Справа № 132/852/22
3/132/754/22
"21" червня 2022 р. року м. Калинівка
Суддя Калинівського районного суду Вінницької області Ставнійчук С.В., розглянувши матеріали, що надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого і проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,
за ч.3 ст.172-20 КУпАП,
встановила:
Згідно з протоколом про військове адміністративне правопорушення № ОДВ/9/142 від 25 квітня 2022 року, 25.04.2022 близько 01:00 год солдат військової служби за мобілізацією ОСОБА_1 в порушення вимог ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в умовах особливого періоду, під час виконання обов'язків військової служби на території закладу охорони здоров'я Калинівської ЦРЛ м. Калинівка Вінницької області, який тимчасово виділений для лікування військовослужбовців та на даний час частина його рахується як військовий об'єкт, перебував в стані алкогольного сп'яніння, чим вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 172-20 КУпАП.
В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, при цьому в матерілах справи наявна заява останнього на адресу суду про розгляд справи у його відсутності, вину свою визнає, просить призначити покарання у виді штрафу.
Суд вважає за можливе провести розгляд справи без участі особи, що притягується до адміністративної відповідальності, оскільки відповідно до ч.2 ст. 268 КУпАП правопорушення, передбачене ч. 3 ст.172-20 КУпАП не відносяться до категорії правопорушень, у яких присутність в судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є обов'язковою, клопотань про відкладення розгляду справи ОСОБА_2 не заявляв.
За таких обставин, керуючись ст. 268 КУпАП, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст. ст.245,280 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною першою статті 172-20 КУпАП передбачена відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Згідно з частиною третьою статті 172-20 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
Об'єктом правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, є суспільні відносини у сфері військової дисципліни, належне несення військової служби.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає в умисних діях вживання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв, наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів, або поява на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконанні обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмові від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Кваліфікуючі ознаки вчинення правопорушення в умовах особливого періоду.
Зазначені діяння, які формують склад адміністративного правопорушення, є альтернативними, тобто за кожним конкретним фактом може бути зазначено одне з вище перелічених діянь, тобто одночасно особу за одним фактом не можу бути притягнуто до відповідальності за виконання службових обов'язків в стані алкогольного сп'яніння та за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Положеннями ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено, що військовослужбовці зобов'язані свято та непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, бути хоробрим і дисциплінованим, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно ч. 8 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави Законом України № 2102-IX затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 69 "Про загальну мобілізацію", відповідно до якого оголошується та проводиться загальна мобілізація. Мобілізація проводиться на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом (набрав чинності 24.02.2022).
Відповідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64, затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 (із змінами внесеними згідно з Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022) у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався і в редакції Указу Президента України строк дії воєнного стану продовжено із 05 години 30 хвилини 25 квітня 2022 на 30 діб.
Верховний Суд, забезпечуючи єдність правозастосовної практики, висловив думку про дотримання правової позиції, згідно з якою особливий період в Україні діє (постанови у справі 205/1993/17-ц від 25.04.2018 року, №131/1449/16-ц від 14.02.2018 року та інші).
Таким чином, оскільки Верховним Судом сформована правова позиція в зазначених вище рішеннях, щодо тривалості особливого періоду та його дії на теперішній час, з огляду на положення ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», слід констатувати, що в Україні діє особливий період.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
При складанні протоколу про військове адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 старший офіцер відділення організації охорони, патрульно-постової служби, розшуку та діяльності Військової служби правопорядку в гарнізонах Вінницького зонального відділу Військової служби правопорядку майор ОСОБА_3 вважав доведеним те, що у час та у місці, які вказані у протоколі, ОСОБА_2 під час виконання обов'язків військової служби перебував в стані алкогольного сп'яніння, чим вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 172-20 КУпАП.
Між тим, цей висновок не ґрунтується на зібраних у справі доказах і погодитись із ним не можливо.
Матеріалами справи встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.02.2022 №48 солдата ОСОБА_1 було призначено на посаду водія вказаної військової частини та зараховано до її списків.
Як убачається з виписки із медичної карти стаціонарного хворого №18 виданої Калинівською ЦРЛ, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні вказаного медичного закладу з 20 по 24.04.2022.
ОСОБА_1 ставиться у вину перебування на території закладу охорони здоров'я як війському об'єкті КП «Калинівська ЦРЛ» 25.04.2022 близько 01 год 00 хв, тоді як з вказаного закладу останній був виписаний 24.04.2022.
Відповідно до відомостей протоколу про військове адміністративне правопорушення причиною виписки ОСОБА_1 із лікувального закладу стало порушення режиму.
Згідно з протоколом серії ОДВ №00055 від 25.04.2022 про адміністративне затримання ОСОБА_1 о 01:30 год було затримано у зв'язку із вчиненням правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, перебування з явними ознаками алкогольного сп'яніння на території лікувального закладу та направлено в «КНП ЦТЗ «Соціотерапія» Вінницької обласної ради»
Відповідно до висновку медичного огляду від 25.04.2022 складеного о 02:10 год «КНП ЦТЗ «Соціотерапія» Вінницької обласної ради» ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився.
Факт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння зазначений і у вищевказаному протоколі про адміністративне затримання.
В той же час в протоколі №ОДВ/9/142/ про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП від 25.04.2022 фабула адміністративного правопорушення визначена як перебувавання ОСОБА_1 під час виконання обов'язків військової служби на території закладу охорони здоров'я в стані алкогольного сп'яніння.
Жодних доказів на підтвердження перебування ОСОБА_1 25.04.2022 о 01 год 00 хв в стані алкогольного сп'яніння під час виконання обов'язків військової служби до протоколу про адмінстративне правопорушення не додано.
Висновок «КНП «Соціотерпаія ВОР» від 25.04. 2022 року № 0637 надається як доказ саме відмови військового службовця від проходження медичного огляду з метою встановлення факту перебування в стані алкогольного сп'яніння
Разом з тим, кваліфікуючи такі діяння, уповноважена особа визначає їх не як відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а як перебування у нетверезому стані під час виконання обов'язків військової служби.
Із викладеного в протоколі про адміністративне правопорушення пояснення ОСОБА_2 про визнання вини, не можна дійти висновку у вчиненні саме якого правопорушення - відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння чи перебування у такому стані під час виконання обов'язків війської служби, останній визнав вину.
Таким чином, описуючи в протоколі відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, фактично ставиться вину перебування в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а згідно з частиною третьою цієї статті обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Діючим законодавством передбачено, що судовий розгляд проводиться лише в межах адміністративного обвинувачення, яке міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.
Конкретність пред'явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.
Разом з тим, неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
Враховуючи усе вище викладене та аналізуючи докази в їх сукупності, вважаю, що в матеріалах справи відсутні і судом не здобуті належні та допустимі докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, тобто за виконання ним обов'язків військової служби в нетверезому стані.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.
Відповідно до ч.2 ст. 6 Конвенції, «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».
У справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia, рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст. 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ, така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У рішенні у справі «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia, заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки, вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушення інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищенаведене, приходжу до висновку, що провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, а саме у зв'язку з відсутністю інкримінованого складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене та керуючись п.1 ст.247, ст.ст.172-20,245,251,252,283-285,294 КУпАП, суддя, -
постановила:
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.172-20 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Калинівський районний суд Вінницької області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: С. В. Ставнійчук