ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
03 червня 2022 року м. Київ № 640/730/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «М'ЯСТОРГ»
доДержавної податкової служби України
провизнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «М'ЯСТОРГ» (далі по тексту - ТОВ «М'сторг» або Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення:
- №7/38716250/2 від 02.01.2019, №140/38716250/2 від 02.01.2019, №5/38716250/2 від 02.01.2019, №8/38716250/2 від 02.01.2019 «про відмову у реєстрації податкової накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних»;
- зобов'язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №93 від 14.12.2017, №92 від 14.12.2017, №79 від 14.12.2017, №12 від 14.12.2017.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2019 позовну заяву залишено без руху, та надано строк з дня одержання даної ухвали для усунення недоліків.
25.02.2019 на виконання вимог ухвали суду представник позивача надіслав додаткові документи по справі, у тому числі копії оскаржуваних рішень.
Ухвалою суду від 06.03.2019 відкрито провадження у справі і призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Звертаючись до суду із цим позовом Товариство зазначає про те, що мало реальні господарські відносини з ТОВ «КАСТЕЛ ГРУП» - операції з постачання продукції ТОВ «БК-АЛЬЯНС», за результатом яких 14.12.2017 виписані спірні податкові накладні №93, №79, №92 та №91, які направлені на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі по тексту - ЄРПН). Однак, реєстрація вказаних податкових накладних, згідно направлених ДФС України квитанцій №2 від 28.12.2017, така реєстрація була зупинена відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України з підстав відповідності цих податкових накладних відповідає критеріям оцінки ступеня ризику визначеному пунктом 6 наказу Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017. За опрацювання СМОКР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД: 0203, 0207 і запропоновано позивачу надати пояснення та/або документи.
У порядку, визначеному підпунктом 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України позивач надіслав відповідачу Повідомлення від 12.12.2018 за №27, №23, №25, №22, №20 та №19 про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено.
Як стверджує Товариство, відповідач своїми рішеннями від 12.12.2018 № 1025073/38716250 та від 14.12.2018 №1025071/38716250, №1028234/38716250 та №1025072/38716250 відмовив у реєстрації податкових накладних з підстави ненадання платником податку: копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи) у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити); документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларація про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності) наявність яких передбачена договором або законодавством (документи, які не надано підкреслити). При цьому відповідач не виділив і не зазначив, які саме документи не були надані позивачем.
На переконання позивача рішення Комісії є безпідставні, необґрунтовані і без урахування норм законодавства, якими регулюються спірні правовідносини.
Позивачем були подані скарги на вищевказані рішення відповідача про відмову у реєстрації податкових накладних. До скарг позивачем були додані такі документи: Договір поставки м'ясної продукції та субпродуктів №07/1-07/16 від 07.07.2016; видаткові накладні, банківські виписки; Договір надання послуг із забезпечення умовами по зберіганню товарно-матеріальних цінностей·№ 72 від 01.12.2015; Додаткова угода №1-92 від·01.12.2017 до Договору надання послуг із забезпечення умовами по зберіганню товарно-матеріальних цінностей·№ 72 від 01.12.2015;·видаткові накладні, Акт звірки, взаєморозрахунків між ТОВ «М'ЯСТОРГ» та ТОВ «КАСТЕЛ ГРУП» за договором №979-МТ від 27.10.2017, платіжні доручення; оборотно-сальдова відомість до рахунку 281 за 01.12.2018-15.12.2018; оборотно-сальдова відомість по рахунку 361 за 0l.12.2018-15.12.2018; оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за 01.12.2018-15.12.2018; доповнення до пояснення щодо розблокування; копія Рішень про відмову в реєстрації податкової накладної; Експлуатаційний дозвіл від Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 16.12.2016 за №a-UA-26-00-43-ІІ-CP; копія Договору поставки м'яса птиці №230/2015/КАМ/М від 12.03.2015 з додатковою угодою №1 від 15.12.2015; копія Акта звірки взаємних розрахунків між ТОВ «М'ЯСТОРГ» та ТОВ «Лубни м'ясо» за договором №162 від 24.06.2015.
На підставі викладеного позивач стверджує, що контролюючому органу ним надано документи, які підтверджують походження товару, його реалізацію, наявність у позивача складських приміщень, людських ресурсів для здійснення господарської діяльності, а також позивач довів наявність нього всіх дозвільних документів для здійснення цього виду господарської діяльності. При цьому, надані копії документів детально пояснюють специфіку господарської діяльності позивача (придбання продукції, її переробку у виробничому процесі та отримання «на виході» готової продукції) та підтверджують наявність матеріально-технічної бази для ведення профільного виду діяльності, дотримання принципу обачності при виборі своїх контрагентів.
Комісія з питань розгляду скарг своїми Рішеннями №7/38716250/2 від 02.01.2019, №5/38716250/2 від 02.02.2019, №140/38716250/2 від 02.01.2019, №8/38716250/2 від 02.01.2019 залишила скарги позивача без задоволення, а рішення контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН - без змін.
Наведені обставини слугували для позивача підставою звернутись до суду із вимогами скасувати рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язати відповідача здійснити реєстрацію спірних податкових накладних.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2019 позовна заява залишена без руху та визначено позивачу терміну для усунення виявлених судом недоліків. Зокрема, судом акцентована увага позивача на необхідність надати копії оскаржуваних ним рішень №7/38716250/2 від 02.01.2019, №140/38716250/2 від 02.01.2019, №5/38716250/2 від 02.01.2019 та №8/38716250/2 від 02.01.2019 про відмову у реєстрації податкової накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкових накладних №93 від 14.12.2017, №92 від 14.12.2017, №79 від 14.12.2017 та №12 від 14.12.2017 або належних доказів на підтвердження наявності поважних причин неможливості надання таких документів, а саме, існування обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами.
25.02.2019 на виконання вимог ухвали суду представник позивача надав додаткові документи по справі.
Ухвалою суду від 06.03.2019 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).
Відповідач скористався своїм правом і надав відзив на позовну заяву, у якому заперечив наявність правових підстав для задоволення позову і наголосив на тому, що оскаржувані рішення прийняті Державною фіскальною служби України за результатами розгляду скарг ТОВ «М'ЯСТОРГ» на дії контролюючого органу. Відповідач вказує, що рішення про результат розгляду скарги та викладені у ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для позивача певні правові наслідки. Зазначене рішення є виключно носієм інформації про правомірність чи неправомірність будь-якого нарахування, здійсненого контролюючим органом у випадках, визначених Податковим кодексом України, або будь-яке іншого рішення. Контролюючий орган не позбавлений права викладати в рішенні власні суб'єктивна висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податку порушень. У спірному випадку, рішення про результат розгляду скарги не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України та не зумовлює виникнення будь-яких прав i обов'язків для платника податків.
Копія відзиву, на виконання вимог процесуального законодавства, була направлена відповідачем на адресу позивача, що підтверджено наявними у справі доказами. При цьому, своїм правом надати відповідь на відзив або про уточнення позовних вимог, позивач не скористався.
Оскільки на день розгляду справи набули чинності зміни відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №682-р «Питання Державної податкової служби», суд з урахуванням змісту позовних вимог та доводів, наведених на їх обґрунтування дійшов висновку про необхідність здійснення на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України заміни первинного відповідача - Державної фіскальної служби України на її процесуального правонаступника - Державну податкову службу України.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення відповідача, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом при вирішення спору по суті вираховується таке.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі по тексту - Податковий кодекс України; тут і далі у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно пункту 192.1 статті 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:
- постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;
- отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.
На виконання цієї норми постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29.12.2010 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок №1246, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 12 Порядку №1246 передбачено здійснення в автоматизаваному режимі розшифрування та проведення перевірки поданих податкових накладних, серед іншого, на відповідність критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу.
За результатами перевірок, визначених пунктом 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС (пункт 14 Порядку №1246).
У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття (пункт 15 Порядку №1246).
Відповідно до приписів пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 (далі - Порядок №117, чинний на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.
При цьому, відповідно до змісту пункту 10 Порядку №117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.
Пунктом 13 Порядку №117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються:
1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;
2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;
3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;
4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.
Як свідчить зміст наявних в матеріалах справи квитанцій, контролюючим органом сформовано висновок про відповідність спірних податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД.
При цьому, контролюючим органом у спірному рішенні не наведено жодної конкретної інформації щодо причин, підстав та обґрунтувань його прийняття.
З цього приводу суд зазначає, що контролюючим органом порушено не тільки принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, а і норми пункту 13 Порядку №117, оскільки ним не зазначено у квитанціях конкретного та чіткого критерію ризиковості податкових накладних, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, на підставі якого здійснено зупинення реєстрації податкових накладних.
Такий висновок суду базується на тому, що фіскальним органом у квитанціях зазначено лише загальне посилання на відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567.
Пунктом 1 «Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16.06.2017 за №754/30622 (який 25.05.2018 втратив чинність на підставі наказу Міністерства фінансів України №409 від 06.04.2018, але діяв під час виникнення спірних правовідносин), визначено вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017: 1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством; 2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
Відповідно до пункту 6 «Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», затверджених наказом Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017, моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:
1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яку (який) подано на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 раза більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеному у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку для платників, у яких значення показника D становить більше 0,03; більше 60% - від 0,02 до 0,03; більше 50% - від 0,015 до 0,02; більше 40% - від 0,01 до 0,015, більше 30% - від 0,005 до 0,01, більше 20% - до 0,005) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);
2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі;
3) розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку на додану вартість, якщо передбачається зміна вартості товару/послуг більше ніж удвічі та/або зміна номенклатури товарів/послуг (для кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД - зміна перших чотирьох цифр кодів, а для кодів послуг відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг - перших двох цифр кодів).
У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідає вимогам підпункту 1 цього пункту та сума податку на додану вартість, зазначена в податкових накладних, зареєстрованих платником податку в Реєстрі у звітному (податковому) періоді з урахуванням податкової накладної/розрахунку коригування, поданої на реєстрацію в Реєстрі, які відповідають вимогам підпункту 1 цього пункту, більша за середньомісячну суму сплачених за останні 12 місяців єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу. У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідає одній з умов, зазначених у підпунктах 2, 3 цього пункту, реєстрація такої (такого) податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, так і пункту 13 Порядку №117 вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.
У той же час, контролюючим органом не надано документів, з яких можливо встановити обставини через які відповідач дійшов висновку про відповідність податкових накладних критеріям ризиковості платника податку і не довів правомірність зупинення реєстрації зазначеної накладної.
При цьому, пунктами 6 та 7 Порядку №117 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.
Аналіз змісту вказаних норм вказує, що підставами для зупинення реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування є наступна відповідність:
1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку;
2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.
Отже, положення зазначених пунктів Порядку №117 є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування обов'язків контролюючих органів.
Як слідує з пункту 22 Порядку №117, рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 2 підлягає реєстрації в окремому Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена. Відповідне рішення набирає чинності після реєстрації його в такому Реєстрі.
Відповідно до пункту 23 Порядку №117, таке рішення приймається комісією регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 15 цього Порядку.
Суд зазначає, що рішення відповідної комісії про відмову в реєстрації податкової накладної повинна відповідати вимогам Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Разом з тим, суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В силу положень частини 1 та частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
При цьому, право на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України і конкретизоване в інших законах, передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Під підставою адміністративного позову слід розуміти обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, доводить факт порушення своїх прав.
При цьому, позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Суд звертає увагу, що пунктом 19 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 визначено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги вказує, що відмова ТОВ «М'ЯСТОРГ» в реєстрації податкових накладних є незаконною, тобто фактично не погоджується з рішеннями від 12.12.2018 № 1025073/38716250 та від 14.12.2018 №1025071/38716250, №1028234/38716250 та №1025072/38716250, якими відмовлено у реєстрації податкових накладних в ЄРПН.
При цьому, в межах цієї справи позивач такі рішення не оскаржує.
Доказів, що такі рішення оскаржувались в судовому порядку та є скасованими, позивачем суду не надано.
Натомість в обґрунтування заявлених вимог позивач вказував на протиправність та просив скасувати саме рішення Комісії з питань розгляду скарг Державної фіскальної служби України №7/38716250/2 від 02.01.2019, №140/38716250/2 від 02.01.2019, №5/38716250/2 від 02.01.2019, №8/38716250/2 від 02.01.2019, хоч і називає їх рішеннями «про відмову у реєстрації податкової накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних».
Так, відповідно до пункту 1 Порядку розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018 розгляд скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - комісії контролюючих органів), про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - скарга) здійснюється комісією ДФС з питань розгляду скарг, яка є постійно діючим колегіальним органом ДФС, за участю уповноваженої особи Мінфіну.
Згідно з пунктом 13 Порядку розгляду скарг за результатами розгляду скарги комісія ДФС з питань розгляду скарг приймає одне з таких рішень: задовольняє скаргу та скасовує рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; залишає скаргу без задоволення та рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін; залишає скаргу без розгляду.
Положення порядку не містять підстав скасування рішень Комісії з питань розгляду скарг Державної фіскальної служби України.
Відповідно до пункту 18 вказаного Порядку рішення комісії не підлягає подальшому адміністративному оскарженню та може бути оскаржене в судовому порядку.
Тобто, оскарженню у судовому порядку підлягає саме рішення Комісії про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, а не рішення за результатами розгляду скарги на таке рішення Комісії.
Разом з тим суд зауважує, що оскаржувані позивачем рішення ДФС України від №7/38716250/2 від 02.01.2019, №140/38716250/2 від 02.01.2019, №5/38716250/2 від 02.01.2019, №8/38716250/2 від 02.01.2019 не створюють для позивача додаткових зобов'язань, визнання таких рішень протиправними та їх скасування не призведе до відновлення порушеного права позивача.
А тому, позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування рішень Комісії з питань розгляду скарг Державної фіскальної служби України №7/38716250/2 від 02.01.2019, №140/38716250/2 від 02.01.2019, №5/38716250/2 від 02.01.2019, №8/38716250/2 від 02.01.2019, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню.
При цьому, належним способом захисту у спірному випадку є звернення позивача до суду з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН та, як наслідок, вжиття дій щодо реєстрації зазначеної податкової накладної в ЄРПН.
Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України позивач окрім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Наразі, позивачем заяви про зміну або уточнення позовних вимог в цій частині суду першої інстанції надано не було.
Таким чином, суд вважає, що вимога позивача про зобов'язання ДФС України вжити дії щодо реєстрації податкових накладних №93 від 14.12.2017, №92 від 14.12.2017, №79 від 14.12.2017, №12 від 14.12.2017 в ЄРПН, є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду у постанові від 07.02.2020 (справа №826/11086/18).
Оскільки, за наслідками розгляду справи по суті суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача, в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, понесені позивачем судові витрати стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень не підлягають.
Керуючись статтями 2, 5-11, 72-77, 139, 143, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволені позову Товариства з обмежено відповідальністю «М'ЯСТОРГ» відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України протягом 30 днів з моменту складення повного тексту
Суддя: Н.А. Добрівська