Справа № 951/4/22Головуючий у 1-й інстанції Гриновець О.Б
Провадження № 22-ц/817/764/22 Доповідач - Парандюк Т.С.
Категорія -
22 серпня 2022 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Парандюк Т.С.
суддів - Дикун С. І., Храпак Н. М.,
за участі секретаря - Сович Н.А.
без сторін - належним чином повідомлених про день та час розгляду справи
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 951/4/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Козівського районного суду Тернопільської області від 27 червня 2022 року, ухваленого суддею Гриновець О.Б., у справі за заявою ОСОБА_1 про повернення сплаченої суми судового збору у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного агропромислового підприємства “Агропродсервіс” про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, -
10 січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Приватного агропромислового підприємства “Агропродсервіс” про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні.
01.02.2022 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про залишення позову без розгляду.
Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 08 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 до Приватного агропромислового підприємства “Агропродсервіс” про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні залишено без розгляду.
15 червня 2022 року ОСОБА_1 через канцелярію суду подав заяву, згідно з якою просить суд повернути йому з державного бюджету сплачену суму судового збору у розмірі 992,40 грн., згідно з квитанції від 20.01.2022 року.
Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 27 червня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про повернення сплаченої суми судового збору у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного агропромислового підприємства “Агропродсервіс” про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Козівського районного суду Тернопільської області від 27 червня 2022 року та прийняти нову ухвалу, якою повернути йому судовий збір.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що з матеріалів справи чітко вбачається, що він подав заяву про залишення позовної заяви без розгляду та повернення судового збору на підставі п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” на що суд першої інстанції належної уваги не звернув та безпідставно відмовив у поверненні судового збору.
Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 у визначений апеляційним судом строк не поступив.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, подавши клопотання про розгляд справи у його відсутність. Апеляційну скаргу підтримав з мотивів, викладених в ній.
Представник Приватного агропромислового підприємства “Агропродсервіс” в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи.
У відповідності до вимог ч. 2 ст.372 ЦПК України - неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу.
Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, доповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що 10 січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Приватного агропромислового підприємства “Агропродсервіс” про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні.
11 січня 2022 року ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного агропромислового підприємства “Агропродсервіс” про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні залишенні без руху із-за несплати судового збору.
На виконання вищевказаною ухвали суду ОСОБА_1 20 січня 2022 року подав квитанцію про сплату судового збору на суму 992,40 грн.
01.02.2022 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про залишення позову без розгляду, яка була задоволена ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 08 лютого 2022 року.
15 червня 2022 року ОСОБА_1 через канцелярію суду подав заяву, згідно з якою просить суд повернути йому з державного бюджету сплачену суму судового збору у розмірі 992,40 грн., згідно з квитанції від 20.01.2022 року.
Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_1 щодо повернення сплаченого ним судового збору виходив із змісту п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», оскільки позовна заява залишена без розгляду за заявою позивача.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів з огляду на наступне.
Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 257 ЦПК України визначено підстави залишення позову без розгляду. Зокрема, пунктом 5 частини 1 зазначеної статті передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Частиною 3 статті 257 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішенні питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету.
Пунктом 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ “Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах” № 10 від 17 жовтня 2014 року визначено, що статтею 7 Закону № 3674-VI врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, визначених цією статтею, і перелік яких є вичерпним. Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується судом за результатами розгляду справи за клопотанням особи, яка його сплатила, що відповідає принципу диспозитивності цивільного судочинства (частина перша статті 7 Закону № 3674-VI "Про судовий збір"). Про таке повернення зазначається: в ухвалі, якою заява повертається або відмовляється у відкритті провадження у справі, за подання якої сплачується судовий збір; у резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом № 3674-VI); в ухвалі про повернення сум судового збору, постановленій як окремий процесуальний документ.
Так, Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним.
Зокрема, пунктом 4 частини 1 даної статті передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Отже, виходячи з вищевикладеного, сплачена сума судового збору не повертається у разі подання позивачем заяви про залишення позову без розгляду.
Аналогічний висновок відображений у постанові Верховного Суду у справі № 449/1290/20 від 11 січня 2022 року (провадження № 61-18698св21)
Відтак, підстави для повернення сплаченого позивачем судового збору у зв'язку із залишенням позову без розгляду згідно поданої позивачем заяви були відсутні.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про повернення судового збору, оскільки Законом України «Про судовий збір» визначено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним, при цьому повернення судового збору у разі залишення позову без розгляду за заявою позивача законом не передбачено.
Незгода апелянта з чинними нормами законодавства не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали в частині відмови в поверненні судового збору.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, повно і всебічно дослідив матеріали справи, надав правильну юридичну оцінку обставинам справи, порушень норм матеріального і процесуального права не допустив, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни ухвали суду та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Зважаючи на вказане, доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними, а саму скаргу слід відхилити, ухвалу ж суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Козівського районного суду Тернопільської області від 27 червня 2022 року - без зміни.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 22 серпня 2022 року.
Головуюча Т.С. Парандюк
Судді: С.І. Дикун
Н.М. Храпак