ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
13 травня 2022 року м. Київ № 826/9902/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши за правилами письмового провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Стікс-Оіл Інжиніринг»
до Головного управління ДПС у м. Києві (відокремлений підрозділ ДПС, код ЄДР ВП 44116011)
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Стікс-Оіл Інжиніринг» (код ЄДР: 35198717, адрес на час звернення до суду: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 25А, корпус «г», офіс 201; адрес на час прийняття рішення у справі - Україна, 65104, місто Одеса, пр. Глушка академіка, 29) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДР: 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) (правонаступник Головного управління ДПС у м. Києві (відокремлений підрозділ ДПС, код ЄДР ВП 44116011)), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 28.02.2018 №00002211402.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач наголошує на протиправності оскаржуваного рішення, оскільки реальність господарської операції з контрагентом ТОВ «Сайленс Прайм» підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, натомість вказані в акті перевірки податковим органом ознаки нереальності операцій з боку ТОВ «Сайленс Прайм» не обґрунтовуються жодним нормативним актом.
Позиція відповідача.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про правомірність оскаржуваного рішення, оскільки за результатами проведеної документальної позапланової перевірки встановлено заниження у серпні 2016 року податку на додану вартість на загальну суму 60 793,00 грн., у зв'язку з нереальністю господарської операції між ТОВ «Стікс-Оіл Інжиніринг» та його контрагентом ТОВ «Сайленс Прайм».
У відзиві на позовну заяву позивач наголосив на помилковості висновків податкового органу, викладених в акті перевірки та, як наслідок повторно просив задовольнити позовні вимоги.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Аблова Є.В. від 02.07.2018 прийнято позову заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Разом з тим, на підставі розпорядження про призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ від 14.05.2019 № 473 відповідно до пунктів 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу, а також на підставі витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями дану справу передано для розгляду судді Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіну О.А.
Ухвалою від 15.05.2019 справу прийнято до провадження судді Кармазіну О.А. та на підставі п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення засідання та виклику сторін.
Ухвалою від 01.07.2019 відмовлено у задоволенні клопотання ГУ ДФС у м. Києві про розгляд справи за правилами загального провадження та про виклик свідка.
Ухвалою від 13.05.2022 здійснено заміну відповідача на його правонаступника - ГУ ДПС у м. Києві - відокремлений підрозділ ДПС України.
Встановлені судом обставини.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, враховуючи пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
У період з 29.01.2018 по 02.02.2018 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Стікс-Оіл Інжиніринг» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом - постачальником ТОВ «Сайленс Прайм» за серпень 2016 року за результатами якої складено акт від 09.02.2018 № 42/26-15-14-02-05/35198717, яким встановлено наступне.
Згідно наданих до перевірки документів, встановлено що ТОВ «Стікс-Оіл Інжиніринг» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу товару (обладнання) від 08.08.2016 № 130086 з ТОВ «Сайленс Прайм» (Постачальник).
На підставі вищезазначеного Договору ТОВ «Сайленс Прайм» відвантажено ТОВ «Стікс-Оіл Інжиніринг» пульт контролю та управління загальнокотельний АЩКК, на що виписано наступну видаткову накладну: від 31.08.2016 №11 на загальну суму 384 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 64 000,00 грн.
В акті зазначено, що суми податку на додану вартість за зазначеної податковою накладною включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за відповідні періоди.
ТОВ «Стікс-Оіл Інжиніринг» перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Сайленс Прайм» оплату за відвантажений товар в сумі 86 400,00 грн. в т.ч. ПДВ 14 400,00 грн., по наступним платіжним дорученням: від 09.09.2016 на загальну суму 38 400,00 грн., від 03.10.2016 на загальну суму 48 000,00 гривень.
Станом на 31.10.2016 кредиторська заборгованість становить 297 600,00 гривень.
В акті перевірки зафіксовано, що останній звіт ТОВ «Сайленс Прайм» подано за вересень 2016 року.
Також в акті зазначено, що в ході аналізу інформації із загальнодоступних джерел, а саме: Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що СВ ФР ДПІ у Шевченківському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32017041640000002 від 12.01.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. І ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України.
Досудовим слідством встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 з іншими невстановленими особами, перебуваючи на території Дніпропетровської області у період з грудня 2015 року по теперішній час створили ряд фіктивних підприємств, в т.ч. і ТОВ «Сайленс Прайм» і використовуючи реквізити яких та шляхом складання завідомо неправдивих документів фінансово-господарської діяльності, в порушення норм Податкового кодексу України, сприяють службовим особам третіх осіб у штучному формуванні податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.
Згідно наданих 26.01.2017 ОСОБА_1 пояснень, він не має відношення до реєстрації та ведення господарської діяльності ТОВ «Сайленс Прайм».
Відтак, за результатами проведеної перевірки зроблено висновок про те, що перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість встановлено:
завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у сумі 3207,00 грн., у т.ч. за серпень 2016 року у сумі 3207,00 грн.;
заниження податку на додану вартість на загальну суму 60 793 грн., в тому числі за серпень 2016 року у сумі 60 793 гривень.
На підставі акту перевірки від 09.02.2018 № 42/26-15-14-02-05/35198717 ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.02.2018 №00002211402, яким ТОВ «Стікс-Оіл Інжиніринг» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на загальну суму 75991,00 грн., - за основним платежем 60 793,00 грн., - за штрафними (фінансовими) санкціями 15 198,00 грн.
За результатами адміністративного оскарження рішенням ДФС України віл 23.05.2018 № 17757/6/99-99-11-01-02-25 скаргу ТОВ «Стікс-Оіл Інжиніринг» залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 28.02.2018 №00002211402, без змін.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено у частині другій статті 2 КАС України. Відповідно до цієї норми в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому, одним з ключових принципів адміністративного судочинства є доведення суб'єктом владних повноважень правомірності свого рішення, що закладено у положеннях ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним та в контексті доводів учасників справи щодо донарахування сум ПДВ та податку на прибуток відносно взаємовідносин позивача із зазначеним контрагентом положення:
- ПК України (в редакції від 15.04.2017 року), а саме: п/п 4.1.4 (щодо принципу презумпції правомірності рішень платника податку), п. п. 14.1.36. (щодо визначення терміну "господарська діяльність"), п. п. 14.1.191. (щодо визначення "постачання товарів"), п.п. 14.1.202. (щодо визначення "продаж (реалізація) товарів"), п. п. 14.1.185. (щодо визначення "постачання послуг"), п. п. 14.1.203 (щодо визначення "продаж результатів робіт (послуг), п/п 14.1.231 (щодо визначення "розумна економічна причина (ділова мета)"),
- (щодо оподаткування прибутку підприємств), а саме: п. п. 133.1.1. (щодо визначення платників), п/п 134.1.1 (щодо об'єкту оподаткування), п. 135.1. (щодо бази оподаткування), ст. 137 (щодо порядку обчислення податку на прибуток підприємства), п. 138.2. (щодо випадків, коли фінансовий результат до оподаткування зменшується), п. 138.1. (щодо випадків збільшення фінансового результату), положень розділу III ПК України;
- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. N 318 (із змінами), щодо визнання витрат, складу витрат,
- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. N 290,
- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 р. N 20,
- (щодо ПДВ) п.п. 14.1.178 (щодо визначення "податок на додану вартість"), п.п. 14.1.181 (щодо визначення "податковий кредит"), п. 185.1. (щодо визначення "об'єкт оподаткування"), п п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку), п. 201.1. (щодо обов'язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють їх видачу), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту),
- ч. 2. ст. 3. ("фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку"), ч. 1 ст. 9 ("підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи"), ст. 1 (щодо визначення термінів) Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ("первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію");
- п. п. 16.1.2. ПК України (щодо обов'язку ведення обліку доходів і витрат, складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків та зборів), 16.1.3. ПК України (щодо обов'язку подання звітності та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів), п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, та щодо підтвердження задекларованих відомостей),
- а також положення ст. 204 ЦК України (щодо правомірності правочину), глави 63 ЦК України (щодо вимог до господарської операції за договором про надання послуг), глави 65 ЦК України,
- ст. 62 Конституції України (щодо невинуватості особи, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду),
суд приходить до наступних висновків.
Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.
Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності певних обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства, законодавства з питань бухгалтерського обліку та стандартів бухгалтерського обліку пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою його формування.
Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.
У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту в контексті розглядуваних операцій, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів/податкових накладних.
В контексті наведеного суд, вирішуючи спір по суті, виходить з положень абзацу другого ч. 2 ст. 77 КАС України відповідно до яких суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Тобто, оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку фіскального органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені податковим органом в Акті перевірки, що забезпечує при вирішенні спірних взаємовідносин дотримання принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.
У даному випадку, враховуючи, зокрема, приписи ст. 211 КАС України (щодо дослідження доказів), ст. 90 КАС України (щодо оцінки доказів), ч. 2 ст. 74 КАС України (щодо предмету доказування), суд приходить до висновку, що відповідач в порядку виконання обов'язку, встановленого ч. 2 ст. 77 КАС України, не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства за взаємовідносинами із зазначеним контрагентом (щодо ПДВ), наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак фіскальний орган не довів законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.
При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".
Наведені ж відповідачем аргументи та надані матеріали не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 КАС України.
Відносно посилань відповідача на пояснення директора контрагента, слід зазначити, що відповідно до ч. 6 ст. 79 КАС України лише вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
В контексті наведеного та щодо пояснень посадової особи контрагента, суд звертає увагу на загальновідому та поширену практику, неодноразово встановлену у судових рішеннях, за якою реєстрація кримінальних проваджень зазвичай призводила до нарахування податкових зобов'язань лише за самим фактом реєстрації проваджень, що суперечить ст. 62 Конституції України.
Ця практика також свідчить про те, що у багатьох випадках керівники таких підприємств, які надавали пояснення, надалі заявляли про тиск під час розслідування з метою добитися слідчими органами бажаного результату для цілей визнання фіктивної діяльності підприємств.
Відтак, само по собі зазначення щодо фігурування певної особи у кримінальному провадженні, у поясненнях, не має будь-якого правового значення для цілей визначення у даному випадку податкових зобов'язань.
Враховуючи наведене, вказані в Акті перевірки пояснення ОСОБА_1 не є належними та допустимими доказами в контексті спірних відносин, а відтак, не може братися судом до уваги.
Щодо посилання податкового органу на те, що остання податкова звітність контрагентом позивача подана за вересень 2016 року, то суд вважає ці доводи такими, що не несуть в собі корисної інформації, оскільки взаємовідносини між позивачем (ТОВ «Стікс-Оіл Інжиніринг») та контрагентом ТОВ «Сайленс Прайм» відбувалися у серпні 2016 року, відповідно, за який ТОВ ««Сайленс Прайм» подавалась податкова звітність, що не заперечується податковим органом.
Слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагента позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України ("Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання"). Не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентом недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України. Також не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тощо.
Таким чином, в Акті перевірки не наведено жодних обставин та не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій із вказаним вище контрагентом цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.
Доводи відповідача ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, є доволі гіпотетичними та неприпустимо спрощеними, що у сукупності має наслідком створення штучних передумов для прийняття оскаржуваного рішення, в частині, що ґрунтується на наведених вище висновках Акту перевірки.
В порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування витрат та спірних сум податкового кредиту з ПДВ та які б, відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку, унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям, а відтак відповідач не довів законності та обґрунтованості висновків акту перевірки в частині щодо нарахування ПДВ.
У той же час, позивачем надано сукупність первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують виконання такого роду операцій, у т. ч. договори, первинні документи, які у сукупності та враховуючи епізоди факти оплати, не дають підстав для обґрунтованого сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для беззаперечних висновків про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.
Первинні документи, мають всі необхідні реквізити, скріплені підписами сторін та печатками сторін. Окремі несуттєві (формальні) недоліки не є безумовною підставою для висновку про юридичну дефектність наданих під час перевірки та розгляду справи документів.
Контрагент позивача на момент видачі податкових накладних, вчинення господарських операцій був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ним податкових накладних як платником ПДВ є правомірною.
При цьому, слід наголосити, що позивачем до матеріалів справи надано договір від 26.08.2016 № 26-2608/16-1, укладений між ТОВ « 703 Металообробний завод котельного обладнання» (Замовник) та ТОВ «Ітеа-Груп» (Підрядник) (нова назва ТОВ «Стікс-Оіл Інжиніринг»), відповідно до умов якого Замовник доручає, а Підрядник, в межах договірної ціни виконує власними та залученими силами та засобами всі передбачені Договором роботи, а саме: поставку електротехнічного обважнення та обладнання КВП та А, монтаж системи електрозабезпечення та системи комплексної автоматизації, проведення пусконалагоджувальних робіт згідно затвердженої проектної документації по 1 черзі будівництва з «Реконструкції тилового пункту ТП-9 з технічним переоснащенням під котельню по вул. Томилівська, 50В в місті Біла Црква Київської області. До вказаного договору долучено: довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, які загалом складають 879 507,20 грн., у т.ч. ПДВ 146 584,53 грн., акт б/н вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт, в якому пунктом 1 також передбачений пульт контролю та управління загальнокотельний АЩКК за ціною 399079,63 грн., який і було придбано ТОВ «Стікс-Оіл Інжиніринг» у ТОВ «Сайленс-Прайм» згідно договору купівлі-продажу товару (обладнання) від 08.08.2016 № 130086 (том 1 а.с. 53-56) за ціною 384 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 64 000,00 грн.
Тобто, ТОВ «Стікс-Оіл Інжиніринг» надано докази постачання придбаного у ТОВ «Сайленс-Прайм» товару (обладнання) «Пульт контролю та управління загальнокотельний АЩКК» по ланцюгу постачання, а саме: в подальшому ТОВ « 703 Металообробний завод котельного обладнання», що свідчить про досягнення економічної вигоди.
Таким чином, беручи до уваги те, що відповідачем не спростовується факт постачання обладнання контрагентом позивачу, а факт його поставки саме вищезгаданим контрагентом позивача підтверджується вищезгаданою сукупність первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, що у свою чергу не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами, враховуючи також факт оплати позивачем товарів/послуг у складі якої також сплачено ПДВ у ціні товару, виходячи з того, що проведення таких операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача, його основним видам діяльності, слід дійти висновку про відсутність підстав вважати отриманий позивачем товар безоплатно отриманими, на чому ґрунтуються висновки відповідача в акті перевірки, оскільки між учасниками спірних операцій укладені оплатні угоди, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування до вказаних операцій положень 14.1.13. ПК України. У даному випадку відсутні підстави для висновку щодо нездійснення спірних операцій контрагентом позивача, що у свою чергу вказує на необґрунтованість та протиправність оскаржуваного рішення.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що відповідачем в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України не доведено правомірності оскаржуваного рішення, з огляду на що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Наведені в Акті перевірки доводи та аргументи не спростовуються висновків суду та не доводять зворотного.
У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог та їх обґрунтування, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на з'ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову.
У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 1792.00 грн.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139. 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Стікс-Оіл Інжиніринг» (код ЄДР: 35198717, адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 25А, корпус «г», офіс 201; адрес на час прийняття рішення у справі - Україна, 65104, місто Одеса, пр. Глушка академіка, 29) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 28.02.2018 №00002211402, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стікс-Оіл Інжиніринг» (код ЄДР: 35198717, адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 25А, корпус «г», офіс 201) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві, (Філія, інший відокремлений підрозділ, код ЄДР ВП 44116011, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) судовий збір у розмірі 1792,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зважаючи на затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21, апеляційні скарги в електронній формі подаються безпосередньо до апеляційного суду.
Днем вручення процесуальних документів в електронній формі є день отримання судом повідомлення про доставлення документів на офіційну електронну адресу особи (п. 2 ч. 6 ст. 251 КАСУ), якою є (п. 5.8. Положення про ЄСІТС від 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21): сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів або адреса електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом (п. 59 «Перехідні положення»).
Суддя О.А. Кармазін