Справа № 523/4622/21
Провадження №2/523/1380/22
(заочне)
"20" липня 2022 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Аліна С.С.
при секретарі - Вовкович І.В.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним,-
До Суворовського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним, в якому просила визнати договір купівлі-продажу №99-0098 від 10.04.1999 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , який посвідчений Одеською Універсальною Біржею «Вітязь» - дійсним.
Обгрунтовує свої вимоги тим, що згідно між ОСОБА_3 , який є померлим чоловіком позивачки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , був укладений договір купівлі-продажу №99-0098 від 10.04.1999 року нерухомого майна, а саме: 2/5 жилого будинку, за адресою: АДРЕСА_1 (арк.сп.6-7).
Договір був укладений на Одеській універсальній Біржі «Витязь» та зареєстрований в ОМБТІ та РОН 28.04.1999 року, про що зроблений відповідний запис.
Загальна площа будинку, до якої входить 2/5 частини житлового будинку складає - 106,4 кв.м. Жила площа 2/5 частини житлового будинку складає 56,5 кв.м., загальна площа - 66,5 кв.м., складається з трьох житлових кімнат, житловою площею 38,0, 2-х коридорів, кухні, туалету, ванної. Придомові пристройки: Літ. «Н» - гараж.
Договір купівлі-продажу №99-0098 від 10.04.1999 року був засвідчений Одеською універсальною біржею «Вітязь».
Після укладення договору вказана частина жилого будинку була зареєстрована в ОМБТІ та РОН на ім'я ОСОБА_3 на праві приватної власності.
Після укладення договору і до моменту смерті, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 разом зі сім'єю вселився у вказаний будинок, володів житловим будинком, мешкав у ньому, сплачував всі комунальні послуги, а відповідач виселився в зазначений договором строк та знявся з реєстраційного обліку. Після смерті ОСОБА_3 позивачка продовжує володіти житловим будинком, мешкати у ньому, сплачувати всі комунальні послуги.
З моменту укладення Договору з боку відповідача позову стосовно неправомірного володіння вказаним житловим будинком до ОСОБА_3 , а також до позивача пред'явлено не було.
Вказаний договір купівлі-продажу нотаріально засвідчений не був, однак сторони по договору домовилися щодо усіх істотних умов і відбулося повне його виконання, а укладався він на біржі так як це не суперечило законодавству того часу, однак, чинне законодавство не визнає угод укладених в такій формі. Дані обставини стали підставою звернення до суду.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 17.03.2021 року відкрито загальне провадження у цивільні справі та призначено підготовче судове засідання на 05 квітня 2021 року на 11 годин 40 хвилин.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 17.06.2021 року закрито підготовче провадження та цивільну справу призначено до судового розгляду по суті 09 листопада 2021 року на 11 годин 30 хвилин.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 14.03.2022 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено.
Суд витребував від КП «ОМБТІ та РОН» Одеської міської ради докази реєстрації біржового договору № 99-0098 купівлі-продажу нерухомого майна укладений на Одеській універсальній біржі «Витязь», а саме 2/5 жилого будинку АДРЕСА_2 лінія, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Копію ухвали направлено до КП «ОМБТІ та РОН» Одеської міської ради ((вул. Троїцька, 25, м. Одеса, 65048) - для відома та виконання.
У судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася судом належним чином, надала письмову заяву в якій позовні вимоги підтримала, просить суд розгляд справи провести за її відсутності.
У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
У зв'язку з викладеним, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача який повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, так як у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280-281 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, про те, що позов, є недоказаним, є необґрунтованим, тому не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено про те, що 10.04.1999 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , було укладено договір купівлі-продажу № №99-0098 від 10.04.1999 нерухомого майна, а саме: 2/5 жилого будинку АДРЕСА_2 . (арк.сп.7).
Вищевказаний договір № 99-0098 посвідчений Одеською Універсальною Біржею «Вітязь» та зареєстрований в Одеському міському бюро технічної інвентаризації 28.04.1999 року за реєстраційним номером №737 66-стр.63
Після укладення зазначеного договору сторони повністю виконали всі його умови. Факт передачі покупної ціни продавцю від покупців, позивачів, підтверджується пунктом 5 та 6 умов зазначеного договору, відповідно до якого продавцем отримана сума за вищевказаний житловий будинок. Вказаний договір купівлі-продажу нотаріально засвідчений не був. Після укладення договору ОСОБА_3 разом зі сім'єю вселився в будинок, і до моменту смерті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк.сп.11) проживав там, а відповідач виселився в зазначений договором строк та знявся з реєстраційного обліку.
Після смерті ОСОБА_3 позивачка продовжує володіти житловим будинком, мешкати у ньому, сплачувати всі комунальні послуги.
Відповідно до ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися, щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне, або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.
На виконання вимог ч. 2 ст. 227 ЦК УРСР (1963 року) договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 був зареєстрований в Одеському міському бюро технічної інвентаризації та відповідні відомості про нових власників були внесені в реєстраційну книгу.
За змістом ст. ст. 128, 153 ЦК УРСР (1963 року), право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР (1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 227 ЦК УРСР передбачалася обов'язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири) і його реєстрація органами місцевого самоврядування.
Згідно ст. 15 Закону України «Про товарні біржі» не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі.
Реєстрація Одеським міським бюро технічної інвентаризації на ім'я померлого ОСОБА_3 права власності на жилого будинку на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого біржею, а не нотаріусом, на той час не суперечила чинному законодавству. Правила державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 13 грудня 1995 року, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 року за № 31, передбачали підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, зареєстрованих біржею.
Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 року за N 1952-IV право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. На підставі цього Закону реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.
При таких обставинах, суд дійшов до висновку про відсутність передбачених законом підстав для визнання в судовому порядку дійсним неоспореного договору купівлі-продажу будинку №99-0098 від 10.04.1999 року, який укладений між померлим ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Судом встановлено про те, що підставою для звернення до суду є наявність перешкод в одержанні свідоцтва про права на спадщину.
У пункті 23 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Як роз'яснено в підпункті 3.3 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільний і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» за відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
При таких обставинах, судом встановлено про те, що позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до неналежного відповідача, а саме: ОСОБА_2 .
Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 не надала суду письмових доказів про визнання договору дійсним та визнання права власності в порядку спадкування.
Також, суд вважає, що позивачка не довела суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.
При таких обставинах, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, та керуючись 12,13,76,259,263-265,268, 279, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 202,204,205,207,218, 220, 328, 392, 1217, 1261-1265, 1268, 1269 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним - залишити без задоволення.
Копію заочного рішення направити сторонам по справі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Суворовський районний суд м. Одеси, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи, але не раніше закінчення терміну оголошеного в Україні карантину.
Повне рішення суду складено 20.07.2022 року.
Суддя Аліна С.С.