ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про відмову у відкритті провадження у справі
22.08.2022Справа № 910/15576/21
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши
позовну заяву ОСОБА_1
до 1) Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк",
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "А.В.Л."
про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав, визнання недійсним договору відступлення права вимоги за іпотечним договором, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису приватного нотаріуса
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "А.В.Л. " (далі - відповідач-2) про:
- визнання недійсним з моменту укладення Договору купівлі-продажу майнових прав № 495/К від 17.05.2018, укладеного між відповідачами;
- визнання недійсним з моменту укладення Договору відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладеного між відповідачами, посвідченого 17.05.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. за реєстровим № 579 та зареєстрований державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В.;
- скасування рішення про держану реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 41149943 від 17.05.2018 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Дар'ї Володимирівни щодо реєстрації прав та їх обтяжень на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 ;
- скасування запису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу міста Києва Пономарьової Дар'ї Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41149943 від 17.05.2018, щодо заборони на нерухоме майно, обтяжувач (іпотекодержатель) ТОВ "А.В.Л." (код ЄДРПОУ: 41105929), іпотекодавець ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) адреса АДРЕСА_2 , боржник: ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) адреса АДРЕСА_2 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що укладений між відповідачами Договір купівлі-продажу майнових прав № 495/К від 17.05.2018 за своєю природою є договором факторингу, в якому фактором може бути лише спеціальний суб'єкт (банк або інша фінансова установа). Оскільки відповідач-2 ніколи не мав статусу фінансової установи і не може здійснювати факторингові операції, то укладення відповідачами Договору купівлі-продажу майнових прав № 495/К від 17.05.2018 та Договору відступлення права вимоги за іпотечним договором від 17.05.2018 прямо суперечить нормам чинного законодавства, що є підставою для визнання їх недійсними. Крім того, позивач вказує на наявність підстав скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, внесених на підставі спірних договорів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 (суддя Ломака В.С.) відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, внаслідок чого ухвалу Господарського суду м. Києва від 27.09.2021 скасовано, а матеріали справи № 910/15576/21 повернуто до Господарського суду м. Києва для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
Розпорядженням в.о. керівника апарату Господарського суду міста Києва від 05.01.2022 у зв'язку з відпусткою судді Ломаки В.С., призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів справи № 910/15576/21, за результатом якого справу передано на розгляд судді Плотницькій Н.Б.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 (суддя Плотницька Н.Б.) відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, внаслідок чого ухвалу Господарського суду м. Києва від 27.01.2022 скасовано, а матеріали справи № 910/15576/21 повернуто до Господарського суду м. Києва для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 16.08.2022 у зв'язку з відпусткою судді Плотницької Н.Б., призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів справи № 910/15576/21, за результатом якого справу передано на розгляд судді Нечаю О.В.
Згідно зі статтею 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Частинами 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.
Господарські суди розглядають справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці, а також справи у спорах стосовно майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (пункти 1 і 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, для розгляду спорів щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, а також щодо майна, яке є предметом такого забезпечення, якщо сторонами основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. Тоді як за правилами цивільного судочинства треба розглядати спори стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, та щодо майна, яке є предметом такого забезпечення, якщо хоча б однією стороною основного зобов'язання є фізична особа, яка, вступаючи у це зобов'язання, не діяла як фізична особа-підприємець. Для визначення юрисдикції суду значення має суб'єктний склад сторін основного зобов'язання, а не правочинів, укладених для забезпечення його виконання (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (пункти 5.12-5.13), від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12916/15-ц (пункти 52-53), від 19 березня 2019 року у справі № 904/2526/18(пункти 5.12, 5.29), від 20 листопада 2019 року у справі № 910/9362/19 (пункт 5.20)).
З матеріалів позовної заяви вбачається, що 26.04.2012 між Публічним акціонерним товариством "Астра Банк" та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № 150102035930005, виконання зобов'язань за яким забезпечене Іпотечним договором від 26.04.2012, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Астра Банк", ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дудко Ю.А. за реєстровим номером № 1164.
Предметом іпотеки за вказаним Іпотечним договором є двокімнатна квартира АДРЕСА_3 .
02.12.2013 між Публічним акціонерним товариством "Астра Банк" та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги від 02.04.2013, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виноградовою Н.О. за реєстровим номером № 1533, за яким Публічне акціонерне товариство "Астра Банк" передало, а Публічне акціонерне товариство Дельта Банк" прийняло право вимоги виконання зобов'язань за Кредитним договором № 150102035930005 від 26.04.2012 року та Іпотечним договором від 26.04.2012.
04.05.2018 відбувся аукціон на електронному майданчику ProZorro.Sale, на якому право вимоги за Кредитним договором № 150102035930005 від 26.04.2012 та Іпотечним договором від 26.04.2012 було продане Товариству з обмеженою відповідальністю "А.В.Л." за ціною 104 669,44 грн, що підтверджується протоколом електронного аукціону № UА-ЕА-2018-03-07-000241-а.
На підставі вищезазначеного протоколу електронного аукціону № UА-ЕА-2018-03-07-000241-а, 17.05.2018 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "А.В.Л." було укладено Договір купівлі-продажу майнових прав № 495/К та Договір відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідчений 17.05.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. за реєстровим № 579.
Відповідно до умов Договору купівлі-продажу майнових прав № 495/К від 17.05.2018 Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" передало у власність Товариству з обмеженою відповідальністю "А.В.Л." право вимоги за Кредитним договором № 150102035930005 від 26.04.2012 та право вимоги за Іпотечним договором від 26.04.2012, а на підставі Договору відступлення права вимоги за іпотечним договором від 17.05.2018 Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" передало Товариству з обмеженою відповідальністю "А.В.Л." право вимоги погашення заборгованості за Кредитним договором № 150102035930005 від 26.04.2012 за рахунок звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_4 , яка є предметом Іпотечного договору від 26.04.2012.
Рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. внесено запис про обтяження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , обтяжувачем нерухомого майна є Товариство з обмеженою відповідальністю "А.В.Л.", що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав № 124333779 від 17.05.2018.
На думку позивача, аукціон стосовно продажу права вимоги за кредитним договором № 150102035930005 від 26.04.2012 є протиправними, укладені за наслідками такого аукціону оскаржувані договори суперечать вимогам чинного законодавства України, а рішення про державну реєстрацію та записи про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є незаконними, що стало підставою для звернення позивачa до суду з даним позовом.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 випливають із кредитного договору № 150102035930005 від 26.04.2012, що є основним зобов'язанням, та іпотечного договору від 26.04.2012, що є забезпечувальним зобов'язанням.
Скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд зазначив, що суд першої інстанції неправильно визначив характер та зміст спірних правовідносин. За висновком апеляційного суду, оскільки сторонами Договору купівлі-продажу майнових прав № 495/К від 17.05.2018 та Договору відступлення права вимоги за іпотечним договором від 17.05.2018 є юридичні особи, а позивачка обґрунтовує свої позовні вимоги порушенням її прав та охоронюваних законом інтересів укладенням відповідачами даних договорів, даний спір підлягає вирішенню господарським судом.
Дослідивши зміст оспорюваних договорів, суд встановив, що їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів відступлення прав вимоги, що підпадає під правове регулювання статті 512 Цивільного кодексу України.
Тлумачення частини першої статті 512 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: купівлі-продажу, міни, дарування, факторингу.
Наведене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постановах від 19 серпня 2021 року у справі № 442/933/13-ц та від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позов у цій справі пред'явлений на захист права на майно, яке є предметом забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором (основним зобов'язанням), однією зі сторін якого є фізична особа.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18, від 19 березня 2019 року у справі № 904/2526/18 та від 20 листопада 2019 року у справі № 910/9362/19 сформовано правовий висновок, згідно з яким до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.
В контексті обставин цієї справи, спір виник з іпотечного договору, укладеного у забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором (основне зобов'язання), укладеним між фізичною та юридичною особами, а відтак такий спір не підлягає вирішенню господарським судом.
Також суд зауважує, що спір у цій справі є типовим спором, пов'язаним із виведенням неплатоспроможного банку з ринку (ліквідації банку).
На користь висновку суду про те, що підсудність цих спорів визначається виходячи із суб'єктного складу основного зобов'язання, свідчить низка справ, які розглядались у порядку цивільного судочинства і рішення у яких переглядались Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, зокрема справи № 461/4406/19, № 757/32778/19, № 641/5254/18, № 357/6925/19, № 760/5625/19.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Згідно з ч. 6 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
З огляду на вищевказані положення чинного процесуального закону, а також враховуючи правові позиції Верховного Суду, які відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України мають враховуватися при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, оскільки предметом позову є визнання недійсними правочинів щодо відступлення права вимоги за кредитним договором (який забезпечено іпотекою), укладеними з фізичною особою, яка не є підприємцем, цей спір не відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з приписами пункту 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України та, відповідно, не підпадає під юрисдикцію господарських судів, відтак суд вважає за необхідне, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України, відмовити у відкритті провадження у цій справі та роз'яснити позивачеві, що її розгляд належить до юрисдикції місцевого загального суду та підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства.
Керуючись статтями 175, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "А.В.Л." про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав, визнання недійсним договору відступлення права вимоги за іпотечним договором, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису приватного нотаріуса.
2. Роз'яснити ОСОБА_1 , що цей спір відноситься до юрисдикції місцевого загального суду та підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Нечай