22.08.2022 Справа№914/1942/22
Господарський суд Львівської області у складі судді Фартушка Т.Б.,
розглянувши матеріали заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-ПС» від 15.08.2022р. б/н (вх. №2649/22 від 19.08.2022р.)
про: забезпечення позову
у справі №914/1942/22 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-ПС», Тернопільська область, м.Тернопіль;
до Відповідача: Дочірнього підприємства «АМБІЄНТЕ ФЕРНІЧЕ УКРАЇНА», Львівська область, Львівський район, м.Колоденці;
про: стягнення заборгованості
ціна позову: 1671474грн.
Представники Учасників справи не викликались.
19.08.2022р. на адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-ПС» від 15.08.2022р. б/н (вх. №2113) до Дочірнього підприємства «АМБІЄНТЕ ФЕРНІЧЕ УКРАЇНА» про стягнення заборгованості; ціна позову: 1671474грн..
Підставами позовних вимог Позивач зазначає неналежне виконання Відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань з прийняття та оплати товару за Договором поставки від 01.03.2019р. №М6.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.08.2022р. у цій справі суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 13.09.2022р.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання обов'язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.
Разом із позовною заявою Позивачем подано до суду заяву від 15.08.2022р. б/н про забезпечення позову (вх. №2649/22 від 19.0.82022р.), у якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно і грошові кошти, що належать або підлягають передачі чи сплаті Дочірньому підприємству «АМБІЄНТЕ ФЕРНІЧЕ УКРАЇНА» і знаходяться в нього чи в інших осіб, в межах суми стягнення 1671474грн.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову Позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Т-ПС» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Дочірнього підприємства «АМБІЄНТЕ ФЕРНІЧЕ УКРАЇНА» про стягнення грошових коштів за Договором поставки. Так, між ТОВ «Т-ПС» та ДП «АМБІЄНТЕ ФЕРНІЧЕ УКРАЇНА» було укладено Договір поставки № М6 від 01 березня 2019 року (далі - Договір), за умовами якого ТОВ «Т-ПС» зобов'язується поставляти та передавати у власність ДП «АМБІЄНТЕ ФЕРНІЧЕ УКРАЇНА» пружинні блоки типу Бонель, незалежні пружинні блоки типу Р.S. (надалі - товар), а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар відповідно до умов цього договору.
За змістом розділу 3 Договору, сторони визначили, що для отримання товару покупець зобов'язаний за 14 робочих днів до дати поставки подати Постачальнику заявку. Подання заявки здійснюється електронною поштою уповноважено особою Покупця. Після отримання заявки Постачальник підтверджує отримання і можливість виконання заявки електронною поштою, виготовляє і формує товарну партію згідно умов, вказаних в заявці Покупця. 03.02.2022 року в обумовлений Сторонами спосіб від ДП «АМБІЄНТЕ ФЕРНІЧЕ УКРАЇНА» на електронну пошту Позивача надійшла заявка для отримання товару, з додаванням некомплектних кількостей станом на 02.03.2022р., з визначеними кількостями та датами поставок.
Так, зі змісту заявки від 03.02.2022 року вбачається, шо Відповідач замовив товар з датами поставок - 07.02.2022 р., 02.03.2022 р., 16.03.2022 року, а саме:
- пружинні блоки (570x620x70) Stanford в кількості - 4000 одиниць з датою поставки на 07.02.2022 року; 600 одиниць на 02.03.2022 року; 4000 одиниць на 02.03.2022 року; 4000 одиниць на 16.03.2022 року;
- пружинні блоки (620x1030x70) Stanford в кількості - 2000 одиниць з датою поставки на 07.02.2022 року; 300 одиниць на 02.03.2022 року; 2000 одиниць на 02.03.2022 року; 2000 одиниць на 16.03.2022 року;
- пружинні блоки (570x1320x70) Stanford в кількості - 2000 одиниць з датою поставки на 07.02.2022 року; 2000 одиниць на 02.03.2022 року, 2000 одиниць на 16.03.2022 року.
Взаємні зобов'язання з поставки, запланованої на 07.02.2022 року Сторони виконали в повному обсязі, про що свідчать такі документи:
- видаткова накладна № РН-0000026 від 03.02.2022 року;
- платіжне доручення № 21735 від 11.02. 2022 року;
- платіжне доручення № 21805 від 17.02.2022 року.
Копії вказаних документів долучено до позовної заяви.
В подальшому, на виконання умов Договору та отриманої від Покупця заявки від 03.02.2022 року, Постачальник виготовив пружинні блоки та сформував товарну партію, яка була готовою до відвантаження на наступні заплановані дати поставок, про що сформовано рахунок-фактуру № СФ-0000007 від 02.03.2022 року на загальну суму (з ПДВ) - 1 643 760,00 грн (один мільйон шістсот сорок три тисячі сімсот шістдесят гривень).
У зв'язку з військовою агресією російської федерації, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який продовжує діяти до 23 серпня 2022 року.
Разом з тим, станом на 24.02.2022 року Постачальником, як зазначено вище, вже було частково виконано замовлення Покупця, та виготовлено відповідну кількість пружинних блоків, яка готувалась до відвантаження на обумовлені сторонами дати - 02.03.2022 року та 16.03.2022 року. Пропозицій змінити умови договору щодо порядку прийняття товару, строків оплати, тощо, від Відповідача не надходило.
Відтак, на думку Позивача, оскільки покупець не прийняв решту товару в обумовлені строки, посилаючись на призупинення роботи у зв'язку із запровадженням воєнного стану, ТОВ «Т-ПС» неодноразово зверталося до ДП «АМБІЄНТЕ ФЕРНІЧЕ УКРАЇНА» з листами про обсяг готових до відвантаження товарів, замовлених покупцем, та з вимогами надіслати довіреність на отримання продукції та здійснити відвантаження наявних пружинних блоків, виготовлених на замовлення покупця за Договором та готових до відвантаження, а саме листами від 15.03.2022 року, 25.03.2022 року, 19 квітня 2022 року, 26.04.2022 року, 14.07.2022 року та 01.08.2022 року.
Крім цього Позивач вказує на те, що звертався до Відповідача з аналогічними вимогами шляхом листування електронною поштою. До цього часу Відповідач не вчинив відповідних дій для прийняття товару, у зв'язку з чим, Позивач не зміг здійснити поставку товару. Вказані дії та неодноразові звернення ТОВ «Т-ПС» до ДП «АМБІЄНТЕ ФЕРНІЧЕ УКРАЇНА» про готовність продукції до відвантаження, свідчать про добросовісне виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором в частині виготовлення та формування товарної партії на замовлення покупця, а також про те, що поставки товару, які були заплановані на 02.03.2022 року та на 16.03.2022 року - не відбувалися саме з вини Відповідача. Станом на дату звернення із цим позовом, Покупець не виконав своїх зобов'язань за договором в частині отримання та оплати товару (який було виготовлено і сформовано у товарну партію Постачальником згідно Договору поставки та на замовлення покупця від 03.02.2022 року), і поставка якого не відбулась з вини Відповідача, а відтак має місце невиконання зобов'язання (ч. 1 ст. 610 ЦК України) та прострочення кредитора (ч.1 ст. 613 ЦК України), що зумовило звернення Позивача із позовом до суду.
В доповнення до викладеного Позивач зазначає, що, оскільки ДП «АМБІЄНТЕ ФЕРНІЧЕ УКРАЇНА» подало заявку від 03.02.2022р. на отримання товару, як це передбачають умови укладеного між сторонами Договору, то ТОВ «Т-ПС», виконавши свою частину зобов'язань за Договором з виготовлення і формування товарної партії, правомірно розраховувало на дохід, після здійснення поставки товару. Відтак, оскільки Позивач виконав заявку за умовами Договору - виготовив товар та сформував його у товарну партію, готову для відвантаження, та вжив усіх можливих від себе заходів для здійснення поставки, а поставка товару не відбулась з вини Відповідача, який не вчинив жодних дій для прийняття товару, вважаю, що така бездіяльність Відповідача позбавила Позивача отримати прибуток. Як неодноразово наголошувалось Позивачем у листах, адресованих Відповідачу, продукція, виготовлена ТОВ «Т-ПС» на замовлення ДП «АМБІЄНТЕ ФЕРНІЧЕ УКРАЇНА» є специфічною і підходить лише для ДП «АМБІЄНТЕ ФЕРНІЧЕ УКРАЇНА». Тобто Позивач потенційно позбавлений можливості реалізувати таку продукцію іншому покупцю, та отримати прибуток, а отже, протиправна поведінка Відповідача спричиняє значних збитків для Позивача, які в грошовому еквіваленті дорівнюють вартості товару, виготовленого Позивачем на замовлення Відповідача на виконання заявки від 03.02.2022 року згідно Договору № М6 від 01.03.2019 року, а саме - 1 671 474.00 грн.
При цьому Позивач звертає увагу суду на те, що ДП «АМБІЄНТЕ ФЕРНІЧЕ УКРАЇНА» не припинило свою діяльність та правовідносини з ТОВ «Т-ПС» за Договором поставки, про що свідчить той факт, що у травні 2022 року від Покупця надійшло дві заявки, які були виконані Постачальником належним чином, відвантажено, а також отримано та оплачено Покупцем.
Вказане, на думку Позивача, дає підстави вважати, що Відповідач умисно ухиляється від виконання зобов'язань за Договором поставки щодо прийняття та оплати виготовленого Позивачем на заявку Відповідача товару на суму 1 671 474грн. А тому з метою запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів Позивача, вважаємо за необхідне просити суд про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті Відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, в межах суми стягнення 1 671 474грн.
Так, Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна (грошових коштів) тощо на момент виконання рішення. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів Позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні рішення у випадку задоволення позову.
Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать ДП «АМБІЄНТЕ ФЕРНІЧЕ УКРАЇНА» може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позову.
Враховуючи те, що застосування даного виду забезпечення позову не можна вважати таким, що може спричинити Відповідачеві збитки, відтак відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов'язок суду на застосування зустрічного забезпечення. Разом з тим, у разі необхідності для зустрічного забезпечення, ТОВ «Т-ПС» може внести на депозитний рахунок суду 3000грн.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Однак положення зазначеної норми пов'язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується як гарантія ефективності задоволення вимог позивача. Аналогічний правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18.12.2018р. у справі № 912/1616/18.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ЕТ8 №5 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у рішенні від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006р. у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003р. у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Таким чином. Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.
Відповідно до частини 2 статті 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно зі статтею 136 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Статтею 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018р. у справі №910/19256/16, від 14.05.2018р. у справі №910/20479/17, від 14.06.2018р. у справі №916/10/18, від 23.06.2018р. у справі №916/2026/17, від 16.08.2018р. у справі №910/5916/18, від 11.09.2018р. у справі №922/1605/18, від 14.01.2019р. у справі №909/526/18, від 21.01.2019р. у справі №916/1278/18, від 25.01.2019р. у справі №925/288/17, від 26.09.2019р. у справі №904/1417/19.
Відповідно до правового висновку Великої палати ВС, який наданий у постанові від 15 серпня 2018 року у справі №922/4587/13, достатньо обґрунтованим припущенням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена, зокрема у п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на можливість в майбутньому чи припущення щодо можливості вчинення відповідачем дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Водночас, у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, законів України «Про Вищу раду юстиції», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження» від 16.06.2011р. №5-рп/2011 зазначено, що регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише позивача, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв домірності (пропорційності).
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник та наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Таким чином, аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову свідчить, що питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. Забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовуються судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.
Вирішуючи питання про доцільність вжиття зазначених Позивачем заходів забезпечення позову суд виходить з того, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майнові інтереси та/або права Позивача будуть погіршені, порушені і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, їх слід буде відновити шляхом вчинення певних дій. Виконання рішення розуміє під собою сукупність дій, які спрямовані на досягнення результатів, що були поставлені Позивачем, а в подальшому, - судом при прийнятті рішення, задля відновлення того чи іншого охоронюваного законом права та/чи інтересу Позивача.
Поряд з цим слід відзначити, що вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи. Тобто, це заходи з припинення дій, які можуть утруднити виконання у майбутньому рішення суду чи зробити його виконання неможливим, а тому заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання судового рішення.
Також суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006р. №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Дослідивши та надавши оцінку матеріалам заяви про забезпечення позову в їх сукупності з огляду на вказані вище нормативні приписи, суд дійшов висновку, що в Заяві Заявником не наведено обґрунтування того, у чому саме полягає утруднення чи неможливість виконання судового рішення про стягнення заборгованості у разі задоволення позовних вимог, а також наявності зв'язку між заходом забезпечення позову у вигляді накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб і предметом позову про стягнення заборгованості у разі, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, відтак, відповідності заходів забезпечення, які просить вжити Заявник.
Заявником, з врахуванням визначеного Заявником предмету та ціни позову, не обґрунтовано, що невжиття заходу забезпечення, який просить вжити Заявник, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Заявника.
Заявником також не обґрунтовано як саме може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про стягнення заборгованості у разі у випадку задоволення позову невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Так, Заявник зазначає про сформовану думку Заявника про ймовірність утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Наведене свідчить і про необґрунтованість Заявником припущення, що майнові інтереси та/або права Позивача будуть погіршені, порушені і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, їх слід буде відновити шляхом вчинення певних дій, а відтак, необґрунтованість доцільності вжиття зазначених Заявником заходів забезпечення позову.
Також Позивачем не наведено переконливих аргументів щодо адекватності обраного виду забезпечення позову до позовних вимог, з якими він звернувся.
Окрім того, Заявником до заяви про забезпечення позову не подано жодних належних, достатніх та допустимих доказів існування фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів до забезпечення позову, зокрема вчинення Відповідачем дій, спрямованих на утруднення виконання рішення у випадку задоволення позову.
Крім того, Заявником не наведено жодного припущення, в тому числі обґрунтування такого, щодо будь-яких можливих дій Відповідача, спрямованих на утруднення (чи унеможливлення) виконання судового рішення, в тому числі щодо наміру чи вчинення дій, спрямованих на відчуження, зменшення вартості майна тощо.
Відтак, Заявником не обґрунтовано існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Згідно із ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-ПС» від 15.08.2022р. б/н (вх. №2649/22 від 19.08.2022р.) про забезпечення позову у справі №914/1942/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-ПС» до Дочірнього підприємства «АМБІЄНТЕ ФЕРНІЧЕ УКРАЇНА» про стягнення заборгованості; ціна позову: 1671474грн., відтак, вказану заяву слід відхилити, а в забезпеченні позову відмовити.
Відхиляючи заяву Заявника про вжиття заходів до забезпечення позову суд також відзначає, що заява про забезпечення позову, яку раніше було відхилено повністю або частково, може бути подана вдруге, якщо змінились певні обставини.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 ГПК України, суд -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-ПС» від 15.08.2022р. б/н (вх. №2649/22 від 19.08.2022р.) про забезпечення позову у справі №914/1942/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-ПС» до Дочірнього підприємства «АМБІЄНТЕ ФЕРНІЧЕ УКРАЇНА» про стягнення заборгованості; ціна позову: 1671474грн. відхилити.
2. В забезпеченні позову відмовити.
3. Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.
4. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.
Суддя Фартушок Т.Б.