ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
12 травня 2022 року м. Київ № 640/7101/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., ознайомившись із позовною заявою
за позовомОСОБА_1
доДержави Україна в особі Міністерства юстиції України
простягнення збитків та моральної шкоди
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Держави Україна під час розгляду скарги ОСОБА_1 на Постанову Центрального Відділу ДВС міста Миколаєва від 29.09.2017 ВП №53782999 "Про повернення виконавчого документа Стягувану" та на бездіяльність Центрального Відділу ДВС міста Миколаєва під час виконання Виконавчого листа №1423/19804/12, виданого Центральним районним судом м.Миколаєва 12.06.2013;
- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) грошові кошти в розмірі 164 086,62 грн.;
- стягнути компенсацію в розмірі не стягнутої на користь позивача суми за рішенням суду - 68 626,20 грн.;
- стягнути моральну шкоду в розмірі - 95 460 грн.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з огляду на наступне.
Суд зазначає, що ОСОБА_1 11.10.2019 вже звертався до Окружного адміністративного суду міста Києва з майже ідентичним позовом до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України з ідентичною вимогою про визнання протиправною бездіяльність Держави Україна під час розгляду скарги ОСОБА_1 на Постанову Центрального Відділу ДВС м. Миколаєва від 29.09.2017 ВП №53782999 "Про повернення виконавчого документа Стягувану" та на бездіяльність Центрального Відділу ДВС м. Миколаєва під час виконання виконавчого листа №1423/19804/12 виданого Центральним районним судом м. Миколаєва 12.06.2013, але з різними сумами про стягнення компенсації та моральної шкоди позивачу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2019 (суддя Шейко Т.І.) у справі №640/19503/19 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019 у справі №640/19503/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2019 залишено без змін.
Постановою Верховного суду від 05.03.2021 у справі №640/19503/19 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2019 і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019 залишено без змін.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Разом з тим, пунктом 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб'єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов'язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Фактично позивачем оскаржується протиправна бездіяльність державних виконавців, що полягає у неналежному виконанні рішення суду від 21 березня 2013 року у цивільній справі №1423/19801/12-ц, на виконання якого видано виконавчий лист від 12 червня 2013 року.
Так, доказів звернення позивачем до Міністерства юстиції України щодо визнання протиправною бездіяльності під час розгляду скарги ОСОБА_1 на Постанову Центрального Відділу ДВС м. Миколаєва від 29.09.2017 ВП №53782999 "Про повернення виконавчого документа Стягувану" та на бездіяльність Центрального Відділу ДВС м.Миколаєва під час виконання Виконавчого листа №1423/19804/12, виданого Центральним районним судом м.Миколаєва 12.06.2013 не містяться в матеріалах позовної заяви.
Частиною першою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно з частиною першою статті 447 Цивільного-процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Аналіз наведених вище правових норм свідчить про те, що спори щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного чи приватного виконавця під час виконання судового рішення у справі №1423/19801/12-ц, винесеного на підставі Цивільного-процесуального кодексу України підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Додатково суд звертає увагу, що відповідно до частини п'ятої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Таким чином, враховуючи характер спірних правовідносин та склад учасників - вирішення даного спору відноситься до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Тому, дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали, враховуючи вищенаведені норми законодавства, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 170, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва,
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №640/7101/22 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства Юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та відшкодування шкоди.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може буде оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, встановлені статтями 287, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.