Справа № 420/20337/21
22 серпня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою дочірнього підприємства «Лидер» до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу № 296640 від 13.09.2021 року, № 296641 від 13.09.2021 року,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява дочірнього підприємства «Лидер» до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, в якій позивач просить:
визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №296640 від 13.09.2021 року про застосування адміністративно-господарського штрафу;
визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №296641 від 13.09.2021 року про застосування адміністративно-господарського штрафу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки прийнято оскаржувані постанови в зв'язку із перевищенням встановлених габаритно-вагових норм, у зв'язку з чим відповідачем прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №296640, якою стягнуто з позивача адміністративно-господарський штраф в сумі 34000,00 гривень та постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №296641, якою стягнуто з позивача адміністративно-господарський штраф в сумі 1700,00 гривень. Позивач вважає, що при здійсненні габаритно-вагового контролю було допущено численні порушення чинного законодавства, вагові параметри автомобіля визначено невірно, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів складено безпідставно, а постанови Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарських штрафів є протиправними.
Ухвалою від 01.11.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі ст. 262 КАС України у межах строків, визначених ст. 258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.
Ухвалою суду від 20.12.2021 року призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого засідання; призначено підготовче засідання по справі на 18.01.2022 року.
18.01.2022 року до судового засідання з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, внаслідок чого судове засідання відкладено на 16.02.2022 року.
16.02.2022 року судове засідання відкладено на 28.02.2022 року.
28.02.2022 року судове засідання не відбулося у зв'язку із введенням в країні воєнного стану. Наступне судове засідання призначене на 27.07.2022 року.
10.06.2022 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Ухвалою суду від 27.07.2022 року, яку занесено до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження по справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 08.08.2022 року о 14 годині 10 хвилин.
В свою чергу, судове засідання 08.08.2022 року не відбулося у зв'язку з перебуванням судді у відпустці. Наступне судове засідання призначене на 18.08.2022 року о 14 годині 45 хвилин.
Ухвалою суду від 16.08.2022 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про продовження строку для подання відзиву по справі.
У судове засідання призначене на 18.08.2022 року учасники справи не з'явились, про дату, час та місце проведення останнього повідомлялися належним чином.
Суд зазначає, що відповідачем до суду не подано відзиву на адміністративний позов.
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За приписами ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-
12.08.2021 року з 11 год. 00 хв. до 11 год. 20 хв. працівниками Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на 210 км + 840 м автомобільної дороги Н-24 "Благовіщенське-Миколаїв" проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля позивача FORD CARGO 4142D реєстраційний номер НОМЕР_1 , що перевозив щебінь фракції 5/20 мм.
За результатами габаритно-вагового контролю 12.08.2021 року складено Акт №265859 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, Акт № 0053218 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, Довідку № 046844 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, якими зафіксовано факт перевезення транспортним засобом вантажу - щебінь, із перевищенням вагових обмежень по загальній масі, що становить 38,12 тон. при нормативно допустимих - 38,13 тон., осьові навантаження - 24,92 тон при нормативно допустимих - 16 тон., відповідальність за що передбачена абз. 16 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.
Також, вказаним Актом № 265859 відповідачем встановлено порушення ст. 48 Закону України «Автомобільний транспорт»: неоформлена, відсутня товарно-транспортна накладна, що є порушенням, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст. 60 Закону: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
13 вересня 2021 року Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки прийнято постанову № 296640, якою до ДП «ЛИДЕР» застосовано штраф у розмірі 34 000 гривень, з підстав того, що позивач 12.08.2021 року, в Миколаївській області (Підстава: Акт від 12.08.2021 року № 265859) допустив порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена ч.1, абз.16, ст.. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт».
13 вересня 2021 року Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки прийнято постанову № 296641, якою до ДП «ЛИДЕР» застосовано штраф у розмірі 1700 гривень, з підстав того, що позивач 12.08.2021 року, в Миколаївській області (Підстава: Акт від 12.08.2021 року № 265859) допустив порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена ч.1, абз.3, ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт».
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої статті 29 Закону України «Про дорожній рух» (далі Закон №3353-ХІІ), до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.
Статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі Закон №2344-ІІІ) визначено, що реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі Положення №103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Відповідно до підпункту 1 пункту 4 Положення №103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті.
Згідно підпункту 2 та 29 пункту 5 Положення №103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.
Отже, відповідачу надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі Порядок № 1567), відповідно до пунктів 2, 3, 4 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Частинами 14, 17 статті 6 Закону №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
За визначенням, наведеним в абзаці 54 статті 1 Закону №2344-III, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб'єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об'єкти, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).
Пунктами 12, 14 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка. Графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Пунктом 6 Порядку № 1567 встановлено, що рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки. Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.
Відповідно до пункту 16 Порядку № 1567 під час рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.
Пункт 21 Порядку №1567, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-XII "Про дорожній рух", з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 22.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.
Як вже зазначалось, 12.08.2021 року інспекторами контролюючого органу здійснено габаритно-ваговий контроль вантажного транспортного засобу марки FORD CARGO 4142D реєстраційний номер НОМЕР_1 , за результатами якого встановлено порушення ч.1, абз.16 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», перевищення вагових обмежень по загальній масі.
Разом з тим, загальна вага тягача, відповідно до роздрукованої квитанції (чеку) зважування, становить 35020 кг, тобто 35 тон., така ж сама маса зазначена відповідачем в Довідці № 0080311 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, осьові навантаження - 21,72 тон при нормативно допустимих 16 тон.
Пунктом 12 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою КМУ від 27 червня 2007 року №879, передбачено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводитися повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
За приписами пункту 13 Порядку №879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і звужувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Таким чином, суд зазначає, що ані в довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 12.08.2021, ані в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, немає жодного посилання на зважувальне обладнання, яке було використане посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки при проведення габаритно-вагового контролю вантажного автомобіля (р/н НОМЕР_1 ) який належить позивачу.
Факт перевищення транспортним засобом позивача вагових обмежень зафіксовано на підставі чеку (роздруківки) зважування від 12.08.2021 року, який формується і видається технічними засобами габаритно-вагового контролю автоматично, відображаючи заводський номер зважувального обладнання, яким проводилось зважування. У такому разі відсутні підстави для висновку про можливість втручання будь-кого у процес встановлення результатів зважування, а отже відповідний чек (роздруківка) є первинним документом габаритно-вагового контролю, у якому зафіксовано факт перевищення вагових параметрів транспортного засобу позивача. Проте відповідачем суду не надано будь-яких документів (сертифікат, свідоцтво тощо), що можуть свідчити про відповідність вагів, на яких здійснювалось зважування, встановленим нормам та з наданої позивачем копії роздруківки-чеку не вбачається ані заводський номер зважувального обладнання ані будь-які відомості про принципи та механізм автоматичного зважування.
Суд також зазначає, що у довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю відсутня інформація про час проведення контролю, тип пункту габаритно-вагового контролю - стаціонарний чи пересувний.
Враховуючи зазначене та розбіжності щодо розмірів переваження, суд ставить під сумнів дійсну загальну масу автомобіля, яка зазначена в документах про рейдову перевірку та дані щодо ваги здвоєної осі транспортного засобу. Отже, з урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що визначення вагових параметрів транспортного засобу позивача було здійснено з порушенням вищевказаних положень Порядку №879, а тому, на думку суду, отримані в результаті зважування дані не можуть вважатися достовірними.
Відповідно до статті ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Так, згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах до 46 т), навантаження на одиночну вісь 11 т (для автобусів, тролейбусів 11,5 т), здвоєні осі 16 т, строєні 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь 11 т, здвоєні осі 18 т, строєні 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 16 т, строєні осі понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 18 т, строєні осі понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Аналіз вищезазначених норм діючого на той час законодавства приводить суд до висновку, що правила перевезення неподільного та подільного вантажів у випадку перевищення вагових або габаритних параметрів є різними: - перевезення неподільного вантажу допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі; - перевезення подільного вантажу не допускається взагалі.
Зі змісту акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 12.08.2021 року, вбачається, що транспортний засіб перевозив вантаж - щебінь, який за своїм характером є подільним, тобто може при завантаженні бути поділений на окремі частки без втрати або пошкодженні його властивостей, а тому перевезення такого вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху заборонено.
Головною метою такої заборони є збереження автомобільних доріг та попередження їх передчасного руйнування. Внаслідок цього й встановлено заборону з перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм без будь-яких винятків.
Отже, чинним законодавством встановлена імперативна заборона на перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що виключає можливість отримання перевізником відповідного дозволу.
Законодавець з метою збереження автомобільних доріг чітко встановив порядок перевезення таких вантажів, оскільки можливо безперешкодно розділити такий вантаж по різних автомобілях, не перевищуючи їх технічні характеристики та не пошкоджуючи автомобільні дороги. Натомість, для неподільних вантажів така можливість відсутня, а тому законодавством допускається перевезення таких вантажів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, але за умови отримання відповідного дозволу.
Підсумовуючи викладене, суд погоджується з доводами позивача та зазначає, що заборона руху транспортних засобів з перевищенням вагових параметрів при перевезенні подільного вантажу унеможливлює отримання перевізником дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.
Згідно з абзацом 16 частини 1 статті 60 Закону № 2344-IIІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Оскільки видача дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, не передбачена, то на особу не може бути накладений штраф відповідно до абзацу 16 частини 1 статті 60 Закону №2344-IIІ за відсутність такого дозволу.
За наведених вище обставин, суд вважає, що посадові особи відповідача приймаючи оскаржену постанову № 296640, діяли неправомірно та всупереч чинному законодавству, оскільки перевезення подільного вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм заборонено та видача відповідного дозволу на перевезення подільного вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових не передбачена.
Отже, в діях позивача відсутній склад правопорушення, передбаченого абзацом 16 частини 1 статті 60 Закону №2344-IIІ.
Щодо Постанови № 296641 про стягнення з позивача штрафу за відсутність товарно-транспортної накладної, суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що позивачем до перевірки надавалася накладна № 8 від 12.08.2021 року, на 22900 кг щебня.
Позивач наголошує на тому, що на підставі вказаної накладної, ним здійснювалося перевезення щебню для власних потреб власним транспортним засобом.
Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Згідно з п. 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, що є додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. № 207 та був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб необхідна наявність: накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Тобто, з огляду на наведені вимоги законодавства, у випадку, коди вантаж перевозиться юридичною особою для власних потреб, наявність товарно-транспортної накладної не є обов'язковою. У такому випадку, обов'язковою є наявність накладної або іншого документу, який підтверджує право власності на вантаж.
Таким чином, суд робить висновок про протиправність постанови Південного міжрегіонального управління Укртраснсбезпеки №296640 від 13.09.2021 року та наявність підстав для її скасування.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
З урахуванням висновку суду про задоволення позову, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 2270 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд -
Позов Дочірнього підприємства «ЛИДЕР» (код ЄДРПОУ 34168990, вул. Вільямса академіка, 93, Таїровська селищна рада, Овідіопольський район, Одеська область, 65496) до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (код ЄДРПОУ 39816845, 65014, місто Одеса, вул. Успенська, 4) про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу № 296640 від 13.09.2021 року, № 296641 від 13.09.2021 року - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №296640 від 13.09.2021 року про застосування адміністративно-господарського штрафу;
Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №296641 від 13.09.2021 року про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Стягнути з Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (код ЄДРПОУ 39816845, 65014, місто Одеса, вул. Успенська, 4) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Дочірнього підприємства «ЛИДЕР» (код ЄДРПОУ 34168990, вул. Вільямса академіка, 93, Таїровська селищна рада, Овідіопольський район, Одеська область, 65496) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2270 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень).
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя Самойлюк Г.П.