Справа № 438/737/22
Провадження № 1-кп/438/85/2022
19 серпня 2022 року м. Борислав
Бориславський міський суд Львівської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , у підготовчому судовому засіданні у кримінальному провадженні відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Борислав Львівської області, громадянина України, маючого професійно-технічну освіту, одруженого, маючого двох малолітніх дітей, не працюючого, не судимого в силу ст. 89 КК України, мешкаючого в АДРЕСА_1
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України-
У підготовчому судовому засіданні прокурором ОСОБА_3 подано письмове клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у якому прокурор послався на те, що за наявності обґрунтованої підозри про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів, існують ризики переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків та вчинення нового кримінального правопорушення.
Обвинувачений ОСОБА_5 , а також захисник ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечували, просили обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, зазначивши, що він не має мети ухилитися від суду, не зможе чинити незаконний вплив на свідків, а тяжкість обвинувачення не є підставою для подальшого тримання під вартою.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, суд дійшов наступного висновку.
Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Як вбачається з обвинувального акту, формулювання обвинувачення містить інформацію, що вказує на те, що ОСОБА_5 дійсно при встановлених досудовим слідством обставинах міг вчинити інкримінований йому тяжкий злочин, за вчинення якого передбачено суворе покарання, і на даній стадії судового розгляду суд не має права оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою або невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
Судом встановлено, що обвинувачений має сім'ю, дітей, інших утриманців, житло, тобто, нього наявні міцні соціальні зв'язки у місті постійного проживання. Від цього суд вважає, що, зважаючи на тяжкість обвинувачення, ризик втечі обвинуваченого присутній, але незначний.
Наявність інших кримінальних проваджень щодо обвинуваченого, дає суду підстави вважати, що не маючи постійного законного доходу, обвинувачений може вчинити нові злочинні дії.
Але, суд вважає маловирогідним ризик незаконного впливу на свідків з боку обвинуваченого, оскільки для цього не існує жодних підґрунть.
Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що до обвинуваченого слід застосувати певний запобіжний захід для попередження вказаних вище ризиків.
Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При обранні виду запобіжного заходу суд керується ч.ч. 1 та 4 ст. 194 КПК України, за якими, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Разом з тим, у п.п. 130-132 Рішення ЄСПЛ від 15.10.2015 р. у справі Бєлозоров проти України (заява № 43611/02) зазначено, що Суд вважає, що хоча це важливо для оцінки існування ризику того, що заявник переховуватиметься від слідства і суду або продовжуватиме злочинну діяльність, необхідність продовження строку позбавлення свободи не може оцінюватися з суто абстрактної точки зору, яка враховує лише тяжкість злочину. Хоча Суд може погодитися з тим, що тяжкість обвинувачення може бути підставою для тримання під вартою на початкових етапах провадження (див. рішення у справах «Целеєвський проти Польщі», заява № 17584/04, п.п. 37-38, від 4 травня 2006 року, і «Кучера проти Словаччини», заява № 48666/99, п. 95, ECHR 2007 (витяги)), він не може погодитися з тим, що така підстава є прийнятною на пізніших етапах провадження в якості головної причини для тримання особи під вартою. Відповідно самі по собі зазначені вище обставини не є достатніми підставами для тримання заявника під вартою впродовж такого тривалого часу. Що стосується ризику переховування заявником від слідства і суду, його слід оцінювати із врахуванням різних чинників, особливо таких, що стосуються характеру зазначеної особи, її моральності, її житла, роду її занять, її засобів, родинних зв'язків та усіх видів зв'язків з країною, в якій здійснюється її кримінальне переслідування (див. рішення у справі «Ноймайстер проти Австрії», від 27 червня 1968 року, п. 10, Series A № 8).
Враховуючи викладене, суд вважає, що не знайшло свого підтвердження те, що застосування відносно обвинуваченого інших запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання вказаним ризикам.
Від цього, законних підстав для продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає, тому, до обвинуваченого можливо застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, що, на переконання суду, цілком забезпечить його належну процесуальну поведінку.
Також, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, на обвинуваченого слід покласти певні процесуальні обов'язки.
Керуючись ст.ст. 181, 194, 315 КПК України, суд -
У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку триманні під вартою - відмовити.
Застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Борислав Львівської області, громадянина України запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши обвинуваченому цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням виходу для отримання медичної допомоги або у разі надзвичайної ситуації.
Покласти на обвинуваченого наступні процесуальні обов'язки: - прибувати по першому виклику до суду на визначений час; - не відлучатися з населеного пункту, у якому мешкає, без дозволу суду; - повідомляти суд про зміну місця проживання і роботи; - здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (за їхньої наявності); - утримуватись від спілкування у позапроцесуальний спосіб зі свідками як особисто, так і через інших осіб.
Повідомити обвинуваченого письмово під розпис про покладені на нього процесуальні обов'язки та роз'яснити, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого, який зобов'язаний негайно поставити обвинуваченого на облік, про що повідомити суд, та контролювати його поведінку.
Ухвала діє з моменту її оголошення та до 19 жовтня 2022 року включно. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 КПК України. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Борислав Львівської області, громадянина України, негайно звільнити з-під варти в залі суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1