту його звернення та здійснити відповідний перерахунок.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Г. Вєкуа