65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"19" серпня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1993/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М., розглянувши заяву ТОВ «ПОРТ КЛІРЄНС» про забезпечення позову (вх.№2-686/22 від 17.08.2022)
подану по справі №916/1993/22
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРТ КЛІРЄНС» (65014, м. Одеса, вул. Базарна, буд. 5/5, оф. 108, код ЄДРПОУ 44287974);
до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЕСІТ ЮНАЙТЕД» (68355, Одеська обл., Кілійський р-н, м. Вилкове, вул. Моряків-десантників, буд. 40, код ЄДРПОУ 41604751);
про стягнення 165193,34 грн.
Суть спору: ТОВ «ПОРТ КЛІРЄНС» звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх.№2070/22) до ТОВ «ФЕСІТ ЮНАЙТЕД», в якій просить суд стягнути з останнього збитки у розмірі 165193,34 грн., розірвати договір про надання транспортно-експедиційних та/або митно-брокерських послуг та послуг перевантаження вантажів від 07.04.2022 №08/04/22, зобов'язати повернути вантаж загальною вартістю 12289,56 доларів США та покласти судові витрати на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови договору про надання транспортно-експедиційних та/або митно-брокерських послуг та послуг перевантаження вантажів від 07.04.2022 №08/04/22 в частині виконання прийняти на себе зобов'язань щодо перевезення вантажів, у зв'язку із чим позивачу завдані збитки у вигляді попередньої оплати послуг та митного оформлення повернення вантажу.
Водночас, разом із позовною заявою позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову (вх. ГСОО №2-686/22), в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках відкритих у будь-яких фінансових установах та належать ТОВ «ФЕСІТ ЮНАЙТЕД» та які будуть виявлені в ході виконавчого провадження в межах ціни позову у розмірі 165193,34 грн.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначив, що у відповідача відсутнє нерухоме майно на території України, що унеможливлює звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позовних вимог позивача. Крім того, позивач вказує, що існують судові справи №916/1360/22 та №502/2031/19 щодо стягнення з відповідача заборгованості, що може суттєво вплинути на виконання рішення по дані й справі. На думку позивача, невжиття визначених заходів забезпечення позову може істотно утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду та ефективного захисту порушених прав та інтересів позивача у разі задоволення позову в майбутньому.
Розглянувши заяву ТОВ «ПОРТ КЛІРЄНС» про забезпечення позову (вх.№2-686/22 від 17.08.2022) та дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що вказана заява не підлягає задоволенню з таких підстав:
Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч.1 ст.140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги,
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Пунктами 1, 2 частини 1 статті 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною відповідачу вчиняти певні дії
Предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення заборгованості у договірних відносинах, отже, предметом позову є вимоги майнового характеру.
Під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
Відповідно до ст. ст. 7, 13 ГПК України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 статті 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому, суд зазначає, що Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.09.2021 у справі №904/5108/20, від 13.08.2021 у справі № 904/4982/21, від 18.10.2021 у справі №910/7029/21.
Щодо доводів заявника, про відсутність у ТОВ «ФЕСІТ ЮНАЙТЕД» зареєстрованого на території України нерухомого майна, що підтверджується інформаційною довідкою від 12.08.2022 №307288959, суд зауважує, що такі обставини безпосередньо не свідчить про відсутність у відповідача інших матеріальних активів, зокрема рухомого майна, цінних папері, грошових коштів, в тому числі на банківських рахунках, які можуть бути звернені на виконання рішення суду у разі задоволення позову на користь позивача.
Крім того, посилання заявника на судові справи про стягнення заборгованості по яким ТОВ «ФЕСІТ ЮНАЙТЕД» є відповідачем не є переконливими для суду, оскільки по даним справам відсутні рішення щодо стягнення грошових коштів з відповідача, які набрали законної сили, а факт відкриття провадження у зазначених справах не може бути самостійною та безумовною підставою вважати припущення заявника про неможливість або ускладнення виконання майбутнього рішення у дані справі достатньо обґрунтованим.
Більш того, суд звертає увагу, що заявником не надано належних та допустимих доказів, якими би підтверджувалися дії відповідача спрямовані на ухилення від виконання зобов'язання за спірним договором або від виконання майбутнього рішення у даній справі.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ТОВ «ПОРТ КЛІРЄНС» про забезпечення позову (вх. ГСОО №2-686/22 від 17.08.2022), оскільки остання не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку про неможливість або утруднення виконання рішення суду у майбутньому у разі невжиття таких заходів.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234, 235 ГПК України, суд -
Відмовити ТОВ «ПОРТ КЛІРЄНС» в задоволенні заяви про забезпечення позову (вх.№2-686/22 від 17.08.2022) у справі №916/1993/22.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її постановлення.
Суддя Ю.М. Невінгловська