Справа № 500/2678/22
22 серпня 2022 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити ді ї.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Проте, листом від 10.05.2022 р. № 1900-0210-8/13053 відповідач повідомив, що відмовив йому у призначені пенсії за віком через недостатність страхового стажу. Позивач не погоджується з такою відмовою, оскільки вважає, що його стаж роботи на момент звернення із заявою про призначення пенсії за віком є достатнім, а тому звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою від 25.07.2022 судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 05.08.2022. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.
Щодо страхового стажу ОСОБА_1 представник відповідача повідомляє, що періоди роботи з 1985 року по 1988 рік, з 1989 року по 1998 рік не враховано до страхового стажу, оскільки трудова книжка разом із заявою про призначення пенсії не надавалася. Для підтвердження стажу роботи позивачем було надано уточнюючі довідки №29/06-06 та 31/06-06 від 21.01.2022 року, які не були враховані при призначенні пенсії, оскільки в довідках зазначено лише прізвище та ім'я ( ОСОБА_1 ), що не відповідає паспортним даним заявника ( ОСОБА_1 ). Інші довідки позивачем не надавалися.
Таким чином, у Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відсутні правові підстави для зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 1985 року по 1988 рік, з 1989 року по 1998 рік та призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». А тому просив в задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до п.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.
У зв'язку з наявністю відповідного віку та стажу роботи 05.05.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Проте, листом від 10.05.2022 р. № 1900-0210-8/13053 відповідач повідомив, що відмовив йому у призначені пенсії за віком через недостатність страхового стажу, оскільки не врахував періоди роботи згідно наданих позивачем архівних довідок № 29/06-06 та 31/06-06 від 21.01.2022 р., оскільки в довідках зазначено лише його прізвище та ім'я ( ОСОБА_1 ), що не відповідає паспортним даним позивача ( ОСОБА_1 ).
Також позивачу було роз'яснено, що відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» стаж необхідний для призначення пенсії у 2022 році складає 29 років, однак, на підставі поданих документів було зараховано до страхового стажу лише 15 років 00 місяців 29 днів, у зв'язку із тим відмовлено у призначенні пенсії за віком.
Проте, позивач не погодився з такою відмовою, оскільки вважає, що його стаж роботи на момент звернення із заявою про призначення пенсії за віком є достатнім для призначення пенсії, що підтверджують подані в пенсійний фонд документи, а саме згадані довідки № 29/06-06 та 31/06-06 від 21.01.2022 р., в яких зазначено трудовий шлях з 1985 по 1998 рр. Що стосується невідповідності записів, які наявні в
зазначених документах, то це є не провина позивача, адже трудовим законодавством
України не передбачається обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням
обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки та іншої
документації а тому, працівник не може відповідати за правильність та повноту
ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації підприємства. ОСОБА_1 вважає, що це не може бути підставою для позбавлення конституційного права
на соціальний захист, що підтверджує позиція викладена Верховним Судом у складі
колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 у справі
№687/975/17.
Не погоджуючись з рішенням відповідача про відмову в призначенні пенсії позивач звернувся з даним позовом до суду.
Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч.І ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 - ІV (надалі, Закон №1058), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
У відповідності до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною четвертою статті 24 Закону №1058 визначено. що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до абзацу першого частини другої ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Положеннями статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (надалі. Закон №1788) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору па підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно із статтею 62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у пій встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (надалі. Порядок № 637). основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документами про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Системний аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. І лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
На сьогоднішній день позивач позбавлений можливості усунути виправлення, які наявні в архівних довідках оскільки «Приватне підприємство ім. Матросова» та «Селянська спілка «Весна»», в яких він працював у спірних роках ліквідовані, що стверджують довідки № 30/06-06 та 32/06-06 від 21.01.2022 р. також позивач не має можливості послатися на записи в трудовій книжці, які могли би підтвердити факт його праці в згаданих підприємствах, оскільки трудова книжка, яка велася в ті роки втрачена в « Селянській спілці «Весна»» і в архів не передавалася. Відтак факт праці позивача в період з 1985 по 1998 р. в Приватне підприємство ім. Матросова» та «Селянська спілка «Весна»» може підтвердити архівними довідками № 29/06-06 та 31/06-06 від 21.01.2022 р., виданими трудовим архівом Лановецької міської ради Кременецького району Тернопільської області, інші документи, які можуть підтвердити факт праці в зазначені роки відсутні, відтак тільки показаннями свідків, а саме колишніх працівників даного підприємства, які працювали в той період.
Пунктом 17 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється па підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботяща одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті. що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі па одному підприємстві. в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якою вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку №637).
Отже, з огляду на викладене, суд приходить до переконання, що позовні вимоги слід задовольнити та зобов'язати Головне управління Пенсійною фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 1985 по1988р. в Приватному підприємстві ім. Матросова»; з 1989 по 1998р. в «Селянській спілці «Весна»» до загального стажу роботи та призначити ОСОБА_1 пенсію по віку відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 05.05.2022.
Суд звертає увагу на те, що ЄСПЛ також наголошує на особливій важливості принципу «належного урядування», зокрема, у справі «Лелас проти Хорватії» (заява № 55555/08) - держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу» (пункт 74).
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
З огляду на зазначене та з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, виходячи з наведених вимог законодавства та вказаних рішень Європейського суду з прав людини, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком відповідно до п. 1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 21.03.2022.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).
Оскільки, позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 992,40 грн. згідно квитанції від 19.07.2022.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 09.05.2022р. №192350005543 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 з 1985 по 1988 рр.. в Приватному підприємстві ім. Матросова»; з 1989 по 1998р. в «Селянській спілці «Весна»» до загального стажу роботи та призначити ОСОБА_1 пенсію по віку відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 05.05.2022.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області сплачений судовий збір в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок, відповідно до квитанції від 19 липня 2022 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 22 серпня 2022 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: Майдан Волі, 3,м. Тернопіль,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769);
Головуючий суддя Подлісна І.М.