Справа № 420/4770/22
19 серпня 2022 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.,
розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Комунального підприємства "Одесмiськелектротранс" (вул. Водопровідна, 1, м. Одеса, Одеська область, 65007, код ЄДРПОУ 03328497) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, Одеська область, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Комунального підприємства "Одесмiськелектротранс" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення 00029270706 вiд 17.02.2022 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 10 березня 2022 року Комунальне підприємство "Одесмiськелектротранс" отримало податкове повідомлення - рішення 00029270706 від 17.02.2022 року, яке було складено Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі акта перевірки 717/15-32-07-05-23/03328497 від 17.01.2022 року. Згідно розрахунку фінансових санкцій до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення до позивача застосовані фінансові санкції у загальному розмiрi 99627,5 грн.
Позивач зазначив, що за результатами документальної планової перевірки відповідачем були вказані наступні недоліки: Комунальне підприємство "Одесмiськелектротранс" у рамках договорів еквайрингу Ч-П/2021/41 вiд 18.02.2021 року та У-У/2021/116 від 30.04.2021 року з ПАТ «Банк Восток» приймає платежі та розрахунки з використанням банківських платіжних карток у якості рівноцінного платіжного засобу за послуги. На підставі наданих для перевірки документів (договорів, банківських виписок, оборотно-сальдової вiдомостi по рахунку 3112) перевіркою встановлено, що Комунальним підприємством "Одесмiськелектротранс" проводились розрахунки за надані послуги за допомогою платіжного терміналу без зареєстрованого, опломбованого та переведеного у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій на загальну суму 66430 грн. Таким чином, присутня розрахункова операція мiж Комунальним підприємством "Одесмiськелектротранс" та покупцем (пасажиром).
Позивач заперечує проти висновків відповідача щодо порушення ним норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» щодо обов'язкового застосування зареєстрованого, опломбованого та переведеного у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій, посилаючись на відсутність розрахункової операції та зарахування коштів виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервiсiв переказу коштів. Комунального підприємства "Одесмiськелектротранс" звертає увагу, що дані його заперечення не були прийняті до уваги під час перевірки, що призвело до застосування штрафних санкцій.
Позивач, посилаючись на п. 14 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», вважає, що реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій, та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів. Згідно численних роз'яснень Державної податкової служби, у разі відсутності розрахункової операції, здійснення безготівкових розрахунків (шляхом переказу коштів через установи банків) застосування РРО не є обов'язковим.
На думку позивача, при розрахунку за послуги перевезення міським електротранспортом за допомогою банківських пристроїв, має місце перерахування коштів на розрахункові рахунки банків, а потім однією сумою на рахунок комунального підприємства через певний час, тобто відсутня розрахункова операція в розумінні ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Окрім того, позивач акцентує увагу суду на тому, що навіть якщо допустив наявність порушення, то розрахунок фінансових санкцій, до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення до Комунального підприємства "Одесмiськелектротранс" є вкрай невірним та містить помилки, спираючись на те, що відповідач застосовує різні види штрафних санкцій, поділивши порушення на два випадки, при цьому,застосовує до другого випадку розмір штрафних санкцій, як нібито вчинений вдруге, не встановивши доведеність першого порушення.
На підставі вищевказаного, вважаючи, що відповідач по справі виніс протиправне податкове повідомлення - рішення 00029270706 від 17.02.2022 року, яке не ґрунтується на законних засадах та підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 28.03.2022 року було залишено позовну заяву без руху.
07.04.2022 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 15.04.2022 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
05.05.2022 року до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовним вимог з огляду на наступне.
Відповідач посилається на ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідно до якої суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
проводити розрахункові операції на повну суму покупки (дання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи PPO або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу ПРРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі вiдповiдних розрахункових документів, що підтверджують викопних розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляються вiд неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, а відтворюванням дисплеї РРО чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний РРО QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом структурою даних, що в ньому міститься та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такого особою абонентський номер або адресу електронного пошти.
Відповідач зазначає, що КП "ОМЕТ" у рамках договорів еквайрингу Ч-П/2021/41 вiд 18.02.2021 та У-У/2021/116 вiд 30.04.2021 року з ПАТ «Банк Восток» приймає платежі та розрахунки з використанням банківських платіжних карток відповідних платіжних систем. КП "ОМЕТ" приймає БПК до оплати у якості рівноцінного платіжного засобу за товари та послуги.
Таким чином, на пiдставi наданих до перевірки документів, а саме договорів, банківських виписок, оборотно-сальдової вiдомостi по рахунку 3112, за перевіркою відповідача встановлено, що КП "ОМЕТ" проводились розрахунки за надані послуги (перевезена), за допомогою платіжного терміналу без застосування зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку у переведеного у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій на загальну суму 66430,00 грн., при цьому перша розрахункова операція проведена 03.02.2020 року, на суму 35,00 грн, що є порушенням вимог Закону України від 06 липня 1995 року 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Позивач скористався своїм правом та 13.05.2022 року надав до суду відповідь на відзив. Повторюючи ті факти, які були описані у позовній заяві , позивач наполягає, що при розрахунку за послуги перевезення міським електротранспортом за допомогою банківських пристроїв, має місце перерахування коштів на розрахункові рахунки банків, а потім однією сумою на рахунок комунального підприємства через повний час, тобто відсутня розрахункова операція в розумінні ст. 2 Закону України - «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
18.02.2021 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Восток» та Комунальним підприємством "Одесмiськелектротранс" було укладено договір еквайрингу У-П/2021/41, в якому предметом договору є виконання операцій за розрахунками з використанням банківської платіжної картки. Банк забезпечує перерахування коштів, отриманих від населення як плату за проїзд в міському електротранспорті на рахунок Комунального підприємства "Одесмiськелектротранс" за допомогою устаткування, що належить банкiвськiй установі.
Згідно з п. 6.1 вищезазначеного договору, оплата операцій, що пройшли в транспортних засобах позивача (торговця) та були проведені з дотриманням порядку роботи з БПК, проводиться Банком на підставі Звітів (Звіту) на поточний рахунок торговця, вказаний у Додатку 1 до Договору, з урахуванням особливостей оплати, зазначених у п.п.3.1.2-3.1.5, 3.1.8 цього Договору. За звітами (Звітом) до 21 години 20 хвилин за київським часом протягом вiдповiдного банківського дня Банк здійснює розрахунки з торговцем починаючи з наступного банківського дня (п. 6.1.1. договору).
Відповідно п. 6.3. комісія, що розраховується від суми кожної операції, здійсненої з використанням БПК, утримується Банком одним з наступних способів:
6.3.1. в момент перерахування коштів на користь Торговця із сум відшкодувань (оплати операцій) Торговця за операціями з використанням БПК;
6.3.2. в день зарахування суми відшкодувань (оплати операцій) на рахунок Торговця відкритий в Банку, шляхом списання суми комісії з рахунку Торговця, відкритого в Банку, в порядку визначеному цим Договором.
Судом встановлено, що у січні 2021 року на підставі акту прийому-передачі до Договору еквайрингу У-П/2021/41 від 18.02.2021 року було передано позивачу три транспортних валідатора CIS-01 за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна, буд. 1.
30.04.2021 року між позивачем та ПАТ «Банк Восток» було укладено договір еквайрингу У-У/2021/116, який був складений аналогічно договору еквайрингу У-П/2021/41 від 18.02.2021 року, але з доповненням у 8 розділі «Інші положення». Актом прийому-передачі від 30.04.2021 до Договору еквайрингу У-У/2021/116 від 30.04.2021 року було зафіксовано передачу чотирьох транспортних валідаторов CIS-01 за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар, буд. 8-А.
Також, між Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та позивачем було укладено договір У-У/2021/100-п про приймання платежів населення від 02.03.2021 року, де предметом договору є надання послуг з приймання платежів, як розрахунок плати за проїзд у міському електротранспорті за допомогою мобільної версії додатку «Приват 24» з використанням OR-коду та перерахування коштів на рахунок комунального підприємства. Згідно умов, банк забезпечує приймання платежів вiд населення та перерахування коштів на рахунок комунального підприємства одним платежем наступного операційного дня.
З 25.11.2021 року по 10.01.2022 року на підставі направлень від 23.11.2021 року ГУ ДПС в Одеській області була проведена планова виїзна документальна перевірка Комунальне підприємство «Одесміськелектротранс» (скорочено КП «ОМЕТ»), код ЄДРПОУ 03328497, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2018 по 30.09.2021 роки, вiдповiдно до затвердженого плану (переліку питань) документальної планової виїзної перевірки.
За результатами документальної планової виїзної перевірки працівниками ГУ ДПС в Одеській області складено Акт 717/15-32-07-05-23/03328497 від 17.01.2022 року, яким встановлено правопорушення, а саме, серед іншого, проведення розрахункових операцій без використання реєстратора розрахункових операцій та/або програмного реєстратора розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи в період з 03.02.2020 року по 30.09.2021 року на загальну суму 66 430,00 грн. (в т.ч. преша розрахункова операція проведена 03.02.2020 року на суму 35,00 грн.), що є порушенням п.1 ст. 3 Закону України від 06.07. 1995 року 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
На підставі висновків акту перевірки 717/15-32-07-05-23/03328497 від 17.01.2022 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення 00029270706 від 17.02.2022 року, яке було підписано заступником начальника Головного управління ДПС в Одеській області - Іваном Купка.
На підставі розрахунку фінансових санкцій по акту перевірки від 717/15-32-07-05-23/03328497 від 17.01.2022 до позивача застосовано штрафні санкції у загальному розмірі 99 627,05 грн., з яких:
- 35, 00 грн. за порушення п. 1, п.2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 р. 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», за яке передбачена відповідальність п. 1 ст. 17 Закону України від 06.07.1995 р. 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;
- 99 592,05 грн. за порушення п. 1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 р. 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», за яке передбачена відповідальність п. 1 ст. 17 Закону України від 06.07.1995 р. 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Не погодившись з правомірністю прийняття податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області 00029270706 від 17.02.2022 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до п.61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Також, пп. 62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
У пункті 75.1 ст.75 ПК України зазначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до п.п. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Відповідно до пп.16.1.2, 16.1.12 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом.
Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі - PPO) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлюються Законом України від 06.07.1995 року 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон 265). Дiя його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Закон 265 є спеціальним законом, який регулює питання готівкових та безготівкових розрахунків. Встановлення норм щодо незастосування РРО у інших законах, крім Податкового кодексу України, не допускається.
Статтею 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи доходів і зборів шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до ПК України.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо ( стаття 2 Закону 265).
Реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, компютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо ( стаття 2 Закону 265).
Розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну. ( стаття 2 Закону 265).
Згідно п.1, п.2 ст. 3 Закону 265, відповідно до якої суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
проводити розрахункові операції на повну суму покупки (дання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи PPO або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу ПРРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі вiдповiдних розрахункових документів, що підтверджують викопних розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляються вiд неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, а відтворюванням дисплеї РРО чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний РРО QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом структурою даних, що в ньому міститься та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такого особою абонентський номер або адресу електронного пошти.
Згідно з п. 1.4 гл. 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. 22 із змінами та доповненнями, безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.
Відповідно до п. 12, 14 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій, та розрахункові книжки не застосовуються:
якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (склади, місця зберігання товарів, оптова торгівля тощо);
при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.
Відповідно ст. 10 Закону 265 перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим, встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної економічної політики, формування та реалізацію державної фінансової політики. Розрахункові книжки не застосовуються у випадках здійснення підприємницької діяльності, визначених статтею 9 цього Закону.
Згідно п. 10 Переліку окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2000 р. N 1336 ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин) продаж талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю в кіосках та салонах транспортних засобів для проїзду в електротранспорті, на морських і річкових суднах дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій.
Також, п. 5 ст. 3 Закону №265 визначає, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій або програмних реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
З аналізу зазначених норм вбачається, що суб'єкту господарювання в сфері продажу талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю в кіосках та салонах транспортних засобів для проїзду в електротранспорті, на морських і річкових суднах дозволяється не застосовувати реєстратори розрахункових операцій або програмні реєстратори розрахункових операцій тільки у разі проведення ними розрахунків з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення.
Як вбачається з Акту про результати документальної планової виїзної перевірки від 17.01.2022 року № 717/15-32-07-05-23/03328497, перевірка вимог дотримання позивачем Закону України «Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» здійснювалась на підставі наданих документів, а саме: договорів, банківських виписок, оборотно-сальдової відомості по рахунку 3112.
Отже, книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки Позивачем не надавались під час проведення документальної перевірки.
У свою чергу, п. 77.8 ст. 77 Податкового кодексу України встановлюється, що перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.
Відповідно до п. 85.2. ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
На підставі зазначених норм, суд приходить до висновку щодо надання контролюючому органу всіх необхідних документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, є обов'язком платника податків, тобто в межах розгляду даної справи - КП «Одесміськелектротранс».
З огляду на зазначене, суд вважає вірними встановлені відповідачем порушення КП "ОМЕТ" п. 1, 2 чт. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме проведення розрахунків за надані послуги, за допомогою платіжного терміналу без застосування зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку у переведеного у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій на загальну суму 66430,00 грн.
Щодо посилання позивача на відсутність розрахункової операції в розумінні ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та зарахування коштів виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервiсiв переказу коштів, суд зазначає наступне.
Згідно із ст.ст. 30 і 59 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України від 29 червня 2004 року № 1914-IV «Про міський електричний транспорт», Закону України від 17 січня 2017 року № 1812-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті», Закону України від 18 березня 2004 року № 1621-IV «Про державні цільові програми» із змінами та доповненнями, Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 № 435-IV із змінами та доповненнями, Правил надання населенню послуг з перевезень міським електротранспортом, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 року № 1735 валідатор - пристрій для реєстрації проїзду та справляння/списання плати з пасажира (ручний термінал та/або стаціонарний термінал); валідація - реєстрація проїзду шляхом списання кількості або вартості їздок за допомогою валідатора, наслідком якої є друк паперового квитка.
Тобто, валідатор є частиною програмно-технічного комплексу, за допомогою якого пасажир має можливість віддаленого доступу до даних для використання або поповнення електронного квитка через автомати самообслуговування з метою отримання та/або використання права на отримання права на проїзд або перевезень. А отже валідатор входить у поняття «реєстратора розрахункових операцій» в контексті Закону №265.
Суд звертає увагу, що представник позивача у позовні заяві, а також у відповіді на відзив допускає вчинення позивачем зазначеного порушення, зазначаючи «навіть якщо допустив наявність порушення, то розрахунок фінансових санкцій, до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення до Комунального підприємства "Одесмiськелектротранс" є вкрай невірним та містить помилки, спираючись на те, що відповідач застосовує різні види штрафних санкцій, поділивши порушення на два випадки, при цьому, застосовує до другого випадку розмір штрафних санкцій, як нібито вчинений вдруге, не встановивши доведеність першого порушення».
Суд також погоджується із застосуванням відповідачем штрафних санкцій до платника податків з огляду на наступне.
Відповідно п. 1 ст. 17 Закону №265 за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: 1) у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:
100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Суд зазначає, оскільки продаж товару без застосування РРО та/або ПРРО не є триваючим порушенням і невидача касового чека під час кожного продажу товару визнається окремим порушенням, то наступне незастосування РРО та/або ПРРО при продажу товарів (наданні послуг) є окремим порушенням, тобто наступне незастосування РРО та/або ПРРО чи невидача чека при продажу товару буде вважатись повторним порушенням. Отже, у разі виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання підтверджених належним чином фактів неодноразових порушень вимог щодо застосування РРО та/або ПРРО до суб'єкта господарювання застосовуються фінансові санкції у розмірі 100 відс. вартості проданих з порушеннями товарів (робіт, послуг); за кожне наступне вчинене порушення - у розмірі 150 відс. вартості проданих з порушеннями товарів (робіт, послуг).
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах “Проніна проти України” (пункт 23) і “Серявін та інші проти України” (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бендерський проти України” від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів позивача, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні позовної заяви Комунального підприємства "Одесмiськелектротранс" (вул. Водопровідна, 1, м. Одеса, Одеська область, 65007, код ЄДРПОУ 03328497) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, Одеська область, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук