Справа №585/582/22 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Євтюшенкова В. І.
Номер провадження 33/816/181/22 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.
Категорія 130 КУпАП
Іменем України
04 серпня 2022 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., з участю секретаря судового засідання Баришевої А. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 585/582/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18.04.2022, якою
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1
визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката Маляр М. В.
установив:
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити, оскільки протокол був складений працівником поліції без його участі, йому не вручено копію протоколу, не повідомлено про дату і час розгляду справи судом. В протоколі зазначена не вірна адреса його проживання, т/з він не керував, автомобіль був на стоянці. Від проходження огляду не відмовлявся, а виявляв бажання зателефонувати своєму захиснику, працівником поліції силою відібрано телефон і поміщено його до службового автомобіля. В присутності медичних працівників ОСОБА_5 і ОСОБА_6 він неодноразово заявляв, що не відмовляється від проходження огляду і перед початком огляду бажав зателефонувати адвокату. Пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в суді мають більше значення, ніж їх письмові пояснення, викладені власноруч поліцейським.
Постановою судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18.04.2022 ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавлення його права керування т/з на строк 1 рік. Стягнуто на користь держави 496,20 грн судового збору.
Згідно постанови, 08.04.2022 о 19:14 в м. Ромни Сумської області вул. Горького ОСОБА_3 керував т/з М-412, д/н НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці, млява мова). Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер» та проходження такого огляду в медичному закладі відмовився в присутності свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР.
Відповідно ч. 1 ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи і копія цієї постанови протягом 3 днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено, а згідно ч. 2 ст. 294 цього Кодексу постанова судді може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення; апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду; рівень доступу, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, та з боку держави не повинно чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У рішенні від 28.01.2021 у справі «Кушнір проти України» ЄСПЛ, констатуючи порушення п. 1 ст. 1 Конвенції, зазначив, «…що право на доступу до суду передбачає право на отримання належного повідомлення про судові рішення, особливо у випадках, коли апеляційна скарга може бути подана у конкретно встановлений строк. Заявник не був присутній у судовому засіданні суду першої інстанції, оскільки засідання проводилося на підставі письмових доводів сторін і, таким чином, без їхнього виклику; отже, заявник не знав зміст постанови, прийнятої за результатами розгляду його позову, у тому числі наведене судом обґрунтування. Це означає, що він не зміг би оскаржити постанову своєчасно, не маючи її паперової копії…» (п. 30-32).
Враховуючи, що ОСОБА_3 не був присутній під час прийняття суддею суду першої інстанції рішення, копію постанови отримав 04.05.2022, а апеляційну скаргу подав 14.05.2022, то строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, оскільки цей процесуальний термін пропущений з поважних (об'єктивних) причин.
Вислухавши доводи ОСОБА_3 та його захисника Маляр М. В., які підтримали апеляційну скаргу та просили скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити через відсутність складу правопорушення, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори» та ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика ЄСПЛ є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1), а завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).
Відповідно вимог ч. 1 ст. 277-2 КУпАП, повістка особі, яка притягається до відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначається дата і місце розгляду справи, а згідно п. 2 і 3 ст. 278 цього Кодексу суддя при підготовці до розгляду справи вирішує, крім іншого, такі питання: чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 241124 від 08.04.2022 ОСОБА_3 відмовився від ознайомлення з місцем та часом розгляду справи і його під розпис не було повідомлено про розгляд справи 18.04.2022 о 10:00 годині в Роменському міськрайонному суді Сумської області.
Незважаючи на вказані вище обставини та вимоги закону, суддею суду першої інстанції протокол був розглянутий саме 18.04.2022 за відсутності ОСОБА_3 , який не був належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, що потягло за собою істотне порушення його прав та законних інтересів, передбачених ст. 268, 279 і 280 КУпАП, а тому постанову судді не можна вважати законною і вона підлягає скасуванню з підстав порушення норми процесуального права.
Разом з тим, в ході апеляційного розгляду справи було установлено, що 08.04.2022 о 19:14 вул. Горького в м. Ромни Сумської області ОСОБА_3 керував т/з М-412, д/н НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці, млява мова). Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер» та проходження такого огляду в медичному закладі відмовився в присутності свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР, що відповідає фактичним обставинам справи і об'єктивно підтверджується доказами у справі, крім протоколу про адміністративне правопорушення, а саме:
- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , згідно яких у їх присутності ОСОБА_3 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння як за допомогою спеціального технічного засобу на місці зупинки т/з, так і в закладі охорони здоров'я (а. с. 3).
Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. При цьому, досліджуючи під час розгляду письмові пояснення свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на предмет їх достовірності та допустимості, апеляційний суд вважає за можливе використати їх як доказ вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, оскільки ці письмові пояснення містять фактичні дані, на основі яких встановлюється певний юридичний факт і їх зміст об'єктивно узгоджується та співпадає з іншими безпосередньо дослідженими доказами в справі, враховуючи, що ці свідки, будучи повідомленими в установленому законом порядку про час і місце розгляду справи, не спростували перед судом у будь-який спосіб викладені ними у їх письмових поясненнях обставини, що не протирічить принципам, які застосовуються у випадках, коли свідки обвинувачення не з'являються у судове засідання і надані ним раніше показання визнаються допустимими як докази, які узагальнені та уточнені ЄСПЛ у справі «Аль-Хавайя й Тахері проти Сполученого Королівства» (Al-Khawaja and Tahery v. the United Kingdom), заяви № 26766/05 і № 22228/06, ECHR 2011), згідно яких необхідно проводити три етапний аналіз відповідності положенням п. 1 і п.п. «d» п. 3 ст. 6 Конвенції того провадження, у якому показання свідка, який не був присутнім та допитаним у судовому засіданні, були визнані допустимими як доказ, оскільки у справі мали місце достатні урівноважуючі фактори, які забезпечили належну і чітку оцінку достовірності таких доказів, та надійні процесуальні гарантії, що компенсували недоліки, з якими зіткнулася сторона через допустимість неперевірених доказів, а також забезпечена загальна справедливість судового розгляду. Письмові пояснення свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 не є єдиними або ж вирішальними доказами для притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ці пояснення не є більш значущими, ніж інші безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, які є достатньо вагомими для визнання особи винною, і лише об'єктивно та органічно доповнюють останні у їх сукупності.
Твердження апеляційної скарги про те, що не було зафіксовано факту керування ОСОБА_3 т/з, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони спростовані поясненнями свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , які підтверджують факт керування ОСОБА_3 т/з.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, крім іншого, настає за відмову особи, яка керує т/з, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, а тому і поліцейським спочатку, і суддею суду першої інстанції у подальшому правильно установлені як факт керування т/з особою із ознаками сп'яніння, так і факт відмови цієї особи від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки т/з, так і в закладі охорони здоров'я у присутності 2-х свідків. Оскільки зазначена норма є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, то у протоколі та у постанові присутнє посилання на порушення ОСОБА_3 вимог п. 2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння, порядок якого закріплений у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».
Згідно визначеної процедури огляд водія, зокрема на стан сп'яніння, проводиться: 1) поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення; 2) у закладі охорони здоров'я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп'яніння затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп'яніння в інших закладах забороняється.
Відповідно п. 7, 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», водій т/з, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки т/з або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я, а у разі відмови водія т/з від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності 2-х свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Таким чином, водій ОСОБА_3 , щодо якого були підстави вважати, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння, повинен був пройти відповідний огляд на стан такого сп'яніння у встановленому законом порядку, тому зазначена вище вимога поліцейського є законною і обґрунтованою, незалежно від причин, які стали підставою для зупинки т/з, водій в усякому випадку не мав права ігнорувати вимоги п. 2.5 ПДР, так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), у зв'язку з чим апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні у відношенні ОСОБА_3 протоколу про адміністративне правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси останнього.
Доводи апеляційної скарги про те, що працівником поліції силою відібрано телефон і поміщено до службового автомобіля, апеляційний суд не може прийняти до уваги, оскільки вони не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи апеляційної скарги і відносно того, що суддя суду першої інстанції не допитав свідків, оскільки відповідно ч. 1 ст. 272 КУпАП виклик в судове засідання свідків є правом суду, а не обов'язком.
Будь-яких доказів того, що працівники поліції здійснювали який-небудь тиск/вплив на ОСОБА_3 з метою примушування його до відмови від проходження огляду на стан сп'яніння як і того, що він звертався з відповідними заявами чи скаргами з приводу неправомірних дій поліцейських матеріали справи не містять.
Що стосується інших доводів апеляційної скарги сторони захисту, то вони також не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи.
Таким чином, факт вчинення ОСОБА_3 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, знайшов своє підтвердження в судовому засіданні під час розгляду його апеляційної скарги, а тому вважаю за необхідне визнати останнього винним у вчиненні цього правопорушення і накласти на нього стягнення в межах, установлених санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також стягнути на користь держави судовий збір.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
постановив:
Поновити ОСОБА_7 строк апеляційного оскарження постанови судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18.04.2022.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18.04.2022 відносно ОСОБА_8 скасувати у зв'язку з порушенням суддею суду першої інстанції норм процесуального права та ухвалити нову постанову.
ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням його права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави судовий збір в розмірі 496,20 грн.
Штраф має бути сплачений не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу і вноситься в установу банку України.
У разі несплати штрафу в установлений строк постанова надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання, роботи або за місцезнаходженням майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови стягується:
- подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові;
- витрати на облік правопорушення, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В. Ю. Рунов