(про відмову у забезпеченні позову)
19 серпня 2022 року м. Житомир справа № 240/17818/22
категорія 103000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Романченка Є.Ю., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом депутата Житомирської обласної ради ОСОБА_1 до Житомирської обласної ради про зупинення дії рішення,
встановив:
Депутат Житомирської обласної ради ОСОБА_1 , до пред'явлення позовної заяви, звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить: зупинити дію рішення № 432 від 14 липня 2022 року "Про призначення директора комунального підприємства "Готельний комплекс "Україна"", яке прийнято на пленарному засіданні одинадцятої сесії Житомирської обласної ради VІІІ скликання до моменту вирішення справи в суді.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що рішення №432 прийняте з грубим порушенням норм чинного законодавства, без дотримання положень Регламенту Житомирської обласної ради щодо підготовки і розгляду радою процедурних питань на сесії, порядку внесення на сесію ради проєкту рішення, його обговорення та ухвалення.
Згідно із частиною 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, ураховуючи достатність наявних у матеріалах провадження доказів, суд приходить до висновку про можливість розгляду заяви про забезпечення позову без участі сторін.
Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Частиною 2 цієї правової норми закріплено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен ураховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до положень частини 6 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа або до якого такий позов може бути поданий, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Для забезпечення позову суд на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників має переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов'язана з об'єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 26 квітня 2019 року у справі №826/16334/18, від 30 вересня 2019 року у справі №1840/3517/18, від 10 жовтня 2019 року у справі №260/1499/18, від 17 червня 2020 року №380/930/20.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Насамперед, суд звертає увагу, що заявник зазначає про намір звернутися до суду з позовом про оскарження рішення Житомирської обласної ради №432 від 14 липня 2022 року. Рішення суду за таким позовом не потребує виконання. Його значення полягає у констатації факту правомірності оскаржуваного рішення і позбавлення його правових наслідків шляхом скасування. Тому у справі за таким позовом не може бути ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду. Отже і заходів забезпечення позову воно не потребує.
Окрім цього, слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої його прийнято, або прав, свобод та інтересів якої це рішення (індивідуальний акт) стосується. Якщо позивач не є учасником (суб'єктом) правовідносин, які виникли з прийняттям оскаржуваного рішення, яке є правовим актом ненормативного характеру, таке рішення, відповідно, не породжує для позивача й права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом (постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №9901/22/17, від 06.06.2018 у справі №800/489/17, від 06.02.2019 у справі №9901/815/18).
Щодо ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів, за захистом яких має намір звернутися заявник, суд зауважує на таке.
Зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що метою звернення до суду із зазначеним вище позовом є захист права заявника як депутата та захист інтересів всіх працівників комунального підприємства "Готельний комплекс "Україна" Житомирської обласної ради. Також заявник звертає увагу, що спір стосується конкретних процедурних порушень, що призвело до дефективності (нелегітимності) прийнятого радою акту.
Верховий Суд у постанові від 28.08.2020 по справі №431/4716/17 сформулював правовий висновок, згідно якого порушення процедури прийняття акта органу місцевого самоврядування можуть бути підставою для звернення депутата до суду з позовом про визнання дій Голови ради протиправними й скасування відповідного Рішення лише у тому разі, якщо процедурні порушення є такими, що можуть свідчити про дефектність прийнятого акта (наприклад, відсутність кворуму) або наслідком таких порушень стало позбавлення депутата наданих йому законом прав щодо належної участі у здійсненні місцевого самоврядування, тобто неможливість депутата представити інтереси своїх виборців у діяльності відповідної ради (наприклад, неповідомлення про засідання сесії, у зв'язку з чим депутат не зміг взяти у ньому участь). Тобто відповідні порушення процедури повинні бути фундаментальними, конкретними й істотно порушувати права депутата. Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Однак не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Обставнини, про порушення процедурних питань наслідком яких стало позбавлення ОСОБА_1 , як депутата, наданих йому законом прав щодо належної участі у здійсненні місцевого самоврядування, тобто неможливість депутата представити інтереси своїх виборців у діяльності відповідної ради у заяві про забезпечення позову не наведено. Окрім цього, матеріали заяви про забезпечення позову не містять доказів, що депутат Крамаренко С.М. уповноважений на представництво інтересів працівників комунального підприємства "Готельний комплекс "Україна".
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що підстави забезпечення позову, передбачені у пунктом 1 частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
За результатами аналізу наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України, а також доводів заяви про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що заходи забезпечення, які просить вжити заявник, не відповідають меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Враховуючи наведене, заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому підстави для її задоволення відсутні.
Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256, 292-294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Відмовити депутату Житомирської обласної ради ОСОБА_1 у забезпеченні позову до пред"явлення позовної заяви.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Є.Ю. Романченко