Справа № 331/2055/22
Провадження № 2/331/1518/2022
20 липня 2022 року м. Запоріжжя
Суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя Світлицька В.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя Південного оперативного командування Міністерства Оборони України про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,-
Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулася до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя Південного оперативного командування Міністерства Оборони України про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя приходить до висновку, що вона підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Проте, із прохальної частини позову вбачається, що позивачем заявлено вимоги: про визнання незаконним та скасування наказу «Про перехід на штат 54/004/01 квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя на час воєнного стану та скорочення працівників» в частині щодо скорочення ОСОБА_1 ; поновлення на роботі; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; стягнення моральної шкоди.
Зважаючи на такі норми чинного законодавства України, позивач не звільняється від сплати судового збору за заявлення вимог не пов'язаних із стягненням заробітної плати та поновленням на роботі.
Таку правову позицію виклав Верховний Суд України у своїй постанові від 30.11.2016 р. у справі № 6-1121цс16.
Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
За таких обставин, позивачу необхідно надати оригінал квитанції про сплату судового збору за кожну позовну вимогу, відповідно до ставок встановлених Законом України «Про судовий збір».
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Разом з тим, позивачем не визначено ціну позову та не надано обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються чи оспорюються, не зазначено суми середнього заробітку, який просить стягнути з відповідача та якими доказами це підтверджується, відсутня довідка про нараховану заробітну плату.
Також, згідно п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Як вбачається із позовної заяви, ОСОБА_1 просить визнати незаконним та скасувати наказ начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя Максименка І. № 42 від 31.05.2022 року «Про перехід на штат № 54/004/01 квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя на час воєнного стану та скорочення працівників» в частині пункту 4 щодо скорочення інженера (землекористування та орендних відносин) працівника ЗСУ ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України з 01.06.2022 р. у зв'язку з переходом на військовий штат 45/004/01, однак, всупереч вказаних норм, до позовної заяви його не додає.
При цьому, позивач не надала жодного документу на підтвердження того, що вона зверталася до відповідача з вимогою надати їй завірені копії документів, та у цьому їй було відмовлено або її звернення не було розглянуто.
Крім того, як зазначає Пленум Верховного Суду України у постанові № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно моральна шкода може полягати у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (п. 3).
Аналогічна правова позиція визначена і у статті 23 Цивільного кодексу України.
При цьому пункт 4 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. У разі недотримання позивачем зазначених вимог суд вправі залишити позовну заяву без руху.
У позові заявлено вимогу, зокрема, про стягнення моральної шкоди у розмірі 50 000 грн. Разом з тим, не зазначено з яких міркувань виходила позивач, визначаючи розмір шкоди у саме такому розмірі та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175-177 ЦПК України або не сплачені судові витрати, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Враховуюче вищевикладене, суддя вважає необхідним залишити позовну заяву без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених недоліків.
Керуючись ст. ст. 175,177,185 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя Південного оперативного командування Міністерства Оборони України про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені в ухвалі недоліки позовної заяви протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали, та роз'яснити позивачеві, що у разі не усунення зазначених недоліків, позовна заява буде вважатися не поданою та повернута позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.М. Світлицька