вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"26" липня 2022 р. м. Київ Справа № 911/3721/21
м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108
Господарський суд Київської області
Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Сорока П.М., розглянув матеріали
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, код ЄДРПОУ 00100227
до Приватного підприємства "Гарант Енерго М"
08132, Київська обл., с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Шкільна, буд. 22-А, оф. 77, код ЄДРПОУ 34795648
про стягнення заборгованості
за участі представників сторін:
позивача: Буркова О.М., посвідчення №000207 від 24.12.2018; довіреність №29/12-19 від 29.12.2021;
відповідача: не з'явився,
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №3677/21 від 20.12.2021) Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Приватного підприємства "Гарант Енерго М" про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем за договором про врегулювання небалансів електричної енергії від 07.05.2019 № 0540-01013.
Судом перевірено позовну заяву і додані до неї документи на відповідність вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України та встановлено їх невідповідність вимогам пункту 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.12.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків (вх. №470/22 від 11.01.2022), відповідно до якого позивач усунув недоліки позовної заяви.
Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.01.2022 судом прийнято позовну заяву (вх. №3677/21 від 20.12.2021) до розгляду, відкрито провадження у справі №911/3721/21 за правилами загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого засідання суду на 08.02.2022.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №2558/22 від 04.02.2022).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.02.2022 підготовче засідання відкладено на 01.03.2022.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх. №3288/22 від 14.02.2022).
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан на 30 діб у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Наказом голови Господарського суду Київської області від 03.03.2022 № 3 встановлено особливий режим роботи Господарського суду Київської області в умовах воєнного стану, зокрема, зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участі учасників судового процесу для запобігання загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду.
Зважаючи на вказане, судове засідання 01.03.2022 не відбулось.
Згідно з наказом голови Господарського суду Київської області від 01.04.2022 № 4 відновлено проведення відкритих судових засідань за участі учасників судового процесу в Господарському суді Київської області.
У зв'язку з покращенням безпекової ситуації у місті Києві та Київській області, суд дійшов висновку про можливість призначення судового засідання у справі.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.05.2022 підготовче засідання у справі №911/3721/21 призначено на 31.05.2022.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.05.2022 судом закрито підготовче провадження у справі № 911/3721/21 та призначено справу до розгляду по суті на 28.06.2022.
У судове засідання 28.06.2022 з'явився представник позивача та підтримав позовні вимоги, представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений електронною поштою.
Враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку про оголошення перерви в судовому засіданні до 12.07.2022 о 15:45, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача телефонограмою.
У судове засідання 12.07.2022 з'явився представник позивача та підтримав позовні вимоги, представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений електронною поштою.
Враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку про оголошення перерви в судовому засіданні до 26.07.2022 о 15:30, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача телефонограмою.
У судове засідання 26.07.2022 з'явився представник позивача та підтримав позовні вимоги, представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та з урахуванням усних пояснень представника позивача у судових засіданнях, суд
встановив:
02.05.2019 Приватним підприємством «Гарант Енерго М», в особі директора Літовченка Миколи Івановича підписано та подано до Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго», правонаступником в результати реорганізації якої є Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго», заяву про укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії.
Згідно з поданою заявою, Приватне підприємство «Гарант Енерго М» на підставі отриманої ліцензії № 1197 від 09.10.2018 та присвоєного енергетичного ідентифікаційного коду (EIC) № 56X930000010810P приєднується до Договору про врегулювання небалансів електричної енергії від 03.04.2019 № б/н.
Згідно з умовами пункту 1.2. Договору, з метою врегулювання небалансів електричної енергії, учасник ринку має стати стороною, відповідальною за баланс та несе фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії балансуючої групи.
У свою чергу, відповідно до підпунктів 1, 3, 6 пункту 3.5. Договору, учасник ринку, який взяв на себе за Договором зобов'язання по врегулювання небалансів, є юридично відповідальною особою за фінансове врегулювання небалансів своєї балансуючої групи.
07.05.2019 позивач акцептував заяву відповідача та повідомив його про те, що Приватне підприємство «Гарант Енерго М» приєднано до умов Договору про врегулювання небалансів електричної енергії та долучено до реєстру учасників ринку.
Відповідно до пункту 1.5. Договору, врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення стороною, відповідальною за баланс, правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку.
Згідно з пунктом 5.1. Договору, виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку та умовами Договору.
Пунктом 1.5.1. Правил ринку визначено, що усі учасники ринку, крім споживачів, які купують електричну енергію за договорами про постачання електричної енергії споживачу, несуть відповідальність за свої небаланси електричної енергії, для чого кожен учасник ринку зобов'язаний стати суб'єктом, відповідальним за небаланси шляхом входження до відповідної балансуючої групи на підставі укладення/приєднання до відповідного договору.
За умовами пункту 7.3.1. Правил ринку, платіжні документи про врегулювання небалансів надсилаються кожному учаснику ринку, відповідальному за небаланси на щоденній основі.
Відповідно до пункту 1.1.2. Правил ринку система управління ринком - програмно-інформаційний комплекс, що включає низку підсистем, що забезпечують управління всіма необхідними базами даних, реєстрами та виконання розрахунків, що визначені Правилами.
Згідно з пунктом 1.11.1. Правил ринку за допомогою системи управління ринком здійснюється управління всіма процесами, зокрема, виконанням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів. Система управління ринком забезпечує, серед іншого: проведення розрахунків за небаланси електричної енергії.
Пунктом 1.11.8. Правил ринку визначено, що адміністратор розрахунків надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив адміністратор розрахунків щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком.
За пунктом 5.25.1. Правил ринку щоденні звіти про розрахунки та остаточні щомісячні звіти про розрахунки надаються через систему управління ринком і включають детальну інформацію щодо індивідуального зарахування і списання коштів.
Відповідно до частини 7 статті 68 Закону України «Про ринок електричної енергії» за результатами роботи балансуючого ринку за відповідну добу на підставі даних оператора системи передачі та адміністратора комерційного обліку, адміністратор розрахунків розраховує платежі оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування за електричну енергію, ціни небалансу електричної енергії, а також обсяги небалансів електричної енергії учасників ринку і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки у порядку, визначеному правилами ринку.
На виконання умов Договору та Правил ринку, позивачем виставлені відповідачу на оплату платіжні документи (рахунки-фактури) за електричну енергію для врегулювання небалансів, а саме:
за липень - грудень 2019 року на суму 62913403,37 грн. з ПДВ;
за січень - серпень 2020 року на суму 66648555,31 грн. з ПДВ.
Вказані рахунки зафіксовані у системі управління ринком (MMS), копії витягів з якої надані суду.
Поряд з цим, позивачем складений та направлений відповідачу акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів згідно з Договором від 07.05.2019 № 0540-01013.
Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до норм статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
За змістом статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частинии 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Відповідно до положень статтей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 Господарського кодексу України).
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Згідно з пунктом 5.1 Договору виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, визначеної главою 2 Договору, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до пункту 7.3.1. Правил ринку адміністратор розрахунків на щоденній основі надсилає платіжний документ кожному учаснику ринку, відповідальному за баланс, із зазначенням суми, яку учасник ринку, відповідальний за баланс зобов'язаний сплатити адміністратору розрахунків, або суми, що адміністратор розрахунків зобов'язаний сплатити учаснику ринку, відповідальному за баланс через небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.
Згідно з пунктом 7.7.3. Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок адміністратора розархунків здійснюється протягом двох робочих днів з дати направлення платіжного документа.
З огляду на зазначене, суд констатує, що в розумінні положень Правил ринку, строк оплати за врегулювання небалансів електричної енергії настає у відповідача саме з моменту направлення (надсилання, виставлення) рахунків-фактур (платіжних документів) на оплату відповідачу через систему управління ринком.
Як встановлено судом, на виконання умов Договору та Правил ринку позивач щоденно формував та надсилав відповідачу платіжні документи (рахунки-фактури) за спірний період через систему управління ринком (MMS).
Відповідачем будь-яких зауважень щодо неотримання цих рахунків та/або щодо їх змісту не надано.
Доказів сплати відповідачем заборгованості суду не надано.
Суд відмічає, що відповідач не надав жодних належних, достовірних та допустимих доказів, якими б підтвердив факт виконання ним взятих на себе зобов'язань за Договором про врегулювання небалансів електричної енергії від 03.04.2019 № б/н.
Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Принцип змагальності конкретизовано у частині 3 статті 13, частині 1 статті 76, частині 1 статті 78, частині 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язок суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін у процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Як визначено Верховним Судом, справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Европейський суд наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, у свою чергу, звертає увагу на те, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Отже, принцип змагальності не лише наділяє осіб, які беруть участь у справі, відповідними правами, але і покладає на них обов'язки подати наявні у них докази на підтвердження своїх вимог.
Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустими доказами підтвердив наявність спірного господарського зобов'язання відповідача перед позивачем, строк виконання якого настав і яке відповідачем не виконане, відтак, позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та таким, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Розподіл судових витрат
Судовий збір за подання позовної заяви, в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача у повному обсязі.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 11, 73, 74, 76-80, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
вирішив:
1. Позов (вх. № 3677/21 від 20.12.2021) Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Приватного підприємства "Гарант Енерго М" про стягнення заборгованості задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Гарант Енерго М" (08132, Київська область, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Шкільна, будинок 22-А, офіс 77, код ЄДРПОУ 34795648) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25, код ЄДРПОУ 00100227) заборгованість у розмірі 131304908,66 грн. (сто тридцять один мільйон триста чотири тисячі дев'ятсот вісім гривень шістдесят шість копійок) та судовий збір у розмірі 794500,00 грн. (сімсот дев'яносто чотири тисячі п'ятсот гривень).
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 22.08.2022.
Суддя С.О. Саванчук