Дата документу 17.08.2022 Справа № 314/789/17
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 314/789/17Головуючий у 1-й інстанції Мануйлова Н.Ю.
Пр. № 22-ц/807/741/22Суддя-доповідач Гончар М.С.
17 серпня 2022 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Маловічко С.В., Подліянової Г.С.,
за участі секретаря Остащенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 04 листопада 2021 року про закриття провадження у справі за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі - Банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
У березні 2017 року Банк звернувся до суду із вищезазначеним позовом до ОСОБА_1 (а.с. 2-3), в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 20.03.2015 року у розмірі 33324,59 грн., яка складається з: 20220,10 грн. - заборгованості за кредитом; 4051,68 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом; 5661,60 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом; 3391,21 грн. - штрафу відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди, від сплати якої на користь Банку відповідач у добровільному порядку ухиляється, а також судовий збір у розмірі 1600,00 грн.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Кофанова А.В. (а.с. 39). Ухвалою суду першої інстанції від 24 квітня 2017 року (а.с. 41) відкрито провадження у цій справі.
Заочним рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 15 червня 2017 року (а.с. 44) позов Банку у цій справі задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Банку 33324,59 грн. заборгованості за кредитним договором та 1600,00 грн. судового збору.
Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 05 квітня 2018 року (а.с. 83) в порядку задоволення заяви відповідача ОСОБА_1 від липня 2017 року про перегляд вищезазначеного заочного рішення у цій справі (а.с. 47, 55), останнє скасовано, справу призначено до розгляду.
У червні 2019 року від відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 надійшло клопотання про закриття провадження по справі (а.с. 135), в якій остання просила закрити провадження у цій справі.
В автоматизованому порядку суддею Мануйловою Н.Ю. у цій справі замінено суддю Кофанова А.В. у цій справі у зв'язку із звільненням з посади останнього (а.с. 159-160).
Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 04 листопада 2021 року (а.с. 170-173) провадження за вищезазначеним позовом Банку у цій справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, роз'яснено позивачу право на звернення з даним позовом в порядку господарського судочинства до Господарського суду Запорізької області.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права судом першої інстанції при її постановленні, Банк у своїй апеляційній скарзі (а.с. 175-184) просив ухвалу суду першої інстанції у цій справі скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 185).
Ухвалою апеляційного суду від апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою Банку у цій справі відкрито 17 січня 2022 року (а.с. 189), дану справу призначено до апеляційного розгляду (а.с. 190), з урахуванням навантаження судді-доповідача та колегії суддів (в Запорізькому апеляційному суді працює фактично 15 суддів, з яких 11 суддів складають судді судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень).
Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 13 квітня 2022 року, не відбувся та був відкладений через відпустку судді-доповідача (а.с. 197, 202).
Відповідач подав апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу Банку у цій справі (а.с. 203-206).
Розгляд цієї справи був перепризначений через зміну роботи з 09.00 до 16.00 години Запорізького апеляційного суду під час воєнного стану в Україні з 10.08.2022 року об 16.0 годині на 17.08.2022 року об 09.20 годині (а.с. 207-208).
У дане судове засідання повідомлена апеляційним судом належним чином про дату, час і місце розгляду цієї справи (а.с. 212) відповідач ОСОБА_1 не з'явилась, про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомила, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавала.
За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.
Крім того, в силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371 - 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю відповідача ОСОБА_1 за присутністю представника Банку - адвоката Мельникової Я.В. (а.с.213).
Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Банку, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга Банку у цій справі підлягає задоволенню з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В силу вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, закриваючи провадження за вищезазначеним позовом Банку у цій справі, керувався п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України та виходив із такого.
Відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 20.03.2015 ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 22433,43 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в такому порядку: починаючи з «1» по «25» число кожного місяця відповідач надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом. ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, через що станом на 08.11.2016 має заборгованість 33324,59 грн., яка складається з: 20220,10 грн. - заборгованість за кредитом; 4051, 68 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 5661,60 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 3391,21 грн. - штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди.
З копії Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 20.03.2015, судом вбачається, що ця угода укладена між головою правління ПАТ КБ « ПРИВАТБАНК» та фізичною особою ОСОБА_1 (далі - позичальник), з метою утворення сприятливих умов для виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором №505/140312 від 14.03.2013 (далі - Договір 1), № SAMDN50000053948879 від 07.12.2011 (далі - Договір 2), № б/н від 18.07.2014 (далі Договір 3), № б/н від 11.02.2013 (далі Договір 4) разом у подальшому Договори, а також приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт. У п. 1.9. цієї угоди зазначено, що усі інші умови договорів, які не суперечать розділу реструктуризація заборгованості даної Генеральної угоди залишають незмінними.
З доданої до позову заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відбитків печатки бн від 11.02.2013, убачається, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладений кредитний договір б/н від 11.02.2013. Укладення вищезазначеного договору підтверджується вищевказаною заявою, підписом відповідача від 11.02.2013, Умовами і правилами надання банківських послуг, що відповідає положенням ст. 634 ЦК.
Отже, судом установлено, що дана генеральна угода укладена між позивачам, як юридичною особою та відповідачем як фізичною особою, з метою забезпечення зобов'язань по вищевказаним чотирьом договорам, серед яких кредитний договір бн від 11.02.2013, який укладений між позивачем, як юридичною особою та відповідачем як фізичною особою-підприємцем. І саме цей договір позивач надає у якості доказу в обґрунтування позовних вимог за даним позовом .
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України у редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 (далі -ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено ст. 20 ГПК України (тут і далі у редакції вищевказаного Закону (Закон N 2147-VIII)).
Так, за змістом п. 1 ч. 1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
З аналізу наведеного вище пункту убачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Виходячи з аналізу змісту та підстав поданого позову, ПАТ КБ "ПриватБанк" як кредитор подав до даного суду цивільний позов до фізичної особи ОСОБА_1 як сторони по генеральній угоді від 20.03.2015, яка укладена з метою забезпечення, зокрема, зобов'язання за кредитним договором б/н від 11.02.2013, де стороною (боржником) ОСОБА_1 виступає як фізична особа-підприємець.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Згідно до положень ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а випадки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, чітко визначені положеннями статті 20ГПК України (як приклад, пункти 5, 10, 14 статті 20 ГПК України).
Отже, враховуючи викладене, з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року N2147-VIII (Закон N 2147-VIII) до юрисдикції господарських судів належать спори щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Дана правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18).
Тобто, між позивачем та відповідачем наявний спір щодо правочину, укладеного для виконання основного зобов'язання за кредитним договором, сторонами якого є юридична особа та фізично-особа підприємець, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними вище приписами ГПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.255 ЦПК суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а є спором, який відноситься до справ господарської юрисдикції та повинен вирішуватися шляхом подання відповідного позову у порядку господарського судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК України, необхідно роз'яснити позивачу право на звернення з даним позовом в порядку господарського судочинства до Господарського суду Запорізької області.
Проте із такими висновками суду першої інстанції у цій справі погодитись не можна з таких підстав.
Вказана ухвала суду першої інстанції вимогам законності та обґрунтованості у цій справі не відповідає.
Оскільки, апеляційним судом встановлено, що Банк у цій справі подав вищезазначений позов саме до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за генеральною угодою від 20.03.2015 року, укладеною між Банком та ОСОБА_1 , виключно як фізичною особою (а.с. 6).
Суд першої інстанції мав виходити у цій справі із вимог презумпції правомірності цього правочину (ст. 204 ЦК України). За змістом якої: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Новація - це угода про заміну первинного зобов'язання новим зобов'язанням між тими самими сторонами. Вона не припиняє правового зв'язку сторін, оскільки замість зобов'язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов'язання (ст. 604 ЦК України).
У п. 1.9 вищезазначеної генеральної угоди від 20.03.2015 року між Банком та фізичною особою ОСОБА_1 встановлено, що усі інші умови договорів, які не суперечать розділу реструктуризація заборгованості даної генеральної угоди залишають незмінними.
Проте, якщо сторона відповідача у цій справі наполягала, а суд першої інстанції вважав, що вищезазначена генеральна угода при вищевикладених встановлених обставинах не є новацією 4 (чотирьох) договорів між Банком та фізичною особою ОСОБА_1 :
-договір № 1 - № 505/1401312 від 14.03.2013 року (у матеріалах цієї справи копії заяви позичальника ОСОБА_1 або ФОП ОСОБА_1 чи договору між ОСОБА_1 (ФОП ОСОБА_1 ) та Банком взагалі відсутні),
-договір № 2 - № SAMDN50000053948879 від 07.12.2011 року (заява фізичної особи ОСОБА_1 , як позичальника, від 07.12.2011 року із зазначенням лише у графі позичальника «інформація про працевлаштування» - приватний підприємець, копії а.с. 5, 124),
-договір № 3 - № б/н від 18.07.2014 року (у матеріалах цієї справи копії заяви позичальника ОСОБА_1 або ФОП ОСОБА_1 чи договору між ОСОБА_1 (ФОП ОСОБА_1 ) та Банком взагалі відсутні),
- договір № 4 - № б/н від 11.02.2013 року (у матеріалах цієї справи наявна лише заява фізичної особи - підприємця про відкриття поточного рахунку у Банку від цієї дати, копія а.с. 122, копії заяви позичальника ФОП ОСОБА_1 чи договору між ФОП ОСОБА_1 та Банком відсутні),
то висновки суду першої інстанції у цій справі в цій частині взагалі ґрунтуються на припущеннях.
Оскільки, суд першої інстанції належним чином не пересвідчився у тому:
- чи мав місце серед вищезазначених 4-х договорів взагалі будь-який договір саме між Банком та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 , та зокрема договір № 4 - № б/н від 11.02.2013 року, оскільки, копії заяви позичальника - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 від 11.02.2013 року чи договору № б/н від 11.02.2013 року між Банком та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 у матеріалах цієї справи відсутні та, відповідно, судом першої інстанції у цій справі не досліджувалась (хоча представник відповідача - адвокат Ведмедовська Г.О., строк повноважень якої закінчився у цій справі 06.12.2020 року - а.с.77) у суді першої інстанції на витребуванні копій останніх у Банку наполягала і суд першої інстанції частково задовольняв це клопотання - а.с. 100-102, 120, 122-125, повторно витребував (суддя Кофанов А.В.) останні 131); не надавалась вони сторонами у цій справі й апеляційному суду, а само по собі відкриття поточного рахунку фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 11.02.2013 року (а.с. 122) не свідчить про укладення такого договору; оскільки, цей поточний рахунок міг бути відкритий взагалі фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 для роботи незалежно від наявності (відсутності) будь-якого кредитного договору між Банком та фізичною особою - підприємцем, чи взагалі після того, як вона отримала у кредит кошти за договором із Банком, як фізична особа-позичальник;
- якщо все ж таки будь-який договір із фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Банком мав місце, у тому числі від 11.02.2013 року, то яка саме заборгованість за вищезазначеним позовом Банку у цій справі є заборгованістю, як фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ,
- а яка - заборгованістю відповідача ОСОБА_1 , як фізичної особи, за вищезазначеними кредитними договорами, зобов'язання за якими з укладенням генеральної угоди від 20.03.2015 року, на думку суду першої інстанції, не припинились,
-та передчасно закрив провадження у цій справі за всіма позовними вимогами Банку у цій справі.
Оскільки, кредитні відносини між Банком та ОСОБА_1 , як фізичною особою, є цивільними та мають розглядатись у цій справі у порядку цивільного судочинства.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги Банку ґрунтуються на цивільному процесуальному законі та наявних у цій справі доказах.
Допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права призвели до постановлення передчасної помилкової ухвали, яка підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду (у тому числі нового вирішення процесуального питання щодо закриття провадження у цій справі) до суду першої інстанції.
При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу суду першої інстанції на вимоги ст. 37 ч. 1 ЦПК України (недопустимість повторної участі судді в розгляді справи) суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участь в розгляді справи…у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування…ухвали про закриття провадження у справі.
В разі скасування ухвали суду першої інстанції про залишення без розгляду позову Банку у цій справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, питання про розподіл цих витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом, вирішується у подальшому судом першої інстанції за результатами розгляду справи в порядку ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 12, 81-82, 89, 141, 367, 371-372, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» задовольнити.
Ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 04 листопада 2021 року про закриття провадження у цій справі скасувати.
Направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови апеляційним судом складений 22.08.2022 року.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С. Маловічко С.В.Подліянова Г.С.