ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
12 травня 2022 року м. Київ № 640/18281/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А., розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління соціального захисту населення Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації,
третя особа: Національна соціальна сервісна служба України,
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Управління соціального захисту населення Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації (далі по тексту - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Національної соціальної сервісної служби України (далі по тексту - третя особа), у якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача у відмові проведення перерахунку пільги позивача та поновленні його законного права на житлово-комунальні послуги з урахуванням членів його сім'ї;
- враховуючи, що член родини позивача перебуває на повному утриманні позивача, зареєстрована та проживає разом з позивачем та одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування до кінця навчання, визнати за мною законне право на отримання пільги членом його родини до 23 років;
- зобов'язати відповідача здійснити розрахунок наданих пільг позивачу, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII для його родини з урахуванням пільги на його доньку з 01 червня 2020 року по сьогоднішній день.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на наявність у нього як у військовослужбовця у відставці, учасника бойових дій, особи з інвалідністю ІІ групи, ветеран війни права на отримання пільг, зокрема, 100-відсоткової знижки за користування житлом (квартирна плата) та знижка з плати за користування комунальними послугами (опалення, холодне та гаряче водопостачання, водовідведення, постачання газу, електропостачання) в межах норм споживання, які надаються інвалідам війни та членам їхніх сімей, які проживають разом з ними, проте, відповідачем протиправно з 01 червня 2020 року скасовано частину виплати пільги, наданої державою як ветерану війни та членам родини військовослужбовця.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/18281/21 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (письмового провадження).
Відповідач відзиву на позовну заяву та відповідних доказів до суду не надав, що відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Третя особа пояснень на позовну заяву не надала.
Ознайомившись із письмово викладеними доводами позивача, дослідивши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини справи.
ОСОБА_1 ветераном війни - інвалідом війни (ІІ групи) відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 28 березня 2017 року УПСЗН Шевченківської РДА в місті Києві.
Довідкою від 18 вересня 2020 року №1415, виданою Київським національним університетом імені Тараса Шевченка підтверджено, що ОСОБА_2 , яка є донькою позивача відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 06 червня 2002 року та проживає разом з позивачем відповідно до Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо місця проживання від 10 серпня 2017 року №8036-700399-2017, є студенткою 1 курсу ОС «Бакалавр» денної форми навчання, бюджет, спеціальність «052 Політологія», початок навчання - 15 вересня 2020 року, закінчення навчання - 30 червня 2024 року.
Листом відповідача від 30 квітня 2021 року №105/260-2828/33 за наслідками розгляду запиту позивача щодо правомірності розрахунку суми пільг на оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням повнолітньої дочки повідомлено, що згідно із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій та членам їх сімей, які проживають разом з ними, позивач перебуває на обліку та користується 75% знижкою плати на житлово-комунальні послуги. Повідомлено, що відповідно до Порядку надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг у грошовій формі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року №373, коло осіб, які належать до членів сім'ї пільговика при наданні пільг, встановлених статтею 51 Бюджетного кодексу України, а саме, дружина (чоловік), їхні неповнолітні діти (до 18 років)… Враховуючи викладене, відповідач не має підстав для розрахунку позивачу пільги на житлово-комунальні послуги з урахуванням повнолітньої доньки.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у розрахунку позивачу пільги на житлово-комунальні послуги з урахуванням повнолітньої доньки протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року, ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.
Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Згідно пункту 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: 75-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.
Відповідно до пункту 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги: 100-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.
У рішенні Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, судом зазначено, оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (стаття 48 Конституції України), який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається. Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно до пункту 31 частини першої статті 85, пункту 19 частини першої статті 92 Конституції України надзвичайного стану (стаття 64 Конституції України).
У рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 № 20-рп/2004, судом зазначено, що на осіб, які за Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» належать до ветеранів війни, повинні поширюватися гарантії державного соціального захисту відповідно до положень частини п'ятої статті 17 Конституції України.
Таким чином, правова позиція Конституційного Суду України з питань обмеження пільг, компенсацій і гарантій окремим категоріям громадян полягає в тому, що комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення їх соціального захисту та їхніх сімей (у тому числі знижка плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія), зумовлений не втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю професійних обов'язків, пов'язаних з ризиком для життя та здоров'я, певним обмеженням конституційних прав і свобод, у тому числі права заробляти матеріальні блага для забезпечення собі і своїй сім'ї рівня життя, вищого за прожитковий мінімум.
Здійснення таких заходів не залежить від розміру їх доходів чи наявності фінансування із бюджету, а має безумовний характер.
При цьому, засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права та обов'язки батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів визначені Сімейним кодексом України.
Відповідно до частини другої статті 2 Сімейного кодексу України, він регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком.
Згідно частини другої статті 3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов''язки.
Згідно висновку Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року у справі №1-8/99 №5-рп/99 під членом сім'ї військовослужбовця треба розуміти особу, що перебуває з суб'єктом права на пільги щодо оплати користування житлом і комунальними послугами у правовідносинах, природа яких визначається: кровними (родинними) зв'язками або шлюбними відносинами; постійним проживанням з військовослужбовцем.
Так, суд бере до уваги, що тлумачення терміну «член сім'ї» міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року у справі № 1-8/99 (№ 5-рп/99) за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», частин четвертої і п'ятої статті 22 Закону України «Про міліцію» та частини шостої статті 22 Закону України «Про пожежну безпеку» (справа про офіційне тлумачення терміну "член сім'ї") (далі - Рішення КСУ від 3 червня 1999 року).
Так, пункт 6 цього Рішення від 3 червня 1999 року визначив: «Стосовно поняття «член сім'ї» Конституційний Суд України виходить з об'єктивної відмінності його змісту залежно від галузі законодавства. Використаний законодавцем підхід до визначення членів сім'ї стосовно інших правовідносин за аналогією можна застосувати і для тлумачення поняття «член сім'ї» у контексті пункту 6 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», частин четвертої і п'ятої статті 22 Закону України «Про міліцію» та частини шостої статті 22 Закону України «Про пожежну безпеку». Наведені правові норми дають підстави для диференціації членів сімей взагалі, членів сімей, які перебувають на утриманні або проживають з суб'єктами права на пільги щодо оплати користування житлом і комунальними послугами, на дві групи.
До першої з них слід віднести чоловіка або дружину військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони та їх прямих родичів по низхідній і висхідній лініях - дітей і батьків. Право на отримання 50-відсоткової знижки на оплату жилої площі та комунальних послуг для дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця, який загинув, помер, пропав безвісти або став інвалідом під час проходження військової служби, працівника міліції чи особового складу державної пожежної охорони, виникає за наявності лише однієї у мови - належності до сім'ї суб'єкта права на зазначені пільги. Таке ж право для дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця, який несе службу на загальних підставах, набувається за тієї ж умови, але тільки у випадках, коли вони перебувають на повному утриманні військовослужбовця або одержують від нього допомогу, яка є для таких членів сім'ї постійним і основним джерелом засобів до існування. Але за будь-яких з названих обставин право на зазначені пільги не залежить від того, хто з членів сім'ї е наймачем чи власником (співвласником) жилого приміщення.
Дружина (чоловік), їх діти і батьки с членами сім'ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони і нарівні з ним користуються пільгами щодо оплати житла і комунальних послуг, якщо вони проживають разом з ним, а у передбачених законом випадках ще й ведуть спільне господарство. Стосовно дітей не має значення їх походження, а також те, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
Якщо дорослі діти чи батьки мають чи створюють власні сім'ї, то члени їх сімей набувають право на зазначені пільги нарівні з іншими членами сім'ї військовослужбовця, працівника міліції чи особового складу державної пожежної охорони, але лише за умов, коли вони визнані як інші особи, що належать до членів сім'ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони на підставі положень частини другої статті 64 Житлового кодексу Української PCP, тобто як такі, що постійно проживають з наймачем і ведуть з ним спільне господарство, та з дотриманням правил, визначених частиною третьою цієї ж статті та статтею 65 названого Кодексу.
Другу групу членів сім'ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони складають інші особи, що постійно мешкають з ними та ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем, працівником міліції, особового складу державної пожежної охорони у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші)…
Суттєвим правовим чинником для визначення кола осіб, яким надається право па пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг, є факт їх спільного проживання з суб'єктом права на такі пільги. Це випливає з наведених положень статті 64 Житлового кодексу Української PCP (який чинний на момент звернення), інших законів України та тих міжнародних угод, які стали невід'ємними складовими національного законодавства.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є членом сім'ї позивача, який має статус ветерана війни - інваліда війни та який є її батьком; відповідно до Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання від 10 серпня 2017 року №8036-700399-2017 ОСОБА_2 проживає за адресою АДРЕСА_1 , тобто, за адресою реєстрації місця проживання позивача, що підтверджено паспортними даними ОСОБА_1 .
При цьому, позивач стверджує, що ОСОБА_2 проживає разом з ним, перебуває на повному утриманні позивача (не працює) та отримує допомогу від позивача, яка є для неї основним та постійним джерелом засобів до існування до кінця навчання. При цьому, довідкою від 18 вересня 2020 року №1415, виданою Київським національним університетом імені Тараса Шевченка підтверджено, що ОСОБА_2 , яка є донькою позивача відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 06 червня 2002 року та проживає разом з позивачем відповідно до Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо місця проживання від 10 серпня 2017 року №8036-700399-2017, є студенткою 1 курсу ОС «Бакалавр» денної форми навчання, бюджет, спеціальність «052 Політологія», початок навчання - 15 вересня 2020 року, закінчення навчання - 30 червня 2024 року.
Доказів у спростування факту спільного проживання та ведення спільного господарства матеріали справи не містять.
Водночас, матеріалами справи підтверджено, що відповідач листом від 30 квітня 2021 року №105/260-2828/33 за наслідками розгляду запиту позивача щодо правомірності розрахунку суми пільг на оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням повнолітньої дочки повідомив, що згідно із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій та членам їх сімей, які проживають разом з ними, позивач перебуває на обліку та користується 75% знижкою плати на житлово-комунальні послуги; відповідно до Порядку надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг у грошовій формі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року №373, коло осіб, які належать до членів сім'ї пільговика при наданні пільг, встановлених статтею 51 Бюджетного кодексу України, а саме, дружина (чоловік), їхні неповнолітні діти (до 18 років). Враховуючи викладене, відповідач не має підстав для розрахунку позивачу пільги на житлово-комунальні послуги з урахуванням повнолітньої доньки.
Тобто, фактично відповідач відмовив у поновленні пільги на житлово-комунальні послуги члену сім'ї позивача (донька - ОСОБА_2 ), у зв'язку з досягненням повноліття.
Проте, судом встановлено та підтверджується документально і нормативно та не спростовується відповідачем під час судового розгляду справи, що член сім'ї позивача (донька - ОСОБА_2 ) проживає спільно з позивачем та, як наслідок, є суб'єктом права на пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» для учасників бойових дій та членів їх сімей, які проживають разом з ними, а отже відсутні підстави для відмови позивачу у розрахунку наданих йому пільг без врахування члена сім'ї.
При цьому, суд зазначає, що позивач у мотивувальній частині позовної заяви посилається на надання йому та членам його сім'ї пільги у розмірі 100-відсоткової знижки плати на житлово-комунальні послуги в той час, як у листі відповідача вказано, що позивач перебуває на обліку та користується 75% знижкою плати на житлово-комунальні послуги. Зазначені обставини не досліджуються судом, оскільки вони не є предметом позову в межах заявлених позовних вимог.
Відповідач у листі від 30 квітня 2021 року в обґрунтування правомірності своїх дій посилався на норму статті 51 Бюджетного кодексу України, яка регламентує правовідносини, що стосуються надання пільг, відповідно до якої при наданні пільг та здійсненні видатків з бюджету щодо їх виплати до членів сім'ї пільговика належать: дружина (чоловік), їхні неповнолітні діти (до 18 років); неодружені повнолітні діти, визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи; особа, яка проживає разом з особою з інвалідністю внаслідок війни I групи та доглядає за ним, за умови що особа з інвалідністю внаслідок війни не перебуває у шлюбі; непрацездатні батьки; особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, який має право на пільги, та проживає разом з ним.
Водночас, суд зазначає, що обов'язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України (частина друга статті 150), яка має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів, які повинні приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).
Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм.
Ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України.
Законами є, зокрема, кодекси України, у тому числі і Бюджетний кодекс України, яким керувався відповідач, мотивуючи свою відмову у поновленні пільги члену сім'ї позивача, який проживає разом з ним.
Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Таким чином, враховуючи встановлення судом та відсутності доказів у спростування спільного проживання з позивачем члена сім'ї (донька - ОСОБА_2 ), який є суб'єктом права на пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» для учасників бойових дій та членів їх сімей, які проживають разом з ними, оскільки відповідачем не заперечується факт припинення нарахування та виплати зазначеної пільги, суд дійшов висновку про наявності у діях відповідача з припинення нарахування та виплати пільги у цій частині ознак протиправності.
Водночас, враховуючи відсутність доказів на підтвердження заявленої у прохальній частині адміністративного позову дати, з якої позивачу припинено надання пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг, встановленої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» для учасників бойових дій та членів їх сімей, які проживають разом з ними в частині члена сім'ї (донька - ОСОБА_2 ) суд позбавлений можливості встановлювати в резолютивній частині рішення дату поновлення порушених прав та законних інтересів позивача.
Водночас, з метою належного захисту прав та законних інтересів ОСОБА_1 суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо припинення нарахування та виплати позивачу пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг, встановленої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині члена сім'ї (донька - ОСОБА_2 ), який проживає разом з позивачем та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пільг, встановлених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині члена сім'ї (донька - ОСОБА_2 ), який проживає разом з позивачем, з дати припинення з урахуванням виплачених сум та з урахуванням висновків суду.
При цьому, позовні вимоги щодо встановлення кінцевої дати нарахування та виплати зазначених пільг не підлягають задоволенню як такі, що заявлені на майбутнє.
Згідно з частиною першою статті 9, статтею 72, частинами першою, другою, п'ятою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати зі сплати судового збору відшкодуванню позивачу не підлягають.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг, встановленої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині члена сім'ї (донька - ОСОБА_2 ), який проживає разом із ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Управління соціального захисту населення Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ 37485511; адреса: 03186, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 40) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) пільг, встановлених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині члена сім'ї (донька - ОСОБА_2 ), який проживає разом із ОСОБА_1 , з дати припинення з урахуванням виплачених сум та з урахуванням висновків суду.
4. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України протягом 30 днів з моменту складення повного тексту
Суддя: Н.А. Добрівська