ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
30 травня 2022 року м. Київ № 752/22630/21
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кузьменко А.І. ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
ОСОБА_1
до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації
про визнання дій протиправними, скасування рішення
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (далі -відповідач), в якому просить суд: визнати незаконними дії Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації щодо скасування зняття з місця реєстрації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у квартирі АДРЕСА_1 на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 грудня 2020 року; скасувати рішення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про скасування зняття з місця реєстрації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у квартирі АДРЕСА_1 на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 грудня 2020 року; стягнути з Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації на користь позивача всі судові витрати.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 16 вересня 2021 року адміністративну справу №752/22630/21 передано за територіальною підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №752/22630/21 передано на розгляду головуючій судді Кузьменко А.І.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно пунктів 1, 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до частини 3 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи; (пункти 1, 2 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Разом з тим участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим.
Суд зазначає, що правовідносини у яких виник спір щодо визнання незаконною та скасування (зняття) з реєстрації місця проживання вже неодноразово були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду.
Зокрема, у постановах від 16 травня 2018 року у справі № 337/2535/2017, від 10 квітня 2019 у справі № 826/3620/17, від 20 листопада 2019 у справі №646/8672/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позовні вимоги про визнання незаконною та скасування (зняття) з реєстрації місця проживання не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем на підставі договору купівлі-продажу квартири від 31 березня 2021 року було придбано квартиру АДРЕСА_1 .
В подальшому встановлено, що у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року у справі №752/10404/20 задавлено позов ОСОБА_4 до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації та зобов'язано Голосіївську районну в місті Києві державну адміністрацію зняти з реєстрації місця проживання у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року скасовано вказане вище рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року у справі №752/10404/20 та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.
Суд наголошує, що підставою для зняття особи з реєстрації місця проживання на підставі рішення суду є вирішення питання про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про вселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Саме вказані питання є об'єктом перевірки під час розгляду даної справи.
Натомість у справах про оскарження дій про відмову у знятті з місця реєстрації суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття відповідачем відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для вирішення питання про наявність підстав для зняття з місця реєстрації.
Відповідно до частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі частини 1статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із частиною 4 статті 11 ЦК України у випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб'єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставами виникнення/припинення цивільних прав та обов'язків.
До способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини 2 статті 16 ЦК України).
На підставі частини першої статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) та скасування таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року у справі № 640/16709/20. Оскільки даний позов може впливати на майнові права та інтереси як позивача, так і третіх осіб ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ), то цей спір стосується приватноправових відносин і, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною 6 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
З урахуванням встановлених вище обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а отже наявні підстави для відмови у відкритті провадження у справі.
Крім того, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачеві, що такі позовні вимоги мають вирішуватися в порядку визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.
Керуючись статтями 160-162, частинами 1, 6 статті 170, статтею 287, статтею 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1.У відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
2. Роз'яснити ОСОБА_1 , що повторне звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
3. Роз'яснити ОСОБА_1 його право на звернення з вказаним позовом в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.
Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.І. Кузьменко