ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про повернення позовної заяви
13 травня 2022 року м. Київ № 640/6580/22
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
ОСОБА_1
до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат
про визнання протиправними дій та стягнення коштів,-
ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (адреса: 03165, м. Київ, вул. Любомира Гузара, 7, код ЄДР: 22886300), в якому просить суд:
1) визнати дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо відмови у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку та доплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми, протиправними;
2) стягнути з Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на його користь щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги, у розмірі 7354,00 грн..
До суду з даним позовом позивач звернувся 09.03.2022.
В обґрунтування позовних вимог позивач наголошує на порушенні своїх прав щодо не виплаті позивачу разової щорічної допомоги до 5 травня за 2021 рік, виходячи з розміру п'яти мінімальних пенсій за віком, передбаченої ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (у редакції Закону від 25 грудня 1998 року).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2022 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Залишаючи позовну заяву без руху суддею була звернута увага позивача те, що позивачем у позовній заяві не зазначено адреси електронної пошти позивача.
Також була звернута увага заявника на те пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України, оскільки позивач звернувся до суду щ пропуском шестимісячного строку звернення до суду без надання заяви про поновлення пропущеного строку звернення з адміністративним позовом до суду позовна заява не містить, а без доказів на підтвердження поважності причин такого пропуску суду не надано.
Відтак, ухвалою суду від 14.04.2022 позивача зобов'язано усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду:
1) заяви із зазначенням адреси електронної пошти позивача;
2) заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом із обґрунтування поважності причин його пропуску та доказів поважності причин його пропуску.
10.05.2022 на усунення недоліків позовної заяви позивача надано суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначено адресу електронної пошти позивача, а також в якій просить суд поновити строк звернення до суду.
У заяві про поновлення строку звернення до суду позивач зазначив, що ним не пропущений шестимісячний строк звернення до суду, оскільки відповідно до правового висновку сформованого Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі № 607/7919/17, перебіг шестимісячного строку звернення до суду з позовом слід обраховувати з 30.09.2020 року, оскільки 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована.
Відтак, за висновком позивача, перебіг строку звернення до суду з даним позовом слід обраховувати з 30.09.2021. Кінцевий строк подання позовної заяви вважається 31.03.2022, тоді як наголошує позивач він звернувся до суду з адміністративним позовом 09.03.2022, тобто з дотриманням строків звернення до адміністративного суду з позовом про визнання дій Відповідача протиправними, стягнення коштів.
Разом з тим, обставини щодо обрахунку позивачем строку звернення до суду, які викладені у заяві на усунення недоліків позовної заяви, є помилковими, виходячи з наступного.
Так, згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частиною 1 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Тобто, суд звертає увагу позивача на те, що шестимісячний строк звернення до суду починає свій перебіг саме з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, з наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Суд звертає увагу позивача на те, що дотримання строку звернення до суду, не є формальним ставленням суду до учасників справи. Ігнорування або неправильне застосування строків звернення до суду, призведе до порушення принципу правової визначеності, як складової верховенства права та, відповідно не забезпечення належного відправлення правосуддя.
Так, як вже було зазначено судом, предметом даного спору є виплата позивачу до 05 травня за 2021 рік щорічної разової грошової допомоги у меншому розмірі.
Статтею 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Відтак, суд звертає увагу позивача на те, що разова грошова допомога отримується особами щороку до 5 травня, а у разі неотримання такої грошової допомоги або отримання її у меншому розмірі особа має знати або повинна дізнатися про порушення своїх прав та інтересів, що надає такій особі право на звернення, у строк до 30 вересня, до органів праці та соціального захисту населення для виплати такої допомоги у повному розмірі.
Вказана правова позиція відповідає правовій позиції викладеній у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 607/7919/17 та від 14.08.2018 у справі № 473/2190/17.
Тобто, 30.09.2021 - встановлений законом кінцевий строк, до якого позивач міг звернутися за отриманням такої допомоги та, за наявності такого звернення особи до центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у строк до 30.09.2021 та не отримання позивачем до 30.09.2021 виплати такої допомоги шестимісячний строк звернення до суду, в такому випадку, обраховувався б з 30.09.2021.
Натомість у разі не звернення учасником бойових дій із заявою до 30 вересня відповідного року щодо отримання виплати, шестимісячний строк звернення до суду обраховується з дня, до якого учасникам бойових дій мала б бути виплачена разова грошова допомога, тобто до 05 травня.
Суд звертає увагу позивача на те, що спірна виплата є регулярною та виплачується один раз на рік, тому про порушення своїх прав позивач мав дізнатися до 05 травня, отримавши щорічну грошову допомогу за 2021 рік у розмірі, меншому від встановленого законодавством.
Така правова позиції узгоджується із позицією Шостого апеляційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 14.01.2021 у справі № 640/24111/20.
Між тим, матеріали позовної заяви не містять жодних доказів звернення позивача до відповідача із заявою у строк до 30 вересня 2021 року щодо доплати недоотриманої до 05 травня 2021 року разової грошової допомоги за 2021 рік.
Надана позивачем на усунення недоліків заява, з якою позивач звертався до відповідача щодо виплати йому недоотриманої щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік свідчить про те, що таке звернення відбулося лише 27.01.2022, тобто після 30.09.2021 - строку, в силу вимог ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до якого позивач мав право звернутися щодо виплати йому щорічної разової грошової допомоги за 2021 рік у повному обсязі.
Таким чином, в даному випадку, зважаючи на те, що матеріали позовної заяви не містять доказів звернення позивача до відповідача із заявою у строк, передбачений ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», для отримання такої виплати, шестимісячний строк звернення до суду почав свій перебіг 05.05.2021 та сплинув 05.11.2021.
Натомість як вже було зазначено судом, позивач звернувся до суду лише 09.03.2022, тобто із пропуском шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України.
При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів неможливості позивача у строк, починаючи з 05.05.2021 до 30.09.2021 звернутися до органів праці та соціального захисту населення щодо виплати йому разової грошової допомоги у повному розмірі, а також відсутні докази неможливості звернення до суду у шестимісячний строк, починаючи з 05.05.2021.
Суддя також акцентує увагу на тому, що відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства, згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Так, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Принципом адміністративного судочинства є верховенство права, тоді як пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо захисту його прав та обов'язків. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за адміністративним позовом, однак це право не є абсолютним та може бути реалізовано лише у тому випадку, коли особою, яка звертається до суду, дотримано певні норма національного законодавства в частині вимог, передбачених для подання позовної заяви, у тому числі щодо дотримання учасником строку, визначеного національним законодавством для звернення до суду, що свідчить про забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, як складової верховенства права.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. У разі порушення такого строку та недотримання принципу юридичної визначеності зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що такий строк звернення до суду може бути обмеженим.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, враховуючи вищевказане та беручи до уваги пропуск позивачем строку звернення до суду без наведення поважних причин, суддя приходить до висновку про повернення позовної заяви позивачу.
Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк;
Відтак, заважаючи на пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом, позовна заява підлягає поверненню позивачу.
Керуючись ст. 160, 169, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
1. Відмовити позивачу у поновленні строку звернення до суду.
2. Позовну заяву повернути позивачу.
3. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка звернулася із позовною заявою. Копія позовної заяви залишається в суді.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зважаючи на затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21, апеляційні скарги в електронній формі подаються безпосередньо до апеляційного суду.
Днем вручення процесуальних документів в електронній формі є день отримання судом повідомлення про доставлення документів на офіційну електронну адресу особи (п. 2 ч. 6 ст. 251 КАСУ), якою є (п. 5.8. Положення про ЄСІТС від 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21): сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів або адреса електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом (п. 59 «Перехідні положення»).
Суддя О.А. Кармазін