ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.08.2022Справа № 910/4016/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Бенчук О.О., розглянув матеріали господарської справи
За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК Сервіс Груп"
про стягнення 223 688,10 грн
За участю представників сторін:
від позивача Тараненко С.В.
від відповідача Стадник О.В.
Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК Сервіс Груп" (далі - відповідач) про стягнення 223 688,10 грн, з яких 176 806,60 грн - основний борг, 14 022,42 грн - втрати від інфляції, 4 081,07 грн - 3% річних, 11 097,35 грн - пеня та 17 680,66 грн штраф.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № 01150/4-1-05-Т від 12.08.2019 в частині своєчасної оплати наданих послуг у встановлений договором строк.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.06.2022 судом відкрито провадження у даній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено проведення судового засідання на 30.06.2022, а також встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.
Копія вказаної ухвали суду отримана позивачем 13.07.2022, а відповідачем - 14.06.2022, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 0105492292067 та 0105492292059.
29.06.2022 від відповідача, у встановлений судом строк, надійшов відзив на позовну заяву (здано до відправлення віддаленню зв'язку 23.06.2022), в якому відповідач відхилив позовні вимоги, оскільки 02.06.2022 ним виконано зобов'язання щодо сплати основного боргу.
Ухвалою суду від 30.06.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, в судовому засіданні оголошено перерву до 19.07.2022.
13.07.2022 від позивача, з дотриманням встановленого строку, надійшла відповідь на відзив, в якій позивачем підтверджено факт погашення відповідачем суми основного боргу, водночас позивачем підтримано свої позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 14 022,42 грн втрат від інфляції, 4 081,07 грн 3% річних, 11 097,35 грн пені та 17 680,66 грн штрафу.
18.07.2022 від відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить суд відмовити у стягнення штрафних санкцій, до яких відповідачем віднесено також інфляційні втрати та 3% річних, посилаючись на те, що споживачами житлово-комунальних послуг, які надає відповідач, є фізичні особи. Саме невчасні розрахунки з позивачем такими фізичними особами спричинили наявність заборгованості перед позивачем. У свою чергу, відповідач у даній справі не може заявити вимоги до фізичних осіб про стягнення неустойки, окільки такі нарахування на даний момент заборонені законодавством, у зв'язку з введенням карантинних обмежень в Україні та введенням правового режиму воєнного стану.
Ухвалою суду від 19.07.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву до 09.08.2022.
27.08.2022 від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафу та пені на 75%.
08.09.2022 позивачем подані пояснення, в яких позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 01150/4-1-05-Т від 12.08.2019.
У судовому засіданні 09.08.2022 позивач свої вимоги підтримав та просив їх задовольнити, відповідач просив зменшити розмір штрафних санкцій, заявлених відповідачем.
Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору, суд вважав за можливе розглянути справу по суті
У судовому засіданні 09.08.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також підстави заперечень щодо задоволення таких вимог, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
12.08.2019 між ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - постачальник) та ТОВ "ЖК Сервіс Груп" (далі - споживач) укладено договір № 01150/4-1-05-Т від 12.08.2019 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язався надавати споживачу послуги з постачання питної та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва за адресами водоспоживання, зазначеними у дислокації об'єктів водоспоживання та водовідведення (яка є невід'ємною частиною вказаного договору) та на підставі пред'явлених споживачем умов на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва, а споживач зобов'язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на мовах вказаного договору та дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені нормативно-правовими актами.
Згідно з п. 2.1.1 договору кількість поставленої споживачу води визначається за показами засобу обліку, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у споживача декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх засобів обліку, зареєстрованих за споживачем.
Облікові дані споживача щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у постачальника. Споживач щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягам наданих послуг (за встановленою постачальником формою) та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння споживач направляє свого представника до постачальника з необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами Акту звіряння розрахунків. В разі невиконання споживачем цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених споживачем розрахунків у відповідних періодах вважаються безумовно погодженими споживачем (п. 2.1.9 договору).
Згідно з п. 2.2.1 договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи споживача розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за надані послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему централізованого водовідведення м. Києва відповідно до встановлених тарифів.
Відповідно до п. 2.2.2 договору оплата вартості послуг здійснюється споживачем щомісячно у безготівковій формі у п'ятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи споживача.
Пунктом 2.2.3 договору передбачено, що у разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документа, споживач здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості наданих йому послуг.
У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, споживач зобов'язаний у десятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи споживача, письмово повідомити про це постачальника та у цей же строк направити представника з обґрунтованими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова споживача оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною (п. 2.2.4 договору).
Як погоджено сторонами в п. 3.3.1 договору, до обов'язків споживача віднесено надання повної та достовірної інформації, яка є невід'ємною частиною договору щодо кількості та місцезнаходження всіх об'єктів водоспоживання, приєднаних до міських комунальних мереж, якими він користується на праві власності, оперативного управління або знаходяться у його повному господарському віданні тощо. Один раз на квартал надавати постачальнику перелік споживачів, які приєднались до каналізаційної мережі споживача та мають свої джерела водопостачання (арт. свердловини).
Відповідно до п. 3.3.3 договору до обов'язків споживача віднесено також у семиденний строк з моменту здійснення правочину щодо об'єктів водоспоживання (відчуження, придбання, прийняття в користування тощо) вносити зміни до дислокації об'єктів та надання постачальнику належним чином засвідчених копій документів, підтверджуючих вчинення відповідного правочину.
Крім того, споживач зобов'язаний сплачувати вартість наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору (п. 3.3.5 договору).
Відповідно до п. 7.1 договору вказаний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 24.06.2020. Дію вказаного договору може бути продовжено за згодою сторін на узгоджений ними строк шляхом укладення додаткової угоди.
Відповідно до додатку до вказаного договору, сторонами погоджено про надання послуг щодо постачання та скиду стічних вод з міської мережі за об'єктом житлового комплексу по вул. Іоанна Павла ІІ, 11, категорією такого об'єкту погоджено будівництво на стадії завершення та погоджено номери встановлених на вказаному об'єкті лічильників та особових рахунків за ними.
Додатковою угодою від 23.06.2020 внесено зміни щодо строку дії вищевказаного договору та погоджено, що такий договір діє до 19.05.2021. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення. Також вказаною додатковою угодою сторонами внесено зміни до реквізитів сторін.
Як встановлено судом під час розгляду справи, відповідно до платіжних повідомлень, позивачем через банківську установу для оплати послуг, наданих відповідачу, виставлялись рахунки для оплати.
Факт надання послуг згідно з вказаним договором підтверджується даними про зняття показників лічильників
Водночас, позивачем у позові вказувалось, що відповідач, починаючи з вересня 2020 року припинив оплату наданих йому послуг, у зв'язку з чим за період з 01.09.2020 по 30.04.2021 за ним утворилась заборгованість в розмірі 176 806,60 грн, зважаючи на що позивач звернувся до суду з даним позовом.
При цьому, звернення до суду здійснено позивачем 31.05.2022.
Як встановлено під час розгляду даної справи, відповідачем 02.06.2022, тобто після звернення позивача з позовом, здійснено погашення заявленої до стягнення суми основного боргу, що підтверджується доданими до відзиву на позов платіжними дорученнями.
Вказане підтверджується позивачем у відповіді на відзив.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.
За таких обставин, зважаючи, що відповідачем погашено суму основного боргу перед позивачем та погашення здійснено після звернення позивача до суду з даним позовом, суд вважає, що провадження у даній справі в частині стягнення 176 806,60 грн основного боргу підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Стосовно решти заявлених позивачем вимог суд зазначає про наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Таким чином, відповідач послуги з водопостачання та водовідведення, надані позивачем у вересні 2020 - квітні 2021 року, оплатив з порушенням строку, встановленого сторонами в договорі, відтак допустив порушення зобов'язання.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 14 022,42 грн грн втрат від інфляції та 4 081,07 грн 3% річних.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проте, перевіривши надані позивачем розрахунки таких вимог, суд не може погодитись з їх обґрунтованістю, оскільки позивачем невірно визначено початкову дату періодів прострочення.
З урахуванням викладеного, за розрахунком суду, розмір 3% річних та втрат від інфляції за заявлені ним період з урахуванням визначення вірної дати початку прострочення з оплати виставлених рахунків становить 12 524,87 грн втрат від інфляції та 4 079,34 грн 3% річних, які є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 11 097,35 грн пені та 17 680,66 грн штрафу.
Відповідач просив зменшити розмір таких нарахувань на 75%.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 4.2. договору у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від суми, яку відмовився сплатити. Сплата штрафу не звільняє абонента від обов'язку оплатити рахунок постачальника (пункт 4.6 договору).
Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, суд зазначає, що за розрахунком суду розмір пені становить 20 321,85 грн, що більше, ніж заявлено позивачем, проте у суду в цій частині відсутні підстави для виходу за межі заявлених позовних вимог, тому вимоги в цій частині розглядаються судом в межах заявленої до стягнення суми, а саме 11 097,35 грн.
Розмір штрафу розраховано позивачем арифметично вірно.
Водночас, згідно з ст. 233 Цивільного кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Як наведено вище, відповідач просить суд зменшити заявлений до стягнення розмір неустойки (штрафу, пені) на 75%, клопотання мотивовано відповідачем тим, що відповідно до норм ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 530-ІХ від 17.03.2020, зокрема, згідно з п. 4 ч. 3 Прикінцевих положень вказаного Закону, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Крім того, як зазначено відповідачем у поданому клопотанні, згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
За вказаних обставин, зважаючи, що кінцевими споживачами послуг, які надаються відповідачем, є фізичні особи, відповідач не може реалізувати свої права як кредитора по відношенню до таких фізичних осіб-боржників, що спричинить збільшення фінансового навантаження на товариство відповідача.
Вирішуючи питання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу, суд виходив з наступного.
Так, судом враховано, що заборгованість, заявлена позивачем до стягнення, виникла за період з вересня 2020 року по квітень 2021 року, нарахування, в т.ч. пені, здійснено позивачем по 30.11.2021 року, за вказаних обставин, посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 є недоречними, оскільки норми такої постанови згідно з п. 2 застосовуються з 24.02.2022, тобто за період, за який позивачем не здійснюється нарахування пені.
Водночас, судом беруться уваги посилання відповідача на ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 530-ІХ від 17.03.2020, зокрема, п. 4 ч. 3 Прикінцевих положень вказаного Закону.
Крім того, судом враховано, що відповідачем здійснено погашення основного боргу в повному обсязі, хоча з простроченням виконання такого обов'язку.
При цьому, позивачем не доведено, що невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати заборгованості позивачу нанесено збитків.
За вказаних обставин, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу та зменшити розмір таких нарахувань на 50%, а не на 75%, як просив відповідач.
Таким чином, вимоги в частині стягнення пені та штрафу підлягають задоволенню в розмірі 5 548,68 грн пені та 8 840,33 грн штрафу.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених у даній справі позовних вимог.
Судові витрати по сплаті судового збору з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, проте без врахування того, що судом зменшено розмір пені та штрафу, а саме в розмірі 3 333,10 грн
Керуючись ст. 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 233, 236-237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Провадження в частині стягнення 176 806,60 грн основного боргу закрити.
2. Позовні вимоги задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК Сервіс Груп" (04074, м. Київ, Автозаводська, 2, код 41882592) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код 03327664) 12 524,87 грн (дванадцять тисяч п'ятсот двадцять чотири грн 87 ко.) втрати від інфляції, 4 079,34 грн (чотири тисячі сімдесят дев'ять грн 34 коп.) 3% річних, 5 548,68 грн (п'ять тисяч п'ятсот сорок вісім тисяч грн 68 коп.) пені, 8 840,33 грн (вісім тисяч вісімсот сорок грн 33 коп.) штрафу та судовий збір в розмірі 3 333,10 грн (три тисячі триста тридцять три грн 00 коп.).
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 19.08.2022.
Суддя О.Г. Удалова