Дата документу 22.08.2022 Справа № 317/2479/21
Єдиний унікальний № 317/2479/21 Головуючий у 1 інстанції: Ткаченко М.О. Провадження № 22-ц/807/1587/22 Суддя-доповідач Маловічко С.В.
22 серпня 2022 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Маловічко С.В., суддів Гончар М.С., Подліянової Г.С.
розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 24 травня 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У липні 2021 року АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Вобґрунтування позовних вимог зазначено, що 15 вересня 2018 року відповідач приєдналась до Умов та правил надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви, на підставі якої їй надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 46,80 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом. Станом на 20.06.2021р. за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 21447,59 грн., в т. ч.: заборгованість за кредитом - 16 987,02 грн.; 4460,57 грн. - заборгованість за відсотками. В зв'язку з вищевикладеним, банк просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 21447,59 грн. та судові витрати у розмірі 2270 грн.
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 24 травня 2022 року позов банку задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договору в сумі 16987,02 грн. на користь АТ «Акцент-банк».
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-банк» судовий збір у розмірі 1797,84 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, АТ «А-Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушенням судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині, у якій відмовлено в задоволенні позову, та ухвалити нове рішення, яким цю частину позовних вимог задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказано, що позичальник отримала кре-
дитну картку та скористалась кредитними коштами, тобто вона погодилась з умовами, що
діяли на момент зняття коштів, і тому повинна сплачувати проценти за узгодженою про-
центною ставкою. Судом першої інстанції не було звернуто увагу на те, що до матеріалів справи банком було долучено паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка, та інші. Паспорт продукту підписано боржником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України до суду не надходило, хоча ОСОБА_2 отримала апеляційну скаргу 25.01.2022.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу.
Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно із ст. 274 ч. 1, п. 2 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що є малозначними, якими згідно з ч. 6 статті 19 ЦПК України є справи незначної складності та з ціною позову, що не перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Таким чином, даний спір за визначеними статтею 274 ЦПК України критеріями відноситься до категорії малозначних.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 27 вересня 2019 року відповідач приєдналась до умов та правил надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви, на підставі чого відповідачу банком було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту.
За розрахунком позивача станом на 28 вересня 2021 року за відповідачем рахується заборгованість 42 761,71 гр., в т. ч.: заборгованість за кредитом - 31 787,5 грн.; 10 974,21 грн. - заборгованість за відсотками, яку банк просив суд стягнути з відповідача на свою користь разом із судовими витратами у розмірі 2270 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем надано належні докази на підтвердження обставин щодо надання відповідачу кредитних коштів, які відповідачем знімались з карткового рахунку, але відповідачем ОСОБА_1 порушено умови кредитного договору в частині своєчасного повернення кредитних коштів, нарахованих відсотків, внаслідок чого утворилась заборгованість. Зазначені обставини вказують на порушення прав банку, які підлягають захисту через суд шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та плати за них відповідно до умов договору. Тому судом стягнуто визначену заборгованість за тілом кредиту у розмірі 16 987,02 грн., яку суд визнав підтвердженою наданим розрахунком.
Водночас, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів, суд першої інстанції визнав необґрунтованими вимоги позивача в цій частині. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ «Акцент-Банк» дотрималось вимог щодо повідомлення споживача про умови кредитування та їх погодження зі споживачем.
Крім того, судом першої інстанції також наголошено на тому, що матеріали справи не
містять підтверджень, що саме надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг (що долучені до матеріалів справи - а.с.9-13), розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву, а також, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), їх розміру та порядку нарахування. Суд зазначив, що заява-анкета від 15.09.2018р. та паспорт споживчого кредиту не містять відомостей стосовно визначеної процентної ставки саме по картці відповідача, а також відсутні узгоджені між сторонами умови про відповідальність у вигляді неустойки, прострочених відсотків за порушення зобов'язання. Зважаючи на ці обставини, суд визнав необґрунтованими вимоги позивача про стягнення заборгованості по відсоткам.
Колегія суддів в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути
зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що
на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за відсотками у розмірі 4460,57 грн., з яких 967,67 грн. - заборгованість за процентами на поточну заборгованість за кредитом, 3 492,90 грн. - заборгованість за процентами на прострочену заборгованість за кредитом.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ "АКЦЕНТ-БАНК", які розміщені на офіційному сайті, як невід'ємну частину договору.
Витягом визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву.
Колегія суддів погоджується з таким висновком та вважає, що банком не доведено, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема, саме у зазначених в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Роздруківка витягу із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено, також, у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не
спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Крім того, колегія суддів вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.a-bank.com.ua) неодноразово змінювалися самим АТ "АКЦЕНТ - БАНК" в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Вказане стосується також і Тарифів, які хоча й містять певні умови кредитних відносин, але не підписані відповідачем.
Колегія наголошує, що в цьому сенсі доводи апелянта про те, що відбулась оферта, є неспроможними, оскільки такий спосіб укладення кредитного договору суперечить приписам статті 1055 ЦК України, яка визначає для кредитного договору лише письмову форму, що передбачає підписання складеного у письмовій формі договору його сторонами.
За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Тарифи та Правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин (за відсутності підпису споживача).
Отже, оскільки у анкеті-заяві не мається узгоджених умов щодо відсотків, а також не мається іншого письмового документу про погодження цієї істотної умови кредитного договору щодо відсотків, то суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач має повернути лише отримані у кредит кошти в частині, що не була повернута відповідачем.
Щодо паспорту споживчого кредиту, який був підписаний відповідачем шляхом електронного підпису, то судом першої інстанції було надано цьому документу правильну оцінку. Суд з цього приводу вказував, що паспорт споживчого кредиту не містить відомостей стосовно чітко визначеної процентної ставки саме по картці відповідача.
Тобто, посилання АТ "Акцент-Банк" на Паспорт споживчого кредиту за програмою "Кредитна картка", який містить підпис ОСОБА_1 (а.с. 8), не спростовує висновків суду про неузгодженість умов щодо відсотків та штрафів з огляду на таке.
Як свідчить зміст вказаного Паспорту про умови споживчого кредитування він має інформаційний характер щодо наявних декількох варіантів умов кредитування, на що вказує викладення у ньому одночасно двох програм кредитування - картка - «Універсальна», картка «Універсальна Gold». На це вказують також і застереження у главі 4 абзаці 13 Паспорту споживчого кредиту (а.с. 8-зворот), у яких зазначається, що використання інших способів надання кредиту та/або зміна інших вище зазначених умов кредитування можуть мати наслідком застосування іншої реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача.
На те, що Паспорт не є самим кредитним договором, а лише носить ознайомлювальний характер, вказує зазначення в ньому наступного: умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятись від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо (глава 7 абзац 3 Паспорту споживчого кредиту, а.с. 8).
Отже, вказаний Паспорт споживчого кредитування містить пропозицію щодо укладення договору на певних умовах удвох варіантах, але не підмінює сам договір, у якому мають бути чітко визначені всі умови кредитного договору, а не альтернативні варіанти.
Додатково це підтверджується тим, що такий Паспорт споживчого кредитування не зазначається у анкеті-заяви як складова частина договору.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції в оскаржуваній частині є цілком обґрунтованими та законними.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому судове рішення в цій частині відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 24 травня 2021 року у цій справі в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лише у випадку, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково
Постанова прийнята, складена та підписана 22 серпня 2022 року.
Головуючий: Маловічко С.В.
Судді: Гончар М.С.
Подліянова Г.С.