Справа № 500/2388/22
22 серпня 2022 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баранюка А.З., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Підволочиського управління житлово-комунального господарства про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в загальній сумі 101998,95 грн,
Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Підволочиського управління житлово-комунального господарства про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 99530,61 грн та пені в сумі 2468,34 грн.
Позовна заява мотивована тим, що в порушення приписів Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" відповідач у 2021 звітному році не забезпечив виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в кількості однієї особи, у зв'язку з чим зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 99530,61 грн та пеню в сумі 2468,34 грн. Оскільки відповідачем вказані санкції в добровільному порядку до Державного бюджету України не перераховано, вони підлягають стягненню в судовому порядку, що і стало причиною звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою судді від 20.06.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
04.07.2022 представник відповідача подав до суду відзив, в якому вказує, що у звітності 10-ПОІ за 2021 рік Підволочиським управлінням житлово-комунального господарства допущено помилку, оскільки на підприємстві фактично працевлаштовано дві особи з інвалідністю. Таким чином товариством виконано норматив щодо працевлаштування інвалідів у 2021 році у кількості, визначеній чинним законодавством.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази в їх сукупності, встановив наступні обставини.
Відповідачем Підволочиським управлінням житлово-комунального господарства до Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подано Звітність про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік за формою 10-ПОІ, згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників товариства становила 49 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становила 1 особа, кількість інвалідів, які повинні працювати відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" становить 2 особи, середньорічна заробітна плата штатного працівника - 99531,00 грн.
На запит Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Підволочиською районною філією Тернопільського обласного центру зайнятості 06.05.2022 листом №26-02/478 повідомлено, що Підволочиським управлінням житлово-комунального господарства протягом 2021 року звіти форми 3-ПН (звіт про наявність вакансій) не подавались.
У зв'язку з тим, що товариством не виконано нормативу щодо працевлаштування інвалідів у 2021 році у кількості, визначеній чинним законодавством, Тернопільським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів було нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції в сумі 99530,61 грн та пеню в сумі 2468,34 грн, всього на загальну суму 101998,95 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості. Відповідачем вказані санкції в добровільному порядку не сплачено, що стало причиною звернення позивача до суду для стягнення вказаних сум в примусовому порядку.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 №875-ХII (далі - Закон №875-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 19 Закону №875-XІI для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно частини першої статті 20 Закону №875-XІI підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів
Як передбачено частиною першою статті 238 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Відповідно до частини другої статті 238 ГК України види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у частині першій статті 239 ГК України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.
Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону №875-ХІІ.
Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.
Разом з тим, законом передбачено випадки, у яких суб'єкт господарювання звільняється від відповідальності за вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Загальні засади відповідальності учасників господарський відносин, зокрема і підстави для звільнення від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що передбачені адміністративно-господарські санкції), регламентовано главою 24 ГК України "Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин".
За змістом статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Згідно з частиною третьою статті 18 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань (частина третя статті 18-1 Закону №875-ХІІ).
Таким чином, обов'язок підприємства з створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.
Наведена позиція суду відповідає судовій практиці Верховного Суду по наведеній категорії справ (постанова від 15.04.2019 у справі №825/699/17; постанова від 20.05.2019 у справі №820/2380/16).
Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Згідно пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).
Наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013 затверджено Порядок подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (чинний на момент подання звітності) (далі Порядок).
Відповідно до пункту 5 Порядку форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
При цьому, обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону №875-ХІІ.
Однак, на підприємство покладається обов'язок створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.
Як встановлено судом, відповідачем Підволочиським управлінням житлово-комунального господарства до Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подано Звітність про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік за формою 10-ПОІ, згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників товариства становила 49 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становила 1 особа, кількість інвалідів, які повинні працювати відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" становить 2 особи, середньорічна заробітна плата штатного працівника - 99531,00 грн.
На запит Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Підволочиською районною філією Тернопільського обласного центру зайнятості 06.05.2022 листом №26-02/478 повідомлено, що Підволочиським управлінням житлово-комунального господарства протягом 2021 року звіти форми 3-ПН (звіт про наявність вакансій) не подавались.
При цьому суд враховує, що у звітності 10-ПОІ за 2021 рік Підволочиським управлінням житлово-комунального господарства допущено помилку, оскільки на підприємстві фактично працевлаштовано дві особи з інвалідністю.
Так судом встановлено, що на підприємстві працевлаштовано дві особи з інвалідністю:
ОСОБА_1 , 1974 р.н., прийнятий на роботу 03 березня 1992 року, згідно наказу № 11 від 03.03.1992, трудова книжка НОМЕР_1 ;
ОСОБА_2 , 1964 р.н., прийнятий на роботу 13.02.2019 року, згідно наказу №13 від 12.02.2019 , трудова книжка НОМЕР_2 .
Таким чином, суд приходить до висновку, що товариством виконано норматив щодо працевлаштування інвалідів у 2021 році у кількості, визначеній чинним законодавством, відтак відсутні підстави для застосування до нього штрафних санкцій, визначених статтею 20 Закону №875-XІI.
Згідно частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд дійшов до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В задоволенні позову Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Підволочиського управління житлово-комунального господарства про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в загальній сумі 101998,95 грн відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Реквізити учасників справи:
позивач - Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (місцезнаходження: вул. Грушевського, 8,м. Тернопіль,46021, код ЄДРПОУ 14032334);
відповідач - Підволочиське управління житлово-комунального господарства (місцезнаходження: вул. Садова 1, смт.Підволочиськ, Тернопільська область, 47801, код ЄДРПОУ: 03353800).
Головуючий суддя Баранюк А.З.