ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
03 червня 2022 року м. Київ № 640/8207/22
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
ОСОБА_1
доДніпровського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції
про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Дніпровського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (02002, місто Київ, вул. Сверстюка Євгена, будинок 15, код ЄДР: 35011660), в якому просить суд:
1) скасувати постанову про арешт майна боржника, серія та номер 54408682, видану 13.09.2017 Дніпровським районним ВДВС міста Київ;
2) зобов'язати Дніпровський районний ВДВС міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з усього майна, що належить позивачу:
3) зобов'язати Дніпровський районний ВДВС міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції виключаються з Єдиного реєстру боржників відомості щодо позивача.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що в кінці 2021 року через мобільний додаток «Дія» - ОСОБА_1 дізнався, що на все належне йому майно в рамках виконавчого провадження № 54408682, Дніпровським ВДВС у м. Києві було накладено арешт.
Наголошує, що виконавче провадження здійснювалося на підставі виконання виконавчого листа № 755/4145/16-ц, виданого Дніпровським районним судом міста Києва, де стягувачам виступало ПАТ КБ «Приватбанк».
Разом з тим позивач зазначає, що в 2017 році ОСОБА_1 жодного документа як в рамках виконавчого провадження № 54408682 так і в рамках судового розгляду по справі 755/4145/16-ц не отримував.
В січні 2022 року через адвоката було отримано інформаційну довідку з реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно згідно якої підтверджено арешт нерухомого майна на підставі постанови про арешт на все майно боржника, серія та номер: 54408682, виданий 13.09.2017, видавник: Дніпровський районний ВДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві.
Додає, що в ході детального аналізу документів, було встановлено, що 15.12.2017 головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу ДВС міста Київ Клітченко Оксаною Анатоліївною, керуючись п. 2 частини першої ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції що діяла на момент ведення виконавчого провадження) було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
31.01.2022 на адресу Дніпровського районного відділу ДВС міста Київ було направлено листа за яким вимагалося:
1) письмово повідомити про наявність чи відсутність відкритих виконавчих проваджень стосовно ОСОБА_1 , у випадку наявності не завершених виконавчих проваджень надати суму повної заборгованості та реквізитів для їх оплати.
2) у випадку відсутності відкритих виконавчих проваджень щодо стягнення ОСОБА_1 заборгованості чи інших платежів скасувати постанову, про арешт майна боржника, серія та номер: 54408682. видану 13.09.2017, видавник: Дніпровський районний ВДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві та інші постанови про накладення арешту винесені в межах виконавчого провадження № 54408682. Виключити з реєстру боржників ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 );
3) у випадку не можливості скасування арешту надати письмову відповідь з обґрунтуванням таких причин.
21.02.2022 на адресу ОСОБА_1 надійшов лист від Дніпровського районного відділу ДВС міста Київ за змістом якого встановлено, що виконавче провадження знищено, за закінченням строків зберігання, виконавчий лист № 755/4145/16-ц від 28.09.2016 повторно на виконання не пред'являвся.
Разом з тим, позивач наголошує на протиправності оскаржуваної постанови та накладення арешту на його майно, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років.
Відповідно до частини 5 та 6 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Як зазначає позивач, починаючи з 16.12.2017 по день звернення до ДВС з вимогою щодо скасування арешту минуло більше трьох років, за цей час ПАТ КБ «ПРИВАТ БАНК» повторно виконавчий лист до виконання не пред'являв, у зв'язку з чим пропустив межі часу в рамках якого можливо проводити примусові дії по стягненню заборгованості.
Додає, що позивачу також відомо про те, що ПАТ КБ «ПРИВАТ БАНК» звертався до суду з заявою про поновлення пропущеного строку.
Відтак, за висновком позивача, зважаючи на вище викладене та те, що подальше примусове виконання виконавчого листа № 755/4145/16-ц Дніпровського районного суду м. Києва є не можливим в силу тих обставин, що строк пред'явлення виконавчого документа до виконання пропущений, а виконавчий лист на виконанні не перебуває, підстави в накладенні арешту майна минули.
Щодо виключень з реєстру боржників, то позивач зазначив, що зважаючи на вище викладене та те, що подальше примусове виконання виконавчого листа № 755/4145/16-ц є неможливим в силу тих обставин, що строк пред'явлення виконавчого документа до виконання пропущений, а виконавчий лист на виконанні не перебуває, підстави внесення ОСОБА_1 до реєстру боржників відпали.
Підсумовуючи викладене позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.
Відповідно до п. 4 та п. 6 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Так, завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 1291 Конституції України контроль за виконанням судового рішення здійснює суд, що відповідно передбачає судовий контроль з боку суду, який прийняв відповідне судове рішення, у даному випадку - Дніпровський районний суд м. Києва.
Згідно ст. 446 Цивільно процесуального кодексу України процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.
Відповідно до ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу (ЦПК України), порушено їхні права чи свободи.
У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення).
Виконавче провадження визначається як сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 цього Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Тобто, стадія виконання рішення суду, що в силу ч. 3 ст. 1291 Конституції України включає в себе і стадію оцінки/контролю за його виконанням та оцінки наслідків невиконання, є невід'ємними стадіями завершальної стадії судового процесу, у даному випадку - цивільного.
З наведеного у сукупності вбачається, що контроль за виконання судового рішення у цивільній справі, здійснюється судом, який прийняв відповідне судове рішення, що забезпечує виконання ч. 3 ст. 1291 Конституції України та завдання цивільного провадження у цивільних справа, що також кореспондується з правилами та вимогами, визначеними у статтях 446, 447 Цивільного процесуального кодексу України.
При цьому, статтею 287 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. За приписами ч. 1 цієї статті учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що юрисдикція адміністративних судів виключається у випадку коли законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Тобто, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на спори про оскарження дій/бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов судів прийнятих в порядку цивільного судочинства.
Аналогічний правових підхід щодо визначення юрисдикції розгляду спорів даної категорії відповідає висновку, висловленому Верховним Судом у постановах від 31.01.2018 № К/9901/1189/18, від 19.02.2018 №К/9901/6550/18.
При цьому, суддею встановлено, що заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26.05.2016 по цивільній справі № 755/4145/16-ц позов Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» про стягнення заборгованості задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за договором № б/н від 14.02.2012 в розмірі 56 429,28 грн. та судовий збір в сумі 1 378,00 грн., а всього стягнути 57 807,28 грн.
28.09.2016 Дніпровським районним судом м. Києва в цивільної справи видано виконавчий лист № 755/4145/16-ц на підставі якого було відкрите виконавче провадження в межах якого і прийнято оскаржувану постанову щодо накладення арешту на майно боржника та винесено позивача до реєстру боржників.
Тобто, по суті позивач просить адміністративний суд скасувати постанову про арешт майна боржника та зобов'язати відповідача виключити позивача з реєстру боржників, дії відносно чого державним виконавцем вчинено в межах виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого листа № 755/4145/16-ц, виданого Дніпровським районним судом м. Києва 28.09ю.2016.
З огляду на викладене, суддя дійшов висновку про те, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки предметом позову є вимоги, які стосуються рішення та дій державного виконавця прийнятих/вчинених в межах виконавчого провадження № 54408682, відкритого на підставі виконавчого листа № 755/4145/16-ц, виданого Дніпровським районним судом м. Києва 28.09.2016, оскільки рішення, дії та/або бездіяльність відповідача, можуть бути оскаржені до суду, який видав виконавчий документ, тобто до Дніпровського районного суду м. Києва в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 160-162, 170, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
У відкритті провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дніпровського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови про арешт майна боржника, зобов'язання Дніпровський районний ВДВС міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з усього майна, що належить позивачу та зобов'язання Дніпровський районний ВДВС міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції виключаються з Єдиного реєстру боржників відомості щодо позивача, - відмовити.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Відповідно до ч. 4 ст. 170 КАС України ухвала суду про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржена у порядку, передбаченому ст.ст. 292 - 297 КАС України.
Зважаючи на затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21, апеляційні скарги в електронній формі подаються безпосередньо до апеляційного суду.
Днем вручення процесуальних документів в електронній формі є день отримання судом повідомлення про доставлення документів на офіційну електронну адресу особи (п. 2 ч. 6 ст. 251 КАСУ), якою є (п. 5.8. Положення про ЄСІТС від 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21): сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів або адреса електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом (п. 59 «Перехідні положення»).
Суддя О.А. Кармазін