65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"11" серпня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1753/20
Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.
при секретарі судового засідання Кушнірук О.А.
розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження
справу № 916/1753/20
за позовом Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України”
до відповідачів: 1. Фізичної особи-підприємця Молли Інги Олегівни;
2. Комунального підприємства “Одестранспарксервіс”
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2: Одеської міської ради
за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Міністерства інфраструктури України
про визнання договору недійсним
за участю представників:
від позивача: Ахмадуліна В.Р. /самопредставництво/;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: не з'явився;
від третьої особи-1: Варбаногло Г.А.
від третьої особи-2: Ігнатенко Т.Б. /самопредставництво/.
Державне підприємство “Адміністрація морських портів України” в особі Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” звернулося до Фізичної особи-підприємця Молли Інги Олегівни та Комунального підприємства “Одестранспарксервіс” з позовом, в якому просить суд визнати недійсним укладений між відповідачами договір балансоутримання місць для паркування від 03.01.2019 №72/П-КР-2019/03-01.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.11.2020р., залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2021, Державному підприємству “Адміністрація морських портів України” в особі Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.06.2021р. касаційну скаргу Одеська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту) задоволено. Рішення Господарського суду Одеської області від 09.11.2020р. (суддя Бездоля Д.О.) та Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.21 у справі № 916/1753/20 скасовано. Справу №916/1753/20 направлено на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2021р. справу №916/1753/20 передано на розгляд судді Смелянець Г.Є.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.07.2021 справу №916/1753/20 прийнято до провадження суддею Смелянець Г.Є. та постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, з призначенням підготовчого засідання на 16.08.2021.
06.10.2021 Господарським судом Одеської області постановлено ухвалу, якою задоволено клопотання Одеської міської ради про зупинення провадження справі за вх.№25125/21 від 22.09.2021р. та зупинено провадження у справі № 916/1753/20 до набрання законної сили рішенням у господарській справі №910/13835/21 за позовом Одеської міської ради до Міністерства інфраструктури України, Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", 3-я особа на стороні позивача Комунальне підприємство "Одестранспарксервіс» про скасування рішень державних реєстраторів та припинення речових прав.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2021р. апеляційну скаргу Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (адміністрація Одеського морського порту) на ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.10.2021 по справі №916/1753/20 задоволено. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.10.2021 по справі №916/1753/20 - скасовано. Справу №916/1753/20 передано на розгляд до Господарського суду Одеської області.
06.12.2021р. за вх.№1718/21 матеріали справи №916/1753/20 надійшли до Господарського суду Одеської області.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.12.2021 призначено підготовче засідання на 12.01.2022, із викликом учасників справи у судове засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.01.2022 задоволено клопотання Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” про витребування оригіналу Схеми розміщення транспортних засобів на спеціально відведеній автостоянці площею 1089 м2 за адресою Митна площа, 1 та витребувано у Фізичної особи-підприємця Молли Інги Олегівни оригінал Схеми розміщення транспортних засобів на спеціально відведеній автостоянці площею 1089 м2 за адресою Митна площа, 1.
Під час підготовчого провадження підготовче засідання відкладалось господарським судом та строк підготовчого провадження продовжувався на 30 днів, про що судом постановлені відповідні ухвали, а саме: 16.08.2021, 27.09.2021, 12.01.2022, про що учасників справи повідомлено під розписку та в порядку ст.120 ГПК України шляхом надіслання відповідної ухвали.
Також у підготовчому провадженні сторонами надано до суду:
письмові пояснення позивача за вх.№24594/21 від 16.09.2021;
клопотання Одеської міської ради про зупинення провадження у справі за вх.№25125/21 від 22.09.2021;
заперечення позивача на заяву про зупинення провадження у справі за вх.№26360/21 від 06.10.2021;
письмові пояснення позивача за вх.№616/22 від 11.01.2022;
клопотання Міністерства інфраструктури України про долучення доказів за вх.№700/22 від 11.01.2022;
заперечення відповідача-2 на письмові пояснення позивача за вх.№1016/22 від 13.01.2022;
клопотання відповідача-2 про закриття провадження у справі за вх.№1017/22 від 13.01.2022;
заперечення Міністерства інфраструктури України проти клопотання відповідача-2 про закриття провадження у справі за вх.№3163/22 від 03.02.2022;
заперечення позивача на клопотання про закриття провадження за вх.№3288/22 від 04.02.2022.
У підготовчому засіданні 21.02.2022р., за участю представників позивача, відповідача (Комунального підприємства “Одестранспарксервіс”) та третьої особи (Міністерства інфраструктури України) судом постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, та якою відмовлено у задоволенні клопотання Комунального підприємства “Одестранспарксервіс” про закриття провадження у справі за вх.1017/22 від 13.01.2022р., із врахуванням правового висновку щодо застосування норм права, який міститься у п.82 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018р. у справі №905/1227/17. Підготовче провадження закрито та справу призначено до розгляду по суті на 15.03.2022р. о 14:30, з викликом учасників справи у судове засідання.
Під час розгляду справи по суті учасниками справи надано до суду:
клопотання Одеської міської ради про зупинення провадження у справі за вх.№8193/22 від 17.05.2022;
заперечення позивача на клопотання Одеської міської ради про зупинення провадження у справі за вх.№9045/22 від 27.05.2022;
заперечення Міністерства інфраструктури України проти клопотання Одеської міської ради про зупинення провадження у справі за вх.№9203/22 від 30.05.2022;
клопотання Міністерства інфраструктури України про долучення до матеріалів справи документів за вх.№14640/22 від 28.07.2022;
письмова промова Одеської міської ради у судових дебатах за вх.№15940/22 від 11.08.2022.
У судовому засіданні 01.06.2022р., за участю представників позивача, відповідача-2 та третіх осіб, судом постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, та якою третій особі Одеській міській раді відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі та повернення на стадію підготовчого провадження за вх.№ вх.№8193/22 від 17.05.2022, з огляду на вимоги ч.3 ст.195 ГПК України, а також виходячи з того, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості повернення до стадії підготовчого провадження у справі у зв'язку з необхідністю розгляду клопотання про зупинення провадження у справі. Тим більш, що аналогічне за своєю суттю клопотання про зупинення провадження у справі вже було розглянуто судом під час підготовчого провадження, про що постановлено відповідну ухвалу від 06.10.2021, яка скасована постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2021, та справу передано на розгляд господарського суду.
Під час розгляду справи по суті у судових засіданнях оголошувалася перерва до 13.04.2022, 18.05.2022, 01.06.2022, 14.07.2022, 28.07.2022, 11.08.2022, про що судом постановлені відповідні ухвали, які занесені до проколу судового засідання, про що учасників справи повідомлено під розписку та у порядку ст.120 ГПК України шляхом надіслання відповідної ухвали.
У судовому засіданні 11.08.2022р., за участю представників позивача та третіх осіб, судом на підставі ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідач -1 у судові засідання як у підготовчому провадженні, так і під розгляду справи по суті не з'явився, та про причини свого нез'явлення суд не повідомив. При цьому, про дату, час і місце судових засідань відповідач-1 повідомлений належним чином, про що свідчать наявні у справі рекомендовані повідомлення і про вручення поштових відправлень.
Відповідач -2 у судове засідання 11.08.2022р. не з'явився та про причини свого нез'явлення суд не повідомив. При цьому, про дату, час і місце судового засідання відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить наявна у справі розписка представника відповідача про дату судового засідання.
Стислий виклад позиції позивача:
- на підставі оскаржуваного договору об'єкт площею 1852 кв.м., розташований за адресою: вул. Митна площа, 1, м. Одеса, який знаходиться на балансі та в господарському віданні позивача, використовуються сторонніми особами для паркування автотранспорту, що позбавляє позивача можливості використовувати належне йому майно на власний розсуд.
- об'єкт площею 1852 кв.м. є частиною об'єкту “Митна площа”, інв. номер 072525, загальною площею 6200 кв.м., який розташований за адресою: вул. Митна площа, 1, м. Одеса, права та обов'язки щодо якого з 13.06.2013 перейшли до позивача в результаті реорганізації ДП “Одеський морський торговельний порт”.
- обставини щодо перебування спірного майна у державній власності в особі Міністерства інфраструктури України підтверджуються: розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 №133-р “Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського порту”; наказом Міністерства інфраструктури України від 19.03.2020 №163; розподільчий баланс ДП “ОМТП” та ДП “АМПУ” від 13.06.2013; актами приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань від 13.06.2013; наказом ДП “АМПУ” від 13.06.2013 №17 “Про наділення філій майном, яке є частиною майна Державного підприємства “Адміністрація морських портів України”; витягом є Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна.
- у ст. 73 ГК України визначено, що орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління. Як вбачаться з Статуту ДП «АМПУ», затвердженого наказом МТУ № 288 від 18.05.2021 р., останнє є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, створене відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів від 04.03.2013 р. №133 «Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту» та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України. Пунктом 21 розділу 4 Статуту ДП «АМПУ» передбачено, що майно підприємства становлять оборотні та необоротні активи, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Згідно п.22 розділу 4 Статуту ДП «АМПУ» майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, ДП «АМПУ» користується та розпоряджається закріпленим за ним майном відповідно до вимог, передбачених законодавством України та цим Статутом. Пункт 24 Статуту визначає, що право господарського відання майном виникає з дати підписання актів приймання-передачі або інших відповідних первинних документів;
- 12.02.2021 відбулась державна реєстрація права власності будівлі КТПН-3957, Й2, складовою частиною якої є об'єкт Митна площа. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності власником об'єкту Митна площа є держава Україна в особі Міністерства інфраструктури України. Крім цього, 26.05.2021 право господарського відання було зареєстровано за Державним підприємством «Адміністрація морських портів України», витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права - права господарського відання додається. Державна реєстрація здійснена на підставі тих самих документів, що наявні в матеріалах справи. Тобто, в Адміністрації наявні всі документи, які підтверджували належність об'єкта «Митна площа» до державної власності. Реєстрація об'єкту «Митна площа» загальною площею 6200 м2, в який входить об'єкт площею 1876, 4 м2 (або 1089 м2. як зазначає Відповідач 2) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності лише підтвердила те, що об'єкт «Митна площа» знаходиться в державній власності;
- об'єкт не може виступати об'єктом цивільних прав за договором без волі держави, ДП «АМПУ». В КП «Одестранспарксервіс» з урахуванням ст. ст. 91, 92 ЦК України відсутній обсяг цивільних прав щодо розпорядження даним об'єктом, зокрема щодо укладання будь-яких правочинів щодо об'єкта, що належить державі, балансоутримувачем якого визначено Адміністрацію;
- правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК України). Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ст. 317 ЦК України). Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (ст. 319 ЦК України). Згідно зі ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні;
- відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Частина 1 ст. 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Отже, при укладанні договору на передачу права використання державного майна між КП «Одестранспарксервіс» та ФОП Молла І.О. було порушено норми чинного законодавства, що в свою чергу призвело до порушення майнових прав та інтересів держави в особі Фонду державного майна України, Міністерства інфраструктури України та Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі його відокремленого підрозділу - Одеської філії;
Стислий виклад позиції відповідача-2 КП «Одестранспарксервіс»:
- відповідно до Положення про організацію і порядок паркування транспортних засобів у місті Одесі, затвердженого рішенням Одеської міської ради № 1251-VI від 20.09.2011р. (зі змінами), комунальне підприємство «Одестранспарксервіс» визначено уповноваженою особою по здійсненню організації та експлуатації майданчиків для платного паркування транспортних засобів та укладання договорів балансоутримання місць паркування транспортних засобів відповідно до «Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, у новій редакції», затвердженого рішенням Одеської міської ради від 27.08.2014р. № 5286-VI (зі змінами);
- з аналізу положень Земельного кодексу України та Закону України «Про Державний земельний кадастр» вбачається, що присвоєння кадастрового номера земельної ділянки, затвердження документації із землеустрою та проведення оцінки землі здійснюється в разі відчуження такої земельної ділянки або передання її у користування юридичним або фізичним особам. Враховуючи той факт, що при укладенні договорів балансоутримання місць для паркування передається певна площа території як об'єкт благоустрою, а не земельна ділянка, відтак, зазначене не потребує присвоєння кадастрового номера таким земельним ділянкам, розроблення та затвердження технічної документації із землеустрою із встановленням меж. Дане узгоджується із п.1.3. Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у місті Одесі, затвердженого рішенням Одеської міської ради №1251-VI від 20.09.2011р., а саме: спеціально відведена автостоянка - площа території (землі 1. що належить на правах власності територіальній громаді м. Одеси, яка визначається Одеською міською радою із встановленням правил щодо відповідальності за збереження транспортного засобу;
- враховуючи той факт, що на момент укладення Договору балансоутримання місць для паркування №72/П-КР-2019/03-01 від 03.01.2019 року, сторонами (відповідачем-1 та відповідачем-2) було додержано вимоги визначені ст. 203 ЦК України, відтак, позивачем не доведено наявність підстав про визнання оспорюваного договору недійсним;
- договір балансоутримання місць для паркування №72/П-КР-2019/03-01 від 03.01.2019 року припинив свою дію 31.12.2020. Визнання договору балансоутримання місць для паркування №72/П-КР-2019/03-01 від 03.01.2019 недійсним є неможливим оскільки предмет спору припинив існування рік назад, пролонгації зазначеного договору не відбулося, договір розірвано, а отже відсутні підстави вважати про наявність предмета спору у даній справі.
Стислий виклад позиції третьої на стороні відповідача-2 Одеської міської ради:
- за Міністерством інфраструктури України у складі об'єкта виробничі будівлі та споруди, розташованого за адресою: Одеська обл., м. Одеса, площа Митна, будинок Ѕ, загальною площею 64,6 кв.м. зареєстровано право власності об'єкт «Митна площа», площею 6200 м. кв.м., який фактично знаходиться поза межами режимної території порту в зоні об'єктів загальноміського значення міської забудови та представляє собою земельну ділянку, а також низку інших об'єктів, безпідставно визначених «складовими частинами» будівель та споруд (огорожа, підпірна стінка, тротуар, прожекторні щогли тощо), що свідчить про незаконність державної реєстрації права власності на відповідний об'єкт та порушення прав територіальної громади м. Одеси як власника;
- жодний із наданих до суду документів не підтверджує права власності Міністерства інфраструктури України на об'єкт «Митна площа», а саме: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 р. № 133-р «Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту» та Наказ Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 р. № 163 не містять жодних відомостей про об'єкт «Митна площа»; Розподільчий баланс ДП «ОМТП» та ДП «АМПУ» від 13.06.2013, який містить лише загальні відомості про вартість основних засобів, які розподіляються; з Акту приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань від 13.06.2013 № 19 та Наказу ДП «АМПУ» від 13.06.2013 р. № 17 «Про наділення філій майном, яке є частиною майна Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» до Одеської філії ДП «АМПУ» (адміністрація Одеського морського порту) неможливо встановити, ані площу Об'єкта, безпосереднє розташування такого Об'єкта на місцевості, ані які будівлі та споруди були введені в експлуатацію в 1966 році; Витяг Єдиного реєстру об'єктів державної власності не містить жодних відомостей щодо розміру земельної ділянки / площі забудови, а тільки відомості про площу об'єкта. Жодних відомостей про те, що «Об'єкт «Митна площа» загальною площею 6200 м2 включає в себе об'єкт площею 1876,4 м2 з огородженням, із опорами з елементами освітлення, з покриттям - асфальтобетон» в інвентарній картці обліку основних засобів № 072525 не міститься.
- відповідно до ст. 8 Закону України «Про морські порти» межами морського порту є межі його території та акваторії. Межі території морського порту визначаються і змінюються Кабінетом Міністрів України, виходячи з положень Земельного кодексу України. Одеська міська рада наголошує на тому, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1546-р затверджено всі кадастрові номери земельних ділянок морського порту Одеса. Натомість, в межах території морського порту Одеса згідно загальнодоступних відомостей публічної кадастрової карти України відсутня земельна ділянка, на якій розміщено спірну автостоянку (паркувальний майданчик). Адміністрацією Одеського морського порту також не надано технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки торгового порту із позначенням розташованих на ній об'єктів в натурі (на місцевості) на момент складання Розподільчого балансу. Виконавче знімання «частини об'єкта «Митна площа», інд. № 072525 з кваліфікаційним сертифікатом інженера геодезиста № 012432, виданий Герасимчуку П.С. та свідоцтвом про підвищення кваліфікації інженера геодезиста, серія ОДГ № 033, видане Герасимчук П.С.» зроблено невідомо коли без зазначення жодних правових підстав такого «знімання» та, звичайно, не може підтверджувати перебування площі загальноміського значення у власності Міністерства інфраструктури України. На території спірної земельної ділянки, що є частиною площі загальноміського значення ніколи не було жодних капітальних будівель чи споруд. Всі будівлі та споруди, які могли б бути введені в експлуатацію в 1966 році знаходиться на території порту за парканом та контрольно-пропускним пунктом ОФ ДП «АМПУ». Зазначення Об'єкта «Таможенная площадь» на балансі відповідача не являється підставою правомірності (добросовісності) набуття права власності на земельну ділянку за межами території порту в зоні об'єктів загальноміської забудови, на якій розміщено спірну автостоянку.
- Одеська міська рада наголошує на неправомірності державної реєстрації щодо права власності державного майна.
Стислий виклад позиції третьої на стороні на стороні позивача: Міністерства інфраструктури України:
- відповідно до частини першої ст. 12 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» від 1 вересни 2006 р. № 185-V (далі - Закон № 185), Єдиний реєстр об'єктів державної власності (далі - Реєстр) є автоматизованою системою збирання, обліку, накопичення, оброблення, захисту та надання інформації про нерухоме майно, у тому числі передане в оренду (лізинг), концесію або заставу, державних підприємств, установ та організацій, а також про корпоративні права держави та державне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарських структур. Надані до суду докази свідчать про передачу об'єкту державної власності, а саме: «Митна площа», загальною площею 6200 м2 (інв. № 072525), з ДП «Одеський МТП» до ДП «АМПУ», та у подальшому від ДП «АМПУ» до ДП «АМПУ» Одеської філії, тобто вказаний об'єкт є державною власністю, з неї не вибував та наразі перебуває у господарському віданні ДП «АМПУ» в особі його відокремленого підрозділу Одеської філії. При цьому, з інформації зазначеної у вищевказаному акті приймання-передачі майна вбачається, що рік введення в експлуатацію об'єкта: «Митна площа» (інв. №072525), є 01.03.1966 р., що свідчить про його створення ще у 1966 році.
Обставини справи встановлені судом.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 №133-р “Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту” (а.с.16, т.1) погоджено пропозицію Міністерства інфраструктури України щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту за переліком згідно з додатком шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків стосовно них відповідно до розподільних балансів; утворення внаслідок виділу Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” та віднесення його до сфери управління Міністерства інфраструктури України. Як вбачається з матеріалів справи (а.с.17-18, т.1), Державне підприємство “Одеський морський торговельний порт”, за адресою: 65026, м. Одеса, площа Митна, 1, увійшло до переліку державних підприємств морського транспорту, що підлягають реорганізації згідно з зазначеним розпорядженням КМУ.
Наказом Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 №163 (а.с.20-21, т.1) “Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” було реорганізовано державні підприємства морського транспорту за переліком згідно з додатком 1, шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків стосовно них відповідно до розподільчих балансів та утворено внаслідок виділу Державне підприємство “Адміністрація морських портів України”. До переліку державних підприємств морського транспорту, що підлягають реорганізації згідно зазначеного наказу, включено Державне підприємство “Одеський морський торговельний порт”, за адресою: 65026, м. Одеса, площа Митна, 1 (а.с.22-23, т.1).
На виконання вищевказаного наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 №163 комісією з реорганізації було складено розподільчий баланс майна, майнових прав та зобов'язань ДП “ОМТП” до ДП “АМПУ” станом на 13.06.2013 (а.с.24-26, т.1). Згідно з актом приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань від 13.06.2013 (а.с.27-30, т.1) ДП “ОМТП” було передано, а ДП “АМПУ” прийнято майно за адресою: 65026, м. Одеса, Митна площа, 1, зокрема, об'єкт - “Митна площа”, інвентаризаційний номер 072525, який введений в експлуатацію 01.03.1966.
Наказом Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” від 23.06.2013 №17 (а.с.31, т.1), зокрема, наділено філії ДП “АМПУ” майном, яке є частиною майна ДП “АМПУ”, згідно з актами приймання-передачі. Згідно акту приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань від 13.06.2013 №19 (а.с.32-35, т.1) вищевказане майно було передано Одеській філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України”.
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна (а.с.67-70, т.1), в реєстрі наявні наступні відомості: суб'єкт управління, який здійснює управління майном - Міністерство інфраструктури України, балансоутримувач майна - ДП “АМПУ” в особі Одеської філії ДП “АМПУ”; відомості про державне майно, зокрема: назва майна - Митна площа, інвентаризаційний номер 072525, назва майна відповідно до класифікатора державного майна - майдани, тротуари та пішохідні зони, за адресою: м. Одеса, площа Митна, Ѕ, площею 6200 кв.м.
Також у матеріалах справи наявний технічний паспорт на виробничі будівлі та споруди №1/2 (площа Митна).
18.11.2019 комісією у складі в.о. начальника ВГІСтаКБ, провідного інженеру ВГІСтаКБ та інженеру ВГІСтаКБ за результатами огляду частини об'єкту “Митна площа”, інв. №072525, площею 1852 кв.м. було складено акт огляду (а.с.89, т.1), яким встановлено:
- належне позивачу майно: по периметру об'єкта встановлено огорожу з металевого профілю і опорами з елементами освітлення; покриття території - асфальтобетон;
- виявлено облаштування, що не належать позивачу: на асфальтобетонному покритті нанесена паркувальна розмітка; при в'їзді і виїзді на огороджену територію об'єкту встановлені автоматичні шлагбауми; при в'їзді на огороджену територію об'єкту встановлена модульна будова розміром 2х1,5 м. Також комісією проведено фотофіксацію стану об'єкту (а.с.90-97, т.1).
06.04.2020 позивач, з метою забезпечення паркування особистого транспорту працівників Одеської філії ДП “АМПУ” у кількості понад 50 легкових автомобілів, звернувся до Одеської міської ради з листом (а.с.103-104, т.1), в якому запропонував вирішити питання з приводу усунення перешкод у цілодобовому та безкоштовному паркуванні на спеціально обладнаній площадці, за адресою: м. Одеса, площа Митна, 1.
Листом від 14.05.2020 Департамент транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради повідомив позивача щодо укладення 03.01.2019 між відповідачами спірного договору на підставі відповідних рішень Одеської міської ради (а.с.105-106, т.1).
Листом від 13.07.2020 Департамент комунальної власності Одеської міської ради за результатом розгляду запиту відповідача-2 повідомив, що рішення щодо оформлення правовстановлюючих документів на користування земельною ділянкою, на якій розташований паркувальний майданчик, за адресою: м. Одеса, площа Митна, 1, Одеською міською радою не приймалось, разом з цим, земельна ділянка, на якій розташований цей паркувальний майданчик, відповідно до ст.83 Земельного кодексу України знаходиться у розпорядженні територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради (а.с.166, т.1).
Рішенням Одеської міської ради від 20.09.2011 №1251-VI (а.с.143-148, т.1),серед іншого, затверджено Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у м. Одесі; затверджено типовий договір балансоутримання місць для паркування; визначено КП “Парксервіс-Одеса” уповноваженим органом по здійсненню організації та експлуатації майданчиків для платного паркування транспортних засобів та укладення договорів балансоутримання місць для паркування на території м. Одеси.
Рішенням Одеської міської ради від 16.04.2015 №6506-VI (а.с.149, т.1). серед іншого, внесено зміни до рішення від 20.09.2011 №1251-VI, виключивши КП “Парксервіс-Одеса” з його тексту та викладено п.4 рішення в наступній редакції: “визначити Комунальне підприємство “Одестранспарксервіс” уповноваженою особою по здійсненню організації та експлуатації майданчиків для платного паркування транспортних засобів та укладення договорів балансоутримання місць для паркування на території м. Одеси”.
Рішенням Одеської міської ради від 27.08.2014 №5286-VI (а.с.150-152, т.1) затверджено перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, до якого включено спеціальну земельну ділянку за місцезнаходженням: площа Митна, 1, займаною площею 1089,00 кв.м.
03.01.2019 між Комунальним підприємством “Одестранспарксервіс” (Уповноважена особа) та Фізичною особою-підприємцем Моллою Інгою Олегівною (Оператор) укладено договір балансоутримання місць для паркування №72/П-КР-2019/03-01 (а.с.13-14, т.1), згідно з яким Уповноважена особа надає право Оператору організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на місцях для паркування (спеціальна відведена автостоянка), загальною площею 1089 кв.м., що розташовані за адресою: площа Митна, 1, м. Одеса.
Згідно з п.1.2. договору Оператор здійснює обслуговування (експлуатацію) місць для паркування з метою надання послуг паркування та перерахування збору за місця для паркування транспортних засобів у розмірі та порядку, передбаченому Розділом 3 цього договору “Розділ і порядок розрахунків”.
За умовами п. 6.1. договору сторони погодили, що термін дії договору визначається з моменту введення в експлуатацію майданчика для паркування (спеціальна відведена автостоянка) і по “ 31” грудня 2019.
27.12.2019 між сторонами укладено додаткову угоду №1/20 до договору (а.с.15, т.1), якою, зокрема, продовжено строк його дії по 31.12.2020р.
Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності з індексним номером: 244719337 від 17.02.2021р., 12.02.2021р. проведено державну реєстрацію права державної власності за державою Україна в особі Міністерства інфраструктури України на об'єкт нерухомого майна: виробничі будівлі та споруди загальною площею 64,6 кв.м. за адресою: Одеська область, м. Одеса, плоша Митна (площа Вакаленчука), будинок 1/2.
При цьому, інформація, яка наявна у Відомостях про складові частини об'єкта нерухомого майна, свідчить, що складовою частиною об'єктів нерухомого майна є об'єкт: митна площа VIII (а.с.75-78, т. 4).
Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права з індексним номером: 259463162 від 02.06.2021р., 25.05.2021р. проведено державну реєстрацію права господарського відання за ДП «Адміністрація морських портів України» на об'єкт нерухомого майна: виробничі будівлі та споруди загальною площею 64,6 кв.м. за адресою: Одеська область, м. Одеса, плоша Митна (площа Вакаленчука), будинок 1/2.
При цьому, інформація, яка наявна у Відомостях про складові частини об'єкта нерухомого майна, свідчить, що складовою частиною об'єктів нерухомого майна є об'єкт: митна площа VIII (а.с.168-171, т.4).
Висновки суду.
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 Господарського кодексу України.
В силу положень статей 14, 74 ГПК України тягар доведення порушеного права у спорі про визнання недійсним правочину покладений на заявника цих вимог.
Отже, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Вказана правова позиція викладена Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16.10.2020 у справі №910/12787/17.
Крім цього, як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 у справі №920/1771/14, від 30.11.2016 у справі №910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Відповідно до статей 16, 203, 215 цього Кодексу для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі №6-78цс13, від 11.05.2016 у справі №6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 17.06.2020 у справі №910/12712/19, від 20.01.2021 у справі №910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 18.03.2021 у справі №916/325/20, від 19.02.2021 у справі №904/2979/20 тощо.
Тому в кожній справі про визнання правочину недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 ЦК України).
Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 ЦК України.
Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому.
Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із цивільно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у цивільно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних нормах.
Згідно з ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч.1 ст.317 ЦК України).
Відповідно до ст.326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Згідно з ч.1 ст.329 ЦК України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.
Відповідно до ст.134 ГК України суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом. Майно, що використовується у господарській діяльності, може перебувати у спільній власності двох або більше власників. Правовий режим власності та правові форми реалізації права власності у сфері господарювання визначаються цим Кодексом і законом.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст.135 ГК України власник майна має право одноосібно або спільно з іншими власниками на основі належного йому (їм) майна засновувати господарські організації або здійснювати господарську діяльність в інших організаційно-правових формах господарювання, не заборонених законом, на свій розсуд визначаючи мету і предмет, структуру утвореного ним суб'єкта господарювання, склад і компетенцію його органів управління, порядок використання майна, інші питання управління діяльністю суб'єкта господарювання, а також приймати рішення про припинення заснованих ним суб'єктів господарювання відповідно до законодавства. Власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення некомерційної господарської діяльності - на праві оперативного управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської організації, а також здійснювати безпосередньо або через уповноважені ним органи у межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження щодо заснованої організації та припиняти її діяльність відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Відповідно до ч.ч.1.2 ст.136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про морські порти України» № 4709-VI від 17.05.2012 державні стратегічні об'єкти портової інфраструктури та інше державне майно, закріплене за адміністрацією морських портів України, належать їй на праві господарського відання. Адміністрація морських портів України володіє, користується та розпоряджається закріпленим за нею державним майном з урахуванням його цільового призначення, а також обмежень правомочностей щодо розпорядження таким майном, визначених цим Законом, іншими законодавчими актами, її статутом.
Пунктом 21 розділу 4 Статуту ДП «АМПУ» передбачено, що майно підприємства становлять оборотні та необоротні активи, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Згідно п.22 розділу 4 Статуту ДП «АМПУ» майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, ДП «АМПУ» користується та розпоряджається закріпленим за ним майном відповідно до вимог, передбачених законодавством України та цим Статутом. Пункт 24 Статуту визначає, що право господарського відання майном виникає з дати підписання актів приймання-передачі або інших відповідних первинних документів.
Згідно з п.п.1, 2 ч.1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема, право господарського відання.
Частиною 1 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Як свідчать надані позивачем до справи докази (наказ Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 №163, акт приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань від 13.06.2013, наказ Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” від 23.06.2013 №17, акт приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань від 13.06.2013 №19, витяг з Єдиного державного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна, Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права), власником об'єкту Митна площа за адресою: м. Одеса, площа Митна, Ѕ, площею 6200 кв.м. є держава в особі Міністерства інфраструктури України та право господарського відання на об'єкт закріплено за ДП «Адміністрація морських портів України» (надалі - Об'єкт).
Водночас договором, який оспорюється позивачем, відповідач -2 надав відповідачу -1 право організовувати та проводити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на місцях паркування (спеціальна відведена автостоянка) загальною площею 1089 кв.м., що розташоване за адресою пл. Митна,1.
Тобто, право розпорядження частиною Об'єкту, власником якого є держава в особі Міністерства інфраструктури України, та який на праві господарського відання закріплений за позивачем, передано відповідачем-2 відповідачу -1.
При цьому, учасниками справи визнаються обставини того, що об'єкт, право розпорядження яким передано відповідачем -2 відповідачу -1, та об'єкт, власником якого є держава в особі Міністерства інфраструктури України є одним і тим самим об'єктом, а тому в силу вимог ч.1 ст.75 ГПК України не потребують доказування.
Також на виконання вказівок, які містяться у Постанові Верховного Суду від 29.06.2021р. у даній справі, та які в силу вимог ч.1 ст.316 ГПК України є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, щодо дослідження характеристик спірного об'єкта, щодо його належності до категорії нерухомості, щодо перевірки, чи підпадає зазначений об'єкт до передбачених ч.4 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» об'єктів, що не підлягають державній реєстрації, господарським судом встановлено, що вказаний Об'єкт є складовою частиною об'єктів нерухомого майна: виробничі будівлі та споруди загальною площею 64,6 кв.м. за адресою: Одеська область, м. Одеса, плоша Митна (площа Вакаленчука), будинок Ѕ, право державної власності на яке 25.05.2021р. зареєстроване за державою в особі Міністерства інфраструктури України, про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права з індексним номером: 259463162 від 02.06.2021р.
Посилання третьої особи на стороні відповідача -2 на неправомірність державної реєстрації права власності за державною в особі Міністерства інфраструктури України у зв'язку із тим, що зареєстрований за державою в особі Міністерства інфраструктури України на праві власності Об'єкт Митна площа площею 6200 кв.м. фактично знаходиться за межами режимної території порту в зоні об'єктів загальноміського значення міської забудови та представляє собою земельну ділянку, а також низку інших об'єктів, безпідставно визначених складовими частинами будівель та споруд, не приймаються до уваги господарським судом, оскільки посилання на відповідні обставини є предметом доказування в іншій справі №910/13835/21 за позовом Одеської міської ради до Міністерства інфраструктури України та ДП «Адміністрація морських портів України» про скасування рішень державних реєстраторів щодо реєстрації права власності за державою в особі Міністерства інфраструктури України, щодо реєстрації права господарського відання за ДП «Адміністрація морських портів України».
Щодо посилань третьої особи на стороні відповідача -2 на те, що жодний із наданих до суду документів не підтверджує права власності Міністерства інфраструктури України на об'єкт «Митна площа», господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Ст. 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Отже, докази, які надані до суду позивачем та третьої особою на стороні позивача є більш вірогідними доказами в підтвердження наявності права державної власності та права господарського відання на відповідний Об'єкт.
Щодо посилань третьої особи на стороні відповідача -2 на те, що позивачем не надано технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки торгового порту із позначенням розташованих на ній об'єктів в натурі (на місцевості) на момент складання Розподільчого балансу, господарський суд зауважує, що згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 за №5245-VІ до земель державної власності відносяться земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об'єктів у комунальну власність.
Посилання третьої особи на стороні відповідача -2 на те, що на території спірної земельної ділянки, що є частиною площі загальноміського значення ніколи не було жодних капітальних будівель чи споруд, та всі будівлі і споруди, які могли бути введені в експлуатацію в 1996 році знаходяться на території порту за парканом та КПП ОФ ДП «АМПУ» не приймаються до уваги господарським судом у зв'язку із неподанням до суду доказів, в підтвердження відповідних посилань.
Посилання відповідача -2 на те, що КП «Одестранспарксервіс» є уповноваженою рішенням Одеської міської ради №1251-VІ від 20.09.2011р. особою по здійсненню організації та експлуатації майданчиків для платного паркування транспортних засобів відповідно до «Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, у новій редакції», затвердженого рішення Одеської міської ради від 27.08.2014р. №5286-VІ, не приймаються господарським судом до уваги, оскільки такі посилання не спресовують встановлених судом обставин щодо власника Об'єкта, права розпорядження яким відповідач-2 передав відповідачу -1.
Посилання відповідача -2 на те, що оспорюваний позивачем договір припинив свою дію 31.12.2020р., що унеможливлює визнання цього договору недійсним у зв'язку із відсутністю предмету спору, не приймаються до уваги господарським судом, з огляду на правовий висновок щодо застосування норм права, який міститься у п.82 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018р. у справі №905/1227/17.
За таких же обставин судом відмовлено відповідачу-2 у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі за вх.№1017/22 від 13.01.2022р., про що судом 21.02.2022р. постановлено відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ДП “Адміністрація морських портів України” в особі Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” та визнання недійсним на підставі ч.1 ст.203 ЦК України договору балансоутримання місць для паркування №72/П-КР-2019/03-01 від 03.01.2019.
Щодо зазначених позивачем у позові підстав визнання недійсним укладеного між відповідачами договору, як наявність ознак його удаваності, а саме приховування собою договору оренди землі, господарський суд зазначає, що під час нового розгляду справи у підготовчому засіданні представником позивача надані усні пояснення, згідно з яким позивачем не підтримуються такі підстави позовних вимог, з огляду на наявну реєстрацію права державної власності та права господарського відання на Об'єкт Митна площа, як складової частини об'єкту нерухомого майна нерухомого майна: виробничі будівлі та споруди.
За змістом ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У заяві про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом господарської справи за вх.№26409/20 від 05.10.2020р., третя особа на стороні позивача просить суд стягнути з відповідачів судові витрати на загальну суму 151, 80 грн., понесених при розгляді даної справи у зв'язку із надісланням копій пояснень щодо позову іншим учасникам справи. В підтвердження таких витрат до суду надано фіскальні чеки за №№0113514611008, 0113514617758, 01135146611016.
Як встановлено господарським судом, Міністерство інфраструктури України було залучено до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, про що судом 04.09.2020р. постановлено відповідну ухвалу.
Згідно з ч. 1 ст.168 ГПК України у поясненнях третьої особи щодо позову або відзиву третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, викладає свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову.
У ч. 3 ст. 168 ГПК України визначено, що до пояснень третьої особи застосовуються правила, встановлені частинами третьою - сьомою статті 165 цього Кодексу.
Згідно з п.2 ч.6 ст.165 ГК України до відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Отже, на виконання вищезазначених вимог, третьою особою на стороні позивача було подано до суду письмові пояснення щодо позову із доказами надіслання цих пояснень іншим учасникам справи, що підтверджується наявним у справі накладними Укрпошти та фіскальними чеками за №№0113514611008, 0113514617758, 01135146611016 від 28.09.2020р., згідно з якими вартість пересилань становить 151, 80 грн. (а.с.134-156).
Відповідно до ч.2 ст.128 ГПК України розмір витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Таким чином, із врахуванням наданих третьою особою на стороні позивача доказів понесених судових витрат, господарський суд дійшов висновку про покладення цих судових витрат на відповідачів.
Також на підставі ст.129 ГПК України на відповідачів покладаються витрати позивача по сплаті судового збору.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” до Фізичної особи-підприємця Молли Інги Олегівни, Комунального підприємства “Одестранспарксервіс” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Міністерства інфраструктури України про визнання договору недійсним задовольнити.
2.Визанати договір, укладений між Фізичною особою-підприємцем Молла Інгою Олегівною та Комунальним підприємством “Одестранспарксервіс” №72/П-КР-2019/03-01 від 03.01.2019 недійсним.
3.Стягнути Фізичної особи-підприємця Молли Інги Олегівни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (пл. Митна, 1, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 38728457) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 051 (одна тисяча п'ятдесят одна) грн.
4.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Молли Інги Олегівни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Міністерства інфраструктури України (01135, м. Київ, пр-т. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 37472062 ) судові витрати пов'язані із розглядом справи у розмірі 75 (сімдесят п'ять) грн. 90 коп.
5.Стягнути з Комунального підприємства “Одестранспарксервіс” (65026, м. Одеса, вул. Канатна, 134, код. ЄДРПОУ 38018133) на користь Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (пл. Митна, 1, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 38728457) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 051 (одна тисяча п'ятдесят одна) грн.
6.Стягнути з Комунального підприємства “Одестранспарксервіс” (65026, м. Одеса, вул. Канатна, 134, код. ЄДРПОУ 38018133) на користь Міністерства інфраструктури України (01135, м. Київ, пр-т. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 37472062 ) судові витрати пов'язані із розглядом справи у розмірі 75 (сімдесят п'ять) грн. 90 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 19 серпня 2022 р.
Суддя Г.Є. Смелянець