"11" серпня 2022 р. Справа № 596/302/21
Провадження № 2/596/20/2022
Гусятинський районний суд Тернопільської області
в складі: головуючої судді Лисюк І.О.,
за участю секретаря судового засідання Федорів О.П.,
позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_1 адвоката Печінки П.В.,
відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Турчин-Кукаріної І.В., представників третіх осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Гусятин за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки і піклування Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області про визначення місця проживання дитини, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Хоростківської міської ради про визначення місця проживання дитини,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки і піклування Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області про визначення місця проживання дитини з матір'ю.
В обґрунтування позову посилається на те, що через вчинення відповідачем насильства в сім'ї позивачка зверталась за захистом до правоохоронних органів і, зокрема, 13.08.2018 року, постановою Гусятинського районного суду відповідач притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Оскільки застосування щодо неї фізичного та психологічного насильства носило систематичний характер та з метою разом із дитиною проживати окремо від відповідача, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів.
У середині грудня 2020 року позивачка подала до суду позовну заяву про розірвання шлюбу і 27 грудня 2020 року вчинила чергову спробу забрати із собою сина із будинку відповідача.
Проте ОСОБА_2 , з метою перешкодити забрати дитину застосував до неї фізичне насильство та спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забою м'яких тканин обличчя, гематоми лобної та тім'яної частин голови, гематоми повік, перелому кісток носа, забоїв лівого плеча, під пахвинної ділянки зліва, колінного суглобу. За вказаним фактом 28.12.2020 року Чортківським РВ поліції ГУНП в Тернопільській області щодо ОСОБА_2 розслідується кримінальне провадження № 12020215070000106 за ч.2 ст. 125 КК України у якій позивачка визнана потерпілою.
З метою визначення місця проживання дитини у законний спосіб, ОСОБА_1 звернулась із відповідною заявою до органу опіки та піклування Гусятинської районної державної адміністрації. На виконання розпорядження голови Гусятинської РДА про визначення місця проживання дитини з матір'ю створено комісію, члени якої 27 січня 2021 року прибули до відповідача і роз'яснили йому суть розпорядження, проте ОСОБА_2 відмовився його виконувати і дитину матері не передав.
На думку позивача, орган опіки та піклування врахувавши всі обставини спору, обґрунтовано і вмотивовано дійшов висновку про те, що в інтересах дитини вона має виховуватись та проживати із мамою.
Оскільки відповідач відмовився виконувати рішення органу опіки та піклування та передати дитину матері, зазначені обставини спонукали позивачку в інтересах малолітньої дитини звернутись до суду про визначення місця проживання дитини.
29.07.2021 року через канцелярію суду відповідачем ОСОБА_2 повторно подано відзив на позов в справі, в якому сторона відповідача виклала свої заперечення щодо позову.
30.08.2021 року представником позивача адвокатом Печінкою П.В. подано відзив на зустрічну позовну заяву, в якому сторона позивача виклала свої заперечення щодо зустрічного позову про визначення місця проживання дитини. (а.с.286-288,т.1).
29.07.2021 року через канцелярію суду відповідачем ОСОБА_2 подано зустрічний позов до ОСОБА_1 , третя особа: орган опіки і піклування Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком.
В обґрунтування позову посилається на те, що фактично ОСОБА_1 не проживає з ними з 16 вересня 2020 року. Рідкісні приїзди позивачки ОСОБА_1 до дитини істотно віддалили її від сина, який не звик до мами, а спроба ОСОБА_1 викрасти дитину з дому взимку без одягу дуже налякала дитину.
Син тривалий час перебував у збудженому стані, боявся, що ОСОБА_1 повторить свій необдуманий психотравмуючий вчинок, а згодом сильно віддалився від неї і навіть почав при зустрічах її виганяти (відеозаписи, які підтверджують це, додаються).
Як батько дитини, він просто зобов'язаний не допустити зміни місця проживання сина, оскільки це зашкодить його інтересам, і син, коли виросте, не зможе йому пробачити його примусового та проти його волі переміщення з рідного дому і від батька - в абсолютно чуже для нього місце та обстановку.
Дитина - не іграшка, і вона не повинна бути засобом задоволення чиїхось амбіцій. Але коли мама чинить лише негативний вплив на дитину, а син, досягнувши віку, з якого виразно, чітко і однозначно виражає свою волю і небажання жити з мамою, виганяє її і не бажає спілкуватися, то визначення місця проживання дитини з матір'ю фактично означатиме відірвати дитину від сім'ї і насильно змінити її проживання, що було би злочином по відношенню до дитини.
Наведені вище факти свідчать про те, що матір не виявляє належної материнської турботи і обачності щодо дитини, не дбає про її здоров'я та психологічне благополуччя, розвиток, навчання, виховання та про її матеріальне забезпечення.
Натомість, саме батько дитини перебуває у щоденному близькому контакті з дитиною, виявляє про нього справжню батьківську турботу і піклування, зміг стати для надійним опорним об'єктом, розвиває, навчає, виховує сина, проводячи з ним весь свій вільний час.
Інтересам дитини не відповідає зміна місця проживання із звичного для дитини комфортного середовища на нове, цілком невідоме для дитини місце проживання, втрата постійного зв'язку з батьком дитини, дідусем і бабусею, які дотепер увесь час від народження дитини були і є щоденним оточенням дитини, звичним для неї і комфортним соціальним середовищем, а батько дитини - так званим у психології опорним об'єктом.
Просить визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , з батьком ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 .
Ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 11.10.2021 року, зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: орган опіки і піклування Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком, прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 . Об'єднано в одне провадження вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 та первісним позовом ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки і піклування Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини, присвоївши справі єдиний номер № 596/302/21 (номер провадження 2/596/213/2021).
Ухвалою суду від 27 жовтня 2021 року залучено Службу у справах дітей Хоростківської міської ради Чортківського району Тернопільської області до участі в справі та встановлено третій особі п'ятнадцятиденний строк із дня вручення даної ухвали для надання суду письмового висновку щодо розв'язання спору (доцільності проживання дитини з матір'ю, доцільності проживання дитини з батьком) на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, кожного з батьків, проведення бесіди з кожним із батьків, а також із врахуванням висновку психолога, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. (а.с.15-16 т.2).
02.12.2021 року Службою у справах дітей Хоростківської міської ради подано висновок служби у справах дітей від 19.11.2021 року.(а.с.41-45, 46-69, т.2)
Ухвалою Гусятинського районного суду від 3 грудня 2021 року за клопотанням представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Турчин-Кукаріної І.В. призначено у справі судову психологічну експертизу, проведення якої доручено судовим експертам -психологам Амбулаторної судово-психіатричної експертизи Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради (46027, м. Тернопіль, вул. Тролейбусна, 14), провадження у справі зупинено.
25 березня 2022 року у зв'язку з надходженням висновку експерта №62 від 10.02.2022 року, ухвалою суду поновлено провадження у справі.(а.с.122 т.2).
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Печінка П.В. позовні вимоги підтримали, зустрічний позов не визнали повністю, відповідач ОСОБА_2 , представник відповідача адвокат Турчин-Кукаріна І.В. підтримали позовні вимоги зустрічного позову, позов ОСОБА_1 не визнали повністю.
Представники третіх осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_4 підтримали позов ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та надані ними висновки з питань врегулювання спору щодо доцільності визначення місця проживання дитини з матір'ю.
Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, показання свідків, дослідивши докази, подані сторонами, а також письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, дав повну оцінку зібраним по справі доказам у їх сукупності і приходить до наступного.
Судом встановлено, що сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі до ІНФОРМАЦІЯ_1 . В шлюбі в них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с.8, 11-12, т.1).
Сторони проживали сім'єю у будинку відповідача ОСОБА_2 та його батьків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . У зв'язку з напруженими стосунками між подружжям позивачка ОСОБА_1 змушена була покинути вказане житло, син залишився проживати з батьком.
Дані обставини визнаються учасниками справи та не підлягають доказуванню (ч.1 ст. 82 ЦПК України).
Рішенням Гусятинського районного суду від 29.11.2019 року в справі №596/1638/19, ухвалено стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24.09.2019 року до досягнення дитиною повноліття. (а.с.9-10, т.1).
Рішенням Гусятинського районного суду від 27.09.2021 року в справі №596/826/21, в задоволенні позову ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів з батька, звільнення від сплати заборгованості, стягнення аліментів з матері, відмовлено. (а.с.164-166, т.2).
Рішенням Гусятинського районного суду від 09.12.2021 року в справі №596/825/21, в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, відмовлено. (а.с.167-170, т.2).
З метою визначення місця проживання дитини у законний спосіб, позивач ОСОБА_1 звернулася із заявою до органу опіки та піклування Гусятинської РДА. Комісія з питань захисту прав дитини при Гусятинській РДА провівши перевірку 30.12.2020 року прийняла рішення №1 на підставі якого, голова Гусятинської РДА виніс розпорядження №4/02-34 від 16.01.2021 року про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 із його матір'ю ОСОБА_1 . (а.с.16, 22 т.1).
Згідно акту, складеного комісійно від 27.01.2021 року, комісією на виконання розпорядження голови Гусятинської районної державної адміністрації здійснено виїзд за адресою місця проживання дитини в АДРЕСА_1 , про те розпорядження щодо визначення місця проживання дитини виконано не було. (а.с.17,т.1).
Як встановлено, за місцем колишнього проживання (с.Сорока, с. Постолівка) ОСОБА_1 характеризується позитивно, разом з чоловіком виховували малолітню дитину, скарг від жителів села на адресу ОСОБА_1 в Сороківський старостинський округ №4 не поступало. Скарг та зауважень в Постолівський старостинський округ на її адресу теж не надходило.(а.с.54,57т.2). За місцем теперішнього проживання ( АДРЕСА_2 ) ОСОБА_1 характеризується позитивно, зауважень та скарг щодо неї не було. (а.с. 18, т.1, а.с.58,т.2).
Як слідує із договору оренди квартири в приватної особи від 27.08.2021 року, ОСОБА_1 з 27 серпня 2021 року орендує квартиру АДРЕСА_3 . (а.с.67-68,т.2).
Згідно акту обстеження умов проживання від 07.12.2021 року, складеного комісією в складі: завідувача сектору «Служба у справах дітей Гусятинської селищної ради Скопецьким І.Є., спеціалістом сектору Троян О.В., директором КУ «Центр надання соціальних послуг» Бабій М.І., проведено обстеження умов проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Житло розміщене на п'ятому поверсі будинку, складається з двох кімнат. В квартирі є окрема кухня, туалет, ванна балкон, там затишно, чисто. Є меблі, необхідні для проживання: ліжка, шафи, тумбочки, столи. Освітлення в хорошому стані. В кухні є плита, холодильник, інші необхідні засоби. Для виховання дитини створено всі умови. Є окреме ліжко, стіл, шафа для одягу, сервант, дитячі іграшки, дитячий одяг. (а.с.96-97, 98-107,т.2).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 має постійне місце роботи (працює більше року) в магазині «Ласунка» ФОП Драган на посаді продавця-консультанта з 01.08.202І року. За період перебування на посаді ОСОБА_8 , зарекомендувала себе позитивно, цілеспрямована і відповідальна. За характером спокійна та врівноважена, знаходить спільну мову з клієнтами, скарг від покупців не надходило, лише позитивні відгуки. З особистих якостей слід відзначити її старанність, надійність, неконфліктність, прагнення проявити ініціативу і ефективно вирішувати складні ситуації. В колективі користується повагою та авторитетом. (а.с.203-204,т.1, а.с.56,т.2).
До адміністративної відповідальності ОСОБА_1 притягувалась ІНФОРМАЦІЯ_4 за ч.1 ст. 178, ст. 183 КУпАП. (а.с.51, т.2). Копій постанов до матеріалів справи не долучено.
Як встановлено, ОСОБА_2 за місце проживання характеризується позитивно, користується авторитетом жителів села, скарг від жителів села на адресу ОСОБА_1 в Сороківський старостинський округ №4 не поступало. (а.с.47, 174, т.1, а.с.55,т.2).
Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 не працює. (а.с.50-51, т.1). На час винесення рішення ОСОБА_2 (з його слів) перебуває на обліку в центрі зайнятості та отримує допомогу по безробіттю.
ОСОБА_2 притягувався до адміністративної відповідальності 18.08.2018 року за ст. ч.1 ст.173-2 КУпАП, 19.06.2019 року за ч.1 ст.178, ст.183 КУпАП, 30.07.2021року за ч. 1 ст.122 КУпАП. (а.с.52,т.2).
На обліку в лікаря-психіатра і лікаря-нарколога сторони не перебувають. (а.с.53,т.2).
Згідно обстеження умов проживання №61/03-07 від 10.11.2021 року було виявлено, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає по АДРЕСА_1 разом з батьком ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , бабусею ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6 , дідусем ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 .. Їхнє домогосподарство складається з будинку, літньої кухні та господарських будівель. На даний час перебувають у літній кухні, зі слів бабусі з метою економії енергоресурсів. У даній літній кухні є 2 кімнати, кухня, ванна та коридор. У одній із кімнат де мешкає дитина є дитяче ліжечко, м'який розкладний куток, дитячий столик з кріселком, поличка з книгами, шафа з одягом. У будинку чисто та тепло. Щодо стосунків в сім'ї комісією відмічено, що в сім'ї наявне табу на матір дитини ОСОБА_1 та негативне ставлення членів сім'ї до неї.(а.с.59, т.1).
Як встановлено, ОСОБА_2 є власником ј частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в якому на даний час проживає та зареєстрований малолітній ОСОБА_5 (а.с.136-138, 163, 165-171 т.1).
В житловому будинку створено необхідні умови щодо проживання дитини. Батько та члени його сім'ї проводять вільний час з дитиною. (а.с.139-162,238-261 т.1).
Малолітній ОСОБА_5 відвідує садочок в с. Сорока Чортківського району.
ОСОБА_5 встановлено діагноз алергічний дерматит. Потребує консультації дерматолога. Відповідно до довідки лікаря педіатра ОСОБА_9 без дати, ОСОБА_2 періодично проходить огляд з дитиною у приватному медичному кабінеті ФОП ОСОБА_9 останній візит матері з дитиною в медичний кабінет був 16.04.2019 року.(а.с.175,т.1).
Як встановлено, 27 грудня 2020 року ОСОБА_1 під час відвідин сина в с.Сорока в присутності дитини було завдано ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження.
Вироком Гусятинського районного суду від 27 січня 2022 року, ухваленим в кримінальному провадженні №12020215070000106, внесеному в ЄРДР 28 грудня 2020 року відносно ОСОБА_2 , ОСОБА_2 визнано винуватим в пред'явленому йому обвинуваченні за ч.2 ст. 125 КК України і призначено йому покарання у виді арешту на строк два місяці.
За результатами розгляду кримінального провадження судом встановлено, що «27 грудня 2020 року близько 11:00 год. ОСОБА_1 , з метою відвідати свого малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , увійшла в домогосподарство, яке розташоване за адресою с. Сорока Хоростківської територіальної громади, Чортківського району Тернопільської області, де перебувала біля 5 хвилин. Надалі ОСОБА_1 взявши на руки свого сина ОСОБА_5 понесла його в сторону виходу із домогосподарства. В цей час у ОСОБА_2 виник злочинний умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 .
Реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_2 наздогнав свою колишню дружину біля входу в домогосподарство та з мотивів неприязних відносин, умисно наніс кулаком правої руки один удар в потиличну ділянку голови ОСОБА_1 , від якого остання, із сином на руках, впала на землю.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_2 стоячи з правого боку від потерпілої, умисно кулаками обох рук наніс не менше десяти ударів в ділянку голови ОСОБА_1 , чим останній спричинив тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, підтверджена об'єктивною неврологічною симптоматикою (послаблення конвергенції, позитивні симптоми Маринеску-Радовичі та Гуревича-Мана, незначна анізорефлексія, горизонтальний ністагм, гіпергідроз долоней та стоп); закритий перелом кісток спинки носа із незначним зміщенням, підтверджений рентгенологічно, а також синці на обличчі, волосистій частині голови, які за ступенем тяжкості тілесних ушкоджень відносяться до легких з короткочасним розладом здоров'я.
Окрім наведеного, продовжуючи свої злочинні дії спрямовані на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , однією із ніг умисно наніс декілька ударів в ліву падпахвинну ділянку та ліве плече, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді: синців на лівій падпахвинній ділянці та на лівому плечі та у середній третині лівого плеча по зовнішній поверхні, які за ступенем тяжкості тілесних ушкоджень відносяться до легких.» (а.с.171-177,т.2).
Ухвалою колегії суддів судової палати в кримінальних справах Тернопільського апеляційного суду від 30 березня 2022 року, вирок суду відносно ОСОБА_2 за ч.2 ст. 125 КК України, залишено без змін. (а.с.178,т.2).
Відповідно до положень ч.2 ст. 532 КПК України вирок суду набрав законної сили 30 березня 2022 року. Ухвалою судді Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 квітня 2022 року виконання вироку зупинено.
Згідно приписів ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні є обов'язковим для суду.
Згідно висновку органу опіки та піклування Гусятинської селищної ради від 20 травня 2021 року № 754/04-14, орган опіки та піклування вважав за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 з матір'ю ОСОБА_1 . (а.с.94-95, 178-180 т.1).
Із висновку слідує, зокрема, що органом опіки та піклування встановлено відмову батька виконувати розпорядження голови Гусятинської РДА про визначення місця проживання дитини з матір'ю від 16.01.2021 року та передати дитину матері. Також вони погодились з висновком попереднього органу опіки та піклування - Гусятинської РДА щодо визначення місця проживання дитини з матір'ю.
Відповідно до висновку Служби у справах дітей Хоростківської міської ради від 19.11.2021 року, діючи в інтересах дитини, Служба у справах дітей вважала за доцільне визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір'ю ОСОБА_1 , жителькою АДРЕСА_4 (а.с.41-50, 51-69 т.2).
При цьому органом опіки та піклування встановлено, що ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 чиняться перешкоди ОСОБА_1 в спілкуванні з малолітньою дитиною., вони не сприяють в спілкуванні дитини з мамою. Коли мати приходить відвідувати сина за місцем його проживання в с. Сорока вони контролюють ці зустрічі, фільмують все на телефон, коментують та знецінюють подарунки ОСОБА_1 , які вона принесла сину. 14.09.2021 року ОСОБА_1 звернулася з заявою до служби у справах дітей Хоростківської міської ради допомогти їй у вирішенні питань побачень з сином, оскільки колишній чоловік неодноразово різними способами чинив всякого роду перешкоди і унеможливлював тим самим брати участь у вихованні сина. (а.с.41-50, 51-69 т.2).
Обставини чинення перешкод ОСОБА_1 в спілкуванні з сином, налаштовування малолітньої дитини проти матері її близькими родичами (батьком, дідусем, бабусею), застосування до неї насильства, підтверджуються також дослідженими в судовому засіданні актами обстежень, актами оцінки потреб сім'ї, висновками оцінки потреб сім'ї, вироком та постановами суду.
Так, згідно постанови Гусятинського районного суду від 28 березня 2022 року (справа№596/163/22), ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. (а.с.179-183, т.2).
Судом за результатами розгляду справи встановлено, що психологічне насильство ОСОБА_7 відносно колишньої невістки виражалось у тому, що 30 січня 2022 року приблизно о 12 годині 30 хвилин ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем свого проживання, а саме на подвірї домогосподарства, що в АДРЕСА_1 , в категоричній формі не давала можливості ОСОБА_1 побачитися та спілкуватися з її малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який в порушення розпорядження голови Гусятинської райдержадміністрації від 16 січня 2021 року «Про визначення місця проживання малолітньої дитини» на даний час проживає зі своїм батьком ОСОБА_2 та колишнім чоловіком потерпілої ОСОБА_1 та на момент приходу ОСОБА_1 перебував у житловому будинку. При цьому, зателефонувала в поліцію та повідомила, про те, що потерпіла ОСОБА_1 вчиняє відносно неї домашнє насильство, хоча вказаного факту не було. Вказаними діями ОСОБА_7 ображала та принижувала ОСОБА_1 , обмежувала її волевиявлення щодо бажання побачення із своєю дитиною. Потерпіла ОСОБА_1 пояснила, період часу з 01.01.2021 року до 30.01.2022 року включно вона приблизно п'ятнадцять раз приїжджала у домогосподарство ОСОБА_10 , і приблизно п'ять з них у присутності працівників поліції, щоб побачитися із сином, проте, останні її неодноразово не допускали до дитини, принижували її при дитині, погрожували фізичною розправою та 27.12.2020 року її побили. (а.с.179-183, т.2).
Згідно постанови поліцейського СРПП ВПН №3 (смт. Гусятин) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області Польового Н.В. серії ГАБ№925067 від 30.01.2022 року, ОСОБА_7 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП, оскільки вона 30.01.2022 року о 12.37 год. здійснила завідомо неправдивий виклик поліції, повідомивши про те, що її колишня невістка ОСОБА_1 вчиняє відносно неї домашнє насильство, хоча цього факту насправді не було. (а.с.184, т.2).
Постановою Гусятинського районного суду від 15 квітня 2022 року (справа№596/320/22), судом закрито провадження в справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності передбаченої ч.1 ст.173-2 КУпАП у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. (а.с.186-188,т.2).
З описової частини постанови слідує, що допитана в якості свідка потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що 03.04.2022 року вона приїхала до своєї дитини в с.Сорока Чортківського району. Поставила фрукти, одяг, красовки на лавку. На подвір'ї був ОСОБА_6 . Син був в хаті і вона постукала в двері. ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ніби оскаженіли. Вона переступила поріг і присіла, щоб поміряти кросівки, як ОСОБА_6 почав її витягувати на вулицю, а ОСОБА_7 почала кричати, щоб вона забиралася. Сина забрали обідати, а вона чекала на вулиці. На вулиці був і ОСОБА_6 , який продовжував її обзивати. За декілька хвилин вийшов син із татом і почав цікавитися, що вона йому принесла. Її спілкування з дитиною тривало 5 хв. ОСОБА_7 взяла пакет і жбурнула ним її у слід, після цього забрала дитину до хати.
Згідно постанови Гусятинського районного суду від 13 серпня 2018 року (справа№596/1338/22), ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 гривень за те, що він 08.08.2018 року біля 21:00 год. перебуваючи в п'яному вигляді по місцю проживання вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_1 , чинив на неї моральний та психологічний тиск, погрожував фізичною розправою та спричинив їй фізичну біль. (а.с.13, т.1).
Як слідує із повідомлення про підозру від 22.03.2021 року, ОСОБА_6 повідомлено про підозру у нанесенні легких тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України. Обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 скеровано до Гусятинського районного суду (а.с.66-67,т.1, а.с.6-7, т.2). На даний час кримінальне провадження перебуває на розгляді в Гусятинському районному суді.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтвердила, що до розриву стосунків з ОСОБА_2 та розлучення в сім'ї були скандали. ОСОБА_2 навіть застосовував до неї фізичне насилля. Коли між подружжям фактично припинились стосунки син залишився проживати з батьком. До випадку нанесення їй відповідачем тілесних ушкоджень в присутності дитини в неї з дитиною були теплі стосунки. Після того випадку він деколи почав проявляти неприязнь до неї. Жодного разу батько дитини не пояснив дитині, що так не можна роботи і говорити по відношенню до мами. На її думку зміна поведінки малолітнього сина - наслідки негативного впливу батька, бабусі та дідуся. Дідусь каже дитині не брати іграшок від мами, а тато дитині каже, що вона хоче посадити його у в'язницю. Коли є можливість поспілкуватись з дитиною наодинці, в них налагоджуються відносини і син нормально реагує на неї.
Обставини зміни поведінки малолітнього ОСОБА_5 по відношенню до матері ОСОБА_1 через вплив на нього членів сім'ї, які з ним проживають, а також чинення ними перешкод в спілкуванні ОСОБА_1 з сином підтверджується також відеозаписами, долученими відповідачем ОСОБА_2 , а також показаннями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
З відеозаписів, долучених стороною відповідача слідує, що побачення матері і сина проходять в присутності всіх членів сім'ї, фіксуються на технічних пристроях. ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 не виявляють поваги до колишньої невістки, не сприяють налагодженню контакту матері з сином, не залишають маму одну з сином.
Так, при перегляді відеозапису від 15.01.2020 року слідує, що дитина в присутності батька, бабусі та дідуся б'є пластмасовими граблями та лопатою маму ОСОБА_1 та говорить: «я не люблю тебе, ти негідна, паразитка, винесла мене голого». ОСОБА_1 говорить сину, що так не можна казати. При цьому батько ОСОБА_2 сказав сину, що «синочок, прийшов сховатись до тата?». (а.с.59, 283,т1).
З долученого відеозапису від 27.01.2021 року вбачається, що мати відвідує дитину, всі члени сім'ї (тато, бабуся, дідусь), мати і дитина, а також представники служби у справах дітей знаходяться в одній кімнаті. Бабуся ОСОБА_11 все фільмує на телефон, на звернення представників Служби, щоб дозволити мамі побути наодинці з дитиною, ніхто не реагує, а ОСОБА_11 повторює, «нехай говорять».(а.с.59, 283,т1).
На відеозаписі (долучено уривки відео), датованого 03.04.2022 року, видно, що ОСОБА_1 прийшла відвідати дитину, ОСОБА_7 при цьому наказувала внукові, щоб він нічого не брав від мами. Також дитина говорила мамі, що «посадить її до тюрьми», «сама здихай, це мої друзі». (а.с.152, т.2).
За клопотанням сторони відповідача ОСОБА_6 , ОСОБА_7 були допитані суді в якості свідків.
Так, допитаний в якості свідка ОСОБА_6 , показав, зокрема, що «після випадку, що був зимою дитина боїться, змінив своє відношення до мами. Мати один раз на місяць навідується, а потім внук ще день відчуває дискомфорт. Їх внук сам каже мамі: йди додому. Хоча вона може його обняти, приголубити, поцілувати, але він не хоче її обіймів, іграшки його тільки цікавлять»
Свідок ОСОБА_7 показала, що «внук любить батька, про маму навіть не згадує. Коли невістка прийшла за сином, все закінчилось побиттям, тато рятував сина від холоду, внук категорично після того випадку не хоче спілкуватись з мамою. Мамину іграшку він ламає і викидає в мусорний бак. Про маму він не згадує ніколи.
Вони завжди наглядають за невісткою, ніколи не залишають їх одних, бо мають побоювання, бо були спроби викрадення. Дитина в три роки добре знала, що таке мама п'яна.».
Показання свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_1 в період їх спільного проживання в с. Сорока зловживала алкогольними напоями, неналежно виконувала свої материнські обов'язки суд визнає суперечливими та не бере їх до уваги, оскільки вони не підтверджуються, а спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд надав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також їх достатності та взаємозв'язку.
Згідно висновку судово-психіатричного експерта №62 КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР від 10.02.2022 року, проведеного за клопотанням сторони відповідача, на час дослідження при спостережені за поведінкою дитини відмічається різне ставлення до кожного з батьків. З мамою хлопчик надає перевагу рухливим іграм, до тата звертається для задоволення своїх потреб (похід в туалет, роздягнутися, вдітися, напитися води) та емоційної підтримки. Загальний психологічний розвиток малолітнього ОСОБА_12 відповідає його віку. Додаткової уваги потребує підвищена рухливість, прояви негативізму. Малолітня (чотирирічна) дитина не може мати самостійних оціночних суджень, в тому числі і відчуття прихильності до одного з батьків. В досліджуваній ситуації, коли ОСОБА_5 проживає з батьком, то він і його родина утворюють для нього соціально - підтримуюче оточення. При психологічному дослідженні обоє батьків демонструють практично рівноцінні можливості та умови сприятливого для розвитку дитини виховання. Із-за малолітства ОСОБА_5 не може мати оціночного судження про сім'ю, в якій він проживає на даний час. Враховуючи вікові особливості ОСОБА_5 , він не може свідомо визначатися у виборі свого місця проживання. Індивідуально - психологічних особливостей обох батьків, які б суттєво впливали на їх поведінку, не виявлено. Обоє батьків мають достатній рівень інтелектуальної ефективності, збереженість діяльності процесів мислення. В особистісній сфері - активність, комунікабельність, схильність до домінування, непоступливість, самовпевненість. Малолітній ОСОБА_5 в умовах психологічного дослідження демонструє більш довірливий контакт та особисту прив'язаність до батька та недостатній емоційний контакт з матір'ю. Розлучення батьків може позначатися на емоційному стані дитини (замкнутість, дратівливість, агресивність, зниження успішності), який може ускладнюватись ситуацією (додатковий стрес), коли батьки не можуть прийняти самостійне рішення з приводу визначення місця проживання. Будь - яка зміна звичного для дитини сімейного середовища та місця проживання може тимчасово змінити її психологічний стан, тривалість якого та степінь вираженості залежатиме від індивідуально - психологічних та вікових особливостей дитини, соціального оточення, педагогічних навиків опікунів. В даному випадку, при визначені місця проживання ОСОБА_5 з матір'ю, на період адаптації рекомендована фахова психологічна допомога. (а.с.116-119,т.2).
Як слідує із описової частини висновку при проведенні психологічного дослідження, на запитання психолога «з ким хоче жити, ОСОБА_13 відповів, що з татом, тому що мама “бреше”. На запитання “що поганого сказала мама” відповів - “хай тато скаже”. А в ситуації, коли батько хлопчика ОСОБА_2 в його присутності показав експерту відео з телефону з агресивною поведінкою дитини по відношенню до мами (намагався вдарити лопаткою, плакав і тікав), змінився в поведінці, став розкидати кубики по столі в сторону мами, але швидко заспокоївся….. Щодо сімейної ситуації хлопчик із-за малолітства не спроможний усвідомити її реальний зміст, не розуміє відсутності матері в його житті, втрачається безпосередній емоційний контакт з нею та потреба в ньому. Причиною є довготривалий період відсутності регулярного спілкування з матір'ю (розлученні більше року) …Хоч дитина - це маленька модель того з батьків, з ким вона проживає і для того, щоб налаштувати дитину проти, не обов'язково її налаштовувати чи активно забороняти. Достатньо ігнорування. Можливість відновлення відносин та емоційних контактів малолітньої дитини з матір'ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити їх зустрічі».
Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_1 має обмежений доступ до спілкування з сином, оскільки в цьому спілкуванні стороною відповідача та його батьками чиняться перешкоди, вчиняться по відношенню до ОСОБА_1 насильство, в окремих випадках в присутності дитини, що є неприпустимим та наносить непоправиму шкоду дитині. В присутності малолітнього ОСОБА_14 вони негативно висловлюються про ОСОБА_1 , налаштовуючи сина проти матері, таким чином впливаючи на його думку про мати та подавляючи його волю.
ОСОБА_5 є малолітнім, він нездатний аналізувати події сам і він піддається впливу батька, дідуся та бабусі.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 не робить спроби та не сприяє налагодженню контактів сина з матір'ю, з боку батька здійснюється негативний психологічний вплив на дитину.
Відповідно до статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
За статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до приписів ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. тПід час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
При вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини суд наголошує на рівності прав обох батьків щодо дитини, що витікає з ст. 141 Сімейного кодексу України, положень Конвенції про права дитини, прийнятій 20 листопада 1989 року Генеральною Асамблеєю ООН та Конституції України.
Статтею 18 Конвенції про права дитини, визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
У частині першій статті 3 Конвенції зазначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М.С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У рішенні Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява N 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
З врахуванням наведеного, суд вважає необґрунтованим твердження сторони позивача в первісному позові на те, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена з матір'ю (принцип 6 Декларації прав дитини).
Отже, вирішуючи спір, суд має віддати перевагу тому з батьків, який може забезпечити більш сприятливі умови виховання дитини. Важливим критерієм є моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, невиконання батьківських обов'язків, притягнення до судової чи адміністративної відповідальності.
З врахуванням наведеного та за встановлених вище обставин суд вважає, що рішення (висновки) органів опіки та піклування, якими визначено місце проживання дитини з матір'ю відповідають «найкращим» інтересам малолітнього ОСОБА_5 в розумінні практики Європейського суду з прав людини. (а.с.94-95, т.1, а.с.41-50,51-69,т.2).
Доводи представника відповідача про неналежність висновків органу опіки та піклування, суд визнає непереконливими, з наступних міркувань.
Як встановлено, висновки в справі складені відповідно до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866.
Вони формувались на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються визначення способу участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною. До уваги бралося ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини. Ці обставини встановлені у результаті неодноразового обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Надані висновки щодо розв'язання спору суд визнає достатньо обґрунтованими та мотивованими, які повністю узгоджуються між собою і вони враховуються судом під час ухваленні рішення в справі.
Твердження сторони відповідача про те, що дитина виявляє бажання проживати з батьком і її думка має бути врахована судом, суд вважає безпідставними, оскільки доказів про те, що дитина досягла того віку і зрілості, при яких слід брати до уваги думку дитини про її місце проживання відповідачем до суду не надані і не могли бути надані, зважаючи на те, що на момент подання розгляду справи дитина не досягла 5-річного віку. На думку суду, з врахуванням положень ст.171 СК України, ст.6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей, ст.12 Конвенції про права дитини вік дитини не дозволяє їй усвідомлено висловити свою думку щодо питання визначення місця проживання. Ці обставини підтверджуються також висновком судово психологічної експертизи, яка проводилась за клопотання відповідача ОСОБА_2 .
Щодо доводів сторони про те, що позивач, на відміну від відповідача, не має у власності житла, а тому це є перешкодою для того, щоб залишити сина з матір'ю, то суд зазначає, що перевага у матеріально-побутовому стані одного із батьків не є вирішальною для передачі йому дитини. Такий правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 607/25451/19.
Крім того, суд враховує те, що ОСОБА_1 працевлаштована, працює близько року, роботодавець характеризує її тільки з позитивної сторони та погоджується встановити їй зручний графік роботи.
Твердження сторони відповідача про те, що позов ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини є недоведеним, оскільки позивач, змінивши адресу місця проживання не уточнила його відповідно до вимог ЦПК України, суд знаходить безпідставними, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Так при вирішенні питання про визначення місця проживання малолітньої дитини за Сімейним кодексом України поняття місця проживання має інший зміст. Це - не конкретна адреса і не конкретний населений пункт із вказівкою на будинок, а саме особа, з якою має проживати дитина. Відповідно до ст. 161 Сімейного кодексу України це може бути один із батьків, баба, дід або інші родичі дитини, а також орган опіки та піклування. Дана позиція узгоджується також зі змістом статті 33 Конституції України та статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», за якими кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання на її території, а «прив'язування» одного з батьків, з яким вирішено залишити проживати дитину, до проживання за конкретною адресою безпосередньо суперечить вищевказаному конституційному принципу вільного вибору місця проживання.
Також судом враховується та обставина, що в Україні запроваджено військовий стан і з метою захисту дитини суд вважає недоцільним зазначати конкретну адресу місця проживання дитини. При цьому суд констатує, що судом встановлено місце проживання позивача на час розгляду справи, а саме: квартира АДРЕСА_3 , якою ОСОБА_1 користується біля року часу на підставі договору оренди від 27.08.2021 року (а.с.67-68,т.2). Зазначене житло є придатним для проживання матері та дитини, що підтверджується актом обстеження від 07.12.2021 року.
Таким чином, з урахуванням викладеного та встановлених судом обставин справи, суд вважає за необхідне визначити місце проживання дитини з матір'ю без зазначення конкретної адреси.
Посилання сторони відповідача, що матері слід спочатку налагодити контакт з дитиною, є не обґрунтованими, оскільки судом встановлено, що відповідачем та членами його сім'ї (бабусею та дідусем дитини) чиняться перешкоди у спілкуванні мами з дитиною, на дитину чиниться неправомірний психологічний вплив, відповідач не робив спроби та не сприяв налагодженню контакту сина з матір'ю.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми закону, права, інтереси малолітньої дитини, встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини є достатньо обґрунтованим та підлягає до задоволення. З підстав, зазначених вище в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, слід відмовити
Відповідно до ст. 141 ЦПК України слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 грн.
Керуючись ст.ст. 263-268 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки і піклування Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області про визначення місця проживання дитини, задовольнити.
Визначити місце проживання дитини малолітнього ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір'ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 .
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Хоростківської міської ради про визначення місця проживання дитини, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 22 серпня 2022 року.
Суддя Гусятинського районного суду Ірина ЛИСЮК