19.08.2022
ЄУН №337/5594/21
Провадження №4-с/337/11/2022
19 серпня 2022 року м. Запоріжжя
Хортицький районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Бредуна Д.С., за участю секретаря Сакоян О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Хортицького відділу Державної виконавчої служби м.Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) -
Заявник ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Дерев'янко І.О. звернувся до суду із скаргою, в якій просить:
- визнати неправомірними дії державного виконавця Васіна Павла Володимировича Хортицького ВДВС м.Запоріжжя Південно-Східного МУ МЮ (м.Дніпро) у ЗВП №56527230 щодо арешту (заблокування, обмеження) зарплатного рахунку ОСОБА_1 у АТ «Райффайзен Банк Аваль»;
- скасувати арешт (заблокування, обмеження) (арешт коштів) зарплатного рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 у АТ «Райффайзен Банк Аваль» накладений державним виконавцем Хортицького ВДВС м.Запоріжжя Південно-Східного МУ МЮ (м.Дніпро) Васіним Павлом Володимировичем у ЗВП №56527230.
По суті скарги вказано, що у Хортицького ВДВС м.Запоріжжя Південно-Східного МУ МЮ (м.Дніпро) перебуває зведене виконавче провадження № 56527230 про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 201859,22 гривент. Примусове стягнення суми здійснювалося за місцем відбуття покарання, а у подальшому, за місцем роботи та державним виконавцем Хортицького ВДВС Васіним П.В. було накладено арешт на зарплатний рахунок, на який йому перераховується заробітна плата. Вважає, що накладання арешту на рахунок, який призначений для виплати заробітної плати, є грубим порушенням його конституційного права на оплату працю, заробітна плата є єдиним джерелом його існування, він не має можливості оплачувати комунальні послуги, забезпечувати своє першочергові побутові потреби. В результаті накладання арешту фактично звернуто стягнення на 100% його заробітної плати, що суперечить положенням ЗУ «Про виконавче провадження».
В судове засідання заявник ОСОБА_1 і його представник - адвокат Дерев'янко І.О. надали суду заяву про розгляд справи без їх участі, на вимогах скарги наполягають.
Стягувачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися.
Представник Хортицького відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в судове засідання не з'явився, надав відзив на скаргу, у якому просив провести розгляд скарги у відсутності представника ВДВС.
У відзиві на скаргу представник Хортицького ВДВС просив відмовити у задоволенні скарги, оскільки стягнення грошової суми за зведеним виконавчим провадженням з ОСОБА_1 проводиться примусово, 20.04.2018 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яка була направлена на примусове виконання до ПрАТ «Укрграфіт». Жодних повідомлень банків про наявність рахунків у боржника, станом на 17.09.2021 року, не має. 17.09.2021 року винесено постанову про арешт коштів боржника. На даний час сума боргу не виплачена.
Відповідно до ч.2 ст. 450 ЦПК України, неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду скарги.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.
Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. 18 ЦПК України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Примусове виконання судових рішень в Україні з 05.10.2016 року регулюється Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч.ч.1, 5 ст. 74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ст.ст. 447-449 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Судом встановлено, що на даний час на виконанні в Хортицькому ВДВС м.Запоріжжя Південно-Східного МУ МЮ (м.Дніпро) перебуває зведене виконавче провадження №56527230 з примусового виконання, в тому числі - виконавчого листа №1-кп/337/18/17 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 грошової суми у розмірі 60000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди і 3000 гривень витрат правової допомоги, а всього - 63000 гривень (до цього ВП №55970956).
20 вересня 2021 року у виконавчому провадженні ВП №55970956 державним виконавцем Хортицького ВДВС м.Запоріжжя Південно-Східного МУ МЮ (м.Дніпро) Біланом Д.Г. винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 197725 гривень.
За інформацією АТ «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_1 має рахунок № НОМЕР_2 , стан якого є «арештований». Крім того, на вказаний рахунок ОСОБА_1 зараховується заробітна плата.
З'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно усі обставини даної справи, оцінивши наявні у справі докази, проаналізувавши вимоги діючого законодавства, суд приходить до висновку про незаконність та необґрунтованість вимог боржника ОСОБА_1 .
В даному випадку суд виходить того, що відповідно до ст. 48 Закону №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Згідно з ст.56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до ч.4 ст. 59 Закону №1404-VIII, зокрема, у випадку отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Стаття 68 Закону №1404-VIII передбачає можливість звернення стягнення на заробітну плату боржника у разі виконання рішення про стягнення періодичних платежів.
Згідно із ст. 70 Закону №1404-VIII розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.
Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Згідно з ч.2 ст. 71 Закону №1404-VIII за наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Згідно з ст.73 Закону №1404-VIII стягнення не може бути звернено на такi виплати: вихiдну допомогу, яка виплачується у разi звiльнення працiвника; компенсацiю працiвниковi за невикористану вiдпустку, крiм випадкiв, коли особа при звiльненнi одержує компенсацію за відпустку, не використану протягом кiлькох рокiв; компенсацiї працiвниковi витрат у зв'язку з переведенням, направленням на роботу чи вiдрядженням до iнших мiсцевостей; польове забезпечення, надбавки до заробiтної плати, iншi кошти, якi виплачуються замiсть добових i квартирних; матерiальну допомогу особам, якi втратили право на допомогу по безробiттю; допомогу по вагiтностi та пологах; одноразову допомогу при народженнi дитини; допомогу по догляду за дитиною; допомогу особам, зайнятим доглядом трьох i бiльше дiтей вiком до 16 рокiв, по догляду за дитиною-iнвалiдом, по тимчасовiй непрацездатностi у зв'язку з доглядом за хворою дитиною; iншi допомоги на дiтей, передбаченi законодавством; допомогу на лiкування; допомогу на поховання; щомiсячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктiв харчування мiсцевого виробництва та особистого пiдсобного господарства громадян, якi проживають на територiї радiоактивного забруднення; дотацiї на обiди, придбання путiвок до санаторiїв i будинкiв вiдпочинку за рахунок фонду споживання.
З наведеного вбачається, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч.3 ст. 52 Закону №1404-VIII повинен визначити статус рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження коштів на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із ч.4 ст. 59 Закону №1404-VIII.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 року у справі №756/1927/15-ц.
Стаття 24 Закону «Про оплату праці» передбачено, що виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.
Крім того, кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.
Кошти після зарахування на рахунок клієнта втрачають свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат, заробітної плати тощо), набувають статусу вкладу і відповідно є власністю (майном) клієнта банку.
В даній справі вбачається, що державним виконавцем була винесена постанова про арешт коштів боржника ОСОБА_1 у зв'язку із наявністю стягнення вироком суду у кримінальному провадженні з ОСОБА_1 загальної суми 197725,00 гривень (зведене виконавче провадження №56527230).
Виносячи таку постанову, державний виконавець визначив банківським установам порядок її виконання, зазначивши про неможливість накладення арешту на кошти, які знаходяться на рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.
Зазначена постанова прийнята до виконання АТ «Райффайзен Банк Аваль», але оскільки для її виконання було недостатньо коштів на рахунку ОСОБА_1 , встановлено незнижувальний баланс 197725,00 гривень, і станом на 14.07.2022 року доступний баланс вже дорівнював «-102450,28 гривень».
При цьому, жодних відомостей про те, що поточний рахунок боржника ОСОБА_1 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» віднесений до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання і звернення стягнення на кошти, які на ньому знаходяться, заборонено законом, матеріали справи не містять. Відповідної інформації Банк державному виконавцю не направляв.
Вказаний поточний рахунок дійсно відкритий для зарахування заробітної плати, але це автоматично не надає йому статусу рахунку із спеціальним режимом використання.
До того ж, заробітна плата боржника відповідно до норм діючого законодавства є одним із видів доходів, на який можливо звернути стягнення. До переліку виплат, на які стягнення не звертається (ст. 73 Закону №1404-VIII), заробітна плата не включена.
Також суд враховує, що після зарахування на поточний рахунок такі кошти втрачають свій цільовий статус - заробітна плата та набувають статусу банківського вкладу, звернення стягнення на який законом не заборонено.
Враховуючи вказане, суд вважає, що державний виконавець правомірно виніс постанову про накладання арешту на кошти боржника ОСОБА_1 на рахунках в банківських установах, підстав для зняття цього арешту у державного виконавця не було, оскільки, як вже зазначалось, документального підтвердження того, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти на ньому заборонено законом, державний виконавець від Банку чи інших осіб не отримував.
Доводи боржника ОСОБА_1 про те, що накладення арешту на грошові кошти порушує його право на отримання заробітної плати, жодними належними та допустимими доказами не доведені.
Як вбачається з наявних матеріалів, з моменту прийняття Банком постанови про арешт коштів до виконання, заявник ОСОБА_1 не здійснює розрахункові операції за цим рахунком через їх блокування Банком. Разом з тим, наявні на рахунку на момент винесення постанови про арешт кошти на виконання судового рішення не направлені.
Крім того, відомостей про те, що заробітна плата є єдиним джерелом його доходів, що він має утриманців і значно обмежений у реалізації першочергових побутових та інших потреб своєї родини, боржник ОСОБА_1 суду не надав. Сам по собі арешт коштів на банківському рахунку не унеможливлює отримання заробітної плати за бажанням особи готівкою через касу роботодавця або поштовими переказами на вказаний ним рахунок (адресу).
Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність накладання державним виконавцем арешту на кошти боржника ОСОБА_1 на його банківських рахунках.
Частиною 3 статті 451 ЦПК України визначено, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Враховуючи вищевказане, в задоволенні скарги ОСОБА_1 слід відмовити повністю.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 247, 260, 261, 450-451 ЦПК України, суд -
Відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Хортицького відділу Державної виконавчої служби м.Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Д.С. Бредун