Справа № 500/2647/22
22 серпня 2022 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баб'юка П.М. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос Сіфуд» до Тернопільської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення
До Тернопільського окружного адміністративного суду 18.07.2022 звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Лотос Сіфуд» (далі - позивач, Товариство, платник податків, декларант) з позовною заявою до Тернопільської митниці Державної митної служби України (далі - відповідач, митний орган, митниця), в якій просило визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA403020/2022/000099/2 від 12.07.2022 (далі - Рішення).
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що митницею при проведенні контролю правильності визначення митної вартості товарів, витребування додаткових документів та подальшого коригування митної вартості було порушено вимоги статей 53, 54, 57, 58 Митного кодексу України та рішення про визначення митної вартості товарів є таким, що не відповідає вимогам статті 55 Митного кодексу України. Покликається на те, що при здійсненні митного оформлення для підтвердження митної вартості та її визначення за основним методом контролюючому органу було надано всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечив, вказавши, що оскільки Товариство не змогло підтвердити заявлену митну вартість товару в порядку, що передбачений Митним кодексом України, а відтак і обраний метод її визначення, то контролюючий орган, з урахуванням приписів статей 53, 54, 55, 57, 63 Митного кодексу України прийняло рішення про коригування митної вартості товару.
Процесуальні дії (рішення) у справі, заяви (клопотання) сторін.
Ухвалою суду від 21.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Визначено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження справі для подання відзиву на позовну заяву.
03.08.2022 через систему «Електронний суд» відповідачем надіслано відзив на позов разом із клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою суду від 22.08.2022 відповідачу відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Обставини встановленні судом.
21.06.2022 між Iceland Seafood ehf., що є юридичною особою за законодавством Ісландії, в особі Mr Bjarni Benediktsson - Managing Director, що діє на підставі Статуту (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лотос» Сіфуд» (покупець) укладено договір №21062022 продажу і поставки (далі - Договір).
Зміст указаного Договору свідчить про те, що його сторони визначились з його умовами наступним чином:
1. Договором визначено, що продавець продає, а Покупець придбаває морожену рибу та рибні продукти з неї, з урахуванням того, що асортимент, кількість, якість і ціна обумовлені рахунками (інвойс), підготовленими для кожної партії (пункт 1.1 Договору).
2. Продавець повинен передати покупцю з кожною партією товару наступні документи: транспортну накладну (оригінал); пакувальний лист (оригінал); прайс лист (оригінал); інвойс (оригінал); сертифікат походження (оригінал); ветеренарний сертифікат (оригінал); сертифікат якості (оригінал); страховий поліс (оригінал) чи (та) експортна декларація (оригінал) (пункт 1.2 Договору).
3. Загальна сума контракту складається з сум інвойсів вказаних в пункті 1.1 Договору (пункт 2.1 Договору).
4. Товар має бути відправлений протягом 10 календарних днів з моменту здійснення передоплати покупцем і поступлення даних коштів на рахунок продавця (пункт 4.4 Договору).
02.07.2022 між сторонами Договору укладено Додаткову угоду №1 до договору продажу і поставки товару №21062022 від 21.06.2022 (далі - Додаткова угода №1).
Відповідно до пункту 1 Додаткової угоди №1, сторони погодили, що поставка продукції відповідно до інвойсу №SR040621, №SR40622, №SR040623 від 01.07.2022: мойва морожена, розмір 25/35 шт./кг, завод виробник А439 буде здійснено за ціною товару 0,85 USD/кг.
Згідно із пунктом 2 Додаткової угоди №1 всі інші умови Договору залишаються без змін.
12.07.2022 представником Товариства складено та подано електронну митну декларацію №UA403020/2022/014559 (далі - митна декларація).
Із змісту митної декларації вбачається, що декларант ввозить на територію України рибу морожену: мойву (Mallotus villosus), ціла (не патрана), 25-35 шт./кг, нетто - 19575,00 кг; запакована в 725 картонних коробок (графа 31 митної декларації).
До митної декларації представником декларанта додано наступні документи: сертифікат якості б/н від 01.07.2022; рахунок-проформу №AS038298 від 01.07.2022, за поставлений товар «Морожену мойву цілу 25/35 шт./кг» на загальну суму 16 638,75 USD, в розрахунку 0,85 USD/кг, загальна маса нетто - 19 575 кг, загальна кількість ящиків - 725 шт.; рахунок-проформу №AS38221 від 23.06.2022, за поставлений товар «Морожена мойва 25-35 шт/кг», на загальну суму 284 684,75 USD, в розрахунку 0,85 USD/кг, загальна маса нетто - 334 935 кг, кількість - 12 409 шт., упакування 2х13,5 кг; інвойс №SR040623 від 01.07.2022, який за своїм юридичним змістом відтворює зміст рахунок-проформу №AS038298 від 01.07.2022; прайс-лист б/н від 01.07.2022, з якого вбачається, що ціна за товар «Морожена мойва ціла 25-35 шт./кг» складає 0,85 USD/кг; пакувальний лист №SR040623 від 01.07.2022; сертифікат якості від 01.07.2022; декларація виробника від 01.07.2022; сертифікат походження IS-049085-1 від 01.07.2022; міжнародний сертифікат для ввезення (пересилання) на митну територію України рибних продуктів призначених для споживання людиною №LT0298166/L2-13124 від 09.07.2022; пре-експортний сертифікат №РХ22211 від 10.06.2022; митна декларація країни відправлення №22LTLC0100EK168655 від 09.07.2022; договір-заявка №322-003884 від 05.07.2022; довідка про транспортні витрати б/н від 11.07.2022; рахунок на оплати №322-003884 від 11.07.2022; договір №21062022 продажу і поставки товару від 21.06.2022; додаткову угоду від 02.07.2022 №1 до Договору; платіжний документ від 01.07.2022 №б/н.
12.07.2022 відповідачем прийнято Рішення.
Приймаючи вказане Рішення відповідач виходив з того, що вартість імпортованого товару не може бути визначена у зв'язку з тим, що декларантом заявлено неповні та недостовірні відомості про митну вартість товару. В документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також не документально не підтверджено числові значення складових митної вартості товару. В документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а саме: для підтвердження фактурної вартості декларантом не подано банківських платіжних документів або інших платіжних документів, що стосуються оцінюваних товарів, що не відповідає пункту 4.4 Договору. У зв'язку із тим, що в поданих до митного оформлення документах наявні розбіжності, а саме в графі 31 митної декларації зазначено, що «Дата виробництва - 02/22», однак такі відомості відсутні в рахунку-фактурі від 01.07.2022 №SR40623, що не відповідає пункту 1.1 Договору. Вартість товару зазначена в копії митної декларації країни відправлення від 09.07.2022 №22LTLCO100EK168655 не відповідає відомостям згідно із рахунком-фактурою від 01.07.2022 №SR040623. У листі від 05.07.2022 №б/н продавець повідомляє, що покупець здійснив у них замовлення зазначеного товару у кількості 334935 кг, а також, що оплата за товар проводилась згідно проформи від 23.06.2022 №AS038221, однак сума оплати згідно із банківським платіжним документом від 01.07.2022 №б/н не відповідають сумі зазначеній в проформі від 23.06.2022 №AS038221. Відповідно до пункту 2 часини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об'єктивних і документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частиною четвертою статті 54 МК України, визначено, що органи доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до частини п'ятої статті 54 МК України, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. За результатами застосування системи аналізу ризиків згенеровано наступні митні формальності: « 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів», « 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів». У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару оскільки вартість подібних товарів є значно вищою, зокрема наявні митні формальності ідентичного товару в попередніх періодах: за ЕМД від 25.06.2022 №UA403020/2022/12981, від 06.06.2022 №UA403020/2022/10543, від 01.06.2022 №UA403020/2022/10054, від 31.05.2022 №UA403020/2022/10001, від 28.05.2022 №UA403020/2022/9656, від 26.05.2022 №UA403020/2022/9462 по яким митну вартість заявлено декларантом за резервним методом на рівні 1,10 USD/кг. Також, відповідно до доведеної Держмитслужбою інформації щодо вартості імпортованої рибної продукції на кордоні України Асоціації «Українським імпортерів риби та морепродуктів» вартість такої рибної продукції становить 1,1 USD/кг. У зв'язку із чим митним органом розпочато процедуру консультації та направлено декларанту вимогу щодо документального підтвердження числового значення визначення митної вартості товару. Також, відповідно до частини шостої статті 53 МК України декларанта повідомлено про право декларанта або уповноваженої ним особи за власним бажанням подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Листом від 08.07.2022 декларантом повідомлено митний орган про відсутність інших додаткових документів. Враховуючи дану інформацію заявлена до митного оформлення митна вартість не може бути визнана. На вимогу митного органу декларантом не було подано документів з метою усунення розбіжностей, а також документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно із частиною другою статті 53 МК України, а саме: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування та додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 МК України, виписку з бухгалтерської документації, висновок про вартісні характеристики підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних чи подібних (аналогічних товарів), що продаються на території України, а також складові компоненти, що можуть виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути застосований оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що враховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини четвертої статті 57 МК України, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості, згідно з положеннями статей 59-63 МК України. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості відповідно до статті 64 МК України. За основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо вартості обрахованого відповідно до митного оформлення, яке здійснено в попередніх періодах за ЕМД від 28.05.2022 №UA403020/2022/9656 на рівні 1,10 USD/кг.
Вважаю вказане Рішення протиправним позивач звернувся з даним позовом до суду.
Зміст спірних правовідносин.
Між позивачем та відповідачем виник спір з приводу обраного методу визначення митної вартості товару, який ввозився на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту.
Суть спору зводиться до того, що позивач, визначив вартість товару, що ввозиться на територію України за основним методом - за ціною договору. Відповідач, уважає що митна вартість товару повинна, визначатись за резервним методом, оскільки визначити вартість товару, що ввозиться декларантом за жодним іншим методом, включаючи, вказаний позивачем, не вбачається за можливе з огляду на неможливість документального підтвердження вартісним показників товару.
Норми права, які застосував суд.
Конституція України, визначає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19).
Митний кодекс України, регулює спірні правовідносини наступним чином.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49).
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина перша, друга статті 51).
За приписами частин першої - шостої статті 52 цього Кодексу, визначає, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування. У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості. У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов'язані між собою. В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.
Приписи статті 53 МК України, визначають, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Частини перша - п'ята статті 54 МК України, визначають, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної варт ості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Статті 55 МК України унормовує, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Перелік додаткових складових до ціни договору»).
Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді. У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.
За змістом статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно із приписами статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Стаття 64 МК України, передбачає, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості. У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Мотивована оцінка аргументів учасників щодо наявності або відсутності підстав для задоволення позову.
Отож, доводи сторін полягають в наступному.
Позивач указує на те, що під час заповнення митної декларації та визначення митної вартості товару діяв відповідно до вимог Митного кодексу України. Зокрема, визначивши вартість товару, який ввозився на територію України надав митному органу разом із митною декларацією всі документи, які відповідно до Митного кодексу України підтверджують цифрові показники вартості товару та обраний метод її визначення.
Митний орган, у відзиві на позов акцентує увагу на таких порушеннях та розбіжностях в документах, які подавались декларантом, що в сукупності стали підставою для прийняття оскаржуваного Рішення: (1) неподання декларантом до митного оформлення банківських платіжних документів або інших платіжних документів, що стосуються оцінюваних товарів, які підтверджують факт здійснення передоплати за товар (порушує пункт 4.4 Договору); (2) в порушення пункту 1.1 Договору, в графі 31 митної декларації зазначено «Дата виробництва - 02/2022», однак такі відомості відсутні в рахунку-фактурі (інвойсі) №SR0406231 від 01.07.2022; (3) вартість товару, що зазначена в копії митної декларації країни відправлення від 09.07.2022 №22LTLC0100EK168655 (15 814 Євро), не відповідає відомостям щодо вартості товару вказаного в рахунку-фактурі (інвойсі) №SR0406231 від 01.07.2022 (16 638,75 дол. США); (4) оплата за товар відповідно до інвойсу від 01.07.2022 №SR40623 здійснювалась згідно із даними проформи від 23.06.2022 №AS038221, яка декларантом не подавалась до митного оформлення разом із митною декларацією.
З огляду на це, суд вбачає, що вирішення даного спору лежить в площині з'ясування наступних питань: (1) правової природи банківських платіжних документів або інших платіжних документів, в контексті спроможності підтверджувати суму коштів, яка повинна сплачуватись за товар за договірним зобов'язанням (в тому числі за зовнішньоекономічними контрактами); (2) правової природи рахунку-фактури (інвойсу), як невід'ємної частини зовнішньоекономічної діяльності; різниці між рахунком-фактурою (інвойсом) та рахунком-проформою, в частині обставин, які ними підтверджуються.
Щодо правової природи банківських платіжних документів або інших платіжних документів.
Діяльність юридичних осіб у сфері зовнішньоекономічної діяльності, серед іншого, регулюється Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 №959-ХІІ (із змінами; далі - Закон «Про зовнішньоекономічну діяльність», Закон №959-ХІІ).
Цей Закон, визначає, що суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності укладаються договори (контракти), які, є формою відображення господарських операцій та вправі диспозитивно визначати форми розрахунків, в тому числі у виді безготівкових розрахунків, з урахуванням усіх конфігурацій, які притаманні такій формі (статті 1, 6, 14).
Безумовно, що цей Закон не про безготівкові розрахунки, не містить визначення безготівкових розрахунків, їх видів та форм документів, які складаються за наслідками їх проведення. Такий Закон лише констатує таку можливість, для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.
Поняття «безготівкові розрахунки» в національному законодавстві міститься в Законі України «Про платіжні послуги» від 30.06.2021 №1591-ІХ (далі - Закон №1591-ІХ) та Цивільному кодексі України (раніше діяла Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена наказом Національного банку України від 21.01.2004 №22, яка втратила чинність відповідно до Постанови Національного банку України «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких нормативно-правових актів Національного банку України» від 27.05.2022 №106, з дня введення в дію Закону України «Про платіжні послуги»).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону №1591-ІХ, безготівкові розрахунки - перерахування коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, внесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів.
Під час здійснення безготівкових розрахунків допускається застосування платіжних інструкцій, передбачених законодавством України, банківськими правилами та звичаями ділового обороту. Сторони у договорі мають право обрати будь-який вид безготівкових розрахунків на свій розсуд. Безготівкові розрахунки провадяться через банки, небанківських надавачів платіжних послуг, в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків. Порядок здійснення безготівкових розрахунків регулюється цим Кодексом, законом та банківськими правилами (статті 1088 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність», розрахункові банківські операції - це рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.
Таким чином, банківські платіжні документи - це документи з визначеними реквізитами та встановленої форми, які засвідчують факт виконання банком волевиявлення (розпорядження) платника про переказ визначеної грошової суми коштів. Головним чином, документи, які складаються за результатами безготівкових розрахунків покликані засвідчити факт виконання банком свого обов'язку, тобто - факт переказу.
Так, в розумінні Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, виданого Радою Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, із змінами станом на 01.01.2012 (далі - МСБО), Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в України» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996- ХІV) (стаття 9), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88) (розділ 2 «Первинні документи»), банківські платіжні документи не вважаються первинними документами бухгалтерського обліку, які складаються за наслідками вчинення господарських операцій.
Виключного переліку документів, які відносяться до первинних документів указані акти не містять. Більше того, законодавство України не називає, які документи відносять до первинних.
Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абз.1 п.2.1 Положення №88).
МСБО, Закон №996- ХІV, Положення №88 містять обов'язкові реквізити за якими здійснюється ідентифікація документів, як первинних, зокрема вони одноголосно визначаються наступне.
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2.4 Положення №88, ч.2 ст.9 Закону №996-ХІV).
В договірній та правозастосовній практиці прийнято до первинних документів відносити рахунок-фактуру (інвойс) (п.3 ч.2 ст.53 МК України).
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 22.10.2020 у справі №320/2455/19, дійшов висновку, що квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв'язку між відомостями із квитанцією/платіжним дорученням та митною вартістю товару немає, а відтак ненадання декларантом саме квитанції/платіжного доручення/чеку тощо не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.
Отже, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.
Окрім того, в Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 13.02.2018 у справі №803/1112/17, дійшов висновку про те що ненадання банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунка-фактури), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей.
Суд уважає вказані правові висновки релевантними з даною справою і такими, що підлягають застосування під час вирішення спору.
З огляду на це, суд уважає, що неподання декларантом до митного оформлення банківських платіжних документів або інших платіжних документів, що стосуються оцінюваних товарів, які підтверджують факт здійснення передоплати за товар не може підставою для коригування митної вартості товару за наявності інших документів, які підтверджують числові значення усіх складових вартості імпортованого товару.
Щодо правової природи рахунку-фактури (інвойсу) та рахунку-проформи, а також різниці між ними.
Інвойс - це документ, у якому зазначаються товари та послуги, які компанія надає клієнту, та зазначається зобов'язання клієнта на оплату цих послуг. Інвойс - це первинний документ у міжнародній торгівлі, який супроводжує вантаж на всьому шляху закордон. Його створює продавець та надсилає покупцю водночас з вантажем, оскільки без цього документа жоден перевізник не буде транспортувати товар.
В інвойсі вказується, які саме послуги надані клієнту, та яку оплату він зобов'язаний здійснити за виконані послуги чи надані товари.
Це поняття з першого погляду дуже схоже на усім знайомий «акт прийому-передачі» чи «рахунок». Однак, якщо шукати аналогію інвойсу в українському документообігу, то цей документ за своїми властивостями найбільше схожий на «рахунок-фактуру».
У пункті 3 частини другої статті 53 МК України зазначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).
Тобто, в цьому випадку законодавець вживає поняття інвойсу та рахунку-проформи як тотожні.
У міжнародному законодавстві існують декілька видів інвойсів.
Зокрема, проформа-інвойс - це документ, у якому зазначається обов'язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною. Ціна послуг та перелік товарів у цьому виді інвойсу не є остаточним, та надалі може змінюватись без проблем. Тобто, проформа існує, для узгодження ціни, обсягу поставки і тільки після того, коли сторони між собою досягнули згоди, складається рахунок-фактура (інвойс) або, як його ще іменують - комерційний інвойс.
Комерційний інвойс (рахунок-фактура) - це документ, що використовується для митної декларації під час продажу товарів, експортованих через міжнародні кордони. Цей документ є обов'язковим для проходження митниці. Без нього не розмитнять товар та не допустять на територію держави. Він виписується одночасно із відвантаженням товару та надсилається покупцеві.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до інвойсу від 01.07.2022 №SR040623, сторони Договору досягнули згоди про поставку товару «Морожену мойву цілу 25/35 шт./кг» на загальну суму 16 638,75 USD, в розрахунку 0,85 USD/кг, загальна маса нетто - 19 575 кг, загальна кількість ящиків - 725 шт.
Вказаний інвойс повністю відображає дані, які відтворені декларантом в митній декларації.
Суд наголошує, що остаточна домовленість, яка досягнута між сторона відображається в рахунку-фактурі (інвойсі), а не в рахунку-проформі (інвойс-проформа). Тобто, визначальне значення для визначення числового значення митної вартості товару, що підлягає декларування надається рахунку-фактурі (інвойсу), оскільки дані, які містяться в рахунку-проформі є неостаточними.
З огляду на це, суд уважає доводи відповідача про те, що надання інвойсу від 01.07.2022 №SR040623 без рахунку-проформи №AS038221 від 23.06.2022, є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару безпідставними.
Щодо інших доводів відповідача.
Вказуючи, що вартість товару, яка зазначена в копії митної декларації країни відправлення від 09.07.2022 №22LTLC0100EK168655 (15 814 Євро), не відповідає відомостям щодо вартості товару вказаного в рахунку-фактурі (інвойсі) №SR0406231 від 01.07.2022 (16 638,75 дол. США) відповідач не звернув увагу, що вартість зазначена в різних грошових одинцях, зокрема Євро та доларах США. З огляду на це, така різниця пояснюється різним співвідношенням валютного курсу грошової одиниці Євро до долара США в країні відправлення. Відповідач належних мотивів з цього приводу не виснував.
Відтак, такі доводи відповідача не можуть виступати самостійною підставою для коригування митної вартості товару, оскільки не свідчить про розбіжності числового значення вартості товару, що вказується в митній декларації.
Покликання відповідача на те, що в порушення пункту 1.1 Договору, в графі 31 митної декларації зазначено «Дата виробництва - 02/2022», однак такі відомості відсутні в рахунку-фактурі (інвойсі) №SR0406231 від 01.07.2022, суд не бере до уваги, позаяк вони свідчать про окремі недоліки допущені в міжнародному первинному документі, які не стосуються числового значення вартості товару, який підлягав декларування.
Так, суд уважає, що неістотні недоліки в рахунку-фактурі, який містить відомості про господарську операцію (поставка товару поставку товару «Морожену мойву цілу 25/35 шт./кг» на загальну суму 16 638,75 USD, в розрахунку 0,85 USD/кг, загальна маса нетто - 19 575 кг, загальна кількість ящиків - 725 шт), не є підставою для невизнання числового значення вартості товару, який підлягає відображенню в митній декларації, оскільки він містить повну інформацію, яка дає змогу ідентифікувати господарську операцію.
Суд враховує, що декларантом з цього приводу подані документи, які відображають якісні показними товару, що ввозиться на територію України: декларація виробника від 01.07.2022; сертифікат походження IS-049085-1 від 01.07.2022; міжнародний сертифікат для ввезення (пересилання) на митну територію України рибних продуктів призначених для споживання людиною №LT0298166/L2-13124 від 09.07.2022.
Відтак, умова договору стосовно якості товару, який поставляється знаходить своє документальне підтвердження.
Крім цього, в оскаржуваному Рішенні відповідач зазначає, що за результатами застосування системи аналізу ризиків згенеровано наступні митні формальності: « 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів», « 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів».
Відтак, у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару оскільки вартість подібних товарів є значно вищою, зокрема наявні митні формальності ідентичного товару в попередніх періодах: за ЕМД від 25.06.2022 №UA403020/2022/12981, від 06.06.2022 №UA403020/2022/10543, від 01.06.2022 №UA403020/2022/10054, від 31.05.2022 №UA403020/2022/10001, від 28.05.2022 №UA403020/2022/9656, від 26.05.2022 №UA403020/2022/9462 по яким митну вартість заявлено декларантом за резервним методом на рівні 1,10 USD/кг.
Довід відповідача про те, що при виконанні митних формальностей за митною декларацією спрацювала форма контролю системи управління ризиками щодо необхідності здійснити посилений контроль правильності визначення митної вартості товарів, витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів, не стосується обставин, які мають виключне значення для коригування задекларованої позивачем митної вартості товару. Спрацювання системи управління ризиками є підставою для контролюючого органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції і не може бути безумовною підставою для відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Різниця між митною вартістю товару, задекларованого особою, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Такий правовий висновок зроблений Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в постановах від 05.07.2022 у справі № 804/150/16 та від 30.06.2022 у справі №280/1824/19. Суд уважає його релевантним з обставинами даної справи та враховує під час вирішення спору.
Додатково з цього, приводу суд наголошує, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (стаття 42 Господарського кодексу України).
Господарська діяльність, яку проводить позивач носить алеаторний (ризиковий) характер. За умови підтвердження вчинення господарських операцій відповідними первинними документами діяльність позивача не може ставитись під сумнів до моменту, коли не буде доведено протилежне. Доводи відповідача в цій частини висновуються виключно на припущеннях та не спростовують обставин, які підтвердженні первинними документами, які надані позивачем.
Підсумовуючи, суд звертає увагу на правовий висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду викладений в постанові від 16.08.2022 у справі №240/10401/19 (неодноразово застосований раніше), згідно з яким, декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
До митної декларації представником декларанта додано наступні документи: сертифікат якості б/н від 01.07.2022; рахунок-проформу №AS038298 від 01.07.2022, за поставлений товар «Морожену мойву цілу 25/35 шт./кг» на загальну суму 16 638,75 USD, в розрахунку 0,85 USD/кг, загальна маса нетто - 19 575 кг, загальна кількість ящиків - 725 шт.; рахунок-проформу №AS38221 від 23.06.2022, за поставлений товар «Морожена мойва 25-35 шт/кг», на загальну суму 284 684,75 USD, в розрахунку 0,85 USD/кг, загальна маса нетто - 334 935 кг, кількість - 12 409 шт., упакування 2х13,5 кг; інвойс №SR040623 від 01.07.2022, який за своїм юридичним змістом відтворює зміст рахунок-проформу №AS038298 від 01.07.2022; прайс-лист б/н від 01.07.2022, з якого вбачається, що ціна за товар «Морожена мойва ціла 25-35 шт./кг» складає 0,85 USD/кг; пакувальний лист №SR040623 від 01.07.2022; сертифікат якості від 01.07.2022; декларація виробника від 01.07.2022; сертифікат походження IS-049085-1 від 01.07.2022; міжнародний сертифікат для ввезення (пересилання) на митну територію України рибних продуктів призначених для споживання людиною №LT0298166/L2-13124 від 09.07.2022; пре-експортний сертифікат №РХ22211 від 10.06.2022; митна декларація країни відправлення №22LTLC0100EK168655 від 09.07.2022; договір-заявка №322-003884 від 05.07.2022; довідка про транспортні витрати б/н від 11.07.2022; рахунок на оплати №322-003884 від 11.07.2022; договір №21062022 продажу і поставки товару від 21.06.2022; додаткову угоду від 02.07.2022 №1 до Договору; платіжний документ від 01.07.2022 №б/н.
Факт подання вказаних документів підтверджується відповідачем у відзиві на позов.
Разом з тим, відповідач уважає, що вказані документи, є недостатніми та містять розбіжності.
Суд наголошує на тому, що зовнішньоекономічна операція підтверджується міжнародними первинними документами, які не містять розбіжностей.
Митний орган не зазначає, в якому конкретному документі наявні розбіжності в числовому значення вартості товару.
Необхідність зазначити в рахунку-фактурі (інвойсі) №SR0406231 від 01.07.2022 дати виробництва товару; зазначення декларантом в митній декларації товару, відповідно до даних рахунку-фактури (інвойсу) №SR0406231 від 01.07.2022, без подання рахунку-проформи до митного органу; зазначення в митній декларації країни відправлення від 09.07.2022 №22LTLC0100EK168655 ціни в Євро, а в рахунку-фактурі (інвойсі) №SR0406231 від 01.07.2022 в доларах США; спрацювання системи управління ризиками, все наведене навіть в сукупності не може свідчити про розбіжності в числовому значення вартості товару. Це стосується окремих недоліків в оформленні документів, однак жодним чином не стосується числового значення вартості товару, що вказується в митній декларації.
Числові значення вартості товару підтверджуються відповідними первинними документами, достовірність яких не поставлена під сумнів відповідачем.
Частиною другою статті 2 КАС визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає на виконання приписів закону відповідне рішення та вчиняє дії.
Суд уважає, що відповідач, хоча й діяв в межах наданих йому повноважень, однак не у спосіб, що визначений Конституцією України (частина друга статті 19) та митним законами України, без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішенням.
Це свідчить, що під час прийняття Рішення митний орган порушив критерії, які передбачені частиною другою статті 2 КАС України, що свідчить про необхідність ухвалення рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до статей 132 та 139 КАС з Тернопільської митниці Державної митної служби України підлягають стягненню в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос Сіфуд» понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 2 600 (дві тисячі шістсот) грн, як наслідок задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 5, 12, 241-246, 255, 295, 297 КАС України,
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA403020/2022/000099/2 від 12.07.2022
Стягнути з Тернопільської митниці Державної митної служби України в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос Сіфуд» понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 2 600 (дві тисячі шістсот) грн.
Відповідно до статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно із статтями 295, 297 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду (вул. Сагайдачного, 13, м. Львів, 79005).
Реквізити учасників справи:
позивач:
- Товариство з обмеженою відповідальністю "Лотос Сіфуд" (місцезнаходження/місце проживання: вул. Бродівська, 44,м.Тернопіль,46003 код ЄДРПОУ/РНОКПП 44828449);
відповідач:
- Тернопільська митниця (місцезнаходження/місце проживання: вул. Текстильна, 38,м. Тернопіль,46004 код ЄДРПОУ/РНОКПП 43985576);
Головуючий суддя Баб'юк П.М.